Рішення № 97692484, 16.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7111/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо не розгляду та невирішення скарги від 09.04.21; зобов`язати ДКС України розглянути і вирішити питання, викладені у скарзі від 09.04.21 відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його звернення ДКС України надано відповідь від 15.04.21 № 5-11-11/8143, якою його скарга не вирішена по суті. Так, за виконавчим листом Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.11.19 № 504/4665/18 на його користь підлягає стягненню з Державного бюджету 5000 грн, що не виконується понад рік. Також відповідь надано не головую ДКС України, а неуповноваженою особою, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою судді від 05.05.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.06.21 від ДКС України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 12.04.21 відповідачем отримано скаргу позивача та 16.04.21 надано відповідь по суті порушених питань. У відповіді повідомлено про прийняття до виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.11.19 № 504/4665/18, який обліковується за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування школи, завданої фізичній чи юридичній особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб». Позивачу повідомлено, що питання щодо перерахування коштів розглянеться Казначейством після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищевказаного виконавчого листа. В порядку черговості планується перерахувати кошти на користь позивача в червні-липні 2021 р. за умови належного фінансування бюджетної програми. Виконання рішення поза чергою призведе до перевищення повноважень Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом, адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше.

07.06.21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої відповідь ДКС України на його скаргу не усувала причини та умови, які призвели до порушення конституційного права, а відзив на позов не містить аргументів про спростування стверджуваним позивачем порушень. З момент одержання ДКС України виконавчого документа 25.03.20 з метою його виконання ДКС України не подавалися пропозиції щодо виділення коштів з резервного фонду, що в свою чергу спростовує довід відзиву про черговість виконання виконавчого документу, який залишається невиконаним понад один рік.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 18.03.20 за вих. № 10-10-08/1986 ГУ ДКС України в Одеській області на виконання абз. 2 п. 37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, та п. 1.2. Порядку проведення безспірного списання коштів державного бюджету, спрямованого на виконання судових рішень про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, затвердженого наказом Державної казначейської служби України 03.11.2015 № 307, направило до ДКС України заяву ОСОБА_1 від 12.02.20, виконавчий лист Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.01.20 № 504/4665/18 про стягнення з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ДКС України.

09.04.21 ОСОБА_1 звернувся до голови ДКС України зі скаргою, згідно з якою 18.03.20 направлений ГУ ДКС України в Одеській області виконавчий документ до ДКС України на безспірне списання коштів з Державного бюджету України в сумі 5000 грн не виконано. На підставі Закону України «Про звернення громадян» позивача просив: 1) прийняти рішення про поновлення порушеного права; 2) вжити заходи, спрямовані на перерахування коштів так виплати компенсації встановленої ч. 1, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також усунути причини та умови, які сприяли порушенню права.

Зазначене звернення надійшло до ДКС України 12.04.21 та 16.04.21 ДКС України надано відповідь № 5-11-11/8143 за підписом директора юридичного департаменту ДКС України, не погодившись із якою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваної відповіді вбачається, що виконавчий лист Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.11.19 № 504/4665/18 обліковується у Казначействі з 25.03.2020 за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування школи, завданої фізичній чи юридичній особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Наведено відомості про передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» кошти за бюджетною програмою (150 млн грн). Зазначено, що у Казначействі за бюджетною програмою перебуває виконавчих документів на загальну суму 37,8 млн грн, які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа № 504/4665/18. Отже питання щодо перерахування коштів на користь позивача розглянеться Казначейством після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого листа. Виконання судових рішень за бюджетною програмою здійснюється в межах відкритих асигнувань, тобто з загальної суми 150 млн грн на 2021 рік, Казначейству щомісяця відкриваються асигнування на певну суму, за рахунок якої і здійснюється виконання судових рішень в порядку черговості їх надходження. Відповідно до законодавства Казначейство не наділене повноваженнями щодо зміни черговості виконання судових рішень чи збільшення обсягу бюджетних призначень.

Перевіряючи поведінку відповідача на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» (надалі також - Закон № 393/96-ВР; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно із частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Таким чином, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Таким чином, Законом України "Про звернення громадян" визначено наступні варіанти правомірної поведінки, зокрема, органу державної влади, який одержав звернення громадянина, виходячи з певних обставин:

- прийняття та розгляд звернення у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян";

- пересилання звернення в термін не більше п`яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі та повідомлення про це громадянину, який подав звернення у разі, якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян або посадової особи, до якого (якої) надійшло таке звернення (при цьому визначення належності органу чи посадової особи, до повноважень якої відноситься питання, порушені у зверненні, має здійснювати орган державної влади, місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація незалежно від форм власності, об`єднання громадян або посадова особа, до яких надійшло таке звернення громадянина);

- повернення звернення громадянину з відповідними роз`ясненнями в термін не більше п`яти днів у разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 цього Положення основними завданнями Казначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Повноваження Казначейства визначені пунктом 4 вказаного Положення.

Підпунктом 23 пункту 4 цього Положення передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Казначейства, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

Юридичний департамент Державної казначейської служби України (далі - Департамент) є самостійним структурним підрозділом Державної казначейської служби України.

Відповідно до п. 1.4 Положення про Юридичний департамент Державної казначейської служби України до складу Департаменту входять: загальний відділ; відділ виконання судових рішень; відділ розгляду звернень юридичних та фізичних осіб; відділ претензійно-позовної та договірної роботи.

Згідно з п. 3.13.6 в частині виконання поточних завдань Департамент в межах компетенції розглядає та надає відповіді на заяви, звернення, запити та листи юридичних, фізичних осіб з питань, що відносяться до компетенції Департаменту.

Відділ розгляду звернень юридичних та фізичних осіб Юридичного департаменту Державної казначейської служби України (далі - Відділ) є структурним підрозділом Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) та входить до складу Юридичного департаменту Казначейства (далі - Департамент). Бере участь у розгляді звернень юридичних та фізичних осіб з питань, що відносяться до компетенції Департаменту (3.7 Положення про відділ розгляду звернень юридичних та фізичних осіб Юридичного департаменту Державної казначейської служби України).

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

З огляду на матеріали справи, спрямована позивачу відповідь від 16.04.21 № 5-11-11/8143 підписана директором юридичного департаменту ДКС України Волік В., тобто особою, до компетенції якої входить в т.ч. розгляд звернень юридичних та фізичних осіб. При цьому позивач не відноситься до спеціальних категорій (Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни), чиї заяви (клопотання) розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Більш того, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» прямо передбачено, що у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Відтак, посилання позивача на те, що отримана ним відповідь складена від імені неуповноваженої особи, чим порушено його права та інтереси, на увагу не заслуговують.

Що ж стосується змістовного аспекту звернення позивача, зокрема вирішення по суті поставлених перед ДКС України у скарзі питань, суд виходить з наступного.

У наданій на звернення позивача відповіді ДКС України, а також у відзиві на позов йдеться про черговість виконання виконавчих листів, що перебувають на виконання за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування школи, завданої фізичній чи юридичній особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб». Зокрема зазначено, що питання виплати позивачу поставлено у найближчий час та виплата планується в червні-липні 2021 року.

До відзиву ДКС України додано звернення до Міністерства фінансів України щодо збільшення бюджетних призначено за КПКВК 3504030. Наприклад у зверненні від 12.04.21 № 5-05-1-05/7746 зазначено, що станом на 12.04.21 на виконання за КПКВК 350430 залишається 526 судових рішень на суму понад 174 123,6 тис. грн. В свою чергу, протягом січня-лютого 2021 р. за КПКВК 3504030 виконано 52 судових рішення на суму 33 000 тис. грн. Залишок коштів складає 117 000 тис. грн. Таким чином, для забезпечення виконання усіх судових рішень, що прийняті казначейством до обліку за КПКВК 3504030, не вистачає щонайменше 57 123,60 тис. грн.

Поряд із тим, звернута позивачем до ДКС України скарга не відхилена. Натомість звернення позивача розглянуто з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян». Спірна відповідь містять позицію ДКС України по порушеним заявником питанням, описом причин зволікання, що не пов`язано з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

В контексті приписів КАС України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку, а обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) у загальносоціологічному значенні категорія «інтерес» розуміється як об`єктивно існуюча і суб`єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об`єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

У п.3.4 цього ж Рішення зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

В даному випадку відповідачем надано відповідь по суті порушених питань в межах компетенції та повноважень, своєчасно та без порушень прав позивача. Незгода із певним викладом обставин або невідповідність змісту відповіді уявленням позивача про належність такої відповіді не свідчить про неправомірність дій відповідача та не ґрунтується на вимогах законодавства.

Водночас суд зазначає, що предметом даного спору є виключно відповідь ДКС України, надана в порядку Закону України «Про звернення громадян» та дотримання прав / інтересів позивача в цих правовідносинах. Судом не оцінюється своєчасність або інші аспекти виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду Одеської області, адже це питання відноситься до судового контролю за виконанням судового рішення, а отже до компетенції суду, який видав виконавчий документ.

При цьому згідно відзиву ДКС України, в червні-липні 2021 р. планується виплата на користь позивача суми коштів за виконавчим листом Комінтернівського районного суду Одеської області. Тобто в цьому контексті відповідачем фактично виконано п. 2 прохальної частини скарги, в якому позивач просив «вжити заходи, спрямовані на перерахування коштів так виплати компенсації встановленої ч. 1, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також усунути причини та умови, які сприяли порушенню права.», зокрема вчинено дискреційні повноваження задля виконання судового рішення. Однак п. 1 скарги, в якій позивач просив «прийняти рішення про поновлення порушеного права» є неконкретним та абстрактним, що не дозволяє обрати належний спосіб захисту порушеного права, адже неможливо встановити, що саме позивач мав на увазі та про прийняття рішення якого змісту просив. Неконкретність викладеної вимоги унеможливлює належне реагування суб`єкта звернення, оскільки будь-яке прийняте рішення може оцінюватись позивачем як невірне.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 205, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.