Рішення № 97692351, 15.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3318/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо:

- зменшення з 01.01.2018 відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення;

- зменшення розміру пенсії з надбавками позивача за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року;

- відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до вимог законодавства;

- зобов`язати відповідача:

- здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018;

- здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення та надбавок.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Згідно зі змістом адміністративного позову позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах: від 03.04.2018 року у справі № 175/1665/17, від 24.04.2018 року у справі № 686/12623/17, тощо.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-кому разі її розмір відомий позивачу. З позовом позивач звернувся в 2021 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 01.01.2018 року, а тому позивачем було пропущено строки позивної давності без поважних на те підстав, при цьому позивач не просив поновити процесуальні строки;

- позивачу з 15.06.2007 згідно з розрахунку 28 років вислуги Головним управлінням призначено пенсію за вислугу років, виходячи з основного розміру 74% грошового забезпечення;

- після введення в дію постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у 2018 році Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії вже в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено ст. 13 Закону № 2262 в редакції на момент здійснення перерахунку;

- у 2018 році позивачу проведено перерахунок пенсії уже на підставі видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців, тому і застосуванню підлягає законодавство, що діє на момент виникнення права на такий перерахунок – станом на 01.01.2018;

- зменшенням максимального розміру пенсії до 70% грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасовано, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону і в первісній редакції. Вказаними змінами не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії. Так само і не було факту скачування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005;

- після проведення перерахунку розмір пенсії позивача не зменшився, а, навпаки, збільшився. До того ж, обмеження максимального розміру пенсії свідчить про врахування законодавцем статті 17 Конституції України, згідно з якою забезпечення економічної безпеки є однією з найважливіших функцій держави та справою усього Українського народу;

- позивач отримує пенсійні виплати, сума яких не зменшилась, право на перерахунок пенсії реалізовано. Таким чином перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства;

- безпідставною є вимога позивача щодо виплати пенсії у розмірі 100% підвищення з 05.03.2019, оскільки, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 постановлено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплати до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. – 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. – 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. – 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року;

- відповідно до листа Пенсійного фонду України від 28.08.2019 № 26222/06-30 органи Пенсійного фонду з метою забезпечення виконання рішення суду від 12.12.2018 по справі 826/3858/18 звернулись до Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України про виділення додаткових коштів. Однак враховуючи, що бюджетні асигнування з державного бюджету України Пенсійному фонду України не збільшувались, то виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань;

- відповідач вважає, що Головне управління не порушувало прав позивача, а діяло на підставі і у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з протоколом за пенсійною справою – 1501000631 (Міноборони) від 15.06.2007, позивачу призначено пенсію за вислугу років, основний розмір пенсії 74% грошового забезпечення (вислуга років 28). (а.с.42)

20.03.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивача за вислугу років з 1 квітня 2018 року (а.с.43зв.):

із сум грошового забезпечення:

- посадовий оклад - 5500,00

- оклад за військове звання - 1410,00

- процентна надбавка за вислугу років 50% - 3455,00

- премія 0% - 0,00

ВСЬОГО -10365,00

Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення

(вислуга років 28) у розмірі: - 7255,50

ПІДСУМОК ПЕНСІЇ (з надбавками): 7255,5

з урахуванням попередньої суми пенсії 2828,65

та підвищення 2213,43 (50% від 4426,85) - 5042,08

Згідно постанови КМУ 103 від 21.02.2018 р. підвищення складає 4426,85.

З них виплачується:

з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. щомісячно 50% від підвищення: 2213,43;

з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. щомісячно 75% від підвищення: 3320,14 - 2213,43

з 01.01.2020 р. 100% щомісячно 100% від підвищення: 4426,85.

Підстава перерахунку: (ГЗ згідно ПКМУ № 704) ПКМУ № 103 від 21.02.2018 пункт 1 перерахунок з 01.01.2018.

Листом № 1589-1126/Д-02/8-1500/21 від 08.02.2021 року (а.с.13-14) відповідач на заяву позивача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії, яка надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 26.01.2021, повідомив позивача, зокрема, що:

- умови та розміри перерахунку пенсій, здійснено з 01.01.2018 колишнім військовослужбовцям були передбачені пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”;

- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, пункти 1 і 2 Постанови № 103 визнані протиправними та нечинними. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2019 № 1088 “Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян” зазначені пункти виключені;

- відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі;

- враховуючи викладене, а також, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України не збільшувались, після набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, з метою збереження соціального захисту військовослужбовців, перераховані пенсії виплачуються в розмірах, що склались на день набрання законної сили судовим рішенням, позивачу пенсія за вислугу років була перерахована з 01.01.2018 з урахуванням розміру 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення;

- щодо виплати підвищених пенсій у 2019 році повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що виплата перерахованих пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), здійснюється у 2019 році у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» з 01.01.2020 виплата пенсій здійснюється з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;

- інших рішень Уряду про умови та розміри проведення перерахунку пенсій не приймалося.

Листом № 1600-1125/Д-02/8-1500/21 від 08.02.2021 року (а.с.15-16) відповідач на заяву позивача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії, яка надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 26.01.2021, повідомив позивача, зокрема, що:

- частиною четвертою статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України;

- умови проведення перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були передбачені пунктом 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;

- рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі № 826/3858/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 (05.03.2019 рішення набрало чинності), яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» зазначені пункти виключені;

- після визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103 інших рішень Уряду про умови і порядок проведення перерахунку пенсій не приймалося;

- враховуючи викладене, а також, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України не збільшувались, після набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міст Києва від 12.12.2018, з метою збереження соціального захисту військовослужбовців, перераховані пенсії виплачуються в розмірах, що склались на день набрання законної сили судовим рішенням, позивачу пенсія за вислугу років була перерахована з 01.01.2018 з урахуванням розміру 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо: зменшення з 01.01.2018 відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення; зменшення розміру пенсії з надбавками позивача за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року; відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до вимог законодавства, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії (а.с.17-20):

- довідки військової частини А 0800 № 195 від червня 2007 року про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії;

- грошового атестату серії ЗС № 319001;

- довідки Одеського обласного військового комісаріату № ЮО109724 від березня 2018 року.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії матеріалів пенсійної справи позивача. (а.с.42-45)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

1. Щодо позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2018 відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, – слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Так, рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, 16 жовтня 2019 року залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Вирішуючи спір по суті, Верховний Суд констатував, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).

Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 13 указаного Закону в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 зазначено, що дане рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду в яких: а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Отже, вищенаведене обґрунтування відповідача – не відповідає фактичним обставинам справи та спростоване дослідженими вищенаведеними письмовими доказами у справі, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція відповідача зі спірних питань – є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи;

- оскаржувані позивачем дії щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення, вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, відповідно

- позовні вимоги позивача у зазначеній частині, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, – підлягають задоволенню, у спосіб, який узгоджується із способом захисту прав та інтересів позивача у вищенаведеному врахованому судом рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, яке 16 жовтня 2019 року залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду.

Суд також звертає увагу сторін, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, обов`язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, за результатами розгляду будь-якої, а не лише викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду № 240/5401/18 від 16 жовтня 2019 року, також на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

2. Щодо позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з надбавками позивача за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення та надбавок, – слід зазначити таке.

Як зазначено судом вище, відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Так, рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, 11 березня 2020 року залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 5 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 5 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Вирішуючи спір по суті, Верховний Суд констатував, що відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».

При цьому, з аналізу приписів статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ слідує, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».

Як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. У зв`язку з чим, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".

В силу приписів статті 63 Закону України № 2262-XII, пункту 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та не чинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та не чинним в окремій його частині у видані, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року по справі № 826/3858/18 набрало законної сили 5 березня 2019 року.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 є чинними.

Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 не впливає на вказані підстави.

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Отже, з 5 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

При цьому, з аналізу вищевикладене слідує, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано у відповідності до ст. 63 Закону України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови КМ України № 103. Виплата перерахованої пенсії на користь позивача також була проведена з урахуванням Постанови № 103, а саме у розмірах: з 01.01.2018 - 50 %, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %. Отже, оскільки до 05.03.2019, окремі положення постанови КМ України № 103, які визначали порядок проведення виплат перерахованих пенсій станом на 01.01.2018, не втратили свою чинність, в 2018 році відповідач, як територіальний орган Пенсійного фонду України, зобов`язаний був їх застосовувати, та відповідно останнє не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до 05.03.2019.

Таким чином, виплата позивачу перерахованої суми пенсії у 2018 році у розмірі 50 % та з 01.01.2019 по 04.03.2019 у розмірі 75 % є правомірною.

В той же час, визначене п. 2 Постанови № 103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії втратило чинність із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, тобто 05.03.2019, а відтак, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року. 1589-1126/Д-02/8-1500/21 від 08.02.2021

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно зі змістом листа від 08.02.2021 року № 1589-1126/Д-02/8-1500/21 відповідач відмовив позивачу у перерахунку та виплаті пенсії із посиланням, зокрема, на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що виплата перерахованих пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.

Проте, по-перше, в даному випадку спірний перерахунок пенсії позивача у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, здійснений на підставі ПКМУ № 704, а не на підставі ПКМУ № 804.

По-друге, така позиція – підстава відмови не відповідає вищенаведеній резолютивній частині та правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 160/3586/19, яке 11 березня 2020 року (тобто після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804) залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, як наведено вище, рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, 11 березня 2020 року залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 5 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 5 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року

Тобто, зазначеним рішенням Верховного Суду визначено лише дату, з якої відповідні дії територіального органу Пенсійного фонду України визнано протиправними, без зазначення дати, до якої такі дії є протиправними, що жодним чином не обмежує повноваження відповідача щодо вчинення ним дій у межах повноважень на підставі діючого законодавства, яке регулює відповідні відносини, тощо.

Суд також звертає увагу сторін, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, обов`язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, за результатами розгляду будь-якої, а не лише викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду № 160/3586/19 від 11 березня 2020 року, також на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що вищевикладена позиція відповідача не відповідає вищенаведеній резолютивній частині та правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 160/3586/19, яке 11 березня 2020 року залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду.

Щодо обґрунтування відповідача заперечень проти позовних вимог із посиланням на те, що: пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-кому разі її розмір відомий позивачу; з позовом позивач звернувся в 2021 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 01.01.2018 року, а тому позивачем було пропущено строки позивної давності без поважних на те підстав, при цьому позивач не просив поновити процесуальні строки, – слід зазначити таке.

Тривалий час у судовій практиці було сформульовано висновок (постанови Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 9 липня 2019 року у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 30 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а тощо), що:

- строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню;

- у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком;

- строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

В той же час, в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Таким чином, з дня прийняття Верховним Судом постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 змінився підхід до визначення строків звернення до суду у соціальних спорах, та викладено висновок щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд, зокрема визнати протиправними дії відповідача щодо: зменшення з 01.01.2018 відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення; зменшення розміру пенсії з надбавками позивача за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року, які вчинені відповідачем 20.03.2018 року при перерахунку пенсії позивача.

При цьому, 26.01.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявами щодо проведення перерахунку та виплати пенсії, на які відповідачем надано відповіді листами від 08.02.2021 року № 1589-1126/Д-02/8-1500/21 та № 1600-1125/Д-02/8-1500/21.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо: зменшення з 01.01.2018 відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення; зменшення розміру пенсії з надбавками позивача за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року; відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до вимог законодавства, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами 05.03.2021 року.

Тобто, правовідносини щодо оскарження вищезазначених дій відповідача набули спірного характеру до прийняття Верховним Судом рішення від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

В той же час, Верховний Суд в постанові від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19 в інших спірних правовідносинах по суті, при цьому зі спірного питання щодо застосування строку звернення до суду у разі зміни сталої судової практики, дійшов висновку, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами з поважних причин.

Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.75p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення «Guerin v. France» від 29.07.98p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.98 року).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача проти позовних вимог із посиланням на те, що позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав, – є необґрунтованим та безпідставним.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- оскаржувані позивачем дії щодо зменшення розміру пенсії, призначеної позивачу за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, відповідно

- зазначені позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, – підлягають задоволенню повністю у спосіб, який узгоджується із способом захисту прав та інтересів позивача у вищенаведеному врахованому судом рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яке 11 березня 2020 року залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду.

Щодо позовних вимог позивача в частині: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до вимог законодавства, – слід зазначити таке.

В прохальній частині позову не конкретизовано, визнати протиправними дії відповідача щодо якої саме відмови (дата вчинення дії щодо відмови, в чому саме вони полягали тощо) здійснити який саме перерахунок (коли та на підставі чого, тощо) та виплату позивачу пенсії відповідно до вимог якого саме законодавства.

При цьому, виходячи зі змісту мотивувальної частини позову, зазначена вимога пов`язана із незгодою позивача із порушенням його прав, щодо яких судом здійснено вищенаведені висновки про протиправність дій відповідача та про задоволення відповідних вимог позивача повністю у спосіб, який узгоджується із способом захисту прав та інтересів позивача у вищенаведених врахованих судом рішеннях Верховного Суду.

Отже, права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, захищені судом у спосіб, який узгоджується із способом захисту прав та інтересів позивача у вищенаведених врахованих судом рішеннях Верховного Суду, та не потребують додаткового захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до вимог законодавства, яке регулює питання захищеного права. Відповідно, у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 64 від 04.03.2021 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 908,00 грн. та № 0.0.2077646937.1 від 06.04.2021 року – в сумі 1816,00 грн.

Виходячи з висновків суду про задоволення двох основних (самостійних) позовних вимог немайнового характеру, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень нуль копійок).

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 р. № 405) до 30 червня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень нуль копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

М.Г. Цховребова