Рішення № 97692275, 16.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року справа №380/1326/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Я. Мудрого, 113, код ЄДРПОУ 14321699), з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби та невиплату заборгованості із індексації грошового забезпечення та компенсації за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати.

Ухвалою суду від 04.02.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви. На виконання вимог ухвали суду позивач усунув зазначені недоліки.

Ухвалою суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) від 26.04.2019 №113-ос прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас згідно підпункту «а» п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту) та виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення з 26.04.2019. На момент виключення зі списків особового складу, повний розрахунок грошового забезпечення з ним не проведено своєчасно. Лише 18.06.2019 позивачу виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 18185,97 грн., а 23.12.2020 індексацію грошового забезпечення в сумі 80933,53 грн. Позивач вважає, що період з 27.04.2019 по 22.12.2020 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 27.04.2019 по 22.12.2020. Крім цього, позивач вказує, що з огляду на те, що Мостиським прикордонним загоном у період з липня 2015 по грудень 2020 протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення і така була виплачена без нарахування та виплати компенсації втрат частини доходів лише 23.12.2020, то позивач набула праву на виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації відповідно до законодавства. Позивач просить позов задоволити.

22.03.2021 за вх.№ 18658 від представника Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що військова служба віднесена законодавцем до публічної служби, проте військовослужбовець, який проходить військову службу не перебуває у трудових правовідносинах із військовою частиною. Такі правовідносини виникають у зв`язку із проходженням такої служби та врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідач не повинен нести відповідальність за статтею 117 КЗпП України внаслідок відсутності у нього статусу власника (роботодавця). Крім цього, зазначає, що той факт, що законодавством, яке регулює військову сферу не передбачає можливості стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, не дає підстав застосовувати для врегулюванням спірного питання трудове законодавство. Також вказує, що виплата індексації грошового забезпечення позивача не проводилася у зв`язку з відсутністю відповідного державного фінансування, наголошує на тому, що не було відповідних кошторисних призначень для виплати індексації грошового забезпечення, що вказує на відсутність вини Військової частини щодо не проведення таких виплат.

31.03.2021 за вх.№21328 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Доводи відповідача вважає необгрунтованими, просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.04.2021 витребувано у ОСОБА_1 докази отримання коштів за неотримане речове майно та індексації грошового забезпечення (з відміткою (датою і призначенням платежу) про отримання; на підставі чого такі кошти отримано); довідку про середнє грошове забезпечення за два останні місяці перед звільненням та довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача.

Витребувано у Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494):

-довідку про середнє грошове забезпечення за два останні місяці перед звільненням та довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача; розрахунок за речове майно та індексації грошового забезпечення; докази виплати коштів за неотримане речове майно та підстави виплати таких (із зазначенням дати виплати і призначення платежу); докази виплати індексації грошового забезпечення і підстави виплати (дату виплати і призначення платежу).

22.04.2021 за вх. №28543 представником позивача подано клопотання про заміну відповідача у справі №380/1326/21 у зв`язку з тим, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.09.2021 внесено запис про припинення юридичної особи Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494). Зазначив, що відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №22/0/81-21 від 18.01.2021 « Про зарахування на фінансове забезпечення Мостиського прикордонного загону, з 01.01.2021 зараховано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на фінансове забезпечення до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. З наведеного, просить суд замінити первісного відповідача Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) на належного відповідача – Львівський прикордонний загін (військова частина 2144).

Також у поданій заяві просив суд позовні вимоги позивача викласти в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби та невиплату заборгованості із індексації грошового забезпечення та компенсації за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні із 27.04.2019 по день фактичного розрахунку 22.12.2020 за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, сторонами такі не подані.

22.04.2021 за вх. №28543 представником позивача подано клопотання про заміну відповідача у справі №380/1326/21 у зв`язку з тим, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.09.2021 внесено запис про припинення юридичної особи Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494). Зазначив, що відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №22/0/81-21 від 18.01.2021 «Про зарахування на фінансове забезпечення Мостиського прикордонного загону, з 01.01.2021 зараховано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на фінансове забезпечення до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. З наведеного, просить суд замінити первісного відповідача Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) на належного відповідача – Львівський прикордонний загін (військова частина 2144).

Також у поданій заяві просив суд позовні вимоги позивача викласти в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби та невиплату заборгованості із індексації грошового забезпечення та компенсації за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні із 27.04.2019 по день фактичного розрахунку 22.12.2020 за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;

-зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати.

Ухвалою суду від 26.04.2021 замінено первісного відповідача - Мостиський прикордонний загін (військової частини 1494) на правонаступника відповідача Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРОПУ 14321653).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.04.2019 №113-ос прапорщика ОСОБА_1 , відповідального виконавця відділення обліку особового складу відділу кадрів, звільнену за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Остаточна дата закінчення проходження військової служби -26.04.2019.

Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

01.07.2020 представник позивача звернувся до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) із адвокатським запитом про надання інформації щодо наявності заборгованості із матеріального та грошового забезпечення, право на яке остання набула під час проходження військової служби у Мостиському прикордонному загоні, інформації про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення та ін.

Відповідно до розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . за період з 01.01.2015 по 26.04.2019 позивачу нараховано таку відповідачем в сумі 80933,53 грн.

Згідно з випискою по картковому рахунку позивача від 23.12.2020, надійшли грошові кошти в сумі 79719,53 грн.

У суд позивач звернулася із позовною заявою 25.01.2021 (згідно штампу поштового відділення).

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений не в день виключення із списків, позивач звернулася з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про стягнення із військової частини середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При вирішення справи. суд виходить з наступного.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Предметом спору в справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу невиплату індексації грошового забезпечення за період січень 2015 по квітень 2019 в розмірі 80933,53 грн.(період проходження служби) і виплата фактично такої 23.12.2030 у сумі 79719,53 грн. і спір з приводу несвоєчасного розрахунку з моменту виключення зі списків і до проведеного розрахунку.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані нормами спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад і розмір виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано приписами загального трудового законодавства - КЗпП України.

Аналіз наведених норм трудового законодавства дає підстави для висновку про те, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, позивачу, індексацію грошового забезпечення не виплачено в день її звільнення – 26.04.2019, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, з врахуванням строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, непроведення з вини Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494) ОСОБА_1 виплати індексації грошового забезпечення у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку, і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого у роботодавця є обов`язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію.

Судом встановлено, що позивачу індексацію грошового забезпечення виплачено 23.12.2020, що підтверджується банківською випискою, згідно якої вбачається, що на картковий рахунок АТ «ПриватБанк» позивачу відповідачем виплачено суму 79719,53 грн. Відповідачем не заперечується.

Таким чином, Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) провів фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України.

Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Водночас судом враховується період затримки розрахунку при звільнені - з 26.04.2019 року (день виключення із списків ), по 23.12.2020 (день виплати індексацію грошового забезпечення на картковий рахунок позивача).

Отже, оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення належить за період з 27.04.2019 по 22.12.2020 за затримку терміном на 381 дні.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

Згідно особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_2 , розмір грошового забезпечення позивача за два місяці до звільнення становив: у лютому 2019 року – 9961,78 грн. та у березні 2019 року – 10225,17 грн., звідси середньоденна заробітна плата позивача становить 330,93 грн (за останні 2 місяці 20186,95/ 61 календарний день (за останні два повні місяці лютий та березень 2019 року).

Враховуючи, що невиплачена сума індексації грошового забезпечення становить 80933,53 грн., і є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 126084,33 (381 дні затримки розрахунку * 330,93 грн.) суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 80933,53 грн / 126084,33 грн. (сума індексації грошового забезпечення /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,64.

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 330,93 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,64 х 381 (днів затримки розрахунку) = 80693,97 гривень.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 80693,97 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частиною 2 статті 2 вказаного Закону України під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати;стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Приписами статей 3,4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати” обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Положеннями пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17.

Суд, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з квітня 2019 року по 22.12.2020.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з квітня 2019 року по 22.12.2020.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ 14321653) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 27.04.2019 по 22.12.2020 у сумі 80693,97 гривень.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати

Стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири).

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.