Рішення № 97692207, 07.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року справа №1.380.2019.003020

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Іванес Х.О., за участю : представника відповідача Балюєва С.В., представника третьої особи Негрі Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шольц-Транс” до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” про визнання протиправною та скасування ухвали,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шольц-Транс”(далі – ТзОВ “Шольц-Транс”) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради (далі – ЛМР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” (далі – ЛМКП - “Львівтеплоенерго”) в якому просить : визнати протиправною та скасувати ухвалу 18-тої сесії 7-го скликання Львівської міської ради №4853 від 04.04.2019 “Про надання Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплоенерго” дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ”.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в результаті прилюдних торгів з реалізації арештованого майна комунального підприємства “Львівське ремонтно-будівельне підприємство механізації робіт” проведених 18.06.2010 Львівською філією приватного підприємства “Нива-В.Ш.”, ТзОВ “Шольц-Транс” набуло у власність об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Право власності на об`єкти нерухомості по АДРЕСА_1 підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.08.2010, виданими відповідно до свідоцтва №2069 від 03.08.2010 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Довідкою Управління Держкомзему у м. Львові від 12.10.2010 №40/01-15/4901 підтверджується та обставина, що попередній власник вказаних вище будівель та споруд ( КП “Львівське ремонтно-будівельне підприємство механізації робіт” користувався земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 1,0970 га відповідно до рішення виконавчого комітету №51 від 06.02.1998 “Про інвентаризацію земель м. Львова”. Вищевказані обставини щодо набуття права власності ТзОВ “Шольц-Транс” на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_2 та користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 попереднім власником вказаних вище будівель (КП “Львівське ремонтно-будівельне підприємство механізації робіт”) встановлені судовими рішеннями №1304/4356/12, №5015/2014/12, №461/5777/16-а. таким чином з моменту набуття ТзОВ “Шольц-Транс” права власності на нерухоме майно, придбане з прилюдних торгів, до нього в силу статті 120 Земельного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 . З метою оформлення набутого в порядку ст. 120 Земельного кодексу України права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , ТзОВ “Шольц-Транс” зверталось до Львівської міської ради із заявою від 20.10.2010 про надання вказаної земельної ділянки в оренду для обслуговування розміщених на ній адміністративно-виробничих будівель та споруд. Разом з тим звернення залишено Львівською міською радою без реагування, натомість розглянуто звернення ЛКП “Львівтеплоенерго” та вирішено передати в постійне користування комунального підприємства земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,0171 га для обслуговування котельні за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ухвала ЛМР від 16.12.2010 №59). Вказані обставини ухилення відповідача від оформлення орендних правовідносин із позивачем встановлені судовими рішеннями у справі №1304/4356/12. Львівською міською радою було проігноровано виконання рішення суду у справі №1304/4356/12 та прийнято нею ухвалу №834 від 14.07.2016, якою вирішено надати ЛМКП “Львівтеплоенерго” дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0384 для будівництва модульної котельні. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 12.01.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі №461/5777/16-а задоволено позов ТзОВ “Шольц-Транс” та скасовано ухвалу ЛМР №834 від 14.07.2016 “Про надання ЛМКП “Львівтеплоенерго” дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Однак всупереч численним судовим рішенням, що набрали законної сили та якими встановлено обставини протиправної бездіяльності ЛМР щодо не оформлення орендних правовідносин із позивачем та протиправності ухвал про надання ЛМКП “Львівтеплоенерго” дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відповідачем прийнято оспорювану ухвалу №4358 від 04.04.2019 “Про надання ЛМКП “Львівтеплоенерго” дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ” за рахунок земельної ділянки, що перебувала у користуванні попереднього власника об`єктів нерухомості, набутих у власність позивачем. За наведених обставин, ТзОВ “Шольц-Транс” з метою захисту своїх порушених відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів звертається в третє до суду з аналогічним позовом про визнання протиправної та скасування ухвали спрямованої на передачу прав на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка входить в межі земельної ділянки, що знаходилась в користуванні РБУ механізації робіт та про укладення договору оренди якої із позивачем відповідач ухиляється. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що оскаржувана ухвала від 04.04.2019 №4853 була прийнята на підставі документів, які визначені Земельним кодексом України та підготовлені ЛМКП “Львівтеплоенерго” та структурними підрозділами ЛМР. Зокрема у пояснювальній записці управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради вказано характеристику земельної ділянки, згідно з якої вона знаходиться на АДРЕСА_2 , площею 0,0391 га, земельна ділянка є вільною від забудови та розташована в межах функціональної зони Ж-5. Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у м. Львові від 16.05.2018 №18-1323-0.2-547/109-18 зазначено, що вказана земельна ділянка згідно представленого плану відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування. Позивач наголошує на тому, що у нього виникло право користування земельною ділянкою, яке раніше належало ЛКРБП “Механізації робіт” у зв`язку із тим, що на прилюдних торгах 18.06.2010 ТзОВ “Шольц-Транс” придбано арештоване майно на АДРЕСА_2 . Право власності на ці приміщення підтверджується свідоцтвом №2069 від 03.08.2010 про придбання майна з прилюдних торгів. Однак на думку представника відповідача, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт користування ЛКРБП “Механізації робіт” земельною ділянкою на АДРЕСА_2 . Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за адресою АДРЕСА_2 не зареєстровано право користування земельною ділянкою чи інші речові права щодо ЛКРБП “Механізації робіт” чи інших осіб. Відповідно до позивача не могло перейти право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки таким правом не володіло ЛКРБП “Механізації робіт”. Звертає увагу на правову позицію ВСУ, що викладена у постанові від 07.06.2016 у справі №820/3507/15, яка вказує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа письмових пояснень на адміністративний позов не подала.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 18 червня 2010 року Львівською філією приватного підприємства “Нива-В.Ш.” проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна по АДРЕСА_2 , що належало “Львівському комунальному ремонтно-будівельному підприємству механізації робіт”, а саме: приміщення диспетчерської АЗС загальною площею 6,1 кв.м., приміщення котельні загальною площею 335,2 кв.м., приміщення диспетчерської загальною площею 40,8 кв.м., приміщення майстерні загальною площею 88,3 кв.м., приміщення столярного цеху загальною площею 46,7 кв.м., приміщення цеху загальною площею 121,3 кв.м., приміщення гаражів загальною площею 218,8 кв.м., приміщення побутові загальною площею 218,9 кв.м., адміністративний будинок загальною площею 208. 3 кв.м. Переможцем вказаних торгів оголошено ТзОВ “Шольц-Транс”. Результати торгів оформлено протоколом від 18.06.2010 року № 1410093н-1.Право власності ТзОВ “Шольц-Транс” на об`єкти нерухомості по АДРЕСА_2 підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.08.2010 року, виданими відповідно до свідоцтва №2069 від 03.08.2010 року про придбання майна з прилюдних торгів.

Вказані обставини щодо набуття права власності ТзОВ “Шольц-Транс” на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_2 та користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 попереднім власником вищезазначених будівель та споруд (ЛКРБП “Механізації робіт”) встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили : постановою Галицького районного суду м. Львова від 03.03.2014 у справі №1304/4356/12; рішенням господарського суду Львівської області від 13.05.2013 у справі №5015/2014/12; постановою Галицького районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №461/5777/16-а.

ТзОВ “Шольц-Транс” звернулося до Львівської міської ради з листом від 20.10.2010 року про надання в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 1,0583 га для обслуговування адміністративно виробничих будівель.

Вищевказаний лист залишається без реагування, відповідно ЛМР вирішено передати ЛКП “Львівтеплоенерго” в постійне користування земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,071 га для обслуговування котельні за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, про що прийнято ухвалу від 16.12.2010 №59 “Про користування ЛМКП “Львівтеплоенерго” земельною ділянкою на АДРЕСА_2 ”.

Вказані обставини щодо ухилення ЛМР від оформлення орендних правовідносин з ТзОВ “Шольц-Транс” встановлені судовим рішенням, постановою Галицького районного суду м. Львова від 03.03.2014 року у справі №1304/4356/12, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року, зобов`язано Львівську міську раду розглянути на черговій сесії питання про укладення з ТзОВ “Шольц-Транс” договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_2 , загальною площею 1,0583 га для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 16.12.2010 року №59 “Про користування ЛМКП “Львівтеплоенерго” земельною ділянкою по АДРЕСА_2 ”. Рішення вищевказаних адміністративних судів ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 року залишено без змін.

Разом з тим, 4.04.2019 Львівською міською радою прийнято ухвалу №4853 “Про надання Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплоенерго” дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ”.

Позивач не погоджується з даним рішенням Львівської міської ради, звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1952) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Як і поняття “цивільних прав і обов`язків”, концепція “майна” в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “правом власності”, а відтак і “майном” (Рішення у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece) від 25 березня 1999 р., заява № 31107/96, п. 54).

У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були нерухомість, зокрема, маєтки (“Колишній Король Греції та інші проти Греції” (The Former King Of Greece and Others v. Greece), заява № 25701/94, рішення від 23 листопада 2000 р.), земельна ділянка та будинок, будинки (“Спорронґ і Льоннрот проти Швеції” (Sporrong and Lцnnroth v. Sweden), рішення від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52) та інша нерухомість;

До майна також належать “правомірні очікування” / “законні сподівання” вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа “Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії” (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.);

Матеріальні правомірні очікування визнаються “майном” за умови, що такі очікування (1) стосуються певних благ, котрі мають економічну цінність, (2) є цивільними за галузевою належністю і (3) достатньо визначені для того, аби бути забезпеченими можливістю судового захисту. Відповідно до усталеної практики Європейського суду “майном” може бути “наявне майно”, або активи, включно з вимогами, стосовно яких заявник здатен довести, що він мав принаймні “правомірне очікування” дієвої реалізації його майнового права” (Див.: Malhous v. Czech Republic (dec.) [GC], no. 33071/96, ECHR 2000-XII; Draon v. France [GC], no. 1513/03, ECHR 2006-IX; Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium, no. 17849/91, §§ 29-31, ECHR A332).

“Для того, аби вимога могла вважатися “активом”, що підпадає під дію статті 1 Протоколу №1, – зазначив ЄСПЛ у справі “Драон проти Франції”, – позивач повинен довести, що вона має достатні підстави в національному праві, приміром, що існує усталена судова практика національних судів на її підтвердження. Якщо це вдається зробити – до гри вступає концепція «правомірних очікувань”.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як “право очікування”, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином набувши на законних підставах право власності на нерухомого майна по АДРЕСА_2 у ТзОВ “Шольц-Транс” виникли правомірні очікування/законні сподівання щодо отримання у користування земельної ділянки для подальшого належного обслуговування будівель, які на ній знаходяться.

Відповідно до ч.2 ст. 120 Земельного кодекс України (далі – ЗК України) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користування, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відтак, у разі правомірного набуття права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, у власника цього будинку (будівлі або споруди) виникає право, а у відповідного суб`єкту владних повноважень кореспондуючий обов`язок, щодо передачі власнику цього будинку (будівлі або споруди) земельної ділянки, на якій він розташований.

Відповідно до ч. 3 ст. 415 ЦК України, особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Згідно з п. 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011року “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що було у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку, (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім`я в установленому законом порядку.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 31 травня 2016 року у справі К/800/14904/15 зазначив, що “якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені”.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами рішеннями у справах №1304/4356/12, №5015/2014/12, №461/5777/16-а було встановлено правомірність набуття ТзОВ “Шольц-Транс” нерухомого майна по АДРЕСА_2 , а тому у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 415 ЦК України позивач набув право користування земельною ділянкою, на якій розміщено це майно.

В силу вимог ч.4 ст. 78 КАС України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Частиною 3 цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, Львівською міською радою прийнято оскаржувану ухвалу №4853 від 04.04.2019 “Про надання Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплоенерго” дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ”.

Оскаржувана ухвала прийнята на підстав звернення ЛМКП “Львівтеплоенерго” від 15.08.2018 №15-6297 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0391 на АДРЕСА_2 для встановлення окремо стоячої модульної котельні за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Окрім того, до звернення долучено довідку ГУ Держгеокадастру у м. Львові №18-13-0.37-547/109-18 від 16.05.2018, відповідно до якої земельна ділянка на АДРЕСА_1 згідно представленого плану відносить до земель, які не надані у власність або користування (згідно списку землекористувачів та землевласників Шевченківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради №51 від 06.02.1998 “Про інвентаризацію земель м. Львова”.

Проте судом встановлено, що зміст вищезазначеної довідки суперечить змісту довідок відділу Держкомзему у м. Львові №40/01-15/4091 від 12.10.2010, №18-1323-0.2-2442/2-16 від 19.05.2016 та не узгоджується з рішенням виконкому Львівської міської ради №51 від 06.02.1998 “Про інвентаризацію земель м. Львова”.

Згідно наданого плану земельної ділянки, який долучався ЛМКП “Львівтеплоенерго” до звернення №15-6297 від 15.08.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, що оскаржуваною в межах даної справи ухвалою, так і ухвалою ЛМР №834 від 14.07.2016, яка скасована в судовому порядку, ЛМКП “Львівтеплоенерго” надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, що є частиною земельної ділянки площею 1,0970 га, котра перебувала в користування РБУ “Механізації робіт”.

Таким чином, суд дійшов висновку, що TзOB “Шольц-Транс” вчинено усі необхідні дії для оформлення у встановленому законом порядку належного йому на підставі ст. 120 ЗК України права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , проте, прав землекористувача за товариством не оформлено.

Пунктом 1 статті 152 ЗК України встановлені способи захисту прав на земельні ділянки, серед яких є право визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Вимога захисту своїх прав шляхом визнання відповідного акта недійсним реалізується зацікавленим суб`єктом в судовому порядку шляхом звернення до суду.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради №4853 від 04.04.2019 на момент пред`явлення позову по даній справі, а момент пред`явлення позову в даній справі, є підставою невизнання, заперечення права користування позивачем земельною ділянкою право на яку йому належить внаслідок придбання нерухомого майна та призводить до обмеження у здійсненні права користування.

Що стосується доводів відповідача про те, що до позивача не могло перейти право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 із придбанням нерухомого майна розташованого за цією адресою, оскільки таке право не було зареєстроване за попереднім власником об`єктів нерухомості ЛКРБП “Механізації робіт”, то такі є необґрунтованими, оскільки згідно листа відділу Держгеокадастру у м. Львові від 19.05.2016 р. № 18-1323-0.2-2442/2-16 дана земельна ділянка по АДРЕСА_1 входить в межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка знаходилась у користуванні ЛКРБП “Механізації робіт” на підставі рішення виконкому від 06.02.1998 р. № 51 “Про інвентаризацію земель м. Львова”.

Крім того, судом встановлено, що незважаючи на судові рішення, станом на сьогоднішній день звернення ТзОВ “Шольц-Транс” від 20.10.2010 про надання в оренду земельної ділянки не розглянуто.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №4853 від 04.04.2019 “Про надання Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплоенерго” дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Квітовій у м. Львові”.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шольц-Транс” (вул. Квітова,10, м. Львів, 79019; ЄДРПОУ: 37072903) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок,1; ЄДРПОУ 04055896) судові витрати у виді судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2021 року.

Суддя Гулкевич І.З.