Рішення № 97692184, 03.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7567/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Гавінської М.В.,

позивача,

представника позивача Бідненка В.М.,

представника відповідача Невелич Ю.В.,

представник третьої особи не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Первинної профспілкової організації Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області Львівської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – ГУНП у Львівській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області № 2445 від 11.08.2020 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції органів та підрозділів ГУНП» в частині третій щодо звільнення з Національної поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора СРПП № 1ПП Сокальського ВП Червоноградського ВПГУНП у Львівський області;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ про його звільнення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Службове розслідування призначене та проведене на підставі кримінального провадження № 62020140000000546 від 25.05.2020 за ч. 3 ст. 368 КК України стосовно ОСОБА_2 . Наголошує, що відповідач, висловлюючи позицію щодо звільнення позивача зі служби в Національній поліції у зв`язку з порушенням службової дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог антикорупційного законодавства України, фактично визнала позивача винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в той час як у кримінальному провадженні № 62020140000000546 позивач ніякого статусу не має. Вважає, що комісія приймаючи таке рішення фактично перебрала на себе функції суду, чим, всупереч вимог ст. 62 Конституції України, порушила принцип презумпції невинуватості.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, де на спростування аргументів позивача, зазначено, що позивача звільнено зі служби в поліції саме за скоєння дисциплінарного проступку та порушення службової дисципліни, жодних висновків про доведеність вчинення кримінального правопорушення висновок службового розслідування не містить. Наявність чи відсутність вироку в кримінальній справі не впливає на оцінку дисциплінарного проступку, вчинення якого доведено матеріалами службового розслідування. Наголошує, що такі підстави для звільнення зі служби в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відтак, за результатами проведеного службового розслідування спірним наказом до позивача застосоване дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції. За наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 21.10.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Первинну профспілкову організацію Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області Львівської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України; зобов`язано відповідача надати:

- належним чином засвідчену копію наказу Головного управління Національної поліції України у Львівській області № 2445 від 11.08.2020 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції органів та підрозділів ГУНП» та висновку службового розслідування, на підставі якого прийнятий зазначений наказ;

- довідку про розмір середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100;

- всі докази, які підтверджують обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

13.11.2020 вх.60162 відповідачем надано суду витребувані докази.

11.01.2021 ухвалою суду витребувано в Головного управління Національної поліції у Львівській області належним чином засвідчені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 .

18.01.2021 вх.2794 відповідачем надано суду належним чином засвідчені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1

28.01.2021 в підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представниця відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.

Заслухавши вступне слово сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №2445 від 11.08.2020 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції органів та підрозділів ГУНП» (далі – наказ №2445 від 11.08.2020) за грубе порушення службової дисципліни до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення – звільнення з посади.

Підставою для винесення наказу №2445 від 11.08.2020 став висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками органів та підрозділів ГУНП у Львівській області, затверджений т.в.о. начальника ГУНП у Львівській області 04.08.2020.

З наказу №2445 від 11.08.2020 видно, що проведеним службовим розслідуванням, встановлено, що 03 червня 2020 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня по АДРЕСА_1 , співробітниками Львівського управління ДВБ НП України та ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, в межах кримінального провадження №62020140000000546, розпочатого 25.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано оперуповноваженого відділу оперативних розробок та агентурно-оперативної роботи УПН ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , котрий діючи за попередньою змовою з службовими особами СРПП Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП, вимагав та отримав від громадянина ОСОБА_3 неправомірну грошову винагороду в сумі 7000 гривень, за не притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. 04.06.2020 працівниками ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім цього, в ході службового розслідування установлено, що екіпаж ГРПП Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП в складі інспектора СРПП №1 капітана поліції ОСОБА_1 та поліцейського СРПП №1 старшого сержанта поліції ОСОБА_4 , перебуваючи на службі з 19:00 10.05.2020 по 08:00 11.05.2020 у період часу з 00:35 по 00:41, здійснили реагування на виклик у с. Хлівчани, Сокальського району, після чого направились в сторону с. Двірці, де близько 01:00 здійснили зупинку автомобіля марки “Опель Кадет” р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та у подальшому під час спілкування з даним водієм повідомили останньому про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, однак, в порушення вимог пунктів 2, 3, 6, 7 розділу І, пунктів 1, 7, 10, розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 у встановленому порядку водія даного транспортного засобу на медогляд не скерували, а вступивши у непов`язані зі службою (з виконанням службових обов`язків) розмови, вилучили пред`явлені документи водія та залишили місце зупинки транспортного засобу, не склавши жодних адміністративних документів.

У матеріалах службового розслідування також зазначено, що такими своїми діями, капітан поліції ОСОБА_1 та старший сержант поліції ОСОБА_4 грубо порушили вимоги пунктів 1, 2 Розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, Присяги поліцейського, основні обов`язки поліцейського, передбачені ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 5 розділу І, п. 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Такими своїми діями, як вважає відповідач, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 скоїли вчинок, що підриває авторитет поліції.

У спірному наказі зазначено, що наведені факти не лише суперечать сутності й призначенню правоохоронних інституцій, зокрема поліції, в підрозділі якої проходять службу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , і які зобов`язані вчиняти, згідно своїх обов`язків, дії щодо підтримання правопорядку, а й розхитують підвалини державності, викривляють уявлення населення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції нашої держави в європейську спільноту.

В той же час, проаналізувавши сукупність встановлених обставин допущеного ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дисциплінарного проступку, те, що останні замість безумовного виконання закріплених законами перед поліцією завдань, їх грубо проігнорували, відтак своїм вчинком дискредитували та підірвали авторитет поліції та поставили під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в органах Національної поліції, комісія прийшла до висновків про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 найсуворішого заходу дисциплінарного впливу, передбаченого ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII.

Відтак, спірним наказом за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог пунктів 1, 2 ч. 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 2, 3 ,6, 7 розділу І, п. 1, 7, 10, розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, п. 5 розділу І, п. 1, 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції, до СРПП № 1 ПП Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063837), застосовано дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №245о/с від 13.08.2020 по особовому складу капітана поліції ОСОБА_1 (0063837) інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області з 13 серпня 2020 звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Не погоджуючись із спірним наказом від 11.08.2020 № 2445 в його частині, що стосується безпосередньо позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що позивач вважає його притягнення до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції необґрунтованим, винесеним без відповідних на те правових підстав та таким, що не відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII).

Згідно статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про Національну поліцію” у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Службовою дисципліною, за визначенням ст. 1 Дисциплінарного статуту, є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку є дисциплінарне стягнення.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).

У свою чергу, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Враховуючи вищезазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення із служби в поліції.

При цьому, до відповідальності можливо притягнути лише у випадку доведення вчинення дисциплінарного проступку, що повинно бути доведено належними та допустимими доказами.

Як вбачається з оскаржуваного наказу та встановлено в судовому засіданні підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугували висновки службового розслідування про порушення ОСОБА_1 вимог:

- п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»;

- п. 2, 3 ,6, 7 розділу І, п. 1, 7, 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735;

- п. 5 розділу І, п. 1, 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179;

- ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- пунктів 1, 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015.

Як судом встановлено вище, з наказу №2445 від 11.08.2020 видно, що проведеним службовим розслідуванням, встановлено, що 03 червня 2020 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня по АДРЕСА_1 , співробітниками Львівського управління ДВБ НП України та ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, в межах кримінального провадження №62020140000000546, розпочатого 25.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано оперуповноваженого відділу оперативних розробок та агентурно-оперативної роботи УПН ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , котрий діючи за попередньою змовою з службовими особами СРПП Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП, вимагав та отримав від громадянина ОСОБА_3 неправомірну грошову винагороду в сумі 7000 гривень, за не притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. 04.06.2020 працівниками ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому, як встановлено із висновку службового розслідування (абзац 1 аркушу 8 висновку), аналізом ІПНП встановлено, що екіпаж ГРПП (позивний Сабур-32) Сокальського ВП Червоноградського ВП в складі інспектора СРПП № 1 капітана поліції ОСОБА_1 та поліцейського СРПП № 1 старшого сержанта поліції ОСОБА_4 о 00:23 прийняв завдання про бійку у с. Хлівчани, Сокальського району, яке було ними відпрацьовано та о 00:41 підтверджено по планшету вжиті заходи (завершенням реагування). При цьому с. Хлівчани знаходиться поблизу с. Двірці, а по треках виявлено здійснення руху автомобіля вказаного ГРПП, якраз у сторону с. Двірці, Сокальського району близько 01:00, що збігається з часом зупинки водія автомобіля марки “Опель Кадет”, р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , зазначеним у повідомленні про підозру від 04.06.2020. Вищенаведене свідчить, що працівниками, які здійснювали зупинку водія ОСОБА_3 являються поліцейські - капітан поліції ОСОБА_1 та старший сержант поліції ОСОБА_4 .

Дисциплінарною комісією, при оцінці встановлених у ході проведення службового розслідування обставин, враховано положення ст. 62 Конституції України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (абзац 2 аркушу 8 висновку).

Водночас, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також те, що у ній вказано про причетність до даного злочину окремих працівників СРПП Сокальського ВП, передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин (абзац 3 аркушу 8 висновку).

Крім цього, в ході службового розслідування установлено, що екіпаж ГРПП Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП в складі інспектора СРПП № 1 капітана поліції ОСОБА_1 та поліцейського СРПП № 1 старшого сержанта поліції ОСОБА_4 перебуваючи на службі з 19:00 10.05.2020 по 08:00 11.05.2020 у період часу з 00:35 по 00:41 здійснивши реагування на виклик у с. Хлівчани, Сокальського району, а після чого направились в сторону с. Двірці, де близько 01:00 здійснили зупинку автомобіля марки «Опель Кадет» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та у подальшому під час спілкування з даним водієм, повідомили останньому про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, однак на порушення вимог пунктів 2, 3, 6, 7 розділу І, пунктів 1, 7, 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, у встановленому порядку водія даного транспортного засобу на медогляд не скерували, а вступивши у непов`язані зі службою (з виконанням службових обов`язків) розмови, безпідставно вилучивши пред`явлені документи водія, залишили місце зупинки транспортного засобу, не склавши жодних адміністративних документів. Такими своїми діями капітан поліції ОСОБА_1 та старший сержант поліції ОСОБА_4 грубо порушили вимоги пунктів 1, 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, Присяги поліцейського, основні обов`язки поліцейського, передбачені статтею 18 Закону України «Про національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 5 розділу І, п. 1, 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Такими своїми діями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 скоїли вчинок, що підриває авторитет поліції.

Наведені вище обставини із висновку службового розслідування стали підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції, що відображено у спірному наказі.

На переконання суду, при застосуванні такого стягнення як звільнення зі служби в поліції за грубе порушення позивачем службової дисципліни, що дискредитує та підриває авторитет поліції, яке, на думку відповідача, виразилось у зупинці позивачем автомобіля марки «Опель Кадет» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та у подальшому під час спілкування з даним водієм, повідомлення останньому про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, не скерування позивачем на медогляд водія транспортного засобу із ознаками алкогольного сп`яніння, вступ позивача із цим водієм у непов`язану зі службою розмову, безпідставне вилучення позивачем документів водія та залишення місця зупинки транспортного засобу без складання адміністративних документів, у висновку службового розслідування мав би бути доведеним факт вчинення такого дисциплінарного проступку, а не формування зазначеного висновку виключно на припущеннях.

Тобто, мали б бути фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Однак, жодних встановлених (досліджених, описаних) і підтверджених фактів порушення ОСОБА_1 дисципліни, ні висновок службового розслідування від 04.08.2020 ні спірний наказ від 11.08.2020 № 2445 не містить.

В ході службового розслідування опитані начальник УПН ГУПН у Львівській області полковник поліції ОСОБА_5 , інспектор СРПП № 1 ПП Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 , начальник СРПП № 4 Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_6 , начальник Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області підполковник поліції ОСОБА_7 . При цьому, вказані особи у своїх поясненнях не підтвердили факту порушення службової дисципліни позивачем, а саме не підтвердили факту «зупинки позивачем автомобіля марки «Опель Кадет» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та у подальшому під час спілкування з даним водієм, повідомлення останньому про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, не скерування позивачем на медогляд водія транспортного засобу із ознаками алкогольного сп`яніння, вступ позивача із цим водієм у непов`язану зі службою розмову, безпідставне вилучення позивачем документів водія та залишення місця зупинки транспортного засобу без складання адміністративних документів».

Доказовість факту порушення позивачем службової дисципліни ґрунтується лише на аналізі ІПНП (відповідно до п. 2 розділу II Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС України від 03.08.2017 №676, система ІПНП призначена для використання програмних компонентів геоінформаційних підсистем для візуалізації інформації у вигляді електронних карт, автоматичної зміни зображеного образу об`єкта в залежності від зміни його характеристик, зміни масштабу та деталізації картографічної інформації в інформаційних ресурсах), а саме визначення місця знаходження екіпажу ГРПП (позивний Сабур -32) Сокальського ВП Червоноградського ВП в складі інспектора СРПП № 1 капітана поліції ОСОБА_1 та поліцейського СРПП № 1 старшого сержанта поліції ОСОБА_4 . Однак, на переконання суду, інформація ІПНП не є тим доказом, який підтверджує факт зупинки позивачем автомобіля марки «Опель Кадет» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та у подальшому під час спілкування з даним водієм, повідомлення останньому про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, не скерування у встановленому порядку водія даного транспортного засобу на медогляд, а вступ у непов`язані зі службою (з виконанням службових обов`язків) розмови, безпідставне вилучення пред`явлених документів водія, залишення місця зупинки транспортного засобу, не склавши жодних адміністративних документів.

Особливо увагу суду також звертає на те, що дисциплінарною комісією при проведенні службового розслідування не було опитано особу ОСОБА_3 (заявника).

Судом також не встановлено врахування відповідачем при обранні дисциплінарного стягнення особи ОСОБА_1 його попередньої поведінки, важкості вчиненого ним дисциплінарного проступку, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, його ставлення до служби тощо, що є порушенням ст. 19 Дисциплінарного статуту.

Щодо покликання представника позивача на порушення строку проведення службового розслідування як на додаткову підставу скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача, то суд встановив наступне.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 2-3 розділу V Порядку №893, службове розслідування розпочинається з дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII передбачено наступне.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Наказом ГУНП у Львівській області від 04.06.2020 №1777 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» призначено службове розслідування за фактом отримання інформації з Львівського управління ДВБ НП України та ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, в межах кримінального провадження №62020140000000546, розпочатого 25.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наказом ГУНП у Львівській області від 01.07.2020 №1992 «Про продовження службового розслідування продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП у Львівській області від 04.06.2020 №1777, до 04.08.2020.

Відтак, судом встановлено, що відповідач порушив строк проведення службового розслідування, адже з моменту призначення службового розслідування до моменту його завершення пройшло більше, ніж 60 днів (61 календарний день).

Також позивач вказує, що вина у кримінальних проступках підлягає доказуванню, як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 94 КПК України). Наголошує, що жодної його вини не встановлено.

Проте, суд вважає такі доводи помилковими, оскільки предметом службового розслідування було не лише вчинення зокрема ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а також вчинення іншими службовими особами супутніх порушень службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню.

Разом із тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він є членом профспілки, а тому подання щодо його звільнення мало б вноситись до виборчого профспілкового органу, оскільки згідно статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІV (зі змінами та доповненнями) гарантії для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів Положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення не поширюються на прокурорів, поліцейських, працівників Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. Тобто, ці доводи позивача є безпідставними.

Аналогічні правовідносини викладені в постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 806/2272/16 (провадження № К/9901/17903/18).

Підсумовуючи усе наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного наказу ГУНП у Львівській області від 11.08.2020 №2445 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, оскільки згідно висновку службового розслідування від 04.08.2020 не було встановлено порушення позивачем службової дисципліни.

Резюмуючи, суд зазначає наступне.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуваний наказ ГУНП у Львівській області від 11.08.2020 №2445 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи скасування вищевказаного наказу, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту порушеного права позивача у відповідності до вимог ст. 245 КАС України визнати протиправними та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 13.08.2020 №245 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, у випадку незаконного звільнення працівника, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його незаконно звільнено.

Виходячи з того, що позивача звільнено зі служби в поліції протиправно, суд вважає, що існують достатні підстави для його поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області.

Суд зазначає, що оскарженим наказом позивача звільнено з 13 серпня 2020 року, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області з 14 серпня 2020.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 371 КАС України рішення суду в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, суду в цій справі слід вирішити питання виплати позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Відтак, норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 застосуванню у даній справі не підлягають.

Аналогічний висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 19.07.2018, справа № 805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.

Як видно із довідки про доходи від 15.10.2020 №2174/75, нараховане грошове забезпечення позивача за два останні місяці до звільнення складає 25 099,76 грн, з них: за червень 2020 року – 12 550,06 грн, за липень 2020 року – 12 549,70 грн. При цьому, кількість робочих (календарних) днів у червні 30, а в липні 31.

З огляду на це, середньоденна заробітна плата позивача становить 411,47 грн. (25 099,76 грн поділити на 61 робочий день).

Суд зазначає, що періодом вимушеного прогулу позивача є період з 14.08.2020 (оскільки останнім днем роботи позивача було 13.08.2020) по 03.06.2021 включно (день ухвалення судом рішення про поновлення позивача), який становить 294 календарних днів.

Таким чином, за період з 14.08.2020 по 03.06.2021 включно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 120 972 грн 18 коп. (294 календарних днів помножити на 411,47 грн) з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на вказане, рішення суду в частині стягнення на користь позивача суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 12 549 грн 88 коп. з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та зборів необхідно допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично ним не сплачувався, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, 371, п. 3 розділу VI Прикінцевих положень, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Первинної профспілкової організації Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області Львівської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2020 № 2445 “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції органів та підрозділів ГУНП” в частині застосування дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції інспектора СРПП № 1 ПП Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13.08.2020 № 245 о/с “По особовому складу” в частині звільнення відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області з 13 серпня 2020.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області з 14 серпня 2020.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 120 972 (сто двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) гривні 18 копійок з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12549 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) гривень 88 копійок з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та зборів.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833)

Третя особа: Первинна профспілкової організації Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області Львівської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (8000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Міцкевича, 9, код ЄДРПОУ 43352838)

Повний текст рішення складений та підписаний 14.06.2021.

Суддя Сидор Н.Т.