Ухвала суду № 97692098, 15.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

15 червня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/2745/21

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Захарової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Олійник О.А.,

та

представників сторін:

представника позивача - Шорохової Ю.С.,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго»,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго».

В обґрунтування позову зазначено, що пунктом 1 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» надано дозвіл директору КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» ОСОБА_1 на підписання кредитного договору, договору застави, додаткових угод до нього та інших супутніх документів.

Пунктом 2 цього рішення Сєвєродонецька міська рада виступила майновим поручителем за виконання КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» своїх зобов`язань у повному обсязі, включаючи суму кредиту, процентів за користування кредитними коштами, комісій, можливих санкцій та інших платежів за кредитним договором між КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» та АКБ «ТАС-Комерцбанк».

Пунктом 3 зазначеного рішення Сєвєродонецькою міською радою надано згоду на передачу у заставу банку для забезпечення виконання обов`язків за кредитним договором власності територіальної громади м. Сєвєродонецька – комплексу Льодового палацу спорту, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 28, оціночна вартість якого станом на 30.04.2005 становила 10170539 грн.

Згідно з преамбулою вказаного рішення отримання КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» кредиту необхідно для погашення заборгованості за спожиті енергоносії, придбання природного газу та електроенергії з метою своєчасного початку опалювального сезону 2005-2006 року.

Указом Президента України від 28.07.2020 № 297/2020 утворено Військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області, до якої відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» тимчасово перейшли повноваження Сєвєродонецької міської ради.

Позивач вважає оскаржене рішення протиправним, зазначає, що ухвалення Сєвєродонецькою міською радою незаконного рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» призвело до того, що будівля Льодового палацу спорту вибула з комунальної власності, оскільки на підставі вказаного рішення в 2005 році була передана в іпотеку, а 22.11.2017 право власності на будівлю Льодового палацу зареєстровано за іпотекодержателем ПАТ «РВС-БАНК».

На думку позивача, Сєвєродонецька міська рада, прийнявши оскаржене рішення, діяла всупереч інтересам територіальної громади у праві використання спортивного об`єкта для суспільних потреб. Крім того, спірне рішення було прийнято з порушенням Регламенту, затвердженого рішенням Сєвєродонецької міської ради від 30.07.2002 № 101, та суперечить законодавству України.

Ухвалою суду від 01.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі за позовом Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання (арк. спр. 71-72).

У підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Щодо підсудності справи зазначив, що вважає справу такою, що підсудна адміністративному суду за суб`єктним складом.

Представник відповідача у підготовче провадження не прибув, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Поштове відправлення, направлене на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, повернуто у зв`язку з не врученням адресату (арк. спр. 75-76).

У відповідності до частини одинадцятої статті 126 КАС України вважається, що таке відправлення вручене належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням положень пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України судом ухвалено проводити підготовче засідання без участі представника відповідача.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

За усталеною практикою Верховного Суду під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відтак, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і надалі в редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення) відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з положеннями статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частиною другою статті 327 Цивільного кодексу України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 345 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сєвєродонецька міська рада є засновником Комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (КП СТКЕ).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» надано дозвіл директору КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» ОСОБА_1 на підписання кредитного договору, договору застави, додаткових угод до нього та інших супутніх документів. Згідно з пунктом 2 цього рішення Сєвєродонецька міська рада виступила майновим поручителем за виконання КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» своїх зобов`язань у повному обсязі, включаючи суму кредиту, процентів за користування кредитними коштами, комісій, можливих санкцій та інших платежів за кредитним договором між КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» та АКБ «ТАС-Комерцбанк». Пунктом 3 зазначеного рішення Сєвєродонецькою міською радою надано згоду на передачу у заставу банку для забезпечення виконання обов`язків за кредитним договором власності територіальної громади м. Сєвєродонецька – комплексу Льодового палацу спорту, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28, оціночна вартість якого станом на 30.04.2005 становила 10170539 грн (арк. спр. 34).

Зі змісту оскарженого рішення слідує, що, приймаючи вказане рішення, Сєвєродонецька міська рада діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник комунального підприємства та особа, що здійснює управління майном, яке перебуває в комунальній власності, у господарських правовідносинах щодо укладення кредитного договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що спір у цій справі не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як передбачено пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21.02.1975, заява № 4451/70 § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17.01.2012, заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у пункту 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного провадження у справі за позовом Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області в інтересах Сєвєродонецької міської територіальної громади до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» слід закрити, роз`яснивши позивачеві право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

У зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, судом не вирішується клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання Акціонерного товариства «РВС Банк» про залучення третьої особи до участі у справі на стороні відповідача.

Керуючись статями 2, 19, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго».

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачеві право звернутися з позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 16 червня 2021 року.

СуддяО.В. Захарова