Рішення № 97691944, 05.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1374/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, вул. Шкільна,4, смт. Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область,28034

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати відмову Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (вих. №175 від 19.02.2021р.) у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства , за рахунок земельної ділянки №3520384100:51:000:9154, яка розташована на території Приютівської селищної ради (Косівського старостинського округу) Олександрійського району Кіровоградської області;

2) зобов`язати Приютівську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області, у встановлений чинним законодавством термін, надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки №3520384100:51:000:9154, яка розташована на території Приютівської селищної ради (Косівського старостинського округу) Олександрійського району Кіровоградської області.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року провадження в справі відкрито за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , 17.02.2021 року звернулася до голови Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області із клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. До даної заяви долучено графічні матеріли, копія паспорта та копія ідентифікаційного номера (а.с.5-6).

Рішенням шостої сесії восьмого скликання Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 19.02.2021 року №175 Приютівська селищна рада відмовила, серед інших осіб і ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, пославшись, на відсутність генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, а також відсутність встановлення меж населених пунктів, у відповідності до частини сьомої статті 118 ЗК України (а.с.7).

Позивач, не погодившись з рішенням, звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, в оскаржуваному рішенні про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою повинні бути наведені конкретні мотиви відмови із зазначенням норми закону чи іншого нормативно-правового акту.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на відсутність генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації та на відсутність встановлення меж населених пунктів, при цьому наведена частина 7 статті 118 ЗК України.

До матеріалів позову долучена копія бажаного місця розташування земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.6), огляд якої не дає суду підстав дійти висновку про порушення позивачкою статті 118 ЗК України.

Суд констатує, що оскаржуване рішення містить підстави відмови, які не передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України, що не дає підстави вважати таку відмову вмотивованою.

Відмова у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства оформлена рішенням шостої сесії восьмого скликання Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 19.02.2021 року №175, копію витягу з якого надано до суду (а.с.7).

Відтак, оскаржуване рішення без вказаної конктеризації "невідповідності графічних матеріалів", не може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем в порушення вимог Земельного Кодексу України, не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому таке рішення в частині, що стосується позивачки, підлягає скасуванню, як протиправне.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У позовній заяві позивач просить зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення (в частині що стосується позивача), суд дійшов висновку про задоволення позову частково, з огляду на таке.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, натомість підставами для задоволення даного позову є лише невмотивованість спірного наказу. Правова оцінка спірного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні. Однак суд не досліджує, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачкою усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Станом на день розгляду справи позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивачки за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 17.02.2021 року.

Наведений висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19 (адміністративне провадження №К/9901/22169/19).

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн. за подання позовної заяви.

Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 606,00 грн., слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.?????

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області №175 від 19 лютого 2021 року "Про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації із землеустрою" в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Приютівської селищної ради Косівського старостинського округу Олександрійського району Кіровоградської області.

Зобов`язати Приютівську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17 лютого 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 606 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (код в ЄДРПОУ 05378803).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко