Рішення № 97691918, 14.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1568/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарства "Землероб" (далі – позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (через представника) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить: визнати протиправними і скасувати рішення, оформленого листом від 17.03.2021 № 1270/6/11-28-18-06-23 щодо не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік; зобов`язати відповідача поновити позивача з 01.01.2021 у реєстрації платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що дії відповідача щодо виключення господарства з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2021 рік суперечать нормам чинного законодавства України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві посилався на те, що станом на 01.01.2021 за позивачем рахується податкова заборгованість по орендній платі (код платежу 18010600) в сумі 487,33 грн.. Таким чином, враховуючи п.п.291.5.-1.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України позивачеві скасовано статус платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021. Рішення про анулювання СФГ з реєстру платників єдиного податку четвертої групи було прийнято у вигляді письмової вмотивованої відмови, а саме, листа ГУ ДПС від 17.03.2021 № 1270/6/11-28-18-06-23. Будь-які інші рішення про виключення СФГ з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2021 не приймалось, в зв`язку з відсутністю визначеної форми такого рішення. Також вказав те, що спеціалістами ГУ ДПС не проводилась документальна перевірка СФГ щодо з`ясування невідповідності платника єдиного податку (а.с.34-35).

Представник позивача у відповіді на відзив не погодився з такою позицією відповідача (а.с.50-51).

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків. До 01.01.2021 позивач був платником єдиного податку четвертої групи.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.

17.02.2021 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік, а саме: 1) загальну податкову декларацію щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок № 9027799075; 2) розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника № 902779824; 3) відомості про наявність земельних ділянок № 9027799012; 4) звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, з яких справляється податок № 9027836126; 5) відомості про наявність земельних ділянок № 9027835914.

Листом від 17.03.2021 № 1270/6/11-28-18-06-23 відповідач повідомив позивача про те, що станом на 01.01.2021 за СФГ "Землероб" рахувався податковий борг в розмірі 487,33 грн. по коду платежу 18010600 (орендна плата з юридичних осіб). В зв`язку з чим, зазначене підприємство підлягає виключенню з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2021 рік, при цьому не позбавляється права щодо набуття цього статусу у наступному році (а.с.12).

Не погоджуючись з вказаним рішенням у формі листа позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені Розділом XIV Податкового кодексу України.

За змістом пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пункт 291.3 статті 291 Кодексу визначає, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За визначенням пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: четверта група – сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Так, позивач на протязі 2020 року був платником єдиного податку четвертої групи, що відповідачем не заперечується та не є предметом спору або доказування у даній справі.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 298.8.1. пункту 298.8. статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Як встановлено судом, позивачем було подано до податкового органу загальну податкову декларацію щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок № 9027799075; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника № 902779824; відомості про наявність земельних ділянок № 9027799012; звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, з яких справляється податок № 9027836126; відомості про наявність земельних ділянок № 9027835914.

Разом із тим, як вбачається з листа від 17.03.2021 № 1270/6/11-28-18-06-23, враховуючи наявність станом на 01.01.2021 податкового боргу в сумі 487,33 грн. з орендної плати з юридичних осіб, підприємству не підтверджено статус платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

При цьому, наявність податкового боргу є єдиною підставою для не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

Водночас позиція податкового органу, яка зводиться до наявності податкового боргу, як підстави для відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України є помилковою, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Слід зазначити, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих хто вперше набуває цей статус.

Зокрема, за правилами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України групу платників єдиного податку запроваджено для сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 291.5.-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

На підставі статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Згідно пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

За правилами пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Таким чином, контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Однак, відповідачем не надано суду докази проведення документальної перевірки позивача, а також прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Слід також вказати, що для тих суб`єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до пункту 8 статті 298.2.3 Податкового кодексу України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У разі наявності такого боргу платник може добровільно відмовитись від знаходження на спрощеній системі оподаткування. Або безстрокова реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням відповідного контролюючого органу. Проте, матеріали справи не містять рішень відповідача про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку 4 групи.

Так, рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, до яких не належить заборона, передбачена підпунктом 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно до вимог частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

При цьому, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік, у зв`язку з чим належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо підтвердження СФГ статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021, починаючи з 01.01.2021, та внесення відповідних записів до Реєстру платників єдиного податку четвертої групи.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.19).

Керуючись ст.ст.6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, оформленого листом від 17.03.2021 № 1270/6/11-28-18-06-23.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Кіровоградській області вчинити дії щодо підтвердження селянському (фермерському) господарству "Землероб" (код ЄДРПОУ – 32059254) статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021, починаючи з 01.01.2021, та внесення відповідних записів до Реєстру платників єдиного податку четвертої групи.

Стягнути на користь селянського (фермерського) господарства "Землероб" (код ЄДРПОУ – 32059254) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП – 43995486).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько