Рішення № 97691896, 16.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року справа №320/7544/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми "Ш" №0158315006 від 30.08.2019 на суму 6166,19 грн., форми "Ш" №0158325006 від 30.08.2019 на суму 1049,35 грн., форми "Ш" №0130865005 від 06.08.2020 на суму 2977,45;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №351/10-36-50-05/ НОМЕР_1 від 02.12.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку для Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.01.2020;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області відновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якості платника єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2020.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0158315006, №0158325006 та від 06.08.2020 №0130865005 на підставі висновків камеральних перевірок про несвоєчасну сплату позивачем єдиного податку за відповідні періоди.

Крім того, відповідачем було прийнято рішення №351/10-36-50-05/ НОМЕР_1 від 02.12.2019 про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку з підстав наявності у позивача податкового боргу з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень та зазначає про відсутність підстав для їх прийняття, оскільки стверджує про своєчасну сплату єдиного податку.

Позивач пояснив, що ним помилково було вказано у податковій декларації з єдиного податку за 2018 рік суму податкового зобов`язання з єдиного податку, яка підлягає сплаті у розмірі 40166,51 грн., замість правильної суми - 9331,07 грн., внаслідок чого штучно виникла заборгованість у розмірі 30835,39 грн.

Проте, позивач виправив допущену ним у вказаній звітності помилку шляхом подання 03.06.2019 уточненої податкової декларації з єдиного податку за 2018 рік, в якій зазначив правильну суму податкового зобов`язання з єдиного податку, яка підлягає сплаті за звітний період, у розмірі 9331,07 грн.

Позивач зауважив, що допущена ним технічна помилка призвела до нарахування контролюючим органом в інтегрованій картці позивача з єдиного податку заборгованості та штрафних санкцій, хоча фактично податковий борг був відсутній.

При цьому, нарахування штрафних санкцій продовжувалось навіть після подання позивачем уточненої податкової декларації з виправленими показниками, що, за твердженням позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач протиправно прийняв рішення №351/10-36-50-05/ НОМЕР_1 від 02.12.2019 про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку, оскільки воно було прийнято на підставі висновків камеральної перевірки, у той час як в силу вимог чинного законодавства рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку має бути прийняте контролюючим органом лише за результатами проведення документальної перевірки.

Також позивач зауважив, що у нього був відсутній борг з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, а тому підстави для анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведення камеральних перевірок встановлено наявність ФОП ОСОБА_1 заборгованості з єдиного податку на загальну суму - 7215,54 грн. за наступні періоди: 21.02.2019 по 03.06.2019 в сумі 6166,19 грн. та з 03.06.2019 по 03.06.2019 в сумі 1049,35 грн., яка виникла в результаті несвоєчасної сплати єдиного податку за цей період.

Відповідач зауважив, що за період з лютого 2019 року по червень 2019 року відсутня сплата єдиного податку, що призвело до виникнення податкового боргу.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що прийняття ним податкових повідомлень-рішень та рішення №351/10-36-50-05/ НОМЕР_1 від 02.12.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з підстав несплати позивачем протягом двох послідовних кварталів заборгованості з єдиного податку прийняті правомірно та не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 20.08.2012 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку даних з єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 20.06.2019 №005336/10-36-50-06/ НОМЕР_1 (а.с.16).

У вказаному акті контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем строку сплати єдиного податку, самостійно визначеного ним у податкових деклараціях з єдиного податку за 2018 рік та за І квартал 2019 року.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 30.08.2019 №0158315006, яким позивачу нарахований штраф у сумі 6166,19 грн. (а.с.17);

- від 30.08.2019 №0158325006, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 1049,35 грн. (а.с.18).

Судом встановлено, що 01.06.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку даних з єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 01.06.2020 №005742/10-36-50-05/ НОМЕР_2 (а.с.19).

У вказаному акті контролюючи орган дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 граничних строків сплати єдиного податку, самостійно визначеного позивачем у податкових деклараціях з єдиного податку за ІІ квартал 2019 року та за ІІІ квартал 2019 року, та нарахованого контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0158315006.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 №0130865005, яким ФОП ОСОБА_1 нарахований штраф у розмірі 2977,45 грн. (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення ФОП ОСОБА_1 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт від 02.12.2019 №151-10-36-50-05/ НОМЕР_2 (а.с.92).

У вказаному акті вказано, що під час перевірки було встановлено, що позивачем не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання з єдиного податку, що не відповідає пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 та абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №351/10-36-50-05/ НОМЕР_1 від 08.12.2019, в якому вказано про виключення позивача з реєстру з 01.01.2020.

У рішенні зазначено, що підставою висновків про анулювання платника єдиного податку є висновки про несплату позивачем протягом двох послідовних кварталів єдиного податку (а.с.93).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, позивач звернуся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Пунктом 292.1 статті 292 Податкового кодексу України визначено, що доходом платника єдиного податку є, зокрема, для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Згідно з пунктом 294.2 статті 294 Податкового кодексу України податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 295.4 статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Згідно з пунктами 296.3-296.5 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

Отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1 - 296.5.5 цієї статті.

Відповідно до пункту 296.7 статті 296 Податкового кодексу України податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як зазначено вище, спірні податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0158315006, від 30.08.2019 №0158325006 та від 06.08.2020 №0130865005 були прийняті відповідачем на підставі висновків камеральних перевірок про порушення ФОП ОСОБА_1 строку сплати єдиного податку, самостійно визначеного ним у податкових деклараціях з єдиного податку за 2018 рік, І квартал 2019 року, ІІ квартал 2019 року, ІІІ квартал 2019 року.

Судом встановлено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були подані наступні податкові декларації з єдиного податку:

- за три квартали 2018 року від 07.11.2018, у якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного періоду, у розмірі 10921,12 грн. При цьому загальна сума податку за весь звітний період складає 30835,44 грн., з яких 19914,32 грн. – сума податку за попередній звітний період (а.с.10);

- за 2018 рік від 11.02.2019, у якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного періоду, у розмірі 40166,51 грн. (а.с.11);

- за І квартал 2019 року від 08.05.2019, у якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного періоду, у розмірі 10493,47 грн. (а.с.82);

- за півріччя 2019 року від 17.07.2019, у якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного періоду, у розмірі 6836,06 грн. (а.с.84);

- за три квартали 2019 року, у якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного періоду, у розмірі 11484,56 грн. (а.с.85);

- за 2019 рік від 31.01.2020, у якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного періоду, у розмірі 12987,56 грн. (а.с.86).

У позовній заяві позивач зазначив, що ним помилково було вказано у податковій декларації з єдиного податку за 2018 рік суму податкового зобов`язання з єдиного податку, яка підлягає сплаті у розмірі 40166,51 грн., замість правильної суми - 9331,07 грн.

Судом встановлено, що 03.06.2019 позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з єдиного податку за 2018 рік, в якій у розділі VI (Визначення податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок) зазначено:

- у рядку 15 (сума єдиного внеску, яка підлягала перерахуванню до бюджету, за даними звітного (податкового) періоду, в якому виявлена помилка (рядок 14 відповідної декларації) вказано - 40166,41 грн.;

- у рядку 16 (уточнена сума податкових зобов`язань за звітний (податковий) період, у якому виявлена помилка - 9331,07 грн.;

- у рядку 18 (зменшення суми, яка підлягає перерахуванню до бюджету) - 30835,44 грн. (а.с.13).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що позивачем у вказаній податковій декларації було уточнено показник єдиного податку за VI квартал 2018 року, який підлягає сплаті за підсумками поточного періоду, та визначеного його у розмірі 9331,07 грн.

Як вбачається з банківських виписок позивача за період з 03.01.2018 по 31.12.2019 ФОП ОСОБА_1 в оплату єдиного податку було здійснено наступні платежі (а.с.38-52):

- 16.01.2018 на суму 10941,60 грн., призначення: оплата єдиного податку з фізичних осіб за IV квартал 2017 року (а.с.35);

- 24.04.2018 на суму 8514,00 грн., призначення: оплата єдиного податку з фізичних осіб за І квартал 2018 року (а.с.40);

- 08.08.2018 на суму 114000,32 грн., призначення: оплата єдиного податку з фізичних осіб за ІІ квартал 2018 року (ас.42);

- 30.10.2018 на суму 10921,12 грн., призначення: оплата єдиного податку з фізичних осіб за ІІІ квартал 2018 року (а.с.43);

- 11.02.2019 на суму 9331,07 грн., призначення: оплата єдиного податку з фізичних осіб за IV квартал 2018 року (а.с.46);

- 08.05.2019 на суму 10493,47 грн., призначення: оплата єдиного податку з фізичних осіб за І квартал 2019 року (а.с.49);

- 15.07.2019 на суму 6836,06 грн., призначення: оплата єдиного податку з фізичних осіб за ІІ квартал 2019 року (а.с.50);

- 08.11.2019 на суму 11484,56 грн., призначення: оплата єдиного податку за ІІІ квартал 2019 року (а.с.52).

Дослідивши інтегровану картку ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку за період з 31.12.2017 по 31.08.2020 (а.с.26-35), судом встановлено, що станом на 30.11.2018 у позивача була наявна переплата з єдиного податку у сумі 4,49 грн.

11.02.2019 до картки було внесено інформацію про сплату позивачем єдиного податку на суму 9331,07 грн., внаслідок чого сума переплати збільшилась до 9335,56 грн.

21.02.2019 до картки було внесено відомості про самостійне декларування позивачем по податковій декларації за 2018 рік від 11.02.2019 суми податкового зобов`язання з єдиного податку у розмірі 40166,51 грн.

У зв`язку з цим, станом на 21.02.2019 у позивача штучно винила заборгованість з єдиного податку в сумі 30830,95 грн. (40166,51 грн. - 9335,56 грн.).

Сплачені позивачем кошти 08.05.2019 у розмірі 10493,47 грн. були зараховані не за призначенням (оплата єдиного податку з фізичних осіб за І квартал 2019 року), як про це вказано у вищезазначеній банківській виписці, а на погашення вищевказаної заборгованості з єдиного податку за попередній період, внаслідок чого сума боргу була зменшена до 20337,48 грн. (30830,95 грн. - 10493,47 грн.).

Також позивачу були нараховані штрафні санкції у сумі 2098,69 грн. за порушення строку сплати єдиного податку.

Надалі сума заборгованості була збільшена на 10439,47 грн., яка була самостійно визначена позивачем до сплати як податкове зобов`язання з єдиного податку за І квартал 2019 року., та станом на 20.05.201 становила 30830,95 грн.

Судом встановлено, що внаслідок подання позивачем 03.06.2019 уточненої податкової декларації з єдиного податку за 2018 рік з виправленим показником суми єдиного податку (9331,07 грн.) контролюючим органом було зменшено суму податкового боргу на 30835,34 грн., що зумовило до виникнення станом на 03.06.2019 переплати на суму 4,49 грн.

З інтегрованої картки вбачається, що 03.06.2019 позивачу були нараховані штрафні санкції у сумі 4067,50 грн. та 1049,35 грн. відповідно.

Суд зазначає, що нараховані позивачу суми штрафних санкцій відповідають сумам штрафних санкцій, які нараховані позивачу по податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2019 №0158315006 (6166,19 грн. (2098,69 грн. + 4067,50 грн.) та від 30.08.2019 №0158325006 (1049,35 грн.).

З інтегрованої картки вбачається, що сплачені позивачем в подальшому суми коштів в оплату єдиного податку, зараховувались в оплату штрафних санкцій та частково в оплату самостійно задекларованого позивачем податкового зобов`язання з єдиного податку за наступні періоди, внаслідок чого, станом на 31.12.2019 у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 7559,09 грн.

Отже, допущення позивачем технічної помилки під час заповнення податкової декларації з єдиного податку за 2018 рік в частині зазначення суми податкового зобов`язання, зумовило виникнення в інтегрованій картці позивача штучної заборгованості, яка була зменшена за рахунок наступних платежів позивача та в подальшому виключена з картки у зв`язку з поданням позивачем уточненої податкової декларації з єдиного податку.

При цьому, на вказану суму заборгованості контролюючий орган здійснював нарахування штрафних санкцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного податку.

Суд зазначає, що технічна помилка, допущена позивачем при заповненні податкової декларації з єдиного податку за 2018 рік, не породжує у нього обов`язку зі сплати єдиного податку, позаяк таке декларування не є самостійним юридичним фактом з яким закон пов`язує безумовне виникнення у платника податкового обов`язку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.04.2021 у справі №1.380.2019.003498 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРС - 96498198).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи те, що у ФОП ОСОБА_1 був відсутній податковий борг з єдиного податку за період з IV кварталу 2018 року по ІІІ квартал 2019 року, суд вважає, що нарахування контролюючим органом позивачу штрафних санкцій на підставі спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 30.08.2019 №0158315006, від 30.08.2019 №0158325006 та від 06.08.2020 №0130865005.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області №351/10-36-50-05/ НОМЕР_1 від 02.12.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку для Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.01.2020, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 299.1-299.2 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення №351/10-36-50-05/ НОМЕР_3 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у зв`язку з несплатою протягом двох послідовних кварталів податкового боргу, що виник у позивача.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку має здійснюватись лише за результатами проведення документальної перевірки.

Оскільки спірне рішення було прийнято на підставі висновків камеральної перевірки, позивач вважає, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, а тому спірне рішення прийнято протиправно.

Крім того, позивач наголосив на тому, що у нього був відсутній борг з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, з приводу чого суд зазначає таке.

Судом встановлено, що спірне рішення було прийнято на підставі акта камеральної перевірки від 02.12.2019 №351/10-36-50-05/ НОМЕР_3 , в якому контролюючий орган дійшов висновку про те, що станом на 02.12.2019 у ФОП ОСОБА_1 наявний борг з єдиного податку в сумі 7559,09 грн., перебіг терміну сплати якого розпочався з 08.05.2019.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд зазначає, що аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80234726), від 06.05.2020 у справі №812/1137/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89111217).

Отже, оскільки спірне рішення було прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки як того вимагає чинне законодавства, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття відповідачем спірного рішення.

Щодо тверджень відповідача про наявність у позивача заборгованості з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, починаючи з 08.05.2019, то суд вважає таку позицію помилковою, оскільки відомості з інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку не підтверджують наявність у позивача заборгованості з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів.

Так, як вказано вище, судом було встановлено факт подання позивачем уточненої податкової декларації з єдиного податку за 2018 рік, внаслідок чого у відповідній інтегрованій картці було виключено з картки суму боргу у розмірі 30835,34 грн., а станом на 03.06.2019 виникла переплати у розмірі 4,39 грн.

Крім того, судом встановлено безпідставність нарахування контролюючим органом позивачу штрафних санкцій по спірним податковим повідомленням-рішенням.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання ним процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку та наявності підстав для анулювання, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку прийнято відповідачем безпідставно та необґрунтовано.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 02.12.2019 №351/10-36-50-05/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області відновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якості платника єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2020, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач неправомірно прийняв рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку щодо позивача, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а задоволення позову у цій частині направлено виключно на ефективний захист порушених прав з метою приведення сторін у той стан, який існував до порушення.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 01.01.2020.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 2942,80 грн., що підтверджується квитанцією від 21.08.2020 №0.0.1811288147.1 (а.с.5).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір у розмірі 2942,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.08.2019 №0158315006, від 31.08.2019 №0158325006 та від 06.08.2020 №0130865005.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 02.12.2019 №351/10-36-50-05/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 01.01.2020.

5. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2942,80 грн. (дві тисячі дев`ятсот сорок дві грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.