Рішення № 97691523, 15.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2021 року (о 09 год. 15 хв.)Справа № 280/3029/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.16; код ЄДРПОУ 37573780) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахування та невиплати позивачу суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня 2015 року, 05 травня 2016 року, 05 травня 2017 року, 05 травня 2018 року, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком на перше січня 2015, 2016, 2017, 2018 pp. відповідно, та до 05 травня 2019 року, 05 травня 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком на перше січня 2019, 2020 pp. відповідно, з урахуванням вже виплачених сум;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, здійснити перерахунок та виплату суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня 2015 року, 05 травня 2016 року, 05 травня 2017 року, 05 травня 2018 року, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком на перше січня 2015, 2016, 2017, 2018 pp. відповідно, та до 05 травня 2019 року, 05 травня 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком на перше січня 2019, 2020 pp. відповідно, з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 201 по 2019 рік мав статус учасника бойових дій, а з 03.05.2019 має статус інваліда війни ІІІ групи та має право на одержання пільг встановлених для даної категорії осіб, у тому числі на отримання разової грошової допомоги до 5 травня. Позивач зазначає, що у 2016-2028 роках йому була виплачена грошова допомога до 5 травня, проте в розмірі меншому ніж передбачено чинним законодавством України, що на думку позивача не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18). У 2019-2020 роках позивачу взагалі не виплачена грошова допомога до 5 травня. Позивач вказує на те, що він звертався до відповідача з питання перерахунку разової допомоги до 5 травня, проте отримав безпідставну відмову у нарахуванні та виплаті допомоги у належному розмірі. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач послався на Постанову Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», за якою виплату разової грошової допомоги управління соціального захисту здійснює згідно із списками, наданими військовими формуваннями, військкоматом, пенсійними фондами України та іншими організаціями. Зазначає, що оскільки позивач з 2015 по 2018 роки проходив військову службу у військовій частині А1978, то його було включено на виплату управлінням відповідно до списків військової частини А 1978 та здійснено перерахування коштів на спеціальний рахунок вищезазначеної військової частини (за місцем проходження служби). Так, позивачеві у 2015 році перераховано грошову допомогу у розмірі 875 грн., суму якої визначено Постановою КМУ від 31.03.2015 №147; у 2016 році перераховано грошову допомогу у розмірі 920 грн., суму якої визначено Постановою КМУ від 02.03.2016 №141; у 2017 році перераховано грошову допомогу у розмірі 1200 грн., суму якої визначено Постановою КМУ від 05.04.2017 № 223; у 2018 році - у розмірі 1265 грн., суму якої визначено Постановою КМУ від 14.03.2018 №170. У 2019-2020 роках відповідно до Постанови № 112 від 19.02.2020 жодна з перелічених організацій не надала до Управління інформацію стосовно позивача, щодо перерахування разової грошової допомоги до 5 травня. Можливо перерахування проводилось іншим управлінням за місцем проходження служби або отримання пенсії. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.05.2019 (а.с.19).

Окрім того, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 04.06.2015 (а.с.20).

Листом УСЗН від 24.11.2020 №К-1668 позивачу надано відповідь, оскільки позивач, з 2016 по 2018 роки проходив військову службу у військовій частині А 1978, то позивача було включено на виплату управлінням відповідно до списків військової частини А 1978 та здійснено перерахування коштів на спеціальний рахунок вищезазначеної військової частини (за місцем проходження служби позивача). Так, позивачу у 2016 році перераховано грошову допомогу у розмірі 920 грн., суму якої визначено Постановою КМУ від 02.03.2016 № 141; у 2017 році перераховано грошову допомогу у розмірі 1200 грн., сума якої визначено Постановою КМУ від 05.04.2017 № 223; у 2018 році - у розмірі 1265 грн., сума якої визначено Постановою КМУ від 14.03.2018 №170. У 2019-2020 роках відповідно до Постанови № 112 від 19.02.2020 жодна з перелічених організацій не надала до Управління інформацію стосовно позивача, щодо перерахування разової грошової допомоги до 5 травня. Можливо перерахування проводилось іншим управлінням за місцем проходження служби або отримання пенсії (а.с.25).

Позивач не погодившись з правомірністю відмови відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо відмови не перерахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня позивачу, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки та зобов`язання перерахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року.

Відповідно до статті 12 частини 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п`яту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.

В подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №147 від 31.03.2015 визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - 875 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №141 від 02.03.2016 визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - 920 гривень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №223 від 05.04.2017 розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій визначено у розмірі 1200 гривень.

У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 170 від 14 березня 2018 року визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - 1265 гривень.

У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №237 від 20 березня 2019 року визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - 1295 гривень.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина п`ята статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 з 22 травня 2008 року діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком").

Суд зауважує, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

Зважаючи на те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше ніж норма частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій слід враховувати саме норму пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Суд звертає увагу на те, що на момент проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учаснику бойових дій у 2015-2019 роках норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року були чинними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ) та постанов Кабінету Міністрів України № 170 від 14 березня 2018 року та № 237 від 20 березня 2019 року підлягали застосуванню відповідачем при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій у 2015-2019 роках.

Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась ним, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі №348/2100/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №459/2783/17, від 22 серпня 2018 року у справі №550/1131/17, від 13 червня 2019 року у справі №564/189/17 та від 31 липня 2019 року у справі №348/2005/16-а.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неперерахування та невиплати позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня за 2015 та 2019 роки у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня за 20185 та 2019 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність щодо неперерахування та невиплати позивачу разової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи до 5 травня за 2020 рік у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу як інваліду ІІІ групи разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що відповідно до Довідки № 4576 від 24.11.2020, яка видана ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не перебуває на персональному обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільгу в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (а.с.26).

Зазначена довідка позивачем надавалась до позовної заяви.

Разом з тим, з метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (надалі - Положення №117) у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (п. 1 Положення №117).

До Реєстру вноситься, зокрема, така інформація: про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання (за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 5 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 76; Офіційний вісник України, 2018 р., N 37, ст. 1311), - адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується (п. 2 Положення №117).

При цьому, пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 визначено, зокрема, Міністерству соціальної політики забезпечити внесення до Реєстру інформації про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «;Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «;Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», «;Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про освіту», «;Про прокуратуру», «;Про Службу безпеки України», «;Про бібліотеки і бібліотечну справу», «;Про захист рослин», «;Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «;Про жертви нацистських переслідувань», «;Про Державну кримінально-виконавчу службу України», «;Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», «;Про охорону дитинства», «;Про соціальний захист дітей війни», «;Про культуру», Основ законодавства України про охорону здоров`я і пенсіонерів за віком.

Згідно з пунктом 7 Положення №117, у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово.

У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання.

Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що особи, наділені пільгами, у тому числі у силу положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підлягають включенню уповноваженим органом до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, за місцем проживання, а у разі зміни місця проживання відповідної особи стають на облік за новим місцем проживання.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району не перебуває.

Про зазначену обставину позивач також повідомлявся листом Департаменту соціального захисту населення від 23.11.2020 № К.1880.1 (а.с.27).

Вказане свідчить про те, що позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин не перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як інвалід війни ІІІ групи. Відтак, повноваження щодо вирішення питання про надання останньому разової грошової допомоги, не віднесені до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.

На підставі викладеного, з огляду на відсутність у відповідача повноважень щодо вирішення питання про нарахування та виплату позивач разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року, суд вказує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач у наданому відзиві зазначав, що позивач з 2016 по 2018 роки проходив військову службу у військовій частині А 1978, та його було включено на виплату управлінням відповідно до списків військової частини А 1978 та здійснено перерахування коштів на спеціальний рахунок вищезазначеної військової частини (за місцем проходження служби позивача). Так, позивачу у 2015 році перераховано грошову допомогу у розмірі 875 грн., суму якої визначено Постановою КМУ від 31.03.2015 № 147; у 2016 році перераховано грошову допомогу у розмірі 920 грн., суму якої визначено Постановою КМУ від 02.03.2016 № 141; у 2017 році перераховано грошову допомогу у розмірі 1200 грн., сума якої визначено Постановою КМУ від 05.04.2017 № 223; у 2018 році - у розмірі 1265 грн., сума якої визначено Постановою КМУ від 14.03.2018 №170. У 2019-2020 роках відповідно до Постанови № 112 від 19.02.2020 жодна з перелічених організацій не надала до Управління інформацію стосовно позивача, щодо перерахування разової грошової допомоги до 5 травня. Можливо перерахування проводилось іншим управлінням за місцем проходження служби або отримання пенсії.

Про вказані обставини відповідач повідомляв позивача листом від 24.11.2020 №К-1668 (а.с.25).

Незважаючи на зазначену інформацію, позивач безпідставно звернувся з позовом саме до цього відповідача.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.16; код ЄДРПОУ 37573780) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.06.2021.

Суддя Ю.В. Калашник