Рішення № 97691513, 14.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Справа № 280/2919/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи на посаді медсестри інфекційного кабінету Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області з 04.01.2005 по 22.09.2011 та з 26.09.2011 по 23.03.2016;

зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивача з зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи на посаді медсестри інфекційного кабінету Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області з 04.01.2005 по 22.09.2011 та з 26.09.2011 по 23.03.2016 відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що з 02.02.2021 розпочала отримувати пенсію за вислугою років. Пояснює, що 11.03.2021 звернулась із запитом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому просила здійснити перерахунок пенсії за вислугу років на пільгових умовах та врахувати в подвійному розмірі стаж роботи на посаді медичної сестри інфекційного кабінету з 04.01.2005 по 22.09.2011, з 26.09.2011 по 23.03.2016, однак листом від 22.03.2021 було відмовлено з посиланням на те, що в подвійному розмірі зараховується стаж лише до 01.04.2004, а після лише в одинарному. Посилається на приписи ст. 8, 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 24, 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та вважає дії відповідача, які полягають у відмові зарахувати у подвійному розмірі період роботи на посаді медсестри інфекційного кабінету Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області з 04.01.2005 по 22.09.2011 та з 26.09.2011 по 23.03.2016 є неправомірними, так як позивач має право на обчислення стажу такої роботи в подвійному розмірі, а тому просить зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивача з зарахуванням до вказаного стажу роботи у подвійному розмірі.

Ухвалою судді від 14.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 28 квітня 2021 року на адресу суду надіслав відзив (вх. №24546), у якому стверджує, що положення ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачають порядок зарахування до страхового стажу за раніше діючим порядком лише періодів роботи, які є стажем роботи для призначення пенсії та набуті до 01 січня 2004 року. Вказує, що види трудової діяльності та інші періоди, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію були визначені саме Законом України «Про пенсійне забезпечення», відтак ст. 60 цього Закону у відповідній редакції може бути застосована до позивача виключно для цілей визначення наявності и відсутності у неї права на пенсію за віком на пільгових умовах, тому періоди роботи позивача на посаді медсестри інфекційного кабінету з 04.01.2005 по 22.09.2011 та з 26.09.2011 по 23.03.2016 зараховані в одинарному розмірі. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 23.09.2011 Управлінням Пенсійного фонду в Чернігівському районі Запорізької області призначено пенсію за вислугу років згідно зі ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 26.09.2011 виплату пенсії за вислугу років було припинено, у зв`язку з виходом на роботу, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з заявою ОСОБА_1 від 24.11.2016, управлінням Пенсійного фонду в Чернігівському районі Запорізької області з 24.11.2016 проведено перерахунок пенсії у зв`язку з переходом на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

27.02.2017 ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду в Чернігівському районі Запорізької області із заявою щодо неврахування в подвійному розмірі на пільгових умовах за Списком №2 за періоди 04.01.2005 по 22.09.2011, з 26.09.2011 по 23.03.2016.

Листом від 13.03.2017 за № 539/02 управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області позивачу роз`яснено про відсутність підстав для зарахування періоду роботи в інфекційному кабінеті поліклініки після 01 січня 2004 року в подвійному розмірі, оскільки подвійний розмір застосовується лише у разі обчислення спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Зазначені обставини встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №329/553/17, якою апеляційну скаргу Токмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , правонаступником якого є ГУ ПФУ в Запорізькій області задоволено, постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 05.07.2017 скасовано. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №329/553/17- без змін.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Листом від 22.03.2021 №0800-0220-8/21230 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомив представника позивача, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, яку розраховано згідно з особисто поданої заяви від 02.02.2021. Пенсія розрахована при страховому стажі 34 роки 7 місяців 7 днів. Щодо зарахування в подвійному розмірі стаж роботи після 01.01.2004 повідомлено, що для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнту страхового стажу), пільгове обчислення стажу застосовується згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у подвійному розмірі) до 01.01.2004, а з 01.01.2004 відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - в одинарному розмірі. Отже, підстави для врахування стажу роботи в подвійному розмірі після 01.01.2004 для обчислення пенсії ОСОБА_1 відсутні.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи на посаді медсестри інфекційного кабінету протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 №909.

Спільним листом від 29.12.2005 № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.2009/2606, № 16918/02-20 Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України надано роз`яснення, що інфекційними закладами є, в тому числі, кабінети інфекційних захворювань, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Судом встановлено, що інфекційний кабінет Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області, у якому працювала позивач, належить до закладів, передбачених статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, позивачем надано достатню кількість документів (довідки, трудову книжку, тощо), якими підтверджується факт роботи на посаді медсестри, що за посадовою діяльністю дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не ставить під сумніви, що позивач працював у закладі охорони здоров`я, що надає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.

Посилання представника відповідача на те, що пільговий стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно зі статтею 24 якого страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом Суд відхиляє, з огляду на наступне.

За змістом пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2 від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з пунктом 3 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Вимогами пункту 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Водночас, нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо необхідності визнання протиправними дії відповідача при обрахунку стажу роботи позивачу у інфекційному кабінеті Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області на посаді медсестри в одинарному розмірі та зобов`язавши відповідача перерахувати стаж, з якого обрахована пенсія позивачу у подвійному розмірі за періоди роботи з 04.01.2005 по 22.09.2011 та з 26.09.2011 по 23.03.2016.

Одночасно суд зазначає, що поновлення порушеного права позивача має відбутись з моменту призначення йому пенсії, тому перерахунок відповідач зобов`язаний здійснити саме з дати призначення пенсії за вислугу років – 02.02.2021.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи на посаді медсестри інфекційного кабінету Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області з 04.01.2005 по 22.09.2011 та з 26.09.2011 по 23.03.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше сплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 02.02.2021 з зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи на посаді медсестри інфекційного кабінету Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області з 04.01.2005 по 22.09.2011 та з 26.09.2011 по 23.03.2016 відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак