Рішення № 97691507, 15.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Справа № 280/1337/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 (David Raziel St/6/106, Bat. Yam, 5964237, Israel, ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькі області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії за віком в сталому розмірі довічно, із вказівкою у графі "Особливості - не підлягають МП призначена за рішенням суду в твердому розмірі з 07.10.2009 довічно", нижче мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для позивача мінімального розміру пенсії 2600,00 грн., без проведення поточних перерахунків та осучаснення пенсій на загальних підставах, компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії з 07.10.2009;

- зобов`язати відповідача перерахувати розмір пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з урахуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок, доплат, додатково наданих документів про стаж та заробітну плату, компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії з 07.10.2009 не нижче мінімального розміру пенсії 2600,00 грн., згідно вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", провести осучаснення пенсії з урахуванням для розрахунку пенсії показник заробітної плати за 2018-2020 роки, виплатити заборгованість по пенсії, починаючи з 07.10.2009 одним платежем, з урахуванням раніше виплачених сум на банківський рахунок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №280/5653/20 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.10.2009. Проте, згідно розпорядження про призначення пенсії від 11.02.2021 вбачається, що пенсія нарахована та виплачується відповідачем в невстановленому законом «твердому» розмірі 49,86 грн., що склався на момент припинення її виплати у 1997 році, без обліку даних по заробітній платі та страхового стажу, нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, без проведення на загальних підставах поточних (масових) перерахунків / осучаснення та індексації пенсії, відповідно до норм пенсійного законодавства. Вказано на те, що за результатами розгляду заяв про перерахунок пенсії, рішенням відповідача від 26.01.2021 №083850007038 в перерахунку пенсії за віком з проведенням індексації і компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії, починаючи з 07.10.2009 позивачу відмовлено, у зв`язку з постійним проживанням позивача за кордоном. Позивач, не погодившись з правомірністю таких дій, звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 09.04.2021 №20700 вказав, що оскільки, на час зупинення виплати пенсії позивач перебував на обліку в Шевченківському управлінні соціального захисту населення, до повноважень якого відносились питання виплата пенсій у той час, пенсія ОСОБА_1 поновлена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області у максимальному розмірі, передбаченому законодавством. Щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, то такий показник застосовується тільки при первинному призначенні пенсії, а не при її поновленні. Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів відповідач зазначає, що враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Щодо індексації пенсії наголошує, що до об`єктів індексації не відноситься соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пенсії, призначені відповідно до зазначеного закону та у складі пенсії є доплата із кодом 135). З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

13.04.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№21325), в якій зазначено, що відмовляючи позивачу у праві на індексацію пенсії за віком, відповідач помилково керується скасованою Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII частиною першою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачалось, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. В той же час, чинною редакцією частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для забезпечення індексації пенсій щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії.

Ухвалою суду (суддя Сацький Р.В.) від 18.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

У встановлений строк позивач надав суду позовну заяву українською мовою та клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами неможливості його сплатити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 12.03.2021, на підставі розпорядження керівника апарату суду здійснено повторний розподіл справи №280/1337/21, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сацького Р.В. Справу передано на розгляд судді Максименко Л.Я.

Ухвалою суду від 17.03.2021 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1337/21.

Ухвалою суду від 22.04.2021 вирішено продовжити розгляд адміністративної справи №280/1337/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькі області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.05.2021.

Ухвалою суду від 12.05.2021 зупинено провадження у справі №280/1337/21 до вирішення заяви представника позивача про відвід судді Максименко Л.Я. Передано заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Максименко Л.Я. для вирішення питання про відвід на автоматичний розподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Ухвалою суду (суддя Новікова І.В.) від 13.05.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Лілії Яківни.

Ухвалою суду від 13.05.2021 поновлено провадження в адміністративній справі № 280/1337/21 з 13.05.2021.

Протокольною ухвалою суду від 19.05.2012 відкладено підготовче судове засідання на 26.05.2021.

У підготовчому судовому засідання 26.05.2021 у відповідності до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) проголошено вступну та резолютивну частину ухвали з питань залишення позовної заяви без розгляду, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.06.2021.

28.05.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх.№30542), в якому просить суд розглянути справу незалежно від явки позивача чи його представника.

08.06.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№32646), відповідно до якого просить суд розгляду справу в порядку письмового провадження.

За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №280/5653/20, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020, задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.07.2020 №0800-0208-8/36601 про відмову в проведенні перерахунку та поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , із проведенням компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, починаючи з 07.10.2009. Звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України. В задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.

23.12.2020 вказане рішення набрало законної сили.

28.12.2020 та 22.01.2021 позивач звернулась до відповідача з заявами встановленого зразка за формою додатку 3 до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 про перерахунок пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 з пакетом документів.

Рішенням Відділу перерахунків пенсії №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.01.2021 №083850007038 в перерахунку пенсії за віком і проведенням індексації і компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії, починаючи з 07.10.2009 позивачу відмовлено, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не має паспорта громадянина України та фактично проживає за межами України в державі Ізраїль, реєстрація місця проживання та території України відсутня.

Позивач, не погодившись з правомірністю таких дій відповідача та з вимогою вчинити дії, звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Так, статтею 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від`їздом за кордон.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07.10.2009 порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Частиною 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як зазначалося вище, Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №280/5653/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009.

На виконання рішення суду Управлінням здійснено поновлення пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009, що підтверджується долученим до справи протоколом про перерахунок пенсії від 11.02.2021. При цьому, у графі особливості зазначено наступне "не підлягають МП, признач.за рішенням суду в тверд.розм. з 07.10.2009 довічно".

Однак, суд вважає, що така вказівка у протоколі про перерахунок пенсії позивача суперечить положенням чинного законодавства, оскільки судом у справі №280/5653/20 не визначався ані розмір пенсії який підлягає поновленню та виплаті, ані встановлювалась заборона на здійснення масового перерахунку (МП) пенсії після її поновлення тощо. Також, положення чинного пенсійного законодавства не передбачають права та можливості пенсійний орган діяти саме таким чином. Зворотнього суду не доведено.

Відтак, дії відповідача щодо поновлення та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком в сталому розмірі довічно, із вказівкою у графі "Особливості - не підлягають МП призначена за рішенням суду в твердому розмірі з 07.10.2009 довічно" є протиправними.

Більш того, на заяви позивача від 28.12.2020 та від 22.01.2021 про перерахунок пенсії відповідач відповів відмовою, оформленою рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.01.2021 №083850007038.

Надаючи правову оцінку законності та обгрунтованості рішення від 26.01.2021 №083850007038 суд звертає увагу на таке.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 від 07.10.2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону №1058-ІV, громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон користуються правами на призначення пенсії на рівні з тими громадянами України, які проживають на території України.

Виходячи з приписів статті 24 Конституції України суд зазначає, що проживаючі в Ізраїлі громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

За таких обставин, висновок відповідача, викладений у рішенні від 26.01.2021 про відсутність реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 на території України як підстави для перерахунку пенсії є безпідставним та таким, що суперечать Конституції України та міжнародним зобов`язанням України.

Вищевказаний висновок суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постановах від 12.03.2019 по справам: №308/6229/16-а (адміністративне провадження №К/9901/17631/18), №441/1239/17 (адміністративне провадження №К/9901/16361/18), №752/10522/16-а (адміністративне провадження №К/9901/13541/18) та інших.

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок) особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , дата видачі 16.01.2020, строк дії 16.01.2030 (а.с. 30).

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність у позивача паспорта є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Оскільки дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за віком, викладені у рішенні від 26.01.2021 №083850007038, суд з метою належного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.01.2021 №083850007038 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за її заявами від 28.12.2020 та від 22.01.2021.

Щодо позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії з нарахування надбавки «діти війни» суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни та надання дітям війни соціальної підтримки.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в первинній редакції було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

В подальшому Законом України від 28.12.2014 №80-VIII установлено, що норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 08.07.2010 № 2456-VI (Бюджетний кодекс України), ураховуючи зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII.

Оскільки, право позивача на отримання пенсії за віком встановлене в судовому порядку під час судового розгляду справи №280/5232/20, а відтак підтвердження в ході розгляду даної справи вже не потребує.

Відповідно до статей 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195, позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років і вона відноситься до осіб, яким щомісячно виплачується підвищення до пенсії, у розмірі, визначеному підзаконними актами.

Відтак, поновлюючи виплату пенсії позивачу з 07.10.2009 Управління мало здійснити ОСОБА_1 нарахування надбавки "діти війни".

Щодо мінімального розміру пенсії.

На час призначення позивачці пенсії за віком та на час поновлення її виплати у відповідності до частини 1 статті 28 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому, згідно зі ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім того, за змістом частин 1 і 2 статті 28 Закону №1058-IV в редакції, діючій на час поновлення виплати пенсії, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений. З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У зв`язку із цим, суд вважає, що поновляючи виплату пенсії за віком з 07.10.2009, відповідач зобов`язаний був врахувати вимоги частин 1 і 2 статті 28 Закону №1058-IV.

Щодо позовної вимоги про проведення осучаснення пенсії та застосування показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, суд зазначає наступне.

11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України № 2148-VIII “Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (далі - Закон №2148-VIII) за нормами якого з 1 жовтня 2017 року здійснено осучаснення пенсій, призначених за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Так, пунктом 4-3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% з 01.10.2017 .

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії на підставі додатково поданих документів про стаж та заробітну плату суд зазначає, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 є додатково подані позивачем згідно розписки-повідомлення від 20.07.2020 довідки про розмір заробітної плати, про трудовий стаж тощо, датовані 2020 роком.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно, задоволенню підлягають позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі додатково поданих документів про стаж та заробітну плату, починаючи з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, а саме з 01.01.2021.

Щодо позовної вимоги про проведення індексації пенсії суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Пунктом 4-5 Прикінцевих положень Закону України ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» встановлено, що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.

У 2019 - 2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Безпосередньо Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено з якої дати мають перераховуватися пенсії. Визначено лише, що дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України, з урахуванням мінімального розміру збільшення, тобто не менше 50% темпів зростання споживчих цін та 50% зростання середньої заробітної плати.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частиною п`ятою статті 4 цього Закону встановлено, що у разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, закон передбачає, що Кабінет Міністрів України є органом, який уповноважений визначити порядок проведення індексації грошових доходів населення утому числі і пенсій.

Проведення індексації пенсії здійснюється відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (зі змінами) (далі - Порядок №1078), та на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У відповідності до пункту 3 Порядку №1078 до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно пункту 5 Порядку №1078 до об`єктів індексації у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні Індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться.

Тобто до об`єктів індексації не відноситься соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

Оскільки, з підстав викладених раніше, суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача мав бути здійснений з 07.10.2009 з урахуванням положень ч.1 та 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, то застосування індексації в даному випадку є неможливим. Відтак, у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Що стосується позовної вимоги про нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Кодексом закріплені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 11 Закону №1404-VIII зазначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 22.12.2020 оку у справі №440/1810/19, тощо.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а.

Як встановлю судом, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №280/5653/20, яке 23.12.2020 набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , із проведенням компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, починаючи з 07.10.2009.

Аналізуючи предмет спору в даній справі та зміст позовної заяви, суд дійшов висновку, що даний спір в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу фактично спрямований на виконання судових рішень по справі №280/5653/20, зокрема, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020.

Крім того, в якості підстави позову позивач зазначив саме невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №280/5653/20.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить перерахувати розмір пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з урахуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок, доплат, додатково наданих документів про стаж та заробітну плату, КОМПЕНСАЦІЇ ВТРАТИ ЧАСТИНИ ДОХОДІВ ЗА ЗАТРИМКУ ВИПЛАТИ ПЕНСІЇ з 07.10.2009 не нижче мінімального розміру пенсії 2600,00 грн., згідно вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, провести осучаснення пенсії з урахуванням для розрахунку пенсії показник заробітної плати за 2018-2020 роки, виплатити заборгованість по пенсії, починаючи з 07.10.2009 одним платежем, з урахуванням раніше виплачених сум на банківський рахунок.

Проте спірні правовідносини в частині компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії з 07.10.2009 між сторонами вже вирішені судом.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач, посилаючись на неправомірність дій відповідача при виконанні рішення суду, звертається до суду з новим адміністративним позовом, зокрема, щодо здійснення такої компенсації.

Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі.

Суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового або приймати нове судове рішення щодо тих саме правовідносин, оскільки цим порушуються норми КАС України, якими передбачено вирішення цих питань шляхом винесення судом окремої ухвали.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частини є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про виплату пенсії однією сумою на визначений позивачем рахунок суд зазначає про таке.

Згідно зі ст.46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Таким чином ст. 46 Закону №1058-IV передбачає виплату недоплаченої пенсії однією сумою лише в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з власної вини.

Разом з тим, ця норма не містить приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, зокрема, внаслідок перерахунку за рішенням суду.

Отже спосіб виконання дій, які має вчинити суб`єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.

Суд зазначає, що належним виконанням судового рішення про зобов`язання пенсійного органу перерахувати та виплатити позивачу пенсію буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

При цьому, кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.

Однак, як встановлено матеріалами адміністративної справи, у заяві про перерахунок пенсії від 28.12.2020 позивачем був вказаний спосіб виплати «Банк». Окрім того, у розпорядженні про перерахунок пенсії вказана назва банку ПАТ «КБ «Приватбанк» та зазначений номер розрахункового рахунку.

Тому суд вважає, що спосіб виплати пенсії позивачу через установу банку є обгрунтованим.

Що стосується звернення рішення суду до негайного виконання, слід зазначити про таке.

Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо клопотання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення по цій справі, суд зазначає, що відповідно до статті 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Застосування наведеної норми є прерогативою суду, та передбачає право діяти на власний розсуд.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у владного суб`єкта наміру допускати порушення закону у процедурі перерахунку та виплати пенсії. З огляду на зазначені обставини та норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю.

Щодо прийняття окремої ухвали суду, зазначає про наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частинами першою, другою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою, четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання всіма учасниками справи.

Норма статті 249 КАС України передбачає право суду постановлення окремої ухвали суду на направлення її суб`єкту владних повноважень у випадку порушення закону.

Оскільки судом частково задоволений позов, рішення суду по даній справі ще не набрало законної сили, суд не вбачає підстав для прийняття окремої ухвали суду по даній справі.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Питання розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, про що зазначено в ухвалі від 17.03.2021 про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (David Raziel St/6/106, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо поновлення та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком в сталому розмірі довічно, із вказівкою у графі "Особливості - не підлягають МП призначена за рішенням суду в твердому розмірі з 07.10.2009 довічно".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.01.2021 №083850007038 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за її заявами від 28.12.2020 та від 22.01.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок з урахуванням положень частин 1 і 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV та нарахуванням надбавки як дитині війни на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, починаючи з 07.10.2009.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 та здійснити її виплату на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, з урахуванням положень пункту 4-3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням для розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки, починаючи з 01.10.2017 та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 та здійснити її виплату на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, на підставі додатково поданих документів про стаж та заробітну плату, починаючи з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, а саме з 01.01.2021.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.06.2021.

Суддя Л.Я. Максименко