Рішення № 97691157, 16.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/3936/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати всіх сум належних мені, ОСОБА_1 у день звільнення в загальній сумі 198243,64 грн. (невиплати премії в сумі 297,82 грн., вихідної допомоги в сумі 18754,94 грн. та індексації грошового забезпечення в сумі 541,11 грн.);

- стягнути з Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку на ОСОБА_1 користь середній заробіток у розмірі 198243, 64 грн. за весь час затримки виплати належних ОСОБА_1 сум (премії в сумі 297,82 грн., вихідної допомоги в сумі 18754,94 грн. та індексації грошового забезпечення в сумі 541,11 грн.), при звільненні 28 листопада 2019 року до дня фактичного розрахунку 25 лютого 2021 року.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем порушено його право, передбачене ст.116, 117 КЗпП України, на своєчасне отримання коштів при звільненні, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 28.11.2019 до 25.02.2021.

Ухвалою від 06.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 12.05.2021 позовну заяву залишено без руху.

В період з 19.05.2021 по 04.06.2021 суддя Семенюк М.М. перебував у відпустці.

Ухвалою від 08.06.2021 продовжено розгляд справи.

Ухвалою від 16.06.2021 позов залишено без розгляду в частині щодо стягнення середнього заробітку, відповідно до ст. 117 КЗпП України, за несвоєчасну виплату позивачу належних при звільнені сум 541,11 грн. та 18754,94 грн.

Відповідач подав відзив по позов (а.с.34-53), в якому просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що нараховані на виконання рішень суду премія в сумі 294,89 грн., вихідна допомога в сумі 18754,94 грн. та індексація грошового забезпечення в сумі 541,11 грн. відповідачем були виплачені вчасно; сума середнього заробітку 198243,64 грн. визначена позивачем без урахування розміру виплаченої суми та істотності цієї суми порівняно із середнім заробітком.

Позивач подав відповіді на відзив (а.с.57-58), в якому зазначив, що відзив на позов ґрунтується на невірному застосуванні законодавства та не підлягає задоволенню.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника ЖЗВ ВСП від 29.11.2019 № 253 (а.с.6) позивач звільнений з військової служби у запас та з 29.11.2019 виключений зі списків особового складу військової частини.

Відповідач виплатив позивачу належну до виплати при звільненні премію в сумі 299,38 грн. з відрахуванням 1,5% військового збору 25.02.2021 (а.с.12, 49, 52).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Питання проходження військової служби регулюється спеціальним законодавством. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей регулюється Законом України від 20 грудня 1999 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Однак, ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення строків проведення розрахунків при звільненні військовослужбовців, а також наслідків такого порушення.

Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов`язані із затримкою розрахунку при звільненні військовослужбовців з лав Збройних Сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже суд може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що позивачеві у день звільнення не виплачена всі належні йому суми, відповідач повинен компенсувати позивачу майнові втрати, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку (а.с.55) середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 430,16 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні з 29.11.2019 по 25.02.2021 складає 454 календарних днів, а тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає виплати позивачу при звільненні зі служби компенсації, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 195292,64 грн. (430,16 грн. х 454).

Відповідно до практики Верховного Суду, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, постанова Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19).

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат з урахуванням коштів, нарахованих та виплачених на виконання рішень суду), згідно довідки Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку від 13.04.2021 № 834/1380 (а.с.52) складав 59089,62 грн. (100%), з яких несвоєчасно виплачена премія в сумі 299,38 грн. (0,5%).

Сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату премії становить 976,46 гривень.

Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 976,46 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (0,5% від 195292,64 грн.), у зв`язку із чим відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку в сумі 197267,18 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову та приписи ч. 3 ч. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати, які складаються зі сплаченого при подачі позову судового збору (а.с.27), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 9,76 грн. (1982,44 х 976,46 : 198243,64) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку (вул. Велика Бердичівська, 17, м. Житомир, 10008, код 09573178) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.11.2019 до 25.02.2021.

Стягнути з Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.11.2019 до 25.02.2021 в сумі 976,46 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку в сумі 197267,18 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 9,76 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк