Рішення № 97691105, 11.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2021 р. Справа№200/8795/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

24 вересня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону) (далі – відповідач, Військова частина 9937), надісланий на адресу суду 22 вересня 2020 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Військової частини 9937, які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18, яку позивач отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину 9937 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою 18, яку позивач отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину 9937 здійснити виплату ОСОБА_1 суми перерахунку.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

28 вересня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/8795/20-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

Про відкриття провадження в адміністративній справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС).

На підставі ч. 5 ст. 262 КАС та у зв`язку з відсутністю клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не включив винагороду за безпосередню участь в АТО/ООС, передбачену Постановою КМУ № 18, до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки ця виплата входила до складу його грошового забезпечення.

Позивач доводив, що останні 12 місяців перед звільненням отримував винагороду за безпосередню учать в АТО/ООС, передбачену Постановою КМУ № 18, а тому немає підстав вважати її одноразовим видом грошового забезпечення.

Вважаючи, що відповідач виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі меншому, ніж це передбачено законодавством, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством, і прав позивача не порушував.

Відповідач покликався на те, що відповідно до приписів Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (далі – Інструкція № 425), якими визначено складові грошового забезпечення та складові місячного грошового забезпечення, такий вид щомісячного додаткового грошового забезпечення як винагорода, не входить до складу місячного грошового забезпечення.

Відповідач зазначав, що пп. 4.10.6. п. 4.10. Інструкції №425 передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та визначено складові грошового забезпечення, які включаються до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога.

Відповідач доводив, що винагорода за безпосередню участь в АТО/ООС виплачується за наявності в сукупності певних умов, є однією із соціальних гарантій, які надаються військовослужбовцю.

Зазначав, що за своєю природною ця винагорода не є додатковим видом грошового забезпечення, а тому вона не підлягає включенню до складу грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Котовським МРВ УМВС України в Одеській області 12 лютого 1999 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач – Військова частина 9937 – Донецький прикордонний загін (ідентифікаційний код: 14321726, місцезнаходження: 87521, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150А), зареєстрована як юридична особа 01 серпня 2003 року, про що 08 квітня 2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні (військова частина 9937).

Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України 08 травня 2015 року.

Наказом начальника Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполя від 02 лютого 2018 року № 69-ОС майора ОСОБА_1 (П-001601), офіцера інформаційно-аналітичного відділу штабу, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Східного регіонального управління від 30 грудня 2017 року № 758-ос за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону) пункту 1 частини восьмої статті 25 Закону із застосуванням пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби від 06 грудня 2016 року № 1769-VІІI та підпункту «б» частини другої статті 26 Закону виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

На 02 лютого 2018 року вислуга років позивача складала:

календарна – 26 років 06 місяців 01 день;

пільгова – 14 років 11 місяців 09 днів;

Всього: 41 рік 05 місяців 10 днів.

Наказ начальника Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполя від 02 лютого 2018 року № 69-ОС передбачав виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2018 року за № 537/15228.

Як свідчить надана Військовою частиною 9937 довідка-розрахунок від 30 листопада 2020 року № 586, одноразова грошова допомога при звільненні становила 97 945,25 грн (7 534,25 грн х 26 років х 50%).

Розрахунок здійснений виходячи з того, що грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 7 534,25 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 030,00 грн; оклад за військовим званням – 125,00 грн; надбавка за вислугу років – 462,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань – 1 617,00 грн; надбавка за особливі умови служби – 154,50 грн; класність (надбавка за кваліфікацію) – 25,75 грн; премія - 4 120,00 грн.

Факт нарахування і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні підтверджений розрахунково-платіжною відомістю № 9 за лютий 2019 року, витягом з відомостей про грошове забезпечення; відомістю перерахувань за лютий 2018 року від 02 лютого 2018 року, платіжним дорученням від 06 лютого 2018 року № 179.

Згідно з довідкою Військової частини 9937 від 30 листопада 2020 року № 585, в період військової служби в умовах особливого періоду з червня 2014 року по день виключення зі списків особового складу частини ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах за періоди:

- з червня 2014 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менше 3 000,00 грн у розрахунку на місяць;

- з січня 2015 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менше 3 000,00 грн за дні участі в АТО;

- з січня 2016 року – на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 у розмірі, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2016 року № 188.

На підставі архівних відомостей та особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2018 роки суд встановив, що починаючи з січня 2016 року по лютий 2018 року позивач щомісячно отримував винагороду за безпосередню участь в АТО/ООС. При цьому сума отриманої позивачем винагороди не була постійною і відрізнялася від місяця до місяця.

Отримувана позивачем винагорода за безпосередню участь в АТО/ООС не була включена до складу його грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Так, у відповідь на запит позивача листом від 13 серпня 2020 року № 11-7581 Військова частина 9937 повідомила, що винагорода, передбачена, Постановою Кабінету Міністрів України № 18, не входить до складу грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування у справі суду не надані.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи), що передбачено п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

П. 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, (далі - Інструкція №425) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати,винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення;

Місячне грошове забезпечення – це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.

Відповідно до пп. 4.10.1 п. 4.10 Інструкції № 425 у разі звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з пп. 4.10.6 п. 4.10 Інструкції № 425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія).

Позивач вважає, що винагороду за безпосередню участь в АТО/ООС необхідно включити до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру одноразової допомоги при звільненні з тих підстав, що він отримував цю виплату щомісячно і відповідачем це не заперечується.

Тобто, спірним питанням у цій справі є правомірність неврахування відповідачем при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні винагороди за безпосередню учать в АТО/ООС у складі місячного грошового забезпечення.

Як свідчать приписи наведених норм, одноразова допомога при звільненні виплачується у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Суд встановив, що в період з січня 2016 року по лютий 2018 року позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.

Щодо наявності/відсутності підстав для включення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції/операції об`єднаних сил до складу грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає таке.

Правовідносини щодо виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі – військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - заходи із забезпечення НБО) чи в антитерористичній операції (далі – АТО), інших заходах в умовах особливого періоду регламентовані постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», Інструкцією про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618.

Аналіз цих нормативно-правових актів дає підстави вважати, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.

За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв`язку з чим така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні відповідно до Закону № 2011.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним серед іншого в постановах від 18 квітня 2019 року у справа № 431/703/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 415/3841/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 428/883/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 431/4087/16-а, від 25 вересня 2020 року у справі № 809/875/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 813/2735/17, від 02 червня 2021 року у справі № 240/11441/19.

З огляду на викладене, суд погоджується із запереченнями відповідача, які полягають у тому, що правові підстави для включення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції/операції об`єднаних сил до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши дії Військової частини 9937, які полягали у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18, яку позивач отримував під час проходження військової служби, на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно.

Отже, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини 9937 слід відмовити.

Вимоги позивача про зобов`язання Військової частини 9937 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги мають похідний характер від вимоги про визнання протиправними дій відповідача, а тому також не підлягають задоволенню.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Докази здійснення учасниками справи інших судових витрат суду не надані.

За цих обставин судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону) (ідентифікаційний код 14321726, місцезнаходження: 87521, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150а) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 11 червня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко