Рішення № 97691080, 07.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р. Справа№200/14719/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Дьяченка Є.І.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

20 грудня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону) (далі – відповідач, Військова частина 9937), надісланий на адресу суду 19 грудня 2019 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Військової частини 9937, які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889), яку позивач отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину 9937 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, яку позивач отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину 9937 здійснити виплату ОСОБА_1 суми перерахунку;

- стягнути з Військової частини 9937 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

26 грудня 2019 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/14719/19-а; задовольнив клопотання позивача та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження; призначив судове засідання на 27 січня 2020 року; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

В судовому засіданні 27 січня 2020 року позивач та представник відповідача надали пояснення, аналогічні тим, що викладені в їх заявах по суті справи.

В судовому засіданні оголошена перерва до 07 лютого 2020 року для надання сторонами додаткових доказів.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Учасники справи/їх представники у судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності учасників справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи на підставі ч. 4 ст. 229 КАС повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не включив щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 889, до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки ця виплата входила до складу його грошового забезпечення.

Позивач доводив, що останні 12 місяців перед звільненням отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 889, а тому немає підстав вважати її одноразовим видом грошового забезпечення.

Вважаючи, що відповідач виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі меншому, ніж це передбачено законодавством, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Також позивач доводив, що протиправними діями Військової частини 9937 йому була завдана моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути 25 000,00 грн.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством, і прав позивача не порушував.

Відповідач покликався на те, що відповідно до приписів Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (далі – Інструкція № 425), якими визначено складові грошового забезпечення та складові місячного грошового забезпечення, такий вид щомісячного додаткового грошового забезпечення як винагорода, не входить до складу місячного грошового забезпечення.

Відповідач зазначав, що пп. 4.10.6. п. 4.10. Інструкції №425 передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та визначено складові грошового забезпечення, які включаються до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, серед яких відсутня щомісячна додаткова грошова винагорода.

Вказував на те, що приписи Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 217/28347, (далі – Інструкція № 73), які регулюють виплати щомісячної додаткової грошової винагороди також містять застереження, що ця допомога не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, до яких відноситься одноразова грошова допомога при звільненні.

Відповідач зазначав, що його дії узгоджуються з правовими висновками Верхового Суду, викладеними в постанові від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17, та Верховного Суду України, наведеними в постанові від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15.

Заперечуючи задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, відповідач зауважував на їх безпідставності і недоведеності.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Котовським МРВ УМВС України в Одеській області 12 лютого 1999 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач – Військова частина 9937 – Донецький прикордонний загін (ідентифікаційний код: 14321726, місцезнаходження: 87521, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150А), зареєстрована як юридична особа 01 серпня 2003 року, про що 08 квітня 2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні (військова частина 9937).

Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України 08 травня 2015 року.

Наказом начальника Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполя від 02 лютого 2018 року № 69-ОС майора ОСОБА_1 (П-001601), офіцера інформаційно-аналітичного відділу штабу, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Східного регіонального управління від 30 грудня 2017 року № 758-ос за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону) пункту 1 частини восьмої статті 25 Закону із застосуванням пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби від 06 грудня 2016 року № 1769-VІІI та підпункту «б» частини другої статті 26 Закону виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

На 02 лютого 2018 року вислуга років позивача складала:

календарна – 26 років 06 місяців 01 день;

пільгова – 14 років 11 місяців 09 днів;

Всього: 41 рік 05 місяців 10 днів.

Наказ начальника Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполя від 02 лютого 2018 року № 69-ОС передбачав виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2018 року за № 537/15228.

Як свідчить здійснений Військовою частиною 9937 розрахунок, одноразова грошова допомога при звільненні становила 97 945,25 грн (7 534,25 грн х 26 років х 50%).

Розрахунок здійснений виходячи з того, що грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 7 534,25 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 030,00 грн; оклад за військовим званням – 125,00 грн; надбавка за вислугу років – 462,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань – 1 617,00 грн; надбавка за особливі умови служби – 154,50 грн; класність (надбавка за кваліфікацію) – 25,75 грн; премія - 4 120,00 грн.

Факт нарахування і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні підтверджений розрахунково-платіжною відомістю № 9 за лютий 2019 року, витягом з відомостей про грошове забезпечення; відомістю перерахувань за лютий 2018 року від 02 лютого 2018 року, платіжним дорученням від 06 лютого 2018 року № 179.

На підставі архівних відомостей та особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2018 роки суд встановив, що починаючи з лютого 2016 року по лютий 2019 року позивач щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 889. (В січні 2018 року розмір щомісячної додаткової грошової винагороди становив 4 566,90 грн).

Згідно з довідкою Військової частини 9937 від 11 січня 2020 року ОСОБА_1 під час проходження військової служби отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 889, з 01 січня 2016 року по 02 лютого 2018 року в сумі 112 545,43 грн.

Незважаючи на це, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 889, не була включена до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини 9937 з інформаційним запитом, в якому просив повідомити, чи здійснювався відносно нього розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась йому в період проходження військової служби відповідно до Постанови КМУ № 889.

Листом від 22 листопада 2019 року № 11-9676 Військова частина 9937 повідомила позивачеві, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 889, не входить до складу грошового забезпечення.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування у справі суду не надані.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи), що передбачено п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

П. 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, (далі - Інструкція №425) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати,винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення;

Місячне грошове забезпечення – це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.

Відповідно до пп. 4.10.1 п. 4.10 Інструкції № 425 у разі звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з пп. 4.10.6 п. 4.10 Інструкції № 425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія);

Пп. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова КМУ № 889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в пп. 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п. 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення, що передбачено п. 2 Постанови КМУ № 889.

Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 217/28347, (далі – Інструкція № 73).

П. 3 Інструкції № 73 встановлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

П. 8 Інструкції № 73 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Позивач вважає, що щомісячну додаткову грошову винагороду необхідно включити до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру одноразової допомоги при звільненні з тих підстав, що він отримував такі виплати щомісячно і відповідачем це не заперечується.

Тобто, спірним питанням у цій справі є правомірність неврахування відповідачем при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення.

Як свідчать приписи наведених норм, одноразова допомога при звільненні виплачується у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Суд встановив, що в період з січня 2016 року по лютий 2018 року позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.

Застосувавши наведені вище правові норми з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених зокрема в постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 29 листопада 2019 року у справі № 822/112/18, суд дійшов висновку, що оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена Постановою КМУ № 889, виплачувалась позивачу до дня звільнення з військової служби, тобто мала постійний характер, то в силу положень ст. 9 Закону № 2011 вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на нормах Інструкцій № 425 та № 73, суд відхиляє з таких міркувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Тобто положення ч. 2 ст. 9 Закону № 2011 розповсюджуються на військовослужбовців Державної прикордонної служби.

Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою КМУ № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011, а не підзаконні акти, які звужують поняття «грошового забезпечення» та суперечать нормам Закону № 2011.

Таким чином, дії Військової частини 9937, які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 889, яку позивач отримував під час проходження військової служби, підлягають визнанню протиправними.

Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання Військової частини 9937 здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 889, яку позивач отримував під час проходження військової служби, та виплатити позивачу недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.

Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України) (п. 51).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 55).

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (п. 60).

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди (п. 61).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 25 000,00 грн позивач пов`язує з тим, що мав законні сподівання і очікування, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, головним обов`язкові якого перед своїми працівниками є утверджувати і забезпечувати їх права, забезпечить його право на повний обсяг належних йому при звільненні виплат.

Недотримання відповідачем вимог закону, внаслідок чого позивач тривалий час не може отримати в повному обсязі належні йому кошти, тривала невизначеність у зв`язку з цим, неможливість своєчасно скористатися своїм майном, необхідність звертатися до суду за захистом своїх прав, призвели до того, що у позивача виникло психічне напруження, розчарування в діяльності органів державної влади.

За цих обставин, враховуючи протиправність дій відповідача, суд дійшов висновку, що позивачу була завдана моральна шкода, для відшкодування якої, виходячи з міркувань розумності і справедливості, належить стягнути 2 500,00 грн, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Докази здійснення позивачем інших судових витрат суду не надані.

За цих обставин судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону) (ідентифікаційний код 14321726, місцезнаходження: 87521, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150а) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону), які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яку позивач отримував під час проходження військової служби.

3. Зобов`язати Військову частину 9937 (Донецького прикордонного загону) здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яку позивач отримував під час проходження військової служби.

4. Зобов`язати Військову частину 9937 (Донецький прикордонний загін) виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні.

5. Стягнути з Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону) на користь ОСОБА_1 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок як відшкодування моральної шкоди.

6. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко