Ухвала суду № 97691043, 11.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

11 червня 2021 р. Справа №200/6700/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бєломєстнов О.Ю., розглянувши у приміщенні суду за адресою: м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02.06.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради, оформлене повідомленням від 29.03.2021 року №11-11/1506-4.

Досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов до наступних висновків.

Правильне визначення юрисдикції є першочерговим при реалізації права на доступ до суду.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, вимагає визначення юрисдикції судового органу, який вправі здійснювати такий розгляд.

При цьому суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції. Зокрема, у п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» суд вказав, що словосполучення «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовим спором відповідно до п.2 ч. 1 ст. 4 КАС України є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частинами 1 та 2 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому індивідуальний акт згідно з визначенням, що міститься у п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України, - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень цих органів (осіб), прийнятих ними при здійсненні владних управлінських функцій (наданні адміністративних послуг), дія яких стосується прав та обов`язків конкретної особи.

Як зазначається у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений в конкретному випадку владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом оскарження у справі є “рішення, оформлене повідомленням” відповідача про необхідність відшкодування коштів по переплаченим житловим субсидіям за період з 01.05.2018 по 28.02.2021 у розмірі 31 816,43 грн.

З доданого до позовної заяви листа Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради від 29.03.2021 року № 11-11/1506-4 вбачається, що позивачу повідомляється про надмірну виплату коштів по субсидіям на житлово-комунальні послуги в період з 01.05.2018 по 28.02.2021. Відповідачем виявлено, що ОСОБА_1 не надала інформацію про придбання транспортного засобу 27.02.2018 року її онуком - ОСОБА_2 . Внаслідок цього позивачу надміру виплачені кошти в сумі 31 816,43 грн., які запропоновано повернути.

Також відповідач попередив, що у разі відмови у добровільному поверненні цієї суми до 15.04.2021, питання про її стягнення буде вирішуватись у судовому порядку.

Спірні правовідносини сторін регулюються приписами Положення про порядок призначення житлових субсидій, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (надалі - Положення № 848).

Відповідно до п. 125 цього Положення у перелічених у ньому випадках, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином, а сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі, повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії.

При цьому за приписами п. 127 Положення №848 у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується органом, який призначив житлову субсидію, у судовому порядку.

З наведеного слідує, що зазначена у п. 125 Положення №848 вимога передбачає добровільне повернення коштів, а відтак - вона не носить обов`язкового характеру. І тільки у разі відмови добровільно повернути кошти, законодавство передбачає передачу спору про їх стягнення на вирішення суду.

Порядок №848 не визначає форму, у якій від особи вимагається добровільно повернути виплачену раніше суму (вимога, лист, повідомлення, претензія). Наявність такої вимоги є передумовою звернення до суду, однак не вважається документом, що тягне самостійні правові наслідки.

Таким чином судом не встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких владних управлінських дій, які б безпосередньо породжували зміни у майновому стані позивача.

Спір між сторонами щодо права на виплачену раніше субсидію може виникнути тільки після відмови позивача добровільно повернути грошові кошти. Такий спір буде вирішуватися місцевим загальним судом за позовом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, поданим за правилами цивільного судочинства.

Саме при розгляді такої цивільної справи позивач матиме можливість захистити право власності на набуті раніше кошти у вигляді субсидії шляхом викладення власних заперечень у відзиві на позовну заяву.

В даному випадку правова природа оспорюваного рішення (повідомлення) унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним та скасування, у зв`язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися у судах, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Наведене виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, що є підставою, для відмови у відкритті провадження.

Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 02.08.2019 у справі №592/12182/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21077/18), від 28.11.2019 у справі № 592/7612/17 (адміністративне провадження № К/9901/35091/18).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п.5 ч.1 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

При цьому, суд керується ч. 2 ст. 124 Конституції України, за змістом якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Вказана позовна вимога не є юридичним спором у розумінні чинного законодавства України та правозастосовчої практики Верховного Суду.

У цьому ж контексті, Велика Палата Верховного Суду відзначала, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Тому суд першої інстанції може не роз`яснювати позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом (постанова від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, ухвала Верховного Суду від 25.04.2019 справа №П/9901/801/18).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» в разі відмови у відкритті провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 5, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення-повідомлення.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.