Рішення № 97691003, 16.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Справа № 160/3822/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у несвоєчасній виплаті ОСОБА_1 державної пенсії (по інвалідності) у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, відповідно до статей 49, 50, 53, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час спірних правовідносин), внаслідок чого виникла заборгованість по виплаті пенсії: за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року включно в розмірі - 16309,57 грн., яка була фактично виплачена 15.07.2019 року, та за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року включно в розмірі - 11394,35 грн., яка була фактично виплачена 03.04.2020 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови, викладеної у листі від 26.02.2021 року № 5853-2858/К-01/8-0400/21 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2014 року по 03.04.2020 року у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат у період з 01.01.2014 року по 03.04.2020 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10. 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статей 49, 50, 53, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На виконання постанови Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року у справі № 213/2502/14-а (набрала законної сили 09.09.2014 року) та на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року (набрала законної сили з моменту проголошення) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було проведено перерахунок основної та додаткової щомісячної пенсії ОСОБА_1 , а саме: здійснено розрахунок недовиплаченої пенсії (суми заборгованості) за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року включно в розмірі - 16309,57 грн., яка була фактично виплачена позивачу 15.07.2019 року; здійснено розрахунок не доплаченої пенсії (суми заборгованості) за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року включно в розмірі - 11394,35 грн., яка була фактично виплачена позивачу 03.04.2020 року. Ці суми невиплаченої пенсії позивач вважає тим доходом, що не був ним отриманий своєчасно з вини відповідача і він, на його думку, має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням виплат, донарахованих і виплачених на підставі судових рішень та відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року. Відмову відповідача у здійсненні нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії вважає безпідставною та такою, що порушує право позивача на соціальний захист.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18 травня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Так, відповідач вказує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» доплату за рішенням суду було обліковано відповідно до Порядку ведення рішень суду в реєстрі рішень, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1. На підставі рішень Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду доплату позивачу було виплачено 15.07.2019 року у розмірі 16309,57 грн. та 03.04.2020 року у розмірі 11394,35 грн., що підтверджується самим позивачем та матеріалами пенсійної справи. У зв`язку з тим, що покладені судом зобов`язання виконані відповідачем в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати».

26.05.2021 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав свої позовні вимоги та повністю відхилив заперечення відповідача. Зазначив, що органі державної влади не можуть посилатись на відсутність бюджетного фінансування як на причину виконання своїх обов`язків.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Криворізьке південне об`єднане управління) та з 01.04.1995 року отримує державну пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії, інвалідом ІІ групи безстроково (захворювання пов`язано з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 651264 та посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.09.2019 року.

Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року у справі № 213/2502/14-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року та набрала законної сили 09.09.2014 року, визнано право позивача на отримання державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтями 49, 50, 53, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року до зміни законодавства, що регулює ці виплати; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити нарахування і виплату позивачу державної пенсії (по інвалідності) відповідно до статей 49, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2014 року до зміни законодавства, що регулює ці виплати, з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та фактично здійснених виплат; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити нарахування і виплату позивачу додаткової пенсії відповідно до статей 49, 50, 53, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2014 року до зміни законодавства, що регулює ці виплати, з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та фактично здійснених виплат.

В матеріалах пенсійної справи позивача наявна довідка про суму заборгованості згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на підставі вищевказаного судового рішення у розмірі 16235,09 грн., а також розрахунок суми доплати за рішенням суду, що підлягає виплаті по постанові Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 у розмірі 11394,35 грн.

На підставі вказаної постанови Управлінням Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано розпорядження № 351 від 26.09.2014 року щодо нарахування доплати за період з 01.01.2014 року по 01.08.2014 року в розмірі 16235,09 грн. Також позивача повідомлено, що управління взяло на себе зобов`язання виплатити суму, яка нарахована відповідно до судового рішення за додатковими відомостями при нарахування належного бюджетного фінансування, але на даний час виникли обставини, що фактично виключають можливість виконання управлінням зазначеного рішення суду в повному обсязі.

Отже, відповідач здійснив тільки нарахування пенсії з 01.01.2014 року по 01.08.2014 року, проте фактичних виплат не здійснив.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року (набрала законної сили з моменту проголошення) у справі №213/2502/14-а (провадження №6а/213/58/15) задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а саме: зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити нарахування і виплату позивачу державної пенсії (по інвалідності) відповідно до статей 49, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2014 року по 01.01.2015 року, з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та фактично здійснених виплат; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити нарахування і виплату позивачу додаткової пенсії відповідно до статей 49, 50, 53, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2014 року по 01.01.2015 року, з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та фактично здійснених виплат.

15.07.2019 року відповідач погасив заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року включно у розмірі 16309,57 грн., а 03.04.2020 року здійснив оплату заборгованості за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року включно в розмірі 11394,35 грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 06.02.2021 року.

У зв`язку з порушенням строків виплати пенсії позивач 29 січня 2021 року звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування і виплати компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за судовим рішенням в сумі 27703,92 грн. відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Листом від 26 лютого 2021 року № 5853-2858/К-01/8-0400/21 відповідач надав відповідь щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», згідно положень якої виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється в межах бюджетних асигнувань. На підставі рішень Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду доплату виплачено в липні 2019 року та в квітні 2020 року. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21.02.2001 року № 159. У зв`язку з тим, що покладені судом зобов`язання виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у несвоєчасній виплаті пенсії ОСОБА_1 із подальшою відмовою у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2014 року по 03.04.2020 року у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії, позивач звернувся даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною 5 статті 19 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами щодо отримання позивачем державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтями 49, 50, 53, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вже були предметом позовних вимог позивача в інших судових справах, розглянути по суті і по ним вже прийняті судові рішення, які вступили в законну силу.

До того ж, заборгованість відповідача з виплати суми недоотриманої позивачем пенсії повністю погашена 15.07.2019 року у розмірі 16309,57 грн., і 03.04.2020 року у розмірі 11394,35 грн., що визнається учасниками судового процесу і свідчить про фактичне виконання в повному обсязі судових рішень у справі № 213/2502/14-а.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вказаних обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у своєчасній виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено право на справедливий суд.

Якщо адміністративний орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс – (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Грецїї" ( від 15.03.2001 року, пункт 68).

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Здійснення відповідачем пенсійних виплат позивачу не у повному обсязі відбувалось не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Отже, відповідачем було порушено право позивача на отримання пенсії у повному обсязі, на що позивач мав законні очікування.

На час розгляду даної адміністративної справи заборгованість відповідача з виплати суми недоотриманої позивачем пенсії відсутня, і позивач звертається до суду щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2014 року по 03.04.2020 року у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату такої компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10. 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-111), компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії: соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 року прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок № 159), дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (абз. 1 пункту 4 Порядку).

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяців.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості вперше з липня 2019 року, тобто більш ніж через три роки з моменту набрання чинності постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року у справі №213/2502/14-а (провадження №6а/213/58/15), якою, зокрема, було зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити нарахування і виплату позивачу додаткової пенсії відповідно до статей 49, 50, 53, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2014 року по 01.01.2015 року, з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та фактично здійснених виплат.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Порушення прав позивача на отримання нарахованих сум пенсії відбулося з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач має право захистити своє порушене право на виплату пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком). На необхідність застосування при розгляді справ щодо пенсійного забезпечення крім процесуальних строків також й положень спеціальних норм неодноразово зазначалося і в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25.05.2016 року у справі № 21-1249а16).

Що стосується посилань відповідача на відсутність бюджетних призначень на виконання судових рішень, що призвело до несвоєчасного погашення заборгованості перед позивач з виплати пенсії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд зауважує, що джерелом фінансування пенсійних виплат є кошти Державного бюджету України.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (частина 1 статті 1 Бюджетного кодексу України).

Крім іншого, до основних принципів побудови бюджетної системи України належать принцип збалансованості, який передбачає, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період (пункт 2 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України), а також принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (пункт 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до частинами 1 і 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань (пункт 20 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України), нецільове використання бюджетних коштів (пункт 24 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України), здійснення видатків, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету (пункт 28 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України), здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України (пункт 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України).

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення з поважних причин.

Водночас положеннями статті 124 Конституції України, визначено що судові рішення, які ухвалюються судами іменем України, є обов`язковими до виконання на всій території України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Верховний Суд України 06.10.2015 року ухвалив постанову в справі №608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право (право на отримання пенсії) незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Статтею 8 КАС України вказано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» – є джерелом права.

Згідно правової позиції, що знайшла відображення в рішеннях Європейського суду з прав людини, право на судовий захист стало б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.( Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of I Hornsby v. Greece), (пункт 40); Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України").

Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" зазначив, що орган державної влади не мас права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

Відсутність у боржника коштів не може вважатись як поважною, так і взагалі причиною для невиконання судового рішення.

Суд також звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів звернення відповідача до органу вищого рівня стосовно своєчасного виділення грошових коштів для виконання судових рішень та погашення заборгованості перед позивачем.

Суд вважає за необхідне відновити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з відмови, викладеної у листі від 26.02.2021 року № 5853-2858/К-01/8-0400/21 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2014 року по 03.04.2020 року у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії; та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат у період з 01.01.2014 року по 03.04.2020 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10. 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови, викладеної у листі від 26.02.2021 року № 5853-2858/К-01/8-0400/21, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2014 року по 03.04.2020 року у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат у період з 01.01.2014 року по 03.04.2020 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10. 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

В решті позовних вимог, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса