Ухвала суду № 9768900, 27.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-49/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Малиніна В.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техногруп» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року ТОВ «Техногруп» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнень просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 0002222307/0 від 17 червня 2008 року, № 0002222307/1 від 30 липня 2008 року, № 0002222307/2 від 09 жовтня 2008 року, № 0002222307/3 від 26 грудня 2008 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2009 року вказаний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду від 21 травня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не мав права нараховувати податковий кредит на підставі податкових накладних № 43 від 06 березня 2007 року та № 44 від 07 березня 2007 року, а судом першої інстанції не було взято до уваги те, що ТОВ «Престиж Торг-сервис» 14 серпня 2007 року було ліквідовано.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2009 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 0002222307/0 від 17 червня 2008 року ТОВ «Техногруп» визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 28250 грн. 50 коп., з якої сума податкового зобовязання за основним платежем складає 18833 грн. 00 коп. та 9417 грн. 00 коп. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва було винесено також податкові повідомлення-рішення № 0002222307/1 від 30 липня 2008 року, № 0002222307/2 від 09 жовтня 2008 року та № 0002222307/3 від 26 грудня 2008 року.

Вказані повідомлення-рішення прийнято на підставі акту про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Техногруп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року № 6988/23-07-31604729 від 05 червня 2008 року.

Згідно висновку вказаного акту ТОВ «Техногруп» занижено податок на додану вартість за березень 2007 року на суму 18833 грн. 00 коп. Причиною виникнення заборгованості зазначено те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними № 43 від 06 березня 2007 року та № 44 від 07 березня 2007 року.

Зазначені податкові накладні ТОВ «Техногруп» було видано ТОВ «Престиж Торг-сервис» у звязку з оплатою договору № ТГ-32 від 09 січня 2007 року.

Висновок про те, що сума ПДВ згідно податкових накладних за вказаною операцією не може бути включена позивачем до податкового кредиту ДПІ у Соломянському районі м. Києва зроблено з огляду на те, що рішенням господарського суду м. Києва від 14 серпня 2007 року ТОВ «Престиж Торг-сервис» було ліквідовано у звязку з банкрутством.

Відповідач вважає, що вказані податкові накладні у звязку ліквідацією ТОВ «Престиж Торг-Сервис» у відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року, є недійсними.

У звязку з наведеним ДПІ у Соломянському районі м. Києва в акті № 6988/23-07-31604729 від 05 червня 2008 року закріплено висновок про те, що податковий кредит ТОВ «Техногруп» на суму 18833 грн. 00 коп. є непідтвердженим.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Техногруп» суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт ліквідації ТОВ «Престиж Торг-Сервис» не може вважатися доказом не підтвердження суми сплаченого позивачем податку на додану вартість під час придбання ним послуг у вказаної юридичної особи.

Також підставою для задоволення позову було те, що відповідно до п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не підтвердженням суми податкового кредиту є відсутність податкової накладної чи митної декларації, в той час як згідно акту перевірки позивачем у підтвердження податкового кредиту на суму 18833 грн. 00 коп. було надано податкові накладні № 43 від 06 березня 2007 року та № 44 від 07 березня 2007 року.

Колегія суддів також погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 п. 2.5 наказу ДПА України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» № 110 від 17 березня 2001 року податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.

Згідно п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав не передбачено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що підставою для визнання недійсним податкових повідомлень-рішень ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 0002222307/0 від 17 червня 2008 року, № 0002222307/1 від 30 липня 2008 року, № 0002222307/2 від 09 жовтня 2008 року, № 0002222307/3 від 26 грудня 2008 року може бути визнання судом висновків акту № 6988/23-07-31604729 від 05 червня 2008 року такими, що не відповідають вимогам закону.

ДПІ Соломянському району м. Києва висновки акту перевірки щодо не підтвердження позивачем податкового кредиту за березень 2007 року на суму 18833 грн. 00 коп. повязує з тим, що податкові накладні 43 від 06 березня 2007 року та № 44 від 07 березня 2007 року на вказану суму є недійсними у звязку ліквідацією 14 серпня 2007 року юридичної особи, яка їх видала. Також апелянт вказує на те, що ТОВ «Престиж Торг-Сервис» не було сплачено до бюджету ПДВ за договором № ТГ-32 від 09 січня 2007 року, укладеного з ТОВ «Техногруп».

Судом встановлено, що 09 січня 2007 року між ТОВ «Техногруп» та ТОВ «Престиж Торг-Сервис» було укладено договір № ТГ-32 щодо виконання монтажних, сервісних робіт, а також виготовлення елементів рекламних конструкцій. Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору відповідачем не заперечується.

У відповідності до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 18833 грн. 00 коп. відповідні податкові накладні.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкові накладні № 43 від 06 березня 2007 року та № 44 від 07 березня 2007 року, видані ТОВ «Престиж Торг-Сервис» як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з огляду на наступне.

Представник ДПІ у Соломянському районі м. Києва стверджує, що вказані податкові накладні є недійсними в силу того, що свідоцтво платника податків ТОВ «Престиж Торг-Сервис» анульовано згідно акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 323 від 10 вересня 2007 року.

Проте, судом встановлено, що податкові накладні ТОВ «Престиж Торг-Сервис» було видано 06-07 березня 2007 року, в той час як свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача анульовано 10 вересня 2007 року. Тобто, на момент видачі вказаних податкових накладних ТОВ «ТОВ «Престиж Торг-Сервис» було зареєстроване як платник ПДВ та у відповідності до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року мало право видавати податкові накладні.

Крім того, податкова накладна у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України є правочином. ДПІ у Соломянському районі м. Києва, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування, не надала суду доказів того, що податкові накладні № 43 від 06 березня 2007 року та № 44 від 07 березня 2007 року є нечинними чи визнаними недійсними в судовому порядку.

За таких обставин судова колегія виходить з того, що вказані накладні є чинними, а висновки акту про їх недійсність є передчасними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що надання податкового кредиту з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Таким чином, невиконання ТОВ «Престиж Торг-Сервис» своїх податкових зобовязань за договором ТГ-32 від 09 січня 2007, укладеним з позивачем, не впливає на право ТОВ «Техногруп» включити до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при здійсненні вказаного договору.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Оскільки фактичне здійснення операції за договором № ТГ-32 від 09 січня 2007 року, а доводи апелянта про недійсність податкових накладних не відповідають вимогам закону, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено невідповідність податкових повідомлень-рішень № 0002222307/0 від 17 червня 2008 року, № 0002222307/1 від 30 липня 2008 року, № 0002222307/2 від 09 жовтня 2008 року, № 0002222307/3 від 26 грудня 2008 року вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2009 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді В.В. Малинін

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 31 травня 2010 року.