Вирок № 97688388, 16.06.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

16.06.2021

Справа № 644/2669/21

н/п 1-кп/644/572/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю:

секретаря судового засідання - Трач М.В.,

прокурора - Попелкова В.В.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Ярмака С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220530000207 від 04.02.2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, працюючого без офіційного працевлаштування, не одруженого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,-

в с т а н о в и в:

04 лютого 2021 року, в період часу з 01 год. 30 хв. до 02 год. 40 хв., ОСОБА_2 , знаходився за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де разом зі своїм знайомим ОСОБА_1 , вживав спиртні напої. Під час спільного вживання спиртних напоїв, між ними виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин один до одного. Під час конфлікту ОСОБА_2 діючи з раптово виниклим умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень, взяв зі столу кухонний ніж та усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, відразу наніс потерпілому ОСОБА_1 триудари ножем, який тримав у правій руці, в область грудної клітини.

Після отриманих ножових поранень потерпілий ОСОБА_1 вийшов з кімнати до загального коридору та ходив по ньому. Через деякий час, потерпілий впав на підлогу та втратив свідомість. ОСОБА_2 , після того, як потерпілий пішов залишився в кімнаті.

В цей же день, приблизно о 02 год. 48 хв., в загальному коридорі 3-го поверху, сусідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виявлено непритомного ОСОБА_1 , та викликана бригада швидкої невідкладної медичної допомоги. Після прибуття швидкої, вони на прохання медичного працівника, стали звати сусідів для надання допомоги в транспортуванні потерпілого до автомобіля. Першим на це відгукнувся ОСОБА_2 та допоміг донести потерпілого до швидкої.

В подальшому потерпілого було госпіталізовано до ДУ «Інституту Загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева Національної академії медичних наук України», де йому була надана своєчасна кваліфікована медична допомога.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 09-377/21 від 22.03.2021 року потерпілому ОСОБА_1 , у зв`язку з вказаними подіями були спричинені наступні тілесні ушкодження: непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч у надключичній ямці, що є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини праворуч у верхньому відділі по передній поверхні із наскрізним ушкодженням правої легені та пересіченням судин переднього середостіння, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч у нижньому відділі по задній зовнішній поверхні, рановий канал якого через ушкодження діафрагми проникав у черевну порожнину із формуванням наскрізного поранення селезінки, що є тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм небезпеки для життя.

Допитаний в судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_2 вину визнав в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. З кваліфікацією органу досудового розслідування за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України не погодився та зазначив, що умислу на позбавлення життя потерпілого у нього не було.

Про обставини інкримінованих подій обвинувачений показав, що він проживає в кімнаті АДРЕСА_2 . Вказаний будинок гостинного типу. Ванна, кухня та коридор є місцями загального користування. 03 лютого 2021 року приблизно о 18 год. до нього в гості прийшов його друг ОСОБА_1 який приніс з собою пляшку горілки об`ємом 0,5 л. Під час вживання спиртного вони вийшли покурити в коридор. В цей час він помітив відсутність свого старенького кнопкового мобільного телефону. Після того, як з`ясувалося, що телефон взяв ОСОБА_1 він діючи з метою покарати його, наніс останньому три удари в область грудної клітини та шиї, своїм кухонним ножем. Ніж при цьому тримав у правій руці. Удари наносив не сильні, з метою налякати та провчити потерпілого, а не з метою вбивства. Потерпілий опору не чинив та на допомогу нікого не звав. Запитав лише навіщо він це зробив. Раніше у нього з потерпілим жодних конфліктів не було. Після нанесення поранень пішов до своєї кімнати, а потерпілий залишився стояти в коридорі. Кров на потерпілому не бачив. Медичну допомогу потерпілому не надавав, швидку не викликав, так як вважав поранення не серйозними. Детально розповісти про обставини, які мали місце, як до, так і після нанесення потерпілому ножових поранень не може, оскільки не пам`ятає їх. Також не може категорично відповісти де саме наносив потерпілому ножові поранення, в своїй кімнаті або біля неї.

Також ОСОБА_2 зазначив, що у скоєному він розкаюється, у нього була можливість вбити потерпілого, однак він не бажав цього робити, та не мав умислу позбавляти останнього життя. Зазначені дії він вчинив лише з метою покарати потерпілого який без дозволу взяв його мобільний телефон. Шкодує про те, що трапилося і просить вибачення у потерпілого.

Прокурор вважав вину ОСОБА_2 доведеною під час судового розгляду, в межах ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України. Вважав, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на позбавлення життя потерпілого, а досліджені судом докази не дають підстав вважати, що обвинувачений мав намір спричинити потерпілому будь-які тілесні ушкодження, а не ті, що неминуче потягнуть його смерть.

Захисник обвинуваченого, вважав, що в діях обвинуваченого міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.

Разом з тим, вина обвинуваченого ОСОБА_2 в обсязі встановленому судом, в межах висунутого обвинувачення, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

Показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який показав, що 03 лютого 2021 року, близько 22 год. прийшов до кімнати ОСОБА_2 , так як бажав продовжити святкування свого Дня народження з ним. Потім вони у двох пішли до магазину де придбали пляшку горілки об`ємом 0,5 л. та їжу. Повернулися до кімнати хвилин через 15. В кімнаті сиділи розмовляли, вживали спиртне. Коли випили півпляшки горілки вийшли на загальний коридор перекурити. Потім повернулися до кімнати. Першим в кімнату зайшов він, за ним ОСОБА_2 . Коли він сідаючи за стіл повернувся в бік ОСОБА_2 , побачив, що той тримає в правій руці кухонний ніж з пластиковою рукояттю. ОСОБА_2 нічого не кажучи, відразу наніс йому удари ножем в грудь, в живіт, в праву частину грудної клітини. Він не зрозумів, що відбувається. На питання: «Що ти робиш?», ОСОБА_2 відповів, «Ти мені набрид». Ножові поранення йому були спричинені приблизно о 1 год. 30 хв. 04 лютого 2021 року. Обвинуваченого характеризує як дуже доброзичливу та спокійну людину. Конфліктів між ними ніколи не було. Після нанесення поранень ОСОБА_2 поклав ніж на кухонний стіл та мовчки пішов з кімнати, а він вийшов за ним в коридор та намагався зрозуміти, що відбулося. Через деякий час, перебуваючи в загальному коридорі втратив свідомість та впав на підлогу. Де в цей час знаходився ОСОБА_2 не знає. Він на допомогу нікого не звав. Вважає, що у ОСОБА_2 була можливість його вбити, йому це зробити ніхто не заважав, вони були вдвох. Рідні обвинуваченого витратили 17000 грн. на його лікування. Претензій до обвинуваченого не має, просив призначити йому умовне покарання.

Показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які повідомили суду, що вони є сусідками ОСОБА_2 , його кімната розташована між їх кімнатами. 04 лютого 2021 року приблизно о 2 год. 40 хв. вони зайшли до свого будинку. Поверталися з роботи, працюють разом. На сходах, які йдуть з другого поверху до третього, а також в коридорі третього поверху бачили каплі крові. В коридорі були розкидані продукти, розбиті пляшки. ОСОБА_3 відчиняючи свою кімнату побачила біля загальної душової, лежачим на підлозі непритомного чоловіка в крові. Після чого, злякавшись, закричала та покликала ОСОБА_4 . Коли вони підійшли ближче то побачили, що це друг ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . На ОСОБА_1 із одягу були лише вдягнуті джинси та шкарпетки. Його грудь була в крові. ОСОБА_4 відразу викликала швидку, яка приїхала хвилин через п`ять. Лікар був сам, тому попросив їх позвати на допомогу в транспортуванні потерпілого, сусідів. Вони стали стукати в кімнати на поверсі. На поверсі кімнат 25. Першим вийшов ОСОБА_2 та на прохання лікаря швидко приніс ноші. Потім підійшли сусіди чоловіки та разом з ОСОБА_2 знесли потерпілого до карети швидкої допомоги. Коли потерпілий прийшов до тями то став вириватися, намагався встати з нош, казав, що навіщо його розігрують. ОСОБА_2 заспокоював його. Після того, як від`їхала швидка приїхали поліцейські. ОСОБА_2 про те що трапилося їм не розповідав. Потерпілого характеризують як неадекватну людину, яка крім алкоголю вживає ще і психотропні речовини. Коли потерпілий приходить на їх поверх нікому з мешканців не дає спокою. Обвинуваченого характеризують як спокійну та позитивну людину. Також спостерігали, що у обвинуваченого трапляються провали в пам`яті. Він може через незначний проміжок часу запитувати одне і теж саме. З потерпілим обвинувачений ніколи не сварився, напроти захищав його від сусідів коли його виганяли.

Показаннями свідка ОСОБА_2 , яка повідомила суду, що обвинувачений є її сином. Вона проживає у сусідній кімнаті АДРЕСА_3 . У обвинуваченого іноді трапляються провали в пам`яті. Спиртне він вживає не часто. ОСОБА_1 часто приходить до обвинуваченого в гості. У них дружні стосунки, сварок між ними ніколи не було. 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 у вечері був в кімнаті ОСОБА_2 , вони вживали спиртне. Біля 24.00 год. чула як в загальному коридорі кричить якусь нісенітницю ОСОБА_1 . Тиша настала приблизно о 02.00 год. 04 лютого 2021 року. До приїзду швидкої було тихо. Ніяких сварок вона не чула.

Показаннями свідка ОСОБА_6 , який повідомив суду, що він проживає на третьому поверсі будинку АДРЕСА_4 та є сусідом обвинуваченого, його кімната розташована першою на поверсі з центрального входу до будинку. Потерпілого бачив в коридорі ще з вечора 03 лютого 2021 року, він перебував у гостях у сусіда ОСОБА_7 . Приблизно на початку 22.00 год. потерпілий зайшов до кімнати ОСОБА_2 . Відразу вони вдвох пішли до магазину. Повернулися хвилин через 15. Він бачив у них пляшки з пивом. О 22.00 год. потерпілий став поводити себе неадекватно, кричав на загальному коридорі якусь нісенітницю, грюкав вхідними дверима в коридорі. Його намагалися заспокоїти сусіди, але він на їх прохання не реагував. Не витримавши поведінку потерпілого, о 01 год. 45 хв. 04 лютого 2021 року, він також вийшов до коридору і намагався заспокоїти потерпілого. На нього потерпілий відреагував агресивно, зірвав з його шиї ланцюжок. Після цього, він повернувся до своєї кімнати. В цей час побачив як ОСОБА_2 затягнув потерпілого до своєї кімнати, більше в коридорі нікого не було. У цей час потерпілий був одягнутий у джинси, футболку, куртку, на ногах у нього були кросівки. Після цього, прокинувся о 04 год. ранку, коли приїхала поліція. Швидкої не бачив. Обвинуваченого характеризує з позитивної сторони, як спокійну і доброзичливу людину. З потерпілим у обвинуваченого жодних конфліктів не було. ОСОБА_2 завжди заступався за потерпілого, коли сусіди намагалися його вигнати. Потерпілого характеризує з негативної сторони, як особу яка зловживає алкоголем та наркотиками і у зв`язку з цим поводить себе неадекватно.

Даними, які відображені в протоколі огляду місця події від 04.02.2021 року та фототаблиці до нього, проведеного на третьому поверсі будинку АДРЕСА_4 та в якому зафіксовано, на сходах між другим та третім поверхах, а також в коридорі третього поверху на підлозі доріжку слідів у виді плям речовини бурого кольору. Першою кімнатою, зліва при вході до загального коридору є кімната НОМЕР_2. При вході в кімнату № НОМЕР_1 на полиці виявлено ніж з полімерною рукояттю на клинку якого є нашарування речовини бурого кольору. Також в кімнаті на підлозі були виявлені шкіряні кросівки чорного кольору з плямами речовини бурого кольору, також плями бурого кольору були виявлені на підлозі та стіні під вікном, на дивані. Схожі сліди виявлені на підлозі і біля кімнати НОМЕР_3, ванної кімнати та кімнат НОМЕР_3, НОМЕР_4. Зразки речовини бурого кольору було вилучено ( том 2, а.с. 7-20).

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.02.2021року, на підставі ч.3 ст. 233 КПК України надано дозвіл на огляд кімнати АДРЕСА_2 (т.2, а.с.21).

Даними протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 18.03.2021 року, у якому зафіксовано факт впізнання потерпілим ОСОБА_1 ножа, яким 04.02.2021 року ОСОБА_2 завдав йому ножових поранень ( т. 2, а.с. 29-31).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 25.02.2021 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_1 та фототаблиці до нього, під час проведення якого потерпілий повідомив про обставини, які передували спричиненню йому тілесних ушкоджень та механізм їх спричинення. При проведенні слідчої дії потерпілий зазначив, що обвинувачений завдав йому три удари ножем, перший в область грудної клітини зліва, другий удар в область живота зліва, третій в область грудної клітини зправа. Удари наносилися один за одним (т.2, а.с.32-37).

Даними відображеними у протоколі слідчого експерименту від 05.02.2021 року та відеозаписі до нього, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_2 , під час проведення якого обвинувачений повідомив про причини виникнення конфлікту з потерпілим ОСОБА_1 та показав механізм спричинення останньому тілесних ушкоджень. (том 2, а.с. 38-41).

Висновком судово-медичного експерта № 09-377/21 від 22.03.2021 року,згідно якого потерпілому були спричинені наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини праворуч у верхньому відділі по передній поверхні із наскрізним ушкодженням правої легені та пересіченням судин переднього середостіння; непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч у надключичній ямці; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч у нижньому відділі по задній зовнішній поверхні, рановий канал якого через ушкодження діафрагми проникав у черевну порожнину із формуванням наскрізного поранення селезінки; садно лобної ділянки ліворуч.

Ці ушкодження виникли внаслідок триразової дії (з достатньою силою) гострого предмету, травмуюча поверхня якого мала колюче -ріжучі властивості. Таким предметом міг бути клинок ножа із шириною на рівні його занурення не більше ніж 2,5 см, що відповідає загальним характеристикам ножа, який було надано для експертизи. Садно на лобі сформувалося внаслідок одноразової дії тупого предмету, встановити механізм та давність його виникнення не можливо.

Проникаючі колото-різані поранення грудної клітини праворуч та ліворуч (кожне окремо) є тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм небезпеки для життя. Непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Садно на лобі потерпілого є легким тілесним ушкодженням.

Показання ОСОБА_2 , надані під час проведення слідчого експерименту, не відповідають судово-медичним даним щодо кількості травматичних впливів; відсутність вказівки про механізм формування проникаючої колото-різаної рани грудної клітини праворуч та невідповідності локалізації проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч шляхом вказівки на нанесення удару ножем в живіт.

Показання ОСОБА_1 , що були надані під час слідчого експерименту від 25.02.2021 року, відповідають судово-медичним даним в частині предмету, яким наносилися ушкодження (ніж), та локалізації ділянок докладання травматичного зусилля в область шиї ОСОБА_1 ліворуч та грудної клітини праворуч, а також у відношенні загальної кількості травматичних впливів (ударів ножем). Кров ОСОБА_1 відноситься до групи О (I) ( т.2,а.с.42-45).

Висновком судово-медичного експерта № 09/199-С/2021 від 04.02.2021 року,згідно якого у обвинуваченого ОСОБА_2 видимих тілесних ушкоджень не встановлено (т.2, а.с. 46-47).

Висновком експерта №14/95-С/20 від 05.02.2021 року, згідно якого кров обвинуваченого ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти - В (т.2, а.с.48).

Висновками експерта № 14/110-С/21 від 16.03.2021 року, №14/111-С/21 від 13.03.2021 року, згідно яких на кросівках чорного кольору, вилучених в кімнаті АДРЕСА_2 04.02.2021 року під час проведення огляду місця події знайдена кров, походження якої від потерпілого ОСОБА_1 , не виключається. Від ОСОБА_2 ця кров походити не могла ( т.2, а.с.49-50; 51-53).

Висновком експерта №14/112-С/21 від 16.03.2021 року, згідно якого на футболці, що належить ОСОБА_1 виявлена кров людини походження якої від самого ОСОБА_1 не виключається. Від ОСОБА_2 ця кров походити не могла ( т.2, а.с.54-56).

Висновком експерта №14/109-С/21 від 12.03.2021 року, згідно якого на брюках спортивних, що належать ОСОБА_2 , і які були вилучені під час його затримання, виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_1 , не виключається. Від ОСОБА_2 ця кров походити не може ( т.2, а.с.57-59).

Висновком експерта №15-12/144-С/2021 від 11.03.2021 року, згідно якого при дослідженні марлевого тампону-змиву вилученого в ході огляду місця події 04.02.2021 року, за адресою: АДРЕСА_4 , зі сходів, встановлено, що речовина на тампоні є кров`ю людини та можливо припустити, що вона походить від потерпілого ОСОБА_1 ( т.2, а.с. 60-62).

Висновком експерта №15-12/145-С/2021 від 11.03.2021 року, згідно якого при дослідженні марлевого тампону-змиву вилученого в ході огляду місця події 04.02.2021 року, за адресою: АДРЕСА_4 , з підлоги і кімнати № НОМЕР_1 , встановлено, що речовина на тампоні є кров`ю людини, походження якої від потерпілого виключити неможливо ( т.2, а.с. 63-65).

Висновками експерта №15-12/146-С/2021 від 11.03.2021 року, №15-12/147-С/2021 від 11.03.2021 року, згідно яких при дослідженні марлевих тампонів-змивів вилучених в ході огляду місця події 04.02.2021 року, за адресою: АДРЕСА_4 , зі стіни та столу в загальному коридорі, встановлено, що речовина на тампоні є кров`ю людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_1 виключити неможливо (т.2, а.с. 66-68; 69-71).

Висновком експерта №15-12/143-С/2021 від 10.03.2021 року, згідно якого на клинку кухонного ножа вилученого в ході огляду місця події 04.02.2021 року в кімнаті АДРЕСА_2 знайдені кров людини та сліди білку крові птиці (т.2, а.с. 72-75).

Відомостями, які містяться в карті виїзду швидкої медичної допомоги від 04.02.2021 року, з яких слідує, що виклик надійшов з кв. АДРЕСА_5 о 02 год. 48 хв. БШМД прибула на місце о 02 год. 50 хв. Виїзд на госпіталізацію ОСОБА_1 до лікарні о 03 год. 09 хв. Також зазначено що пацієнт агресивний, із рота чути запах алкоголю, продуктивному контакту не доступний (т.2, а.с.31).

Протоколом огляду предметів від 24.02.2021 року, в якому зафіксовано факт огляду DVD-R диску з відеозаписом за 04.02.2021 року з портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських; CD-R диск з аудіозаписом повідомлення оператора «102» за 04.02.2021 року. Під час перегляду диска була встановлена обстановка, яка передувала проведенню огляду місця події слідчим, та те, що ОСОБА_2 відразу зізнався у скоєнні кримінального правопорушення. При прослуховуванні диску оператора «102» було встановлено, що патрульні поліцейські прибули на місце події за викликом лікаря БШМД (т.2, а.с.82). Постановою слідчого від 24.02.2021 року вказані диски визнані речовими доказами (т.2, а.с. 83-84).

Протоколом огляду предметів від 23.03.2021 року, в якому зафіксовано результати огляду ножа, футболки сірого кольору, кросівок чорного кольору та інших речей, які були виявлені та вилучені в ході проведення огляду місця події 04.02.2021 року, а також одягу вилученого у ОСОБА_2 під час його затримання, в порядку ст. 208 КПК України (т.2, а.с.87-89). Постановою слідчого від 23.03.2021 року перелічені в протоколі огляду предмети та речі визнані речовими доказами (т.2, а.с.90-92).

Протоколом затримання ОСОБА_2 , в порядку ст. 208 КПК України, в якому зафіксовано, що фактично обвинуваченого було затримано 04.02.2021 року о 07 год. 15 хв. та під час його обшуку в приміщенні відділу поліції було вилучено його одяг в який він був одягнутий під час інкримінованих подій (т. 2, а.с. 22-24).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №119 від 10.03.2021 року, ОСОБА_2 на теперішній час страждає на хронічні психічні захворювання у формі дисоціального розладу особистості, синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_2 виявляв ознаки вищевказаних хронічних психічних захворювань та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2, а.с.76-79).

Суд не може погодитися з доводами досудового слідства щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Висновки досудового слідства спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Так, обвинувачений не заперечує, що між ним та ОСОБА_1 , з яким у нього були дружні стосунки, виникла сварка з приводу того, що потерпілий без дозволу взяв його мобільний телефон. В подальшому сварка переросла в конфлікт під час якого він тричі вдарив ножем потерпілого в область шиї та грудної клітини. Удари наносив не сильні, з метою налякати та провчити потерпілого, а не з метою вбивства. Наміру вбивати потерпілого у нього не було. В процесі конфлікту він погроз відносно потерпілого про намір його вбити не висловлював, хоча можливість вбити потерпілого у нього була.

Потерпілий та свідки підтвердили, що обвинувачений погроз відносно ОСОБА_1 про вбивство не висловлював. З показань потерпілого вбачається, що обвинувачений після спричинення йому ножових поранень бачив його стоячим в коридорі. Нікого поряд не було і йому нічого не заважало його вбити.

Під час проведення судово-медичної експертизи встановлено, що у потерпілого мало місце проникаюче колото-різане поранення грудної клітини праворуч у верхньому відділі по передній поверхні із наскрізним ушкодженням правої легені та пересіченням судин переднього середостіння; непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч у надключичній ямці; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч у нижньому відділі по задній зовнішній поверхні, рановий канал якого через ушкодження діафрагми проникав у черевну порожнину із формуванням наскрізного поранення селезінки; садно лобної ділянки ліворуч.

В той же час законодавець визначає суб`єктивну сторону умисного вбивства у формі умислу. Обвинувачений заперечував наявність у нього умислу на вчинення вбивства потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Згідно з ч. 2 ст.24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Виходячи із сукупності всіх обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, зокрема, спосіб вчинення, характер та локалізацію отриманих потерпілим тілесних ушкоджень - у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини праворуч у верхньому відділі по передній поверхні із наскрізним ушкодженням правої легені та пересіченням судин переднього середостіння; непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч у надключичній ямці; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч у нижньому відділі по задній зовнішній поверхні, рановий канал якого через ушкодження діафрагми проникав у черевну порожнину із формуванням наскрізного поранення селезінки, які виникли від дії ножа. Також попередню поведінку та взаємовідносини обвинуваченого та потерпілого, які є друзями, і між ними ніколи не виникали сварки, під час конфлікту обвинувачений не мав на меті спричинити потерпілому смерть, хоча мав можливість це зробити до появи сусідок та прибуття карети швидкої медичної допомоги, а навпаки приймав активну участь у транспортуванні потерпілого до лікарні, суд прийшов до висновку, що настання смерті не охоплювалося умислом обвинуваченого на позбавлення життя (вбивства) потерпілого.

Відповідно до пункту четвертого Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки та бажає їх настання), а відтак, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.

Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна настати лише за наслідками, які фактично настали.

Згідно до пункту 22 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передували події, їх стосунки.

Тобто, замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлений, особа не може нести відповідальність за замах на вбивство. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Частиною 1 ст. 121 КК України встановлено відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується тільки умисною формою вини. Відповідальність за цією статтею настає і в тих випадках, коли умисел винного було спрямовано на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю, якщо фактично було заподіяно тяжке тілесне ушкодження.

В матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні докази наявності прямого умислу у ОСОБА_2 на вчинення замаху на вбивство ОСОБА_1 . При цьому з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений діяв із невизначеним умислом, тобто бажав настання шкідливих наслідків для потерпілого, однак не мав чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків, тому він повинен нести відповідальність за фактично заподіяне.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, висловленою у постанові №5-32кс12 від 31 січня 2013 року, відповідно до якої замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату- це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Встановлені судом обставини підтверджуються наданими у судовому засіданні показаннями обвинуваченого щодо події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення), показаннями допитаних у суді потерпілого та свідків, які є логічними та послідовними і узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 судом також враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України», у п.43 якого Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

У цій правовій позиції можна виокремити такі конститутивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено «поза розумним сумнівом».

З огляду на викладене, з урахуванням всіх обставин даної справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як незакінчений замах на вбивство слід перекваліфікувати на ч. 1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

3 урахуванням викладеного, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 , охоплюються диспозицією складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не одружений, працює без офіційного працевлаштування, має середню освіту, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відповідно до акту спеціальної медичної наркологічної комісії №32 від 18.03.2021 року, ОСОБА_2 встановлений діагноз синдром залежності від алкоголю (т.2, а.с.80).

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого судом визнається щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання судом визнається скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченому за скоєне, суд керується нормами ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України, суд враховує, характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, дані про особу обвинуваченого, думку потерпілого який просив призначити мінімальне умовне покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Підстав для застосування статей 69, 75 КК України судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, справедливим і співмірним вчиненому кримінальному правопорушенню.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішується у відповідності з положеннями ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обраний ОСОБА_2 , у виді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 04 лютого 2021 року, з дня його затримання.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2021 року, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом за 04.02.2021 року з портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських; CD-R диск з аудіозаписом повідомлення оператора «102» за 04.02.2021 року, після набрання вироком законної сили - зберігати в матеріалах кримінального провадження, а речі та предмети зазначені в постанові старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області Федорченко Н.М. від 23.03.2021 року про визнання речовими доказами та передачі їх на зберігання і які зберігаються в камері зберігання ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області - знищити.

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через районний суд, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий суддя: А.К. Сітало