Рішення № 97686758, 11.06.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4201/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Донченка Ю.В.

секретаря судового засідання Пилипців О.-І.І.

Справа № 466\4201\20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_4 , представника відповідача ОСОБА_5 ,-

в с т а н о в и в:

12.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою Брюховицької селищної ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями будинку.

В обґрунтування позову посилається на те, що в будинку, що по АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 , в якому проживають позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , який складається з двох квартир, де квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 і розташована на першому поверсі будинку, а квартира АДРЕСА_3 належить відповідачці ОСОБА_2 і розташована в мезоніні даного будинку.

Квартира АДРЕСА_2 була приватизована позивачем ОСОБА_1 та членами його сім`ї у 1993 р. і як вбачається з свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 виданого Брюховицькою селищною радою 23.12.1993 р., площа такої квартири складає 62,3 кв. м. і складається з трьох житлових кімнат площею 12,5, 12,00 та 16,00 кв. м., кухні 15,20 кв. м. та веранди 6,6 кв. м. Матеріал зовнішніх стін - цегла, матеріал перекриття - дерево, що зокрема підтверджується технічним паспортом виданим Львівським БТІ 29.12.199 3р. Окрім того, в свідоцтві про право власності на житло також зазначено, що йому також належить комора в підвалі площею 2,0 кв. м., яка в технічному паспорті не відображена та не включена в загальну площу квартири.

Квартира відповідачки ОСОБА_2 №2 має загальну площу 44,9 кв. м. та складається з кухні - 9,5 кв. м., кладової - 0,5 кв. м., трьох житлових кімнат площею 12,9, 10,9 та 11,1 кв. м. Окрім того, за квартирою АДРЕСА_3 закріплено комору в підвалі площею 5,8 кв. м., яка, як стало відомо позивачу також не ввійшла в загальну площу квартири під час її прватизації.

Актом комісії Брюховицької селищної ради від 02.05.2019р. серед іншого також встановлено, що підвал, який розміщений під сходами на другий поверх будинку до квартири АДРЕСА_3 використовується виключно гр. ОСОБА_2 . Комісія виявила, що над підвалом влаштовується санвузол (виведена каналізаційна труба діаметром 100 мм до вищеозначеного каналізаційного колодязя). На влаштування сантехнічних вигод та вигрібної ями гр. ОСОБА_2 Брюховицька селищна рада дозволу не надавала (п. 1.4. акта).

В акті комісії Брюховицької селищної ради від 02.05.2019 р. також зазначено, що ОСОБА_2 заперечує право позивача на спірне підвальне приміщення мотивуючи це рішенням виконкому Брюховицької селищної ради №30 від 18.02.1994р. «Про розмежування квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 за фактичним користуванням та володінням» про існування якого на той час йому нічого не було відомо.

З метою отримання копії даного рішення в серпні 2019 р. позивач ОСОБА_1 з відповідною заявою звернувся в архівний відділ Львівської міської ради, котрий 09.09.2019 р. надав йому відповідь №110003-967 до якої в додатках було долучено копію рішення виконкому Брюховицької селищної ради №30 від 18.02.1994 р. «Про розмежування квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 за фактичним користуванням та володінням».

Також, згідно із даним рішенням Брюховицької селищної ради було проведено реальний розподіл в будинку АДРЕСА_5 що приватизована на ім`я ОСОБА_6 (батько позивача) загальною площею 62,3 кв. м. з включенням в неї наступних приміщень згідно поверхового плану: 1-1 кухня, 1-2 кімната, 1-3 кімната, 1-4 кімната, 1-5 веранда, та підвал під верандою, і на квартиру АДРЕСА_3 з включенням в неї наступних приміщень 2- 1 кухня, 2-2 кладова, 2-3 кімната, 2-4 кімната, 2-5 кімната, 2-6 сходова клітка, 2-7 підвал. Пуктом 2 даного рішення вирішено зареєструвати як майно комунальної власності у виконкомі Брюховицької селищної ради квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 45,5 кв.м. з включенням в нею приміщень згідно з п. 1 цього рішення.

Вважає, що включення єдиного підвалу, що знаходиться в будинку де проживають сторони, та сходової клітки в площу квартири АДРЕСА_3 порушує його законні права та інтереси, а тому рішення виконкому Брюховицької сільської ради №30 від 18.02.1994 р. «Про розмежування квартир АДРЕСА_6 » в цій частині вважає незаконним та просить скасувати.

З акту комісії Брюховицької селищної ради від 20.05.2020р. №584 вбачається, що комісією з виходом на місце проведено обстеження веранди в будинку АДРЕСА_7 , де проживає гр ОСОБА_7 . При обстеженні виявлено наявність приямку висотою 60 см. Під дерев`яною верандою площею 6,6 м. кв., яка без фундаменту, низ приямку засипано ґрунтом. Підвалу під верандою, не виявлено. Таким чином, єдиним підвалом в будинку сторін є приміщення передане згідно оскаржуваного рішення відповідачці ОСОБА_2 .

Належна ОСОБА_1 на праві приватної власності квартира АДРЕСА_8 була приватизована згідно розпорядження Брюховицької селищної ради № 85 р. від 23.12.1993 р. і як зазначено в свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 від 23.12.1993 р., така приватизація відбулася згідно Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таким чином, з моменту приватизації квартири АДРЕСА_8 позивач набув також і права власності на всі допоміжні приміщення в даному будинку включаючи спірні сходову клітку та підвал, а тому їхнє закріплення за квартирою АДРЕСА_3 є незаконним та порушує його право власності, що і вказує на незаконність оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради №30 від 18.02.1994 р. «Про розмежування квартир АДРЕСА_2 і №2.» у частині що стосується закріплення спірного підвалу та сходової клітки за квартирою АДРЕСА_3 , а тому дане рішення відповідача в цій частині позивач просить скасувати як незаконне.

Як зазначає позивач, він позбавлений доступу до коридору в якому знаходиться сходова клітка, та вихід з будинку. Також немає доступу до єдиного в будинку підвалу площею 12,0 кв.м. позначеного на поверховому плані цифрою - І, оскільки відповідачка ОСОБА_2 заблокувала двері між кімнатою його квартири позначеною на поверховому плані цифрами - 1-2 та спірною сходовою кліткою та не допускає його до спірного підвалу, чим чинить йому як співвласнику даних допоміжних приміщень, перешкоди у користуванні ними, а тому такі порушення слід усунути зобов`язавши її не чинити в майбутньому перешкод у користуванні ними.

Ще одним грубим порушенням, як яке допущено відповідачкою ОСОБА_2 , як вказує позивач є те, що нею без жодного дозволу та погодження було влаштовано ванна та умивальник на території кухні позначеної на поверховому плані цифрами 2-1.

З акту загального огляду житлового будинку АДРЕСА_8 складеного 06.05.1982 р. серед іншого вбачається, що він 1927 року побудови і має дерев`яне міжповерхове перекриття. Стіни та перегородки в будинку також зроблені з дерева, і тому влаштування сантехнічних приладів в такому випадку повинно відбуватись з строгим дотриманням санітарно- технічних та будівельних норм та правил, оскільки неправильне облаштування та подальша експлуатація таких приладів загрожує не лише залиттям а й знищенням дерев`яного перекриття будинку якому понад 90-то років. Незаконним є також прокладення трубопроводів до квартири АДРЕСА_3 яка розташована в мезоніні будинку, оскільки такі комунікації прокладені самовільно, та й кріпляться безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати.

Позивачу не відомо коли саме в квартирі відповідачки ОСОБА_2 було влаштовано ванну та туалет, проте, такі сантехнічні прилади показані на поверховому плані складеному в травні 1982 р. а згідно чинної на той час ст, 311 ЦК Української РСР 1963 р. перебудова і перепланіровка жилого приміщення і підсобних приміщень може проводитись тільки з метою благоустрою квартири і допускається лише за згодою наймача, членів його сім`ї і наймодавця, а також з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих.

Жодного дозволу чи погодження на встановлення на території кухні, яка частково розташована над спальнею позивача, ванни та туалету відповідачка ОСОБА_2 не отримувала, такі сантехнічні прилади в її кухні встановлено самовільно, а відтак не законно, а тому позивач вважає, що слід зобов`язати відповідача демонтувати привівши планування кухні до попереднього стану, просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 30.06.2020 року відкрито провадження у зазначеній справі та призначено справу в підготовче засідання.

10.08.2020 року позивачем уточнено позовну заяву з врахуванням ст.49 ЦПК України, оскільки на момент позовної заяви позивачу не було відомо, що відповідач обладнала санвузол, а про дану обставину позивач довідався на початку серпня 2020 року. Тому просить суд, окрім демонтажу ванни та умивальника, розташованих на території кухні, здійснити також і демонтаж незаконно встановленого на території коридору туалету, привівши тим самим приміщення спільного коридору до попереднього стану.

10.08.2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову якою просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачці ОСОБА_2 відчужувати квартиру АДРЕСА_9 до повного виконання прийнятого судом рішення по справі.

Ухвалою судді від 11.08.2020 року у заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 21.08.2020р. повторну заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна- 160373346101.

25.08.2020 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Кріль О.М. подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги, вважає їх незаконними та необгрунтованими, просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку давності.

19.05.2021 року відповідача Брюховицьку селищну раду замінено її правонаступником –Львівською міською радою.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили скасувати пункти 1 і 2 рішення №30 від 18.02.1994 р. «Про розмежування квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_4 за фактичним користуванням і володінням; усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_1 , а саме: приміщенням коридору (сходової клітки площею 6.7 кв.м. позначеному на поверховому плані цифрою 1 та приміщенням підвалу, площею 12 кв.м., позначеному на поверховому плані цифрою-1; зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 демонтувти ванну та умивальник з приміщення кухні, позначеної на поверховому плані цифрами 2-1, туалет, облаштований на території коридору, площею 6.7 кв.м., позначеному на поверховому плані цифрою 1, привівши примішення коридору до попереднього стану, а також демонтувати самовільно прокладену каналізаційну систему з квартири АДРЕСА_9 , розташованих на території кухні, здійснити також і демонтаж незаконно встановленого на території коридору туалету, привівши тим самим приміщення спільного коридору до попереднього стану а також демонтувати самовільно прокладену каналізаційну систему з квартири АДРЕСА_9 .

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов заперечили та дали аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник Львівської міської ради щодо визнання незаконним та скасування п.1 і 2 рішення №30 від 18.02.1994 року «Про розмежування квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_4 » заперечив та просив відмовити. Шодо вирішення інщих позовних вимог- посилався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, оглянувши копію технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_5 , матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в будинку на АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 проживають позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . Даний будинок складається з двох квартир, де квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 і розташована на першому поверсі будинку, а квартира АДРЕСА_3 належить відповідачці ОСОБА_2 і розташована в мезоніні даного будинку.

Згідно з свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 виданого Брюховицькою селищною Радою народних депутатів 23.12.1993 р., квартира АДРЕСА_10 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.18).

Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_11 , виданого Львівським БТІ 29.12.1993 року, квартира складається з трьох житлових кімнат площею 12,50 кв.м.; 12,00 кв.м. та 16,00 кв. м.; кухні 15,20 кв. м. та веранди 6,60 кв. м., матеріал зовнішніх стін - цегла, матеріал перекриття - дерево (а.с.19-20 зворот).

В технічному паспорті комора в підвалі площею 2,0 кв. м. не відображена та не включена в загальну площу квартири.

Згідно довідки №699 від 09.07.2018 р., виданої виконкомом Брюховицької селищної Ради народних депутатів про те, що у відповідності до ухвали 12 сесії Брюховицької селищної Ради народних депутатів від 11.12.1992 р. «Про зміну назв вулиць в смт.Брюховичі» та рішення виконкому №51 від 13.02.1997 «Про впорядкування нумерації будинків та вулиць будинку АДРЕСА_8 » (а.с.16).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна) від 18.09.2013 р., ОСОБА_10 належить на праві власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_9 , загальною площею 44,9 кв. м. , житлова площа 34,9 кв.м. та складається з трьох кімнат та кухні, комора в підвалі площею 5,8 кв. м. (а.с.90-91).

Актом комісії Брюховицької селищної ради від 02.05.2019 р. серед іншого також встановлено, що підвал, який розміщений під сходами на другий поверх будинку до квартири АДРЕСА_3 використовується виключно гр. ОСОБА_2 . Комісія виявила, що над підвалом влаштовується санвузол (виведена каналізаційна труба діаметром 100 мм до вищеозначеного каналізаційного колодязя). На влаштування сантехнічних вигод та вигрібної ями гр. ОСОБА_2 Брюховицька селищна рада дозволу не надавала (п. 1.3. акта) (а.с.17-18 зворот).

В акті комісії Брюховицької селищної ради від 02.05.2019 р. також зазначено, що ОСОБА_2 заперечує право позивача ОСОБА_1 на спірне підвальне приміщення мотивуючи це рішенням виконкому Брюховицької селищної ради №30 від 18.02.1994 р. «Про розмежування квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 за фактичним користуванням та володінням» про існування якого на той час, як зазначає позивач йому не було відомо.

З відповіді начальника архівного відділу Львівської міської ради від 09.09.2019 р. №110003-967 до якої в додатках була долучена копія рішення виконкому Брюховицької селищної ради №30 від 18.02.1994 р. «Про розмежування квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 за фактичним користуванням та володінням» було проведено реальний розподіл в будинку АДРЕСА_5 що приватизована на ім`я ОСОБА_6 (батько позивача) загальною площею 62,3 кв. м. з включенням в неї наступних приміщень згідно поверхового плану: 1-1 кухня, 1-2 кімната, 1-3 кімната, 1-4 кімната, 1-5 веранда, та підвал під верандою, і на квартиру АДРЕСА_3 з включенням в неї наступних приміщень 2- 1 кухня, 2-2 кладова, 2-3 кімната, 2-4 кімната, 2-5 кімната, 2-6 сходова клітка, 2-7 підвал. Пуктом 2 даного рішення вирішено зареєструвати як майно комунальної власності у виконкомі Брюховицької селищної ради квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 45,5 кв.м. з включенням в нею приміщень згідно з п. 1 цього рішення.

З акту комісії Брюховицької селищної ради від 20.05.2020 р. №584 вбачається, що комісією з виходом на місце проведено обстеження веранди в будинку АДРЕСА_7 , де проживає гр ОСОБА_7 . При обстеженні виявлено наявність приямку висотою 60 см. Під деревяною верандою площею 6,6 м. кв. яка без фундаменту, низ приямку засипано ґрунтом. Підвалу під верандою, не виявлено. Таким чином, єдиним підвалом в будинку сторін є приміщення передане згідно оскаржуваного рішення відповідачці ОСОБА_2 .

Належна позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності квартира АДРЕСА_8 була приватизована згідно розпорядження Брюховицької селищної ради № 85 р. від 23.12.1993 р. і як зазначено в свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 від 23.12.1993 р. така приватизація відбулася згідно Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції що діяла на час приватизації ), визначалося що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Зазначені вище положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» були предметом розгляду у Конституційному суді України. Так, згідно п. п. 1.1. 1.2. рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1.). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Таким чином судом встановлено, що з моменту приватизації квартири АДРЕСА_8 позивач набув також і права власності на всі допоміжні приміщення в даному будинку включаючи спірні сходову клітку та підвал, а тому їхнє закріплення за квартирою АДРЕСА_3 є незаконним та порушує його право власності, що і вказує на незаконність оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради №30 від 18.02.1994 р. «Про розмежування квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 » у частині що стосується закріплення спірного підвалу та сходової клітки за квартирою АДРЕСА_3 , а тому дане рішення суд вважає незаконним.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач позбавлений доступу до коридору в якому знаходиться сходова клітка, та вихід з будинку, а також немає доступу до єдиного в будинку підвалу площею 12,0 кв.м., позначеного на поверховому плані цифрою 1, оскільки відповідачка ОСОБА_2 заблокувала двері між кімнатою його квартири позначеною на поверховому плані цифрами - 1-2 та спірною сходовою кліткою та не допускає позивача до спірного підвалу, чим чинить йому як співвласнику даних допоміжних приміщень, перешкоди у користуванні ними, а тому такі порушення слід усунути зобов`язавши її не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні ними.

Також судом встановлено грубе порушення яке допущено відповідачкою, а саме: без жодного дозволу та погодження нею було влаштовано ванну, умивальник на території кухні позначеної на поверховому плані цифрами 2-1 та туалет, облаштований на території коридору площею 6,7 кв.м., позначеному на поверховому плані цифрою 1.

З акту загального огляду житлового будинку АДРЕСА_8 складеного 06.05.1982 р. вбачається, що він 1927 року побудови і має дерев`яне міжповерхове перекриття. Стіни та перегородки в будинку також зроблені з дерева, і тому влаштування сантехнічних приладів в такому випадку повинно відбуватись з строгим дотриманням санітарно-технічних та будівельних норм та правил, оскільки неправильне облаштування та подальша експлуатація таких приладів загрожує не лише залиттям а й знищенням дерев`яного перекриття будинку якому понад 90-то років. Незаконним є також прокладення трубопроводів до квартири АДРЕСА_3 яка розташована в мезоніні будинку, оскільки такі комунікації прокладені самовільно, та й кріпляться безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати.

Жодного дозволу чи погодження на встановлення на території кухні, яка частково розташована над спальнею позивача, ванни та туалету відповідачка ОСОБА_2 не отримувала, такі сантехнічні прилади в її кухні встановлено самовільно, а відтак не законно, а тому суд повинен зобов`язати їх демонтувати привівши планування кухні до попереднього стану.

Згідно з п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 8 жовтня 1992 року, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Згідно п. 2.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» не допускається розміщення вбиральні та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями. Ці приміщення допускається розміщувати над кухнею квартир, розташованих у двох рівнях. Не допускається кріплення приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати.

Відповідно до п. 1.4.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Із врахуванням того, що відповідачка ОСОБА_2 не є одноособовим власником спірних допоміжних приміщень, оскільки такі приміщення не увійшли в площу приватизованої нею квартири, а також те, що відповідачка не представила суду доказів (документів на квартиру), зокрема копію техпаспорта на квартиру, що не знайшло свого підтвердження що спірні приміщення належать відповідачу ОСОБА_2 .

Щодо відмови в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку давності слід врахувати, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Зазначений правовий висновок зроблений Верховним судом у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 686/16196/15-ц провадження N 61-42070 св 18.

Таким чином, зважаючи на вищезазначену правову позицію викладену у постанові ВС, позовна давність на заявлені позовні вимоги не поширюється, оскільки правопорушення яке допустила відповідачка ОСОБА_2 є триваючим.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору – 840,00 грн.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати пункти 1 і 2 рішення №30 від 18.02.1994 року «Про розмежування квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_4 » за фактичним користуванням і володінням.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_1 , а саме: приміщення коридору (сходової клітки) площею 6,7 кв.м, позначеному на поверховому плані цифрою -1 та приміщеннями підвалу, площею 12 кв.м., позначеному на поверховому плані цифрою -1.

Зобов`язати ОСОБА_2 демонтувавти ванну та умивальник з приміщення кухні, позначеної на поверховому плані цифрами 2-1, туалет, облаштований на території коридору площею 6,7 кв.м., позначеному на поверхневому плані цифрою-1, привівши приміщення коридору до попереднього стану, а також самовільно прокладену каналізаційну систему з квартири АДРЕСА_9 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп) .

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7

Відповідач:Львівська міська рада, код ЄДРПОУ: 04055896: Львівська обл., м.Львів, пл.Ринок, 1

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_12 ;

Повний текст рішення виготовлений 11.06.2021 року.

Суддя Ю. В. Донченко