Рішення № 97686542, 15.06.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/97/2021

Справа № 317/2597/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.

при секретарі Роганчук Ю.В.

за участі представників позивача Полуляхової Ю.С.

Коломоєць В.В.

представника відповідача Єренко Д.В.

представника третьої особи Харькова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_4 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 , про звернення стягнення на спадкове майно, та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , Акціонерного товариства «МетаБанк», про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року до суду звернулося АТ «МетаБанк» з позовом до ОСОБА_4 , про звернення стягнення на спадкове майно. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 09.06.2006 року між АБ «Металург», правонаступником прав і обов`язків якого є АТ «МетаБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №601900000505, згідно з яким ОСОБА_7 було надано кредит у сумі 22 000,00 доларів США, на строк 60 місяців, по 09.06.2011 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 17% річних.

Кредит було надано шляхом зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_7 , що підтверджується випискою з рахунка ОСОБА_7 за 09.06.2006 року.

Виконання ОСОБА_7 зобов`язань було забезпечено іпотекою (іпотечний договір №9019000005001 від 09.06.2006 року). Предметом іпотеки є жилий будинок АДРЕСА_1 , що належав позичальнику на праві власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

На час відкриття спадщини зобов`язання померлого ОСОБА_7 за кредитним договором з повернення кредитних коштів та відсотків, сплати штрафних санкцій, що були нараховані за його життя, залишилися невиконаними.

Зокрема, заборгованість за кредитом - 12 624,93 дол. США, за відсотками - 2 202, 82 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення відсотків та частини кредиту - 6 663,47 дол. США.

29.12.2009 АТ «МетаБанк» надіслало до Запорізької районної нотаріальної контори вимогу кредитора №32-2401/16443 від 29.12.2009 з вимогами до спадкоємців позичальника, таким чином позивач звернувся із вимогами кредитора в 6-місячний строк і дня, коли дізнався про відкриття спадщини ОСОБА_7 чим дотримав вимоги ст.1281 ЦК України. У відповідь Запорізька районна державна нотаріальна контора своїм листом №23/02-10 від 11.01.2010 повідомила, що заява кредитора прийнята, зареєстрована та заведена спадкова справа №2 за 2010 рік, але ніхто зі спадкоємців на прийняття спадщини після померлого до нотаріальної контори не звертався.

05.11.2019 АТ "МетаБанк" направив до Запорізької районної державної нотаріальної контори запит №10/3724 про надання інформації щодо кола спадкоємців.

У відповідь було повідомлено, що ніхто зі спадкоємців на прийняття спадщини не звертався (відповідь №1180/02-14 від 12.11.2019 року).

06.08.2020 АТ "МетаБанк" стало відомо, про те, що в будинку, який належить ОСОБА_7 та в якому він проживав, на момент смерті була зареєстрована його неповнолітня донька ОСОБА_4 , про що свідчить лист №01-13/423 від 23.07.2020 Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

Таким чином, відповідач є фактичною спадкоємицею після свого батька ОСОБА_9 .

До цього дня, відповідач в добровільному порядку вимоги Позивача щодо сплати заборгованості не виконала.

На день подачі позову, заборгованість померлого перед позивачем становить 19 288,40 дол. США та складається із заборгованості за кредитом 12 624,93 дол. США, пені за несвоєчасне погашення відсотків та частини кредиту 6 663,47 дол. США.

Спадковим майном, яке фактично успадкувала відповідач є жилий будинок АДРЕСА_1 , що належав позичальнику на праві власності.

Станом на 26.08.2020, вартість цього майна становить 129 000 гри. що підтверджується висновком про вартість №42/08/20 від 26.08.2020, наданим ТОВ "Укрспецекспертиза".

З огляду на вищевикладене позивач просить суд в рахунок часткової погашення заборгованості в сумі 19 288,40 дол. США, що складається із заборгованості за кредитом 12 624,93 дол. США, пені за несвоєчасне погашення відсотків та частини кредиту 6 663,47 дол. США грн. за кредитним договором №601900000505 від 09.06.2006 укладеним між АБ "Металург" та ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємицею якого являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернути стягнення на будинок АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «МетаБанк" шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою від судді Запорізького районного суду Запорізької області від 01.10.2020 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

21.01.2021 до суду звернулась ОСОБА_5 зі зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 та АТ «МетаБанк» про визнання права власності, а також просила залучити її у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі за позовом АТ «МетаБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на спадкове майно.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 25.01.2021 залучено ОСОБА_5 до участі у цивільній справі за позовом АТ «МетаБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на спадкове майно, у якості третьої особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та АТ «МетаБанк» про визнання права власності прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Крім того, 21.01.2021 до суду надійшов відзив ОСОБА_4 поданий в особі представника Єренко Д.В. на позовну заяву АТ «МетаБанк» в якому зазначили, що з 2008 року ОСОБА_4 прописана та до теперішнього часу проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що є предметом спору.

Відповідно до норм цивільного кодексу, відповідач фактично прийняла спадщину, адже на момент смерті спадкодавця була прописана та фактично проживала у спірному будинку.

Відповідно до ч. 2 ст 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Жодної вимоги, кредитором відповідачу пред`явлено не було, а тому у позивача не виникло право на звернення до суду з зазначеним позовом.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не правильно визначив обсяг спадкового майна. Так, позивач у своєму позові помилково просить звернути стягнення на весь будинок, однак померлому ОСОБА_7 належало лише Ѕ частки будинку.

За життя ОСОБА_7 придбав на підставі договору купівлі-продажу житловий будинок, який є предметом спору, що підтверджується договором від 05 травня 2005 року посвідчений приватним нотаріусом Нєлєпіною Н.О. та зареєстровано в реєстрі за № 665.

Окрім того відповідно до умов вказаного договору п. 1.4. чітко передбачено, що на момент підписання вказаного договору було отримано від дружини ОСОБА_7 згоду на придбання вказаного будинку, оскільки вони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Такі ж положення передбачені статтею 368 ЦК України.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Отже виходячи з рівності часток дружини та чоловіка, ОСОБА_7 на момент смерті мав у власності лише Ѕ частку будинку, а не весь, як зазначає позивач по справі.

Крім того вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач подав нотаріусу вимогу ще 11.01.2010, і жодних дій, щодо виявлення кола осіб, що можуть бути спадкоємцями не здійснював. І лише у 2020 році позивач, начебто, отримав відповідь з Балабинської сільської ради про відповідачку, яка з 2008 року була зареєстрована та проживала у вказаному будинку. Фактично позивач майже 10 років взагалі не вчиняв будь-яких дій для захисту свої прав, що є підставою для застосування пропуску строків позовної давності.

У зв`язку з чим просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач АТ «МетаБанк» скористалось своїм правом та надало до суду відповідь на відзив ОСОБА_4 в якому проти доводів відповідача заперечують в повному обсязі та зазначають, що ними не був пропущений строк позовної давності, оскільки їм не було відомо, про реєстрацію відповідачки у спірному будинку, на час смерті ОСОБА_7 .

Відповідач ОСОБА_4 , в особі свого представника Єренко Д.В. , надала до суду заперечення в яких підтримала раніше викладені доводи та додатково зазначили, що 02.06.2009 між АТ «МетаБанк» та ОСОБА_7 було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ОСОБА_7 передав, а банк в особі спеціаліста ОСОБА_11 прийняв документи: Договір купівлі-продажу будинку; домову книгу № 27.

На дату передачі вказаних документів відповідачка вже була зареєстрована у спірному будинку, тобто позивач, станом на час смерті ОСОБА_7 , а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав у своєму розпорядженні документи, які підтверджували факт реєстрації відповідачки у спірному будинку, а відтак банком пропущено загальний строк позовної давності визначений ст. 253 ЦК України.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 24 серпня 1990 року вона та померлий ОСОБА_7 уклали між собою шлюб.

За час шлюбу її покійний чоловік ОСОБА_7 придбав житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується договором від 05 травня 2005 року посвідчений приватним нотаріусом Нєлєпіною Н.О. та зареєстровано в реєстрі за № 665.

При придбанні спірного будинку, ОСОБА_5 , як дружина свого чоловіка, надавала згоду на придбання вказаного майна, що є підставою вважати, що вказаний будинок був придбаний у спільну сумісну власність як померлого чоловіка позивачки та і її. У зв`язку з цими ОСОБА_5 вважає, що їй як дружині фактично належить 1/2 частка вказаного будинку, а також, належить право користування, розпорядження та володіння вказаною часткою. Вимоги АТ МетаБанк, щодо звернення стягнення на весь будинок є незаконними, адже спадщина складається не з усього будинку, а лише з 1/2 частки, адже інша половина належить мені на праві спільної сумісної власності відповідно до норм чинного законодавства і жодних правових підстав щодо реалізації цієї частки у відповідача немає.

Не погоджуючись із зустрічним позовом АТ «МетаБанк» 19.02.2021 надало до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти задоволення позову ОСОБА_5 заперечували в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень послались на те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. У зв`язку з чим суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. У зв`язку з чим вважають, що ОСОБА_5 не надано жодного доказу, який підтверджує те, що спільний будинок був придбаний внаслідок її спільної праці зі спадкоємцем, а тим більше і за спільний кошт, у зв`язку з чим вважають вимоги зустрічного позову необґрунтованими.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 позов ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку визнала у повному обсязі та просила задовольнити.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 надала до суду відповідь на відзив в якому зазначила, що вона та ОСОБА_7 уклали шлюб у 1990 році, тобто за 15 років до моменту придбання спірного будинку.

При цьому ОСОБА_5 в період шлюбу працювала та отримувала заробіток. Так, з трудової книжки наданої позивачкою вбачається, що вона з 27.07.1987 року була прийнята на роботу на підставі наказу № 227 на Запорізьке виробниче швейне об`єднання швачкою мотористкою 1 розряду.

20.09.1991 року на підставі наказу № 174 була звільнена по власному бажанню з вказаного підприємства.

28.10.1992 року на підставі наказу № 446 була прийнята на роботу на Запорізьке виробничо-торгове об`єднання Хортиця швачкою вищого розряду.

23.03.1996 року була звільнена з вказаного підприємства у зв`язку з доглядом за дитиною до 14 років.

23.01.2000 року на підставі наказу № 10 від 25.01.2000 року була прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_7 бухгалтером.

Пропрацювала ОСОБА_5 у власного чоловіка бухгалтером до 2007 року.

Отже, ОСОБА_5 вважає, що з моменту укладення шлюбу та до моменту придбання спірного будинку не тільки отримувала власний стабільний дохід, більш того вона своєю працею допомагала власному чоловікові вести господарську діяльність.

Окрім цього, працюючи на власного чоловіка ОСОБА_5 допомагала розповсюджувати квитки на перевезення пасажирів, адже саме цим видом господарської діяльності займався її чоловік. Вказане підтверджується Наказами про відрядження ОСОБА_5 до м. Бердянська, смт. Кирилівка, с. Залізний порт (Херсонська область), м. Генічеськ для розповсюдження пасажирських квитків.

Фактично, ОСОБА_5 у повній мірі брала участь у господарській діяльності свого чоловіка, за результатами такої спільної діяльності та отриманих від цього грошових коштів був придбаний спільний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Представники АТ «МетаБанк» не скористались своїм правом надати до суду заперечення проти зустрічного позову.

Ухвалою суду від 19.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники АТ «МетаБанк» - Полуляхова Ю.С. та адвокат Коломоєць В.В. позовні вимоги підтримали повному обсязі та просили задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Єренко Д.В. проти задоволення позову заперечував, підтримав доводи викладені в заявах по суті справи, зустрічний позов просив задовольнити.

Представник третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 - адвокат Харьков В.О. проти задоволення позову заперечував в повному обсязі пославшись на доводи викладені в заявах по суті справи. Зустрічний позов ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прийшов до наступних висновків.

В ході судового розгляду досліджені наступні письмові документи та встановлені відповідні обставини.

Відповідно до кредитного договору № 601900000505 від 09.06.2006 укладеного між АБ «Металург» та ОСОБА_7 , останній отримав кредит в розмірі 22000 доларів США на строк 60 місяців, по 09.06.2011 включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 17 відсотків річних. (а.с. 6-7)

Відповідно до іпотечного договору № 9019000005001 від 09.06.2006 укладеного між АБ «Металург» та ОСОБА_7 , останній передав в іпотеку банку, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 601900000505 від 09.06.2006, житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 9-12)

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 601900000505 від 09.06.2006 станом на 20.11.2009 у ОСОБА_7 перед АТ «Метабанк» виникла заборгованість в розмірі 19 288,40 доларів США, з яких 12 624,93 долари США - заборгованість за основним боргом, 6 663,47 - штрафні санкції за несвоєчасне погашення відсотків. (а.с. 14-15)

Представниками відповідача та третьої особи зазначений розрахунок заборгованості не оспорювався.

Відповідно до висновку про вартість майна складеного ТОВ «Укрспецекспертиза» від 26.08.2020 № 42/08/20 вартість житлового будинку АДРЕСА_2 складає 129 000 грн. (а.с. 16-22)

Відповідно до довідки Балабинської селищної ради Запорізького району № 01-13/423 від 23.07.2020 станом на 20.11.2009 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11.12.2008 (а.с. 27)

Відповідно до п. 1.1 Статуту АТ «МетаБанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків АБ «Металург» (а.с. 29)

За клопотанням представника позивача судом була витребувана та досліджена копія спадкової справи № 02/2010 відкритої після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 51-85)

Відповідно до матеріалів спадкової справи встановлено, що її було заведено на підставі вимоги кредитора АТ «МетаБанк», яка надійшла до нотаріальної контори 11.01.2010. (а.с. 54)

В матеріалах спадкової справи міститься копія актового запису про смерть № 87 від 23.11.2009, відповідно до якого ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 62)

Окрім АБ «МетаБанк» до нотаріальної контори з претензією в порядку ст. 1281 ЦК України 02.03.2011 звернулось ПАТ «КБ «ПриватБанк» (а.с. 68)

Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори не звертались.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.05.2005 посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Нєлєпіною Н.О. за № 665, ОСОБА_7 прибав житловий будинок АДРЕСА_1 та зареєстрував за собою відповідне право власності. (а.с. 104-107)

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору купівлі-продажу встановлено, що згода дружини набувача на купівлю житлового будинку отримана у встановленому законом порядку.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 24.08.1990 встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 уклали шлюб, про що складено актовий запис № 2063, після реєстрації шлюбу, ОСОБА_5 набула прізвище ОСОБА_5 . (а.с. 110)

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.10.2006 встановлено, що батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_7 , а матір`ю - ОСОБА_5 (а.с. 119)

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 13.08.2016 встановлено, що ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_16 та набула прізвище ОСОБА_4 . (а.с. 120)

Крім того в судовому засіданні було оглянуто оригінал домової книги для прописки громадян, мешкаючи в будинку АДРЕСА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, зокрема на а.с. 147-149, 164-166, 170-172, 186-188, з якої встановлено, що у вказаному будинку були прописані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16.08.2005, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11.12.2008, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України) об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на Житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню, оскільки дійсно спірне нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2 набуте ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_7 у шлюбі та є спільною власністю подружжя у зв`язку з чим підлягає розподілу.

При цьому суд не приймає доводи представників АТ «МетаБанк» з приводу того, що ОСОБА_5 не обґрунтовано того, що спірний будинок набутий за спільний кошт її та померлого чоловіка, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема наданими ОСОБА_5 копіями наказів про її відрядження під час роботи у ФОП ОСОБА_7 , копією трудової книжки, які у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджують доводи позовної заяви. (а.с. 192-203)

Натомість представниками АТ МетаБанк» не надано жодного доказу який би спростовував доводи ОСОБА_5 про те, що придбання будинку є результатом спільної сумісної праці подружжя.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов`язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки.

Разом з цим, положеннями Закону України "Про іпотеку" не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Вказане підтверджується дослідженою в судовому засіданні копією договору купівлі-продажу спірного будинку, де у п. 4 зазначено про згоду дружини набувача, тобто ОСОБА_5 на придбання спірного майна.

Вказане узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 с. 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою i у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) викладено такі правові висновки.

Приписи ст. ст. 1281 і 1282 ЦК України та ст. 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом ч. 1 ст. 1282 ЦК України та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника - іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст. ст. 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, ст. 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, ч. 4 ст. 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені ст. 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Натомість сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови в позові за умови, якщо про застосування позовної давності в суді заявила одна зі сторін.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст. ст. 1281 і 1282 ЦК України. Тобто ст. 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного в рамках справи № 127/10925/17, провадження № 61-44779св18 від 10.04.2020 року.

Позивачем на адресу Запорізької районної державної нотаріальної контори направлено заяву-претензію з вимогами до спадкоємців від 11.01.2010 року, відповідно на яку позивач отримав відповідь, з якої вбачається, що спадкоємці померлого ОСОБА_7 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались.

Разом з тим, ст. 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Суд вважає, що позивачем дотримано вимоги законодавчих актів щодо строку та порядку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, оскільки позивачем направлено вимогу кредитора до спадкоємців до Запорізької районної державної нотаріальної контори 11.01.2010, тобто в межах шести місяців з дня смерті боржника.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність відхилення доводів відповідачки про порушення позивачем вимог ст.ст. 1281 та 1282 ЦПК України при звернення до суду з позовом.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» вказує на форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Оскільки метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідач просив застосувати позовну давність до позовної вимоги АТ «МетаБанк».

Відповідно до копії Акту приймання передачі від 02.07.2009 складеного та підписного ОСОБА_7 та представником ТОВ «МетаБанк» Солодовніковим Д.С. встановлено, що ТОВ «МетаБанк» прийняло на зберігання наступні документи: 1) Договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 ; 2) Домову книгу для прописки громадян, мешкаючи в будинку АДРЕСА_1 , на 12 аркушах. (а.с. 150-151, 189-190)

Таким чином суд приходить до висновку, що станом на час смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) АТ «МетаБанк» мало документи які підтверджували факт реєстрації відповідачки ОСОБА_4 у спірному будинку.

За змістом вищенаведеної ст. 1218 ЦК України спадкоємці померлої особи вправі заявити про застосування позовної давності до пред`явлених кредитором в судовому порядку вимог, які випливають з боргів спадкодавця. Як зазначено вище, відповідачка заявляла клопотання про застосування позовної давності про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.

Разом з тим, аналізуючи питання про дотримання позивачем як кредитором положень ст. ст. 1281, 1282 ЦК України щодо строків та порядку пред`явлення вимог до відповідача як спадкоємця боржника, суд надходить до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Як убачається з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

З вказаного випливає, що якщо спадкоємець не здійснює юридично значимих дій щодо спадку, то, зокрема, в даному випадку, це не припиняє договору іпотеки

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2018 року у справі № 14-53цс18.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що АТ «МетаБанк» 11.01.2010 були обізнані про смерть ОСОБА_7 , та мали у своєму розпорядженні інформацію стосовно реєстрації відповідачки ОСОБА_4 в спірному будинку на час відкриття спадщини, однак до суду звернулись лише 10.09.2020, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог до відповідача ОСОБА_4 , у зв`язку з чим в задоволенні позову АТ «МетаБанк» необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності.

Позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , АТ. «МетаБанк», про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 142, 263-265, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, б.30, ЄДРПОУ 20496061) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), про звернення стягнення на спадкове майно - відмовити.

Позов ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), Акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, б.30, ЄДРПОУ 20496061), про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено 15.06.2021.

Суддя Р.В. Мінгазов