Ухвала суду № 97685991, 07.06.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25689/20

Провадження № 1-кп/761/1655/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Голуб О.А.

судді Антонюк М.С.

присяжних Фірсова Г.В., Глоби Н.О., Федоренка Ю.О.

за участю:

секретаря судових засідань Куліковської А.С.

прокурора Тішина М.В.

захисників Кругового Д.С., Кулика С.С., Ореховского М.Л., Безпалого Т.Г.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши в м. Києві у закритому судовому засіданні із обмеженням доступу осіб, які не є учасниками судового провадження, за виключенням представників засобів масової інформації, кримінальне провадження № 12020000000000490 від 22.05.2020 за обвинуваченням,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Горлівка, Донецької обл., громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

та

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за № 12020000000000490 від 22.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

На адресу суду надійшло клопотання захисника Кругового Д.С. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Клопотання захисника Кругового Д.С. мотивовано тим, що після спливу тридцяти денного строку з дня постановлення попередньої ухвали, судом досліджено 12 томів матеріалів сторони обвинувачення з 26, серед яких не встановлено жодного прямого доказу причетності ОСОБА_1 до висунутого йому обвинувачення, розгляд справи відбувається не безперервно, як того вимагає положення ст.322 КПК України, дослідження доказів відбувається повільно, що не виправдовує тривалість позбавлення волі до якого прирівнюється домашній арешт.

Вказав, що ризик втечі з плином часу не може бути встановленим лише на основі суворості можливого вироку, без оцінювання факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. А ризик впливу на свідків може бути визнано лише на початкових стадіях розслідувань.

Зазначив, що майновий стан обвинуваченого не дозволяє йому переховуватись тривалий час, він є єдиним годувальником в сім`ї, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, відсутні судимості, сумлінно дотримувався умов застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Звернув увагу на пандемію коронавірусу, яка суттєво обмежує вільне пересування, а відтак є перешкодою для втечі, а з іншого боку - відповідно до рекомендацій Ради Європи обумовлює надання переваг запобіжним заходам, не пов`язаним з триманням під вартою.

Вказав на можливість суду дослідити окремі докази в порядку ч. 4 ст. 193 КПК України, що містяться в томі 11 а.с. 1-32, томі 23 а.с. 196-217, які показують, що зріст злочинця у взутті 170 см, а зріст ОСОБА_1 без взуття 180 см.

Також просив, розглянути можливість послаблення ОСОБА_1 умов застосованого запобіжного заходу, надавши дозвіл щоденно відлучатися з місця перебування під домашнім арештом для щоденних прогулянок в світлий час доби в межах прибудинкової території двору, який оточений будинками АДРЕСА_4 , оскільки квартира, де проживає ОСОБА_1 , розташована на 4 поверсі, чотириповерхового будинку, складається із трьох житлових кімнат та місць загального користування (передпокій, кухня об`єднана з ванною кімнатою, туалет, загальною площею 65 м2), в ній проживає п`ятеро дорослих та четверо дітей, балкон або веранда відсутні, що позбавляє можливості забезпечувати себе достатньою рухливістю з огляду на обмежений простір та кількість співмешканців.

Захисник Кулик С.С., Ореховский М.Л., Безпалий Т.Г., обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 клопотання підтримали з мотивів у ньому наведених та просили задовольнити.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання, вважав, що ризики, які судом враховувались раніше, не зменшились та продовжують існувати.

Суд присяжних, заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши наявні у розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного та обвинуваченого, експерта, спеціаліста, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених нього судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, суд повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст. 178 КПК України.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.

На стадії судового розгляду кримінальних проваджень, які надійшли до суду з обвинувальним актом суд враховує не лише наявність обґрунтованої підозри, а й наступне.

Так, у даному кримінальному провадженні прокурором визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення у відповідності до п.2 ч.3 ст. 283 КПК України, про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду 19.08.2020, у порядку передбаченому ст. 291 КПК України. Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до положення ч.2 ст. 42 КПК України набули статусу обвинувачених, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

Зважаючи на дані з реєстру матеріалів досудового розслідування, зміст вступних промов сторін кримінального провадження, інформацію з клопотання про долучення та дослідження доказів сторони обвинувачення та опису таких доказів, дані, що містяться в протоколах слідчих дій, документах вже безпосередньо досліджених у судовому засіданні, у суду присяжних відсутні підстави вважати, що доводи прокурора про існування достатніх доказів для доведення висунутого обвинувачення є очевидно необґрунтованими та довільними.

Так само за наслідками дослідження документів, протоколів слідчих дій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання цих доказів очевидно недопустимими, та судом прийнято рішення, що остаточну оцінку цим доказам суд надаватиме під час ухвалення вироку за результатами розгляду даного кримінального провадження.

Отже, в межах даного кримінального провадження до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався декілька разів і у подальшому який 30 квітня 2021 року було змінено на цілодобовий домашній арешт. Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та його зміні на цілодобовий домашній арешти, судом неодноразово досліджувалось як питання обґрунтованості підозри повідомленої останньому, так і те, що останній набув статусу обвинуваченого.

Тобто, судом враховано наявність у цьому кримінальному провадженні обставин, які можуть переконати неупередженого спостерігача, що обвинувачений ОСОБА_1 можливо вчинив інкримінований йому злочин, що за позицією ЄСПЛ в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» є обґрунтованою підозрою.

Суд не піддає сумніву повідомлену під час досудового розслідування підозру ОСОБА_1 , оскільки на даний час останній набув статусу обвинуваченого, розпочато безпосереднє дослідження доказів сторони обвинувачення щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке не може бути спростоване вибірково наданими стороною захисту копіями матеріалів досудового розслідування або вибірково дослідженими доказами.

Також, враховуючи стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості здійснити аналіз висновків експертів та інших матеріалів до дослідження яких ще не перейшов на які посилається сторона захисту та дати їм оцінку.

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 5, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.28, ч.1 ст.263; ч.3 ст.28, ч.2 ст.194 КК України, які відносяться до різного ступеню тяжкості, в тому числі і особливо тяжких, наслідком вчинення даних протиправних дій є смерть журналіста, що беззаперечно викликало суспільний резонанс. Санкція одного з інкримінованих обвинуваченому злочинів, зокрема п.п. 5, 12 ч.2 ст.115 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Отже, як при обрані обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на час судового розгляду 25.08.2020 за наслідками проведення підготовчого судового засідання, судом, так і у подальшому при вирішенні питань щодо продовження строку дії заходів забезпечення за клопотаннями прокурора, судом присяжних, досліджувалося питання як обґрунтованості підозри, повідомленої обвинуваченому, набуття ним статусу обвинуваченого, обсяг та вагомість доказів, враховувалося тяжкість кримінальних правопорушень та існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів, у зв`язку із чим встановлено відсутність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Наведене у сукупності судом враховувались і під час часткового задоволення клопотання сторони захисту 30 квітня 2021 року, коли обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Так, при зміні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт, судом враховувались наявні ризики можливої неправомірної поведінки обвинуваченого, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, існування яких обумовлюється тим, що інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, які утворюють сукупність тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за одне з яких передбачено покарання, зокрема, у виді довічного позбавлення волі.

Перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування, у клопотанні прокурора про долучення матеріалів, а також дані частини доказів, що суд безпосередньо дослідив, свідчить про їх вагомість, більш детальну оцінку цим доказам, суд надасть як на відповідній стадії судового розгляду під час вивчення їх змісту та подальшого аналізу, так і при оцінці всіх доказів у сукупності в ході ухвалення остаточного рішення.

Міра покарання, призначення якої передбачається обвинуваченому ОСОБА_1 , у разі доведення його винуватості та усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, що продовжують існувати такі ризики неправомірної процесуальної поведінки як: переховування від суду, тобто ризик втечі обвинуваченого.

Ризик вчинення незаконного впливу на потерпілих та свідків, також продовжує існувати, оскільки суд вправі у рішенні посилатися на показання осіб, які безпосередньо сприймав у судовому засіданні, однак на цей час у вказаному кримінальному провадженні жоден потерпілий, свідок та експерт не допитані.

Зазначені ризики продовжують існувати й зараз з урахуванням сукупності даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин за яких йому інкримінується вчинення кримінального правопорушення, його ролі, ступінь співучасті у вчиненні інкримінованих дій.

Суд вважає, що продемонстрована обвинуваченим ОСОБА_1 належна процесуальна поведінка та ненастання існуючих ризиків, забезпечена саме застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

Судом також, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються обставини, а саме дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має неповнолітніх дітей 2008 та 2012 року народження, тобто має сталі соціальні зв`язки, має заохочення за моральну підтримку бойового духу та волонтерську допомогу військовослужбовцям.

Наведені у клопотанні та наявні у розпорядженні суду матеріали щодо даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість запобігання, передбаченим ст. 177 КПК України та встановленим судом ризикам, може бути досягнута на даний час шляхом застосування до нього іншого, більш м`якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт.

Суд вважає, що не підлягає задоволенню клопотання захисника Кругового Д.С. і в частині надання обвинуваченому ОСОБА_1 дозволу щоденно відлучатися з місця перебування під домашнім арештом для щоденних прогулянок в світлий час доби, оскільки судом застосовано до останнього цілодобовий домашній арешт, який у відповідності до положення ч.1 ст.181 КПК України полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово. При цьому, на даний час, на переконання суду, відсутні підстави для пом`якшення обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби.

Отже, враховуючи існуючі ризики, підвищену суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому діяння, суд дійшов до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес у даному випадку переважає інтереси обвинуваченого ОСОБА_1 , інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлені тяжкими наслідками у вигляді спричинення смерті людини, спосіб вчинення такого злочину, який є небезпечним для життя багатьох осіб, а тому, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства, суд присяжних не вбачає підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 181, 201, 202, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника Кругового Д.С. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з домашнього арешту на особисте зобов`язання, залишити без задоволення.

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.

Судді Голуб О.А.

Антонюк М.С.

Присяжні Фірсов Г.В.

Глоба Н.О.

Федоренко Ю.О.