Рішення № 97680774, 28.05.2021, Печенізький районний суд Харківської області

Справа № 633/32/21

провадження № 2/633/61/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 р. смт. Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області

в складі головуючого судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судових засідань Ріпи І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Печеніги цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Печенізької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В позові просила визнати за нею право власності на земельну ділянку (рілля), площею 2,93 га, яка розташована на території Борщівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №711712, виданого 30 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Печенізької райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на земельну ділянку (пасовища) розміром 0,19 га, яка розташована на території Мартівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 №833099, виданого 30 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Печенізької райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, право власності на земельну ділянку (сіножаті) розміром 0,24 га, яка розташована на території Мартівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 №833100, виданого 30 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Печенізької райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 16 лютого 2021 року, в даній справі, відкрито провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 24 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, та призначено справу за даним позовом до розгляду по суті в cудовому засіданні в приміщенні Печенізького районного судуХарківської області з викликом сторін по справі.

Клопотання представника позивача про витребування доказів- задоволено.

Витребувано з Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області інформацію, щодо наявності чи відсутності заведення спадкових справ, наявності заповітів, подання заяв про право на спадщину чи відмову від прийняття спадщини, видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила.

Представник Позивача, Адвокат Пекаренін Андрій Анатолійович, в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, надав клопотання про проведення судового засідання без участі Позивача та її Представника, в якому посилався на рекомендації Ради Суддів України про запровадження особливого режиму роботи на період карантинних заходів, про можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін по можливості (лист РСУ від 16.03. 2020 року № 9рс-186/20.) та просив провести судове засідання без участі Позивачки і її Представника та задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Відповідача - Печенізької селищної ради, в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим відділом РАГС Уланського району №2 Східно-Казахстанської області. ( аркуш 9).

За життя ОСОБА_2 написала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР №007070 та майновий сертифікат (свідоцтво ХА-ХХІІІ №222063 на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Заповіт був складений 04 вересня 2001 року.( аркуш 10).

Згодом ОСОБА_2 виїхала на постійне проживання до Республіки Казахстан і передала оригінал Державного акту на право приватної власності на землю.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається із: права власності на земельну ділянку, розміром 2,93 га, яка розташована на території Борщівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №711712, виданого 30 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Печенізької райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року; права власності на земельну ділянку, розміром 0,19 га (пасовища), яка розташована на території Мартівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 №833099, виданого 30 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Печенізької райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року; права власності на земельну ділянку, розміром 0,24 га (сіножаті), яка розташована на території Мартівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 №833100, виданого 30 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Печенізької райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року. ( аркуші 11-13).

Те, що вказані Державні акти видавалися ОСОБА_2 підтверджується Листами відділу у Печенізькому районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 листопада 2020 року та від 17 листопада 2020 року.

При зверненні до нотаріальної контори, Позивачу було відмовлено в оформленні спадщини, так як у неї відсутні оригінали двох державних актів на землю (на сіножаті та пасовища), оскільки вони не були видані та Позивач не звернулася до нотаріуса у визначений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця.

Позивач у інший спосіб не може оформити спадщину і відтак і належним чином користуватися, володіти та розпоряджатися земельною ділянкою, яку він отримав у спадок, чим порушується його право власності, передбачене ст. 328 ЦК України.

Позивач вважала що прийняла спадщину так як на неї був написаний Заповіт та у неї був наявний Державний акт на землю.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтями 1269 та 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, - визнання права.

За пунктом 3 роз`яснень Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності ( ст.392 ЦК України). Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно змісту ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України). Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємці за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За приписами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Порядок прийняття спадщини визначений законодавцем у ст. 1268 ЦК України. Відповідно до вказаної правової норми спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Право Позивача на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, є невизнаним, що дало Позивачу право в порядку ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів», рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

На підставі викладеного та враховуючи, що Позивачу з незалежних від неї причин відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом і вона бажає її прийняти, обраний нею спосіб захисту прав є належно обраним, то вважаю за можливе визнати за Позивачкою право на спадкове майно, а саме право власності на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений учасниками у письмових доказах, констатує той факт, що Позивачем надано належні, достовірні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 211, 259, 263-265,280-284 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку (рілля), площею 2,93 га, яка розташована на території Борщівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №711712, виданого 30 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Печенізької райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку (пасовища) розміром 0,19 га, яка розташована на території Мартівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 №833099, виданого 30 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Печенізької райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку (сіножаті) розміром 0,24 га, яка розташована на території Мартівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 №833100, виданого 30 грудня 2002 року на підставі Розпорядження Печенізької райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.А.Смирнов