Постанова № 9767766, 01.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року справа №2а-202/10/1270

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Яманко В.Г., Радіонової О.О, при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю., за участю позивача: Бєловицького С.І. по довіреності; відповідача: Гавриша М.Г. по довіреності; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у адміністративній справі № 2-а-202/10/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський аккумулятор-1" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив суд визнати недійсним та скасувати податкове рішення-повідомлення від 30.12.2009 року № 0001132360/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 11 січня 2010 року позивачем було отримано від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (відповідач у справі) податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 року № 0001132360/0. Відповідно до даного повідомлення-рішення відповідач повідомив, що згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п. 1, п. 4 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на підставі акту перевірки № 1164/23-616/31260477 від 24.12.2009 року, встановлено порушення п. 1.8, ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ТОВ «Луганський акумулятор-1» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 144342 грн. Вважає, що повідомлення- рішення є незаконним і таким, яке підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року позов було задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувався представник позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду змінити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11 січня 2010 року позивачем було отримано від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 року № 0001132360/0.

Відповідно до даного повідомлення-рішення відповідач повідомив, що згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п. 1 п. 4 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на підставі акта перевірки № 1164/23-616/31260477 від 24.12.2009 року, встановлено порушення п. 1.8, ст. 1, п.п 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ТОВ «Луганський акумулятор-1» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 144342 грн.

Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних або юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України субєкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування, доведених листом Державної податкової адміністрації України № 16071/7/16-1517 від 29.08.2006 року, на які посилається апелянт у вимогах щодо задоволення апеляційної скарги, підтверджена податковим органом, сума бюджетного відшкодування це сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, яка обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) чи позапланової виїзної документальної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що згідно 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Крім того, слід зазначити, що зазначений Закон не передбачає відповідальності платника податків по зобовьзанням інших платників податків, зокрема підприємств, з якими він не мав договірних правовідносин і не ставить у залежність праве на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням безпосередньо продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Покупець товару, в даному випадку ТОВ „Луганський аккумулятор-1" , не повинен доводити факт цієї сплати і цей обов'язок, покладений податковим органом на позивача, суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 21.05.2001 N 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680 Порядку відшкодування податку на додану вартість зазначено:

4.1 Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у резолютивній частині судового рішення неправильно зазначено назву скасованого повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, помилково визначивши їх як: «рішення-повідомлення про стягнення штрафних санкцій», що є неприпустимим, бо зазначені документи несуть різне правове навантаження та правила їх складання регулюються різними нормативними актами. Окрім того, така помилка в назві оскаржуваного документу робить судове рішення таким, що не може бути виконаним.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що хоча судом першої інстанції і правильно встановлено обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу частково задовольнити, а постанову суду першої інстанції змінити.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у справі № 2-а-202/10/1270 змінити, виклавши резолютивну частину постанови (абзац другий) у наступній редакції:

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0001132360/0 від 30.12.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 144,342 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 04 червня 2010 року.

Головуючий суддя: Г.М.Міронова

Судді:В.Г. Яманко

О.О. Радіонова