Рішення № 97675177, 25.05.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7157/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчої А.Ю.,

представника позивача

за довіреністю Марцішевського Б.Р.,

представника відповідача

адвоката Глембоцької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та внески у розмірі 69039 грн. 51 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 25279 грн. 96 коп. та 3% річних у розмірі 6455 грн. 68 коп., а всього 100775 грн. 15 коп., а також сплачений судовий збір в сумі 2102 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п.18,20,30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1992р. №572, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки,встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).

Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлено будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири.

У період до встановлення будинкового лічильника обліку теплопостачання у будинку АДРЕСА_1 , нарахування за послугу здійснювалися згідно п.п.40-49 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. №630, а саме, у разі відсутності будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища.

У квартирі АДРЕСА_2 відсутній лічильник обліку гарячого водопостачання, тому згідно п. 21 вищевказаних правил у разі відсутності у квартирі та вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку водт і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на одну зареєстровану особу.

Згідно інформації Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 14.09.2020р. №18451-01-10, згідно інформації з адресної картки за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані відповідачі – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

З власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 01.04.2014р. укладено договір №5484/1 про надання послуг з центрального опалення та підігріву води (далі – договір №5484/1). Вказаний договір укладено на 1 рік. Згідно з п.31 договору №5484/1 він вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Таких заяв сторонами не надавалося, тому договір №5484/1 є дійсним на сьогоднішній день.

Крім того, щодо періоду виникнення спірної заборгованості з січня 2013 року до укладення 01.04.2014р. договору №5484/1 зазначає наступне.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 5 ст. 13 вищевказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам ч.3 ст.6,ст.ст.627,630 ЦК України, ст.ст.19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц, 18.12.2019 у справі №522/2625/16-ц, 25.03.2020 у справі №211/3347/18-ц.

Стаття 9 вищевказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що споживач здійснює оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п.9 договору №5484/1 від 01.04.2014р. розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата здійснюється щомісячно протягом року. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідачі своєчасно та в повному обсязі з січня 2013 року не вносили плату за отримані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також не здійснювали внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води згідно ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та рішення Черкаського міськвиконкому №1021 від 17.09.2019р., внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.08.2020 складає 69039,51 грн., що підтверджується розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідачі, фактично, споживши вищезазначені послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав їм житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. Заходи досудового врегулювання спору з відповідачами не проводилися. Квартира не від`єднана від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до п. п. 5.10.11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», споживач зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги» за цінами та тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг, інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Конституції України встановлено, що власність зобов`язує. Відповідно до ст.332 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивачем на суму боргу, відповідно до ст. 625 ЦК, нараховані інфляційні втрати в сумі 25279грн. 96коп. та 3 % річних, що становить 6455грн. 68коп.

На підставі викладеного вище, позивач просить суд, - стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість з централізованого опалення, гарячого водопостачання та Внески у розмірі 69039грн. 51коп., інфляційну складову боргу – 25279грн. 96коп., 3% річних – 6455грн. 68коп., а всього – 100775грн. 15коп. та сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 15.10.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року цивільну справу №711/7157/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- в частині пред`явлених позовних вимог до ОСОБА_2 , - провадженням закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

24.05.2021 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позов, в якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог.

Так, відповідач вважає, що позов про стягнення заборгованості має бути пред ’явлений до власника квартири у багатоквартирному будинку. Якщо квартира належить на праві приватної власності декільком особам, то позов про стягнення заборгованості має бути пред`явлений до всіх співвласників квартири. При цьому, зазначає, що у разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред`явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру. Крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири. Крім того, зауважує, що позивач вказав у позовній заяві, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 , при цьому не надавши жодних доказів таких тверджень. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктїв нерухомого майна - вона не є власником квартири АДРЕСА_2 .

Разом з тим, як вбачається зі змісту відзиву на позов, попри обізнаність відповідача зі змістом ч.2, ст.12, ч.1 ст.13, ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вона переконана, що вона не є споживачем комунальних послуг, що надаються позивачем. Між тим, вказала, що ОСОБА_2 також не може бути відповідачем у даній справі, адже остання померла ще ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, відповідач, переконана, що жоден із вказаних у позовній заяві відповідачів не може перебувати у вказаному статусі з огляду на викладені вище обставини, і вважає, що позов пред`явлено ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до неналежних відповідачів. Повідомила, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесла і очікує понести у зв`язку з розглядом справи може становить 5000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу).

Варто зазначити, що у матеріалах справи наявна заява відповідача ОСОБА_1 від 24.05.2021 року про застосування строку позовної давності, яку прийнято судом. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що як стало відомо відповідачу зі змісту позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі, підставою для звернення до суду позивача стало, нібито, порушення відповідачами умов договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води №5484/1 від 01.04.2014 року. На її думку, п.31 зазначеного договору передбачено, що його укладено на 1 рік. Згідно змісту позову та розрахунку заборгованості до нього, позивач нараховує заборгованість, починаючи з січня 2013 року, хоча загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Тому вважає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

У зв`язку з цим, автор заяви вважає, що звернувшись до суду з позовом у жовтні 2020 року до відповідачів про стягнення боргу за період, починаючи з 2013 року за спожиту теплову енергію, позивач пропустив строк позовної давності.

Тож, зважаючи на викладене вище, просила, відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» про стягнення з відповідачів боргу за спожиту теплову енергію, враховуючи, що строк позовної давності сплинув.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Марцішевський Р.Б. позов підтримав. Суду пояснив, що відповідач ОСОБА_1 є стороною договору №5484/1 від 01.04.2014р. про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води, тому і звернуто до неї позовні вимоги позивачем. Оскільки вона зареєстрована у вказаній квартирі, тож є споживачем послуг, які постачаються позивачем до квартири АДРЕСА_2 . Тож, підтримав позовні вимоги до ОСОБА_1 в повному обсязі.

Так, вказав, що позивач надавав послуги відповідачу, який є споживачем вказаних послуг, квартира не від`єднана від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання. Станом на 01.08.2020р. борг по опаленню, гарячому водопостачанню та Внескам, який підлягає стягненню з відповідача, становить 69039 грн. 51 коп., а також інфляційні в розмірі25279 грн. 96 коп., 3% річних – 6455 грн. 68 коп. та судовий збір в сумі 2102 грн. 00 коп. Скарг щодо якості послуг, які надані та надаються не було. Період заборгованості обраховано з січня 2013 року по 01.08.2020р.

Що стосується застосування строків позовної давності – це є правом відповідача, проте наполягав представник позивача на стягненні заборгованості з ОСОБА_1 в повному обсязі. Позовні вимоги звернуто до ОСОБА_1 , так як вона є стороною договору №5484/1 від 01.04.2014р., крім того вона є зареєстрованою у квартирі, про яку йдеться, це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та ЖК України.

Зазначив, що мають місце договірні зобов`язання відповідача, які повинні виконуватися, а тому з неї необхідно стягнути борг, враховуючи норми ст.ст. 3, 625 ЦК України, крім того пріоритетними є її договірні зобов`язання. По квартирі АДРЕСА_2 пільг (субсидії) немає. До підприємства звернень щодо розірвання договору не було, а також про смерть одного зі споживачів який був зареєстрований та факт зміни власника квартири - повідомлено не було.

Представник відповідча, адвокат Глембоцька І.В. суду пояснила, що у позові вказано, що власником квартири є ОСОБА_1 , а також є посилання що вона є і стороною договору №5484/1 від 01.04.2014р. З 2012р. власниками квартири є інші особи. ОСОБА_1 хоч і має право користуватися послугами, які надаються, але не є споживачем послуг, так як утримувати житло повинні власники. ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі, оскільки є власники квартири і вони повинні утримувати житло.

Зауважила, що з приводу строків позовної давності, то заяву слід задовольнити – лише за три роки до подачі позову можливо стягнути борг. Відповідач не зверталася до суду щодо визнання договору №5484/1 недійсним. Доказів того, що ОСОБА_1 повідомляла позивача про необхідність розірвання договору, смерть ОСОБА_2 , зміну власників – немає.

Між тим, додала, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі, але чи вона проживає в ній – їй не відомо. До утримання житла входять, в т.ч. і послуги, які надаються підприємством-позивачем.

Відповідач ОСОБА_1 будучи неодноразово належним чином повідомленою про час та місце судового засідання до суду не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, свою позицію заперечення проти позову виклада у відзиві на позов.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що на ПАТ «Черкаське хімволокно» (в подальшому ПрАТ) покладено обов`язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності, що підтверджується ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 № 2444).

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. ПрАТ «Черкаське хімволокно» як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 253677109 від 21.04.2021 року, отриманої за ініціативи суду, власниками квартири АДРЕСА_2 є наступні особи: ОСОБА_1 – 1/2 частка на підставі договору міни №3807 від 29.07.1998, що посвідчений приватним нотаріусом Фіщук В.Я.; ОСОБА_3 – 1/4 частка на підставі договору дарування №1565 від 23.11.2012, що посвідчений приватним нотаріусом Зуєвою Н.В.; ОСОБА_4 - 1/4 частка на підставі договору дарування №1565 від 23.11.2012, що посвідчений приватним нотаріусом Зуєвою Н.В. (а.с.135-138).

Відповідно до інформації Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 17.07.2020 року № 13198-01-10, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована ОСОБА_1 (відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14).

На запит суду від 29.04.2021 року за №711/7157/20/6989/2021 (а.с.142), Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надано копію актового запису про смерть №2849 від 19.11.2013 відносно ОСОБА_2 .

Судом перевірено вказану вище інформацію та встановлено, що із відомостей Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради на запит Придніпровського районного суду м. Черкаси щодо доступу до персональних даних від 19.10.2020 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.12.2002 року (а.с.30).

Також, відповідач ОСОБА_1 є стороною договору №5484/1 від 01.04.2014. Інформації про розірвання договору, визнання його недійсним, немає.

За вказаною адресою відповідач отримує послуги від ВП «Черкаська ТЕЦ», відкритий о/р НОМЕР_1 , але ухиляється від перерахування щомісячної оплати за опалення та гаряче водопостачання, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З моменту надання позивачем споживачеві послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (в редакції Закону України №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, що чинна з 09 червня 2018 року; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18 з 1 січня 2019 року; введено Закон в дію з 01 травня 2019 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов`язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, в редакції, що чинна з 09 червня 2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Крім того, нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Правовідносини між власниками майна як суб`єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами. Правовідносини власників житлових приміщень щодо оплати комунальних послуг з підприємствами, які надають ці послуги, регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими комунальними послугами.

Правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності. У статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України – власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, чинне законодавство визначає обов`язок для власника, незалежно від фактичного проживання, сплачувати комунальні послуги на утримання житла.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із співвласником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 01.04.2014 укладено договір №5484/1 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води. Вказаний договір укладено на 1 рік. Згідно з п.31 договору №5484/1 він вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Таких заяв сторонами не надавалося, тому договір №5484/1 пролонгований і є дійсним на сьогоднішній день.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Зважаючи на той факт, що відповідач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_4 , зареєстрованим місцем його проживання – є саме зазначена адреса, а тому він є споживачем послуг, які надавалися позивачем і зобов`язаний здійснювати оплату спожитих ним послуг.

За правовими позиціями Верховного Суду України (постанова від 04.11.2015р. справа №6-734цс15), зазначено, що відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини між співвласниками майна як суб`єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами. Правовідносини власників житлових приміщень з утримання житлового приміщення регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими будинками та прибудинковими територіями.

Правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності.

Відповідно до практики ВССУ від 20.11.2013р. (справа №6-29503св13) від 17.09.2014р. (справа №6-6707св14), від 15.10.2014р. (справа №6-29394св14), коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ч.6 ст.19 ЗУ №1875- ІV).

Відповідач своєчасно та не в повній мірі вносила плату за надані послуги централізованого опалення, гарячого водопостачання та Внески, тож згідно з розрахунком ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», заборгованість відповідача по оплаті вказаних послуг з січня 2013 року по 01.08.2020 становить 69039грн. 51 коп.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (в редакції з 10.12.2017 року, в т.ч. і на час виниклих правовідносин), комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.

Згідно рішення Черкаського міськвиконкому №1021 від 17.09.2019, встановлено розмір внесків за обслуговуваня вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води власникам (співвласникам) будівель м.Черкаси, які приєднані до інженерних мереж ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» в розрізі кожної будівлі окремо (згідно додатку).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 25279грн. 96коп. та 3% річних в сумі 6455грн. 68коп., у зв`язку із простроченням відповідачем оплати комунальних послуг.

Проте варто зазначити, що відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування стороків позовної давності, яку прийнято судом. В заяві вказано, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем визначено період заборгованості з січня 2013 року по 01.08.2020 року. Відповідно до вимог ч.1 ст.257, ст. 261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Період, за який кредитор має право стягувати заборгованість (в тому числі за житлово-комунальні послуги), визначається строком позовної давності, а тому намагання стягнути з відповідача борг за період з 2013 року по 2020 рік вважає порушенням своїх прав, а звідси – впевнена у відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст.257 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Отже, що стосується застосування строків позовної давності по даній справі, то слід зазначити, що доводи відповідача заслуговують на увагу, виходячи з наступного: позивачем нарахована заборгованість за період часу з 01.01.2013 року по 01.08.2020 року.

Зазначена позовна заява подана до суду лише 12.10.2020 року.

Судом встановлено, що права та інтереси позивача відповідачем порушені – останнім не вносились кошти за надані житлово-комунальні послуги, але позовна давність спливла, починаючи з січня 2013 року по жовтень 2017 року включно, а тому слід відмовити позивачеві у задоволенні позову про стягнення заборгованості з відповідача за цей період у зв`язку із спливом позовної давності і за відсутності поважних причин її пропущення. В іншій частині доводи заяви ОСОБА_1 є безпідставними і такими, що не знайшли свого підтвердження та не спростовують доводи позивача.

При цьому, підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та Внески за період часу з 01.01.2017 року по 01.08.2020 року у розмірі 32982 грн. 41коп. В іншій частині позову необхідно відмовити.

За таких обставин, оцінивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» підлягають до часткового задоволення, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, ним були надані відповідні послуги відповідачу, як споживачу таких послуг, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами, а тому до стягнення з відповідача ОСОБА_5 підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання станом з 01.11.2017 року по 01.08.2020 в сумі 32982,41 грн., інфляційні нарахування в сумі 2004,05 грн. за період з листопада 2017 року по травень 2020 року включно та три відсотки річних в сумі 1445грн. 28коп. за період з листопада 2017 по червень 2020 року включно, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати комунальних послуг, оскільки вона є співвласником нерухомого майна, до якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги та споживачем вказаних послуг, так як є стороною договору №5484/1 від 01.04.2014 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позовні вимоги ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП Черкаська «ТЕЦ» задоволено частково на суму 36431 грн. 74 коп., що становить 36,16 % від заявлених вимог, то із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 760 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 259, 264-265, 268, 353, 354 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (м. Черкаси, просп. Хіміків, 76, код ЄДРПОУ 00204033) заборгованість за житлово-комунальні послуги, внески у розмірі 32982грн. 41коп., інфляційні 2004грн. 05 коп., 3 % річних – 1445грн. 28коп., судовий збір в розмірі – 760грн. 00коп., а всього - 37191грн. 74коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 07.06.2021.

Головуючий: С. М. Позарецька