Рішення № 97672756, 14.06.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3641/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Ваврин М.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Безушка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання неправомірним та скасування протоколу засідання житлової комісії та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2021 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, у якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати неправомірним та скасувати п. 3.6 протоколу №3 від 26.02.2021 засідання об`єднаної житлової комісії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, яким вирішено зняти з квартирного обліку полковника запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи та виключити з Книги обліку осіб, що перебувають на черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії КЕВ, а також просить зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова поновити його на квартирному обліку зі складом сім`ї 2 особи та включити його в Книгу обліку осіб, що перебувають на черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії КЕВ м. Львова.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що він проходив військову службу у Західному територіальному управлінні внутрішнього аудиту та перебував на квартирному обліку в об`єднаній житловій комісії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. Вислуга на військовій службі 25 років. Постійним житлом за час служби не забезпечувався. Зазначає, що він з 04.11.2016 був зарахований на квартирний облік для одержання житла на загальну чергу з складом сім`ї 2 особи та в списки осіб, що забезпечуються житлом першочергово. 31.07.2018 він був виключений зі списків особового складу, у зв`язку із звільненням з військової служби у запас за підпунктом «й» частини 5 (у зв`язку із закінченням строку контракту) ст. 26 Закону України « Про військовий обов`язок там військову службу». Весь вказаний період він перебував у списках осіб потребуючих поліпшення житлових умов, як учасник бойових дій повинен забезпечуватися житлом першочергово.

В подальшому, 26.02.2021 протоколом №3 засідання об`єднаної житлової комісії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова його вирішено зняти з квартирного обліку зі складом сім`ї 2 особи та виключено з Книги обліку осіб, що перебувають на черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії КЕВ.

Зазначає, що він як військовослужбовець, який має вислугу більше 25 років, учасник бойових дій, має право на забезпечення житлом від держави, в тому числі в першочерговому порядку і не реалізував своє житлове право, передбачене ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не із своєї вини.

Вважає, що такі дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, які полягали у знятті його із обліку військовослужбовців і виключення його із списків черговості частини є протиправними, такими що порушують його житлові права та не відповідають нормам житлового законодавства.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, давши пояснення аналогічні доводам позовної заяви, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Безушко О.І. в судовому засіданні при вирішення даного спору поклався на розгляд суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що до 31.07.2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Станом на 14.06.2018 року вислуга років у Збройних силах України ОСОБА_1 становить 25 років 05 місяців, з яких календарна 24 роки 00 місяців, пільгова - 01 рік 05 місяців.

ОСОБА_1 з 04.11.2016 перебував на квартирному обліку у житловій комісії КЕВ м. Львова зі складом сім`ї у кількості чотирьох осіб (він, його дружина, його сини 2002 р.н. та 2008 р.н.), як такий що користується правом першочергового одержання жилих приміщень, як учасник бойових дій.

Під час проходження військової служби та на момент звільнення позивач постійним житлом не забезпечувався.

23 липня 2018 року, наказом Міністра оборони України №440 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу організації та забезпечення якості внутрішнього аудиту звільнено у запас відповідно до підпункту «й» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати службу під час особливого періоду) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та 31 липня 2018 року виключено із списків особового складу Західного територіального управління внутрішнього аудиту та всіх видів забезпечення.

Рішенням житлової комісії КЕВ м. Львова №3 від 26.02.2021 року на підставі п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців…», згідно абзацу 3 пункту 21 розділу VI «Інструкції…» затвердженої наказом МО України від 31.07.2018 №380 постановлено: «зняти полковника запасу ОСОБА_1 та членів його сім`ї з квартирного обліку в житловій комісії КЕВ м. Львова, виключити з Книги обліку осіб, які перебувають на черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії КЕВ м. Львова.

Положеннями статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі МакКенн проти Сполученого Королівства від 13 травня 2008 року пункт 50 (рішення у справі Кривіцька та Кривіцький проти України від 02 грудня 2010 року).

За положеннями статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату, відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із статтями 34, 37 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.

Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п.1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).

Даний Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (п.1 Порядку).

Згідно з пунктом 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до пункту 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (п.30 Порядку).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Крім того, на час взяття ОСОБА_1 на квартирний облік порядок взяття на облік та отримання житла визначався Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністра Оборони України № 20 від 03.02.1995р. Пунктом 13 вказаного Положення передбачалося, що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.

Тобто даний нормативний акт також не передбачав можливість зняття з квартирного обліку з підстав звільненням в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Наказ Міністра Оборони України № 20 від 03.02.1995р. втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 577 від 06.10.2006р., яким була затверджена Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. Проте п.1.4 даної Інструкції передбачалося, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, а військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

В свою чергу Наказ Міністра Оборони України № 577 від 06.10.2006р. втратив чинність на підставі Наказу Міністерства Оборони № 737 від 30.11.2011р., яким була затверджена Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка також передбачає, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, а військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до 1 січня 2005 року (набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку - без врахування вислуги на військовій службі ( п. 1.4).

В подальшому, на заміну Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства Оборони № 737 від 30.11.2011р. була прийнята Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщеннями (затверджена наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 року №380), на яку і здійснюється посилання житлова комісія КЕВ м. Львова при вирішенні питання про зняття з квартирного обліку.

Відповідно до пункту 21 розділу VI Інструкції, згідно яким зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Фактично без внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, - нормативних актів вищої юридичної сили, внаслідок іншого їх тлумачення Інструкцією звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод військовослужбовців.

Окрім цього, зазначені положення Інструкції суперечать нормам ЖК Української РСР, зокрема ст.37 цього Кодексу, яка передбачає право працівників, які залишили роботу (службу) на підприємствах, в установах та організаціях у зв`язку з виходом на пенсію залишатися на квартирному обліку нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами.

Згідно з положеннями ч.ч.7, 8 ст.10 ЦПК України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, закони України та урядові нормативні акти мають вищу юридичну силу над нормативними актами Міністерства оборони України, тому при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470 «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006р. №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».

Крім того, за змістом п. 9 ст. 12 Закону № 2011-XII, на який здійснюється посилання Житлова комісія у протоколі від 26 лютого 2021 року, як на підставу для зняття з квартирного обліку, право на залишення на квартирному обліку в військовій частині при звільненні з військової служби зберігається за військовослужбовцями, які звільняються з неї за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів.

Однак, така редакція ст. 12 Закону № 2011-XII набула чинності з 01.01.2005 року відповідно до Закону України № 1865-ІУ від 24.06.2004 «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 1865-ІУ передбачено, що військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

В контексті конкретного спору важливе значення має та обставина, що до 01.01.2005 року діяла інша редакція статті 12 Закону № 2011-XII, відповідно до частини першої якої офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв`язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Окрім статті 12 Закону в редакції, яка діяла до 01.01.2005 року, відносини із забезпечення громадян жилими приміщеннями за рахунок державного житлового фонду регламентувалися також Житловим кодексом, зокрема - положеннями розділу III «Забезпечення громадян жилими приміщеннями. Користування жилими приміщеннями», Правилами обліку тощо.

Раніше вказувалося, що одним із етапів (елементів) процесу забезпечення громадян жилими приміщеннями та водночас однією із умов надання жилих приміщень - є перебування на квартирному обліку.

Так само вже зазначалося, що детальне регулювання відносин з ведення квартирного обліку (взяття на квартирний облік, перебування та зняття з обліку) найбільш детально врегульовано Правилами обліку, які в ієрархії законодавства України за критерієм юридичної сили належить до урядових нормативно-правових актів.

Підпунктом 1 пункту 29 Правил обліку, покликання на який було розміщено вище, передбачено, що право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем роботи зберігається при виході на пенсію.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» основним видом пенсії за цим законом є пенсія за вислугою років (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. «а» ст. 12 цього Закону право на пенсію за вислугою років, зокрема, мають особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військовослужбовці служби за контрактом, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

З витягу з наказу №161 ДСК від 31.07.2018 року начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту полковника Британ О.Б. вбачається, що на день звільнення позивача з військової служби його вислуга років в календарному обчисленні становила 24 роки. Відповідно - він був звільнений з правом на пенсію.

З цього випливає, що відповідно до пп. 1 п. 29 Правил обліку, з урахуванням п. 2 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 1865-ІУ, ОСОБА_1 не підлягав зняттю з квартирного обліку в житловій комісії КЕВ м. Львова, натомість - зберігав право перебувати на цьому обліку до одержання постійного житла.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 20 січня 2021 року у справі №460/6031/18 (провадження №61-14516св20); від 25 березня 2019 року у справі № 359/2295/17 (провадження № 61-10403св18); від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19); від 20 травня 2019 року у справі № 487/6514/17 (провадження № 61-46148св18).

Вказане узгоджується також із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі№ 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18), де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу на військовій службі менше 20 років.

Таким чином, оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, був зарахований на облік до 1 січня 2005 року, звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та виходом на пільгову пенсію, суд доходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у житловій комісії КЕВ м. Львова.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, оскільки позивач при поданні позову про визнання недійсним протоколу засідання житлової комісії та зобов`язання до вчинення дій звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір за дві позовні вимоги в розмірі 1816,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.34, 37, 43 ЖК Української РСР, статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 3, 12, 13, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, ЄДРПОУ: 07638027, місцезнаходження: м. Львів, вул. Батуринська, 2 про визнання неправомірним та скасування протоколу засідання житлової комісії та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати п. 3.6 протоколу №3 від 26.02.2021 засідання об`єднаної житлової комісії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, яким вирішено зняти з квартирного обліку полковника запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи та виключити з Книги обліку осіб, що перебувають на черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії КЕВ.

Зобов`язати житлову комісію Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку зі складом сім`ї 2 особи та включити ОСОБА_1 в Книгу обліку осіб, що перебувають на черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії КЕВ м. Львова.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь держави судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн., 00 коп.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14 червня 2021 року.

Суддя Р. Б. Єзерський