Рішення № 97672639, 04.06.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/2156/20

2/465/1225/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Мартинишин М.О.

за участю секретаря Терлецького В.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача №2 – Горланова М.О.

представника відповідача №3 – Ган Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерство енергетики України, Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова», Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 17.05.2018 року відповідно до Контракту (реєстраційний № НОМЕР_1 ), укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ОСОБА_2 та наказу займав посаду директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова на термін з 17.05.2018 року по 16.05.2023 року. Згідно із наказом №11-к/к від 14.02.2020 року Міністерства енергетики та захисту довкілля України його звільнено з посади директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, згідно з поданою заявою. Контракт вважати припиненим на підставі підпункту б) пункту 24 Контракту (за угодою сторін). Позивач вважає такий наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, підставою видачі вказаного наказу про звільнення слугувала саме його заява подана 26.12.2019 року, якою просив звільнити його з 28.12.2019 року, звільнений він із займаної посади з 17.02.2020 року. Однаквін продовжував працювати на посаді директора після 28.12.2019 року і згоди на звільнення з 17 лютого 2021 року не давав, то відсутня згода сторін на його звільнення від 17 лютого 2020 року. У зв`язку з чим просить визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України №11-к/к від 14.02.2020 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, згідно з поданою заявою і поновити його на посаді директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” та стягнути на його користь з Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” середній заробіток за час вимушеного прогулу.

30.04.2020 року ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

12.06.2020 року представник відповідач Міністерство енергетики України надіслав на адресу суду відзив, яким заперечував позовні вимоги. До якого вважає законним наказ №11-к/к від 14.02.2020 року Міністерства енергетики та захисту довкілля України з огляду на наступне. 26 грудня 2019 року ОСОБА_2 подав до Міністерства енергетики та захисту довкілля України заяву про звільнення із займаної посади директора ДП “Калуська ТЕЦ-нова” за угодою сторін з 28.12.2019 року. Оскільки в опалювальний період директора ДП “Калуська ТЕЦ-нова” не могли звільнити, було погоджено дату його звільнення – 17 лютого 2021 року. Наказом №11-к/к від 14 лютого 2020 року Міністерства енергетики та захисту довкілля України ОСОБА_2 звільнено з посади директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, згідно з поданою заявою. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

27.08.2020 року ухвалою суду змінено відповідача №1 по справі №465/2156/20 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на його правонаступника Міністерство енергетики України.

05.05.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерство енергетики України, Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнано обов`язковою явку в судове засідання представників відповідачів.

14.05.2021 року ухвалою суду залучено тдо участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерство енергетики України, Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в якості співвідповідача Кабінет Міністрів України.

03.06.2021 року представник відповідача Кабінет Міністрів України подав на адресу суду відзив, яким заперечує проти залучення його в якості відповідача, оскільки вважає, що своїми діями не порушує прав та законних інтересів позивача, а позовна заява не містить вимоги спрямованої до Кабінету Міністрів України. Просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” у судовому засіданні при вирішенні позову послався на розсуд суду. Просив суд прийняти законне і обґрунтоване рішення по даній справі.

Представник відповідача Міністерство енергетики України в судове засідання не з`явився, подав на адресу суду клопотання 28.05.2021 року про розгляд справи без його участі, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні позов заперечила, надала аналогічні пояснення до відзиву. Просила задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори, зокрема, за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

В свою чергу, у ч. 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, з 22 лютого 2017 року позивач ОСОБА_2 наказом №18-к/к від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України був прийнятий на посаду виконуючого обов`язки директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова”/Том-2, а.с.54/.

17 травня 2018 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України з ОСОБА_2 був укладений Контракт, реєстраційний № НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_2 був призначений на посаду директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” на термін з 17.05.2018 року по 16.05.2023 року/Том-1, а.с.28-41/.

Наказом №52-к/к від 17 травня 2018 року Міністерства енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_2 був прийняти на посаду директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова”/Том-2, а.с.54/.

Відповідно до підпункту а) пункту 17 Контракту посадовий оклад становив 79 310 гривень.

Відповідно до Додаткової угоди №5 до умов контракту від 17.05.2018 року №4-е/18 з директором Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” від 17.04.2019 року внесено зміни до контракту та встановлено розмір посадового окладу у сумі 97 990 гривень. Таким чином, на час звільнення посадовий оклад позивача становив 97 990 гривень.

26 грудня 2019 року ОСОБА_2 подав до Міністерства енергетики та захисту довкілля України заяву про звільнення із займаної посади директора ДП “Калуська ТЕЦ-нова” за угодою сторін з 28.12.2019 року./Том-1, а.с.46/.

Наказом №11-к/к від 14 лютого 2020 року Міністерства енергетики та захисту довкілля України ОСОБА_2 звільнено з посади директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, згідно з поданою заявою. Контракт вважати припиненим на підставі підпункту б) пункту 24 Контракту (за угодою сторін). Підставою звільнення зазначено заяву ОСОБА_2 / Том-1, а.с.47/.

Листом №105-308 від 18.02.2020 року Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” позивача повідомлено, що він звільнений із займаної посади з 17.02.2020 року за угодою сторін та запросили з`явитися у відділ кадрів ДП “Калуської ТЕЦ-нова” для отримання трудової книжки/ Том-1, а.с.48/.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу №11-к/к від 14 лютого 2020 року Міністерства енергетики та захисту довкілля України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ст. 1 КЗпП України законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

Підпунктом б пункту 24 Контракту, реєстраційний №4-е/18, укладеного 17 травня 2018 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України з ОСОБА_2 передбачено, що цей контракт припиняється за згодою сторін.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Тобто, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди є підстава припинення трудового договору та строк з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав передбачених пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України. В матеріалах справи відсутні докази погодження з позивачем дати звільнення за угодою сторін – 17 лютого 2020 року.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що між сторонами не було досягнуто спільної згоди щодо дати звільнення.

За таких обставин звільнення ОСОБА_2 за угодою сторін є незаконним, а відтак слід визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України №11-к/к від 14.02.2020 року «Про звільнення директора ДП «Калуська ТЕЦ – нова».

Що стосується позовної вимоги про поновлення на посаді директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова”

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі Волков проти України, звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у зазначеній Конвенції, порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Такий висновок міститься, зокрема, в постанові Верховного суду від 28.03.2018 року по справі № 522/5656/16-ц.

20 січня 2021 року Кабінет Міністрів України Розпорядженням № 50-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» визначив, що функції з управління корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах приватних акціонерних товариств Укргідроенерго (код згідно з ЄДРПОУ 20588716) і Нижньодністровська ГЕС(код згідно з ЄДРПОУ 30149623), та єдиними майновими комплексами державних підприємств за переліком згідно з додатком здійснює Кабінет Міністрів України/ Том-2, а.с.95/.

Відповідно до Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 р. № 50-р серед переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, функції з управління якими здійснює Кабінет Міністрів України, визначено Державне підприємство Калуська теплоелектроцентраль-нова/ Том-2, а.с.97/.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 р. 463 «Про затвердження Статуту державного підприємства Калуська теплоелектроцентраль-нова затверджено нову редакцію статуту Державного підприємства Калуська теплоелектроцентраль-нова, відповідно до якого органом управління є Кабінет Міністрів України/ Том-2, а.с.75-88/.

Таким чином, станом на сьогоднішній день управління Державним підприємством Калуська теплоелектроцентраль-нова здійснює Кабінет міністрів України. Таким чином, позовна вимога про поновлення на роботі директора ДП Калуська теплоелектроцентраль-нова стосується Кабінету Міністрів України.

З огляду на викладенесуд не бере до уваги доводи відповідача Кабінет Міністрів України про те, що Кабінет Міністрів України є неналежним відповідачем.

З огляду на вказане, та враховуючи висновок суду про протиправність оскарженого наказу, суд дійшов висновку, що позивача необхідно поновити на посаді директора Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль-нова” з 17 лютого 2020 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, суд вважає, що справа про поновлення ОСОБА_2 на роботі розглядалася більше одного року, не з вини працівника з огляду на наступне.

Розгляд справи неодноразово відкладався через запровадження на всій території України карантину відповідно до постанови Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 року “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”; необхідністю заміни відповідача та залучення співвідповідача у зв`язку із зміною органу управління ДП “Калуська теплоелектроцентраль-нова”.

Крім цього, подані клопотання представника відповідача Міністерства енергетики України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції судом неодноразово задовольнялися, однак з різних технічних причин не відбувалось, що також призвело до затягування розгляду справи.

Тому суд зазначає, що період з 17.02.2019 року по 05.06.2021 року є періодом вимушеного прогулу, за який ДП “Калуська теплоелектроцентраль-нова” повинна виплатити позивачу середній заробіток, та який в сумі становить 325 робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з ч. 2 п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Для обчислення суми заробітку, що підлягає виплаті працівникові за час вимушеного прогулу, за основу беруться робочі дні.

Згідно довідки № 105-734 від 30.04.2021р., виданої ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова» середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_2 становить 4 666,19 гривень/ Том-2, а.с.54/.

На підставі вказаного вище, суд приходить до висновку, що вимушений прогул позивача складає 325 робочих днів з 17.02.2019р. по 04.06.2021р. включно, а тому сума заробітку за час вимушеного прогулу позивача станом на день ухвалення рішення складає 1 516 511,75 гривень виходячи із розрахунку: 325 роб. дні х 4 666,19 грн. = 1 516 511,75 гривень.

За таких обставин, суд вважає, що з Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова» на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 516 511,75 гривень(Дана сума визначена без врахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору).

На підстав ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова» в дохід держави судовий збір в розмірі 11 350,80 гривень.

Відповідно до ч. 9 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно із п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відтак, рішення суду щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплати йому середнього заробітку за один місяць в розмірі 97 990 гривень(сума визначена без врахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору) слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 278, 279, 430 ЦПК України –

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України №11-к/к від 14.02.2020 року «Про звільнення директора ДП «Калуська ТЕЦ – нова».

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова».

Стягнути з Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.02.2021 року по 04.06.2021 року в розмірі 1 516 511(один мільйон п`ятсот шістнадцять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 75 копійок(сума визначена без врахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору).

Стягнути з Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова» судовий збір в сумі 11 350(одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 80 копійок в дохід держави.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплати йому середнього заробітку за один місяць в розмірі 97 990 гривень(сума визначена без врахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору) допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15, 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м. Львова.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Міністерство енергетики України, ідентифікаційний код 37552996, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик,30.

Відповідач: Державне підприємство «Калуська теплоелектроцентраль-нова», ідентифікаційний код 40885849, місцезнаходження: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Промислова,1.

Відповідач: Кабінет Міністрів України, ідентифікаційний код 00031101, місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського,12/2.

Дата складення повного судового рішення - 14.06.2021 року.

Суддя Мартинишин М.О.