Рішення № 97672588, 11.06.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/7129/20

2/465/1709/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

11.06.2021 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючої судді Ванівського Ю.М.

з участю:секретаря Лозинського Т.-Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні місті Львові за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу ДВС у місті Львові Західного МУМЮ (м. Львова), третя особа: ОСОБА_2 , про скасування обмежень на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просить скасувати заборону (архівний запис) на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 5970607, зареєстроване 11.06.2014 року державним реєстратором Бойко Н.В. за заявою (б/н) від 05.06.2014 року заступника начальника Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ Руденко В.В.; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№43373433 від 21.05.2014 Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ.

Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

29 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «УРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» укладено кредитний договір №18-03/ФКВ-07 (основний договір), на забезпечення виконання якого у цей же день укладено договір іпотеки №18-03/Zфквіп-07, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.С. та зареєстрований у реєстрі за №3758. Згідно договору іпотеки, Позивачка (іпотекодавець), з метою забезпечення виконання основного договору, передала у іпотеку іпотекодержателю ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

30 червня 2010 року між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» та ПАТ «Дельтабанк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С. та зареєстровано у реєстрі за №2258. Згідно даного договору до ПАТ «Дельтабанк» перейшло право вимоги до позивачки за основним договором та договором іпотеки.

В ході проведення процедури ліквідації ПАТ «Дельтабанк», 15 квітня 2019 року між ПАТ «Дельтабанк» та третьою особою ОСОБА_2 , за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2019-01-30-000068-b від 22.03.2019 року, укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1300/К та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №18-03/Zфквіп-07 (посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є. 29 листопада 2007 року та зареєстрованого у реєстрі за №3758). Вказаний договір №1300/К від 15.04.2019 про відступлення права вимоги за іпотечним договором №18-03/Zфквіп-07 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстровано у реєстрі за №278. Згідно з цими правочинами до ОСОБА_2 перейшли майнові права за основним договором та право вимоги до Позивачки за договором іпотеки.

Так, відповіддю Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові на повторний адвокатський запит за №22.08.20/01 від 22 серпня 2020 року стверджено, що у відділі на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №43373433 з виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.В. №619 від 19.03.2014 року про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, задовольнити вимоги стягувача ПАТ «Дельтабанк» у сумі розміром 417441,14 та 2500,00 грн плати за вчинення виконавчого напису.

21.05.2014 заступником начальника, керуючись ст. 17,19,20,20 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.05.2014 заступником начальника, керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

27.06.2014 заступником начальника, керуючись п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна отримано відомості, які свідчать про те, що на даний час на дану квартиру накладено наступні обтяження:

- обтяження 5970607, зареєстроване 11.06.2014 року державним реєстратором Бойко Н.В. за заявою (б/н) від 05.06.2014 року заступника начальника Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ Руденко В.В.; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№43373433 від 21.05.2014 Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ;

- обтяження 5806459, зареєстроване 29 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. на підставі договору іпотеки серія та номер 3759/8, виданий 29 листопада 2007 року ОСОБА_4 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 13330628 від 27 травня 2014 року приватний нотаріус Ковальчук С.П.

На запит представника Позивачки до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. щодо накладеного обтяження 5806459 відповіді не надійшло у зв`язку з поверненням даного поштового відправлення за закінченням терміну зберігання.

З відповіді ЛОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на запит представника Позивачки встановлено, що у матеріалах реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_1 відомості про будь-які інші обтяження (не зареєстровані у державних реєстрах) відсутні.

Відтак, зі всього вищевказаного вбачається, що обтяження, накладене на квартиру АДРЕСА_2 знаходиться в реєстрах безпідставно, тому, повинне бути скасоване та вилучене для подальшої реалізації власником своїх прав відносно належного майна.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

Так, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні предсстаник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити. Не заперечив проти прийняття заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоч належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Заяви про слухання справи у його відсутності суду не надав.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16910658 від 04.12.2007, за позивачкою зареєстровано право власності на квартиру

АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу даної квартири укладеної між Позивачкою та ОСОБА_5 29 листопада 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є.

Так, 29 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «УРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» укладено кредитний договір №18-03/ФКВ-07 (основний договір), на забезпечення виконання якого у цей же день укладено договір іпотеки №18-03/Zфквіп-07, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.С. та зареєстрований у реєстрі за №3758. Згідно договору іпотеки, Позивачка (іпотекодавець), з метою забезпечення виконання основного договору, передала у іпотеку іпотекодержателю ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

30 червня 2010 року між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» та ПАТ «Дельтабанк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С. та зареєстрований у реєстрі за №2258. Згідно даного договору до ПАТ «Дельтабанк» перейшло право вимоги до позивачки за основним договором та договором іпотеки.

Статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленого цим Законом.

Згідно зі статтею 589 ЦКУ у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокове виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачене законом. Також ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачене законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Теж саме передбачено ст. 572 ЦК України, а саме в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

15 квітня 2019 року між ПАТ «Дельтабанк» та третьою особою ОСОБА_2 , за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2019-01-30-000068-b від 22.03.2019 року, укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1300/К та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №18-03/Zфквіп-07. Згідно з цими правочинами до ОСОБА_2 перейшли майнові права за основним договором та право вимоги до Позивачки за договором іпотеки.

21.05.2014 заступником начальника, керуючись ст. 17,19,20,20 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.В. №619 від 19.03.2014 року про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, задовольнити вимоги стягувача ПАТ «Дельтабанк» у сумі розміром 417441,14 та 2500,00 грн плати за вчинення виконавчого напису.

Цього ж дня винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»(ч.2ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом (ч.2ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Відповідно до п.1 ч.2ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

27.06.2014 заступником начальника, керуючись п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Разом з тим, арешт з належного позивачу майна знятий не був.

Судом встановлено, що дане виконавче провадження завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». У листі Франківського відділу ДВС м Львова від 08.09.2020 р. представнику позивача роз`яснено, що статтями 40 та 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав зняття арешту з майна. Підстав для зняття арешту з майна, станом на день надання відповіді не має.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що на даний час на дану квартиру накладено наступні обтяження:

- обтяження 5970607, зареєстроване 11.06.2014 року державним реєстратором Бойко Н.В. за заявою (б/н) від 05.06.2014 року заступника начальника Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ Руденко В.В.; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№43373433 від 21.05.2014 Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ;

- обтяження 5806459, зареєстроване 29 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. на підставі договору іпотеки серія та номер 3759/8, виданий 29 листопада 2007 року ОСОБА_4 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 13330628 від 27 травня 2014 року приватний нотаріус Ковальчук С.П.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 №6 (в редакції від 30.06.1978 №5) надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції 2014 року, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає

можливість виконання відповідного рішення.

За змістом ч.1,2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у ред. 2014 року, яка була чинна на дату закінчення виконавчого провадження, У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У постанові від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17 Верховний Суд дійшов такого правового висновку: незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування наявних обияжень на вищевказане майно.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За вимогами статтей 12,80,81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно за ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідач проявив байдужість до розгляду даної справи та не надав будь-яких заперечень щодо наведених доводів позивачем.

Так, на думку суду, підстави для накладення обтяжень на вищевказану квартиру відпали. а тому, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,223,247,259,263,265,280,354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Франківського відділу ДВС у місті Львові Західного МУМЮ (м. Львова), третя особа: ОСОБА_2 , про скасування обмежень на нерухоме майно,- задоволити.

Скасувати заборону (архівний запис) на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 5970607, зареєстроване 11.06.2014 року державним реєстратором Бойко Н.В. за заявою (б/н) від 05.06.2014 року заступника начальника Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ Руденко В.В.; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№43373433 від 21.05.2014 Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн – НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Франківський ВДВС у місті Львові Західного МУМЮ (м. Львів), код ЄДРПОУ: 35009269, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Конотопська,6;

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн – НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 14.06.2021 р.

Суддя Ванівський Ю.М.