Рішення № 97672191, 10.06.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2021 рокуСправа №451/1733/20 Провадження № 2/451/377/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

з участю представника позивачів ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/1733/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Радехівської міської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

03 листопада 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через свого представника звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями в порядку спадкування.

В позовній заяві представник позивачів зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 71 рік помер ОСОБА_5 . Померлий доводився чоловіком ОСОБА_2 . Також, померлий доводився батьком ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, а саме частка в колгоспному дворі, який знаходиться в АДРЕСА_1 , в якому померлий спадкодавець був головою. Згідно Зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд №3850 від 19.10.2020 року, виданого КП Червоноградське МЕТІ, інвентаризаційна вартість будівель та споруд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складає 326468,00 грн. З метою оформлення своїх спадкових прав позивачі звернулися до приватного нотаріуса Юрченко О.В., однак, з`ясувалося, що видати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 нотаріус не може, оскільки правовстановлюючі документи на будинок відсутні, бо будували його самостійно і про документальне підтвердження права власності на той час не переймалися, а також він станом на 01.07.1990 року мав статус колгоспного двору. У позивачів наявний лише технічний паспорт виготовлений Червоноградським БТІ 18.04.1988 року, а також копія Свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 18.11.1988 року реєстраційний номер №281. Відсутність правовстановлюючих документів, унеможливлює реалізацію майнових прав позивачів, як спадкоємців, у позасудовому порядку, а тому позивачі вимушені звернутися з позовом до суду. Представник позивачів просить: ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/3 житлового будинку (літ.А1) з допоміжними господарськими будівлями (тамбур (літ. «а»), пристройка (літ. «а»), літня кухня-сарай (літ.Б) уборна (літ. «В»), пліт (літ. «ґі»), ворота (літ. «ґ2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 житлового будинку (літ.А1) з допоміжними господарськими будівлями (тамбур (літ. «а»), пристройка (літ. «а»), літня кухня-сарай (літ.Б) уборна (літ. «В»), пліт (літ. «гі»), ворота (літ. «г2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5-9).

В підготовчому судовому засіданні 10 червня 2021 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача Павлівську сільську раду Радехівського району Львівської області на Радехівську міську раду Львівської області. Враховуючи, що представник Радехівської міської ради Львівської області подав до суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи та прийняття рішення по суті позовних вимог (а.с.55-56).

У підготовчому судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Також представник позивача клопотав не стягувати з відповідачів в користь позивачів судові витрати (а.с.55-56).

Відповідач ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі (а.с.51).

Представник відповідача – Радехівської міської ради Львівської області – в підготовче судове засідання також не з`явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Радехівської міської ради. Позовні вимоги визнає (а.с.54).

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого – визнання права.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 71 рік помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 21.07.2006 р. (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, а саме частка в колгоспному дворі, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 18.11.1988 року реєстраційний номер №281 (а.с.15).

ОСОБА_2 була дружиною спадкодавця, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого повторно 20.08.2020 року (а.с.11).

ОСОБА_3 є дочкою спадкодавця, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 08.12.1978 року, та копією свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_4 від 13.02.1999 року (а.с.12-13).

Згідно довідки Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області №685 від 12.08.2020 року встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з померлим були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дружина; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка. Від імені померлого ОСОБА_5 заповіт виконкомом Павлівської сільської ради не посвідчувався (а.с.14).

З довідки Павлівської сільської ради №421 від 22.09.2020 року вбачається, що згідно погосподарської книги №3 по с.Павлів за 1986-1990 р.р. в АДРЕСА_1 станом на 01.07.1990 року були зареєстровані: ОСОБА_5 , голова домогосподарства; ОСОБА_2 , дружина; ОСОБА_7 , син; ОСОБА_4 , син; ОСОБА_8 , дочка (а.с.17).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 48 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 від 26.11.2013 року, виданого Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області (а.с.27).

Згідно довідки Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області №735 від 25.08.2020 року встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_8 дійсно був зареєстрований в АДРЕСА_2 . Разом з померлим зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мама; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сестра; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , швагро; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , племінник; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , племінниця. Від імені померлого ОСОБА_7 заповіт виконкомом Павлівської сільської ради не посвідчувався (а.с.28).

Відповідно до довідки №428, виданої 22.09.2020 року Павлівськоою сільською радою Радехівського району Львівської області, вбачається, що згідно даних з погосподарської книги №3 на 2006 -2010 роки ОСОБА_4 з 01.03.2006 року знятий з реєстраційного обліку (вибув на АДРЕСА_3 ) (а.с.19).

Також з копії будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку за адресою АДРЕСА_2 , вбачається, що ОСОБА_4 з 01.03.2006 року знятий з реєстраційного обліку (вибув на АДРЕСА_3 ) (а.с.20-26).

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття спадкодавцем права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

У відповідності до ст.123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно з ст.124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

У відповідності до ст.125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

В силу вимог ст.126 ЦК У PCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору; яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в п.п.«г» своєї постанови №20, за правилами ст.563 ЦК України 1963 року, спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Виходячи з даних, так як будинок станом на 01.07.1990 року належав до колгоспного двору, останнім головою колгоспного двору був ОСОБА_5 , а членами колгоспного двору була ОСОБА_2 відповідно 1/2 частка будинковолодіння АДРЕСА_2 належала спадкодавцю (а.с.30).

З врахуванням частки спадкодавця ОСОБА_5 , яку в порядку спадкування прийняли позивачі у справі, частка ОСОБА_2 становить 2/3, а частка ОСОБА_3 – 1/3 в будинковолодінні.

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з тим, що спадкове майно, а саме будинковолодіння, віднесене до колгоспного двору, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на за позивачами у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачами, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності на житловий будинок у відповідних частках за позивачами є законними та обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,206,258-259,263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/3 житлового будинку (літ.А1) з допоміжними господарськими будівлями (тамбур (літ. «а»), пристройка (літ. «а»), літня кухня-сарай (літ.Б) уборна (літ. «В»), пліт (літ. «ґ1»), ворота (літ. <<ґ2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 житлового будинку (літ.А1) з допоміжними господарськими будівлями (тамбур (літ. «а»), пристройка (літ. «а»), літня кухня-сарай (літ.Б) уборна (літ. «В»), пліт (літ. «ґ1»), ворота (літ. «ґ2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготолвено 14 червня 2021 року.