Рішення № 97671809, 03.06.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/461/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суду Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Франчука В. С., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вище вказаною позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , без зазначення номера квартири. Рішенням виконкому Станишівської сільської ради присвоєно поштову адресу зазначеній квартирі АДРЕСА_3 , в якій проживає остання з дітьми. Звернувшись до Станищівської сільської ради із заявою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 , позивачу було повідомлено, що вказана квартира не перебуває у комунальній власності сільської ради; рекомендували звернутись до суду з метою визнання права власності за набувальною давністю. Відтак позивач змушена звернутись до суду з відповідним позовом.

У судове засідання з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Від Станишівської сільської ради засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника; просили не покладати на сільську раду сплачений судовий збір (а.с. 44-45).

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що були допитані в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 з 1997 року мешкає з дітьми за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.11.1997 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта (зворот. а.с. 5).

Рішенням виконкому Станишівської сільської ради від 16.10.2014 року № 72 «Про присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна та земельним ділянкам» присвоєно квартирі, в якій проживає сім`я громадянки ОСОБА_1 , поштову адресу: АДРЕСА_4 (а.с. 7).

З листа Станишівської сільської ради вбачається, що вище зазначена квартира не перебуває у комунальній власності Станишівської об`єднаної територіальної громади; відомості про власника даної квартири в сільській раді відсутні (а.с. 17)

Згідно довідки виконавчого комітету виконкому Станишівської сільської ради № 683 від 683 (а.с. 54), а також даних погосподарського обліку та даних відділу паспортизації Станишівської сільської ради, громадянка ОСОБА_1 разом з сім`єю з дати реєстрації (19.11.1997 року) безперервно користуються квартирою у будинку АДРЕСА_2 (а.с. 54).

На замовлення позивача було виготовлено технічний паспорт № 623 від 22.10.2014 року на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) № 3 у житловому будинку (гуртожитку) АДРЕСА_2 (а.с. 14-15).

З довідки Комунального підприємства «БТІ» від 11.11.2020 року № 5502, вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.16)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів від 26.04.2021 року № 254350763 право власності на квартиру № за вищевказаною адресою не зареєстровано за жодною особою (а.с. 58).

Позивач сплачує комунальні послуги та інші витрати, пов`язані з утриманням нерухомого майна, що підтверджується наданими до суду квитанціями (а.с. 18-20).

Статтями 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Суб`єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») (п. 14 Постанови).

З вищезазначеного вбачається, що позивач добросовісно заволоділа даним майном і понад 23 років продовжує відкрито, безперервно користуватися об`єктом нерухомого майна, у зв`язку з чим, суд вважає, що позивач на законних на те підставах набула право власності на квартиру за набувальною давністю, на підставі чого позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач в силу ч. 1 ст. 136, ч. 1 с. 177 ЦПК України за її клопотанням (а.с. 28, 30) була звільнена від сплати судового збору ухвалою суду від 22.02.2021 року (а.с. 37).

Відтак, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 328, 344 ЦК України, керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 89, 141, 142, 206,211, 258-259, 265, 272 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Стягнути зі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь держави 908,00 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2021 року

Суддя О. М. Дубовік