Рішення № 97671744, 08.06.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1271/21

Провадження №2/461/874/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – ЛКП «Старий Львів» про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю -

в с т а н о в и в:

У провадженні Галицького районного суду м.Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – ЛКП «Старий Львів» про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю.

В обгрунтування позову покликаються на те, що у мешканців будинку по АДРЕСА_1 наявні перешкоди у користуванні спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а саме внутрішнім двором, які створені ОСОБА_5 та полягають у тому, що у внутрішньому дворі розміщені два автомобілі, гараж та собака. Окрім того, позивачі стверджуєть, що ОСОБА_5 створює їм перешкоди у користуванні підвальним приміщення в будинку АДРЕСА_1 , зайнявши його своїми особистими речами. Зазначають, що вони повністю позбавлені можливості користуватися цим підвальним приміщенням. Просять позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 22.02.2021 року позовну заяву залишено без руху.

03.03.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подали уточнену позовну заяву та заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.03.2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

14.04.2021 року через канцелярію Галицького районного суду м.Львова відповідач ОСОБА_5 подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обгрунтуваннія відзиву на позовну заяву покликається на те, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наведених в позовній заяві обставин. Окрім того, відповідач повідомив, що він є власником підвального приміщення площею 18,8 кв.м, що виключає будь-які права позивачів на такі підвальні приміщення. Щодо позовної вимоги про звільнення внутрішнього двору від гаража відповідач зазначив, що земельна ділянка під гаражем не відноситься до прибудинкової території, відповідач не здійснював бунівництва такого, оскільки гараж збудований у 1965 році його батьком - ОСОБА_6 , такий відображений на плані м.Львова, відтак не є самочинним будівництвом. Також, відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що речі, автомобілі та собака належать саме йому, відтак просив відмовити у задоволенні позову. Окрім того, просив суд стягнути з позивачів понесені ним судові витрати.

11.05.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

11.05.2021 року від позивача ОСОБА_7 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує, просить такий задоволити.

17.05.2021 року через канцелярію Галицького районного суду м. Львова від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.

02.06.2021 року через канцелярію Галицького районного суду м. Львова від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін та допит свідків. Окрім того, позивачем долучено до клопотання письмові свідчення ОСОБА_8 та ОСОБА_9

02.06.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення ЛКП «Старий Львів» у якості співвідповідача у даній справі.

03.06.2021 року через канцелярію Галицького районного суду м.Львова від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якому позивач позовні вимоги підтримала, просила такі задоволити у повному обсязі.

07.06.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки її клопотання про витребування доказів, залучення співвідповідача та допит свідків судом не розглянуто.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на поштову та електронні адреси сторін, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 08.06.2021 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів – відмовлено.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 08.06.2021 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та про виклик свідків – відмовлено.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 08.06.2021 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення у справі співвідповідача – відмовлено.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такого, оскільки розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання, клопотання позивача судом розглянуто, відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 перебуває у власності ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 21.01.2020 року.

Квартира АДРЕСА_3 перебуває у власності ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №139175992 від 26.09.2018 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспортів /а.с.26-27/.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 28.12.2001 року квартира АДРЕСА_5 на праві спільної приватної власності належить ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , що підтверджується копією такого /а.с.92/. Окрім того, у вказаному свідоцтві зазначено «Комора в підвалі 18,8 кв.м», а також зазначено, що характеристики квартири та її обладнання наведені в технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва.

В технічному паспорті на приватизовану квартиру (будинок) зазначено, що квартира складається в тому числі з підвалу 8,8; 6,9; 3,1 кв.м = 18,8 кв.м /а.с.93/.

Відтак, відповідач є співвласником підвального приміщення площею 18,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 2 ст.41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (статті 317, 319 Цивільного кодексу України).

Проте юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно статті 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їхній спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму. Ці особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності - лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності.

У відповідності до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року N 14-рп/2011 встановлено, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року по справі №4-рп/2004 встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.

У відповідності до ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.1, 2 ст.369 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_5 . Окрім того, в технічному паспорті на вказану квартиру зазначено, що така складається з однієї кімнати, житловою площею 14,9 кв.м, кухні площею 11,0 кв.м, ванної кімнати площею 2,3 кв.м, вбиральні площею 1,2 кв.м, коридор площею 10,2 і 3,6 кв.м, підвал 8,8; 6,9; 3,1 кв.м = 18,8 кв.м.

Суду не було надано доказів, що відповідач користувається підвальним приміщенням, яке не належиться йому на праві власності, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за вказаною адресою наявні інші підвальні приміщення, не зазначено їх площу.

Відтак, суд не має можливості встановити, що відповідач чинить співвласникам багатоквартирного будинку першкоди у користуванні підвальними приміщеннями, які не належать йому на праві власності.

Окрім того, відповідно до технічного паспорта на гараж АДРЕСА_6 , інвентартий номер 765, виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», який складено 13.08.2007 року, власником гаража зазначено ОСОБА_10 . Також, даний гараж відображено на копії плану м.Львова /а.с.94-95/.

З письмових пояснень ОСОБА_10 , які надані 20.03.2008 року вбачається, що гараж було збудовано її чоловіком – ОСОБА_6 ще у 1965 році /а.с. 96/.

Також, у акті комісії ЛКП «Старий Львів» у складі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , зазначено, що гараж збудований у 1969-1970 роках /а.с.98/.

Наведені обставини та досліджені в судовому засіданні докази доводять, що відповідач не здійснював будівництва даного гаража у внутрішньому дворі будинку, гараж не належить йому на праві власності, відтак відповідач не може нести відповідальність за спорудження такого.

З фотокопій, долучених до матеріалів справи вбачається, що у дворі знаходяться речі, автомобілі та будинок для собаки, однак, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що вказані предмети та собака належать саме відповідачу ОСОБА_5 .

Суд критично ставиться до письмових пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які зазначили, що бачили як ОСОБА_5 годує собаку, який знаходиться на внутрішньому дворі, а також користується автомобілями, які залишає на внутрішньому дворі будинку АДРЕСА_1 , оскільки їх свідчення не підтверджені належними доказами у справі. Окрім того, як зазначено в письмових поясненнях ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_7 , а ОСОБА_9 проживає у м.Жидачів, відтак незрозуміло, яким чином такі особи можуть підтвердити факт належності ОСОБА_5 вищезазначених речей.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, а спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Оскільки відповідач ОСОБА_5 є співвласником квартири у вищенаведеному будинку, відтак є співвласником прибудинкової території (внутрішнього двору) та йому належать права, передбачені ч.ч.1,2 ст.317 ЦК України, а саме право володіння, користування та розпоряджання таким майном.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що судом встановлено та підтверджується зібраними по справі доказами, що відповідач є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , а також підвалу площею 18,8 кв.м, відсутність у справі доказів, що за вказаною адресою наявні інші підвальні приміщення, які не належать ОСОБА_5 на праві власності та до яких останній чинить позивачам перешкоди в доступі, враховуючи характер спірних правовідносин, а також з огляду на відсутність у справі належних та допустимих доказів, що речі, автомобілі та собака належать ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки доводи позивачів не підтверджені жодними належними доказами та повністю спростовані в ході розгляду справи, а тому у задоволенні такого слід відмовити.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмолено, на підставі п.2.ч.2 ст.141 УПК України, судовий збір слід залишити за позивачами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст.16, 60, 317, 319, 369, 382, 391 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – ЛКП «Старий Львів» про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_9 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_10 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_10 .

Позивач: ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_11 .

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_12 .

Третя сторона: ЛКП «Старий Львів», адреса: 79008, м.Львів, вул.Сербська, 15.

Суддя Зубачик Н.Б.