Рішення № 97671538, 04.06.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/6891/20

провадження № 2/336/951/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Павловцева В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «СК «Український страховий стандарт» звернулось 16.11.2020 р. до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначило, що 29.05.2019 р. по вул.Першотравневій, 2 в м.Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Renault Logan», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Деу Ланос», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою УПП та постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя у справі № 331/2630/19.

За умовами укладеного договору страхування, страхувальник задля врегулювання події, звернулась до ПАТ «СК «Український страховий стандарт» із повідомленням про ДПТ за наслідками пошкодження її застрахованого автомобіля.

Оцінка наслідків та визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних застрахованому транспортному засобу, здійснювалась на підставі акту огляду колісного транспортного засобу від 29.05.2019 р., укладеного між страхувальником та ПАТ «СК «Український страховий стандарт», та виставленого рахунку-фактури № 490 з ремонтно-відновлювальних послуг СДП Петькова І.Л. на суму 17 580,00 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 02.08.2019 р., у відповідності до акту огляду та рахунку-фактури № 490, страховиком було складено страховий акт № 10248 та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі відновлювального ремонту на загальну суму 17 580 грн.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія т/з «Деу Ланос», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідченим відповідно до полісу серії № АМ/9088173.

Таким чином до позивача перейшло право вимоги з відшкодування понесених витрат внаслідок настання страхового випадку до страховика водія відповідача.

Посилаючись на ст.ст.1166, 1187, 1194, 1197 ЦК України, ст.25-27 Закону України «Про страхування», позивач за позовом просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3667,80 грн., судовий збір в сумі 2102 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Ухвалою від 26.11.2020 р. відкрито провадження і справа призначена до розгляду на 20.01.2021 р.

20.01.2021 р. розгляд справи було відкладено на 29.03.2021 р. на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України за клопотанням представника позивача.

29.03.2021 р. розгляд справи було відкладено на 04.06.2021 р. за клопотанням представника відповідача.

Представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач та його представник в судовому засіданні подали заяву про визнання позову, просили зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача, відповідача та його представника, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 29.05.2019 р. о 09.00 год. біля будинку № 2 по вул.Першотравневій у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Renault Logan», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вищевикладене підтверджується постановою Жовтневого районного суму м.Запоріжжя від 09.09.2019 р. (а.с.8-9).

Автомобіль «Renault Logan», д.н. НОМЕР_1 , був застрахований ОСОБА_4 в ПАТ «СК «Український страховий стандарт» за договором № 0103-0802-0016 добровільного страхування наземного транспорту від 04.07.2018 р. (а.с.10).

За умовами укладеного договору страхування, страхувальник звернувся до ПАТ «СК «Український страховий стандарт» із повідомленням про ДТП за наслідками пошкодження застрахованого автомобіля.

Оцінка наслідків та визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних застрахованому транспортному засобу, здійснювалась на підставі акту огляду колісного транспортного засобу від 29.05.2019 р., укладеного між страхувальником та ПАТ «Український страховий стандарт», і виставленого рахунку-фактури № 490 з ремонтно-відновлювальних послуг СДП Петьков І.Л. на суму 17580 грн. (а.с.15, 16).

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія т/з ««Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі полісу № АМ/9088173 (а.с.28-29).

ПАТ «СГ «ТАС» сплатило позивачу страхове відшкодування згідно договору № АМ 9088173 від 18.10.2018 р., в сумі 13 912 грн. (а.с.31)

Для повного відшкодування матеріальних витрат, здійснених за договором страхуванн, позивач набув право звернутись в порядку регресу до відповідача із вимогою про погашення різниці страхової суми, яка не була сплачена ПАТ «СК «ТАС» за полісом АМ/9088173, а саме залишку в розмірі 3667,80 грн. (а.с.27, 28-29, 30-32).

Вищевикладене підтверджено письмовими документами, наданими позивачем.

За приписами ст.979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.20 ЗУ «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 ЗУ «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до ч. 1 ст.25 ЗУ «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, загальний розмір страхового відшкодування по вищевказаному страховому випадку склав 17580 грн.

За приписами ст.993 ЦК України, а також ст.27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підставі ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», яке на підставі ст.22 та 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувало на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 13 912,20 грн. (а.с.31).

Згідно із ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У п. 22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

За викладених обставин, а також з урахуванням визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого при подачі позову судового збору за рахунок державного бюджету.

На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1051 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 23.09.2020 р. між ПАТ «СК «Український страховий стандарт» і Адвокатським об`єднанням «Етторні груп» укладено договір № 2 про надання професійної правничої (правової) допомоги (а.с.37-39, 40).

Згідно ордеру серії КС № 830009 від 10.11.2020 р. (а.с.45) інтереси позивача на підставі договору № 2 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.09.2020 р. представляє адвокат Супрун Т.В.

Після відкриття провадження у справі, адвокатом надано платіжне доручення про перерахування позивачем АО «Етторні груп» 3000 грн. (а.с.59) та акт виконаних робіт № 2 від 16.11.2020 р. (а.с.60), відповідно до якого ПАТ «СК «Український страховий стандарт» сплачено за: консультування щодо подання позовної заяви матеріалів справи ОСОБА_1 – 750 грн.; за вивчення матеріалів справи та будування правової позиції – 750 грн.; за підготовку та направлення позовної заяви до суду – 750 грн.; за забезпечення дій, пов`язаних із провадженням та розглядом позову до ОСОБА_1 – 750 грн.

За правилами ст. ст.133, 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем в судовому засіданні було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат через їх неспівмірність ціні позову та недоведеності.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на професійну правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100; загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Аналізуючи наданий представником позивача розрахунок витрат на правничу допомогу, який не містить розрахунку компенсації у відповідності до постанови КМУ № 590, враховуючи ціну позову та складність справи, суд дійшов висновку, що розмір витрат, які підлягають стягненню з відповідача слід зменшити до 1500 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (м.Київ, вул.Ак.Лебедєва, 1, корп.7, прим.175, ЄДРПОУ 43756819) суму страхового відшкодування в розмірі 3667 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» судовий збір в сумі 1051 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Український страховий стандарт», судовий збір у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна гривня), сплачений в АТ «РВС БАНК» 06.11.2020 року за квитанцією № 1059.

Оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 336/6891/20, провадження № 2/336/951/2021 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя