Постанова № 97671320, 04.06.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4771/21 2-а/335/102/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Рибалко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Смірнової А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Гайнатулліна Дениса Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом поліцейського 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Гайнатулліна Д.А., в якому просить: скасувати постанову поліцейського 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Гайнатулліна Д.А. серії ЕАН №4123776 від 26 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 26.04.2021 року поліцейським 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції Гайнатулліним Д.А. було винесено постанову серії ЕАН №4123776, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 31.4.7 «г» ПДР України - не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова, та наявний начеплений замок, а також п.9.2 «б» ПДР України не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідно до напрямку при повороті.

Вважає, що винесена відповідачем постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вимоги ПДР України він не порушував, керуючи автомобілем за вищевказаних обставин, він увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку руху, замки дверей кузова є справними. Також зазначив, що відповідач не в повному обсязі роз`яснив йому права та обов`язки та позбавив його права на правову допомогу та розглянув справу за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Копії ухвали від 11.05.2021 року було направлено позивачу та відповідачу в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.

02.06.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив в якому він заперечив проти позовних вимог позивача, просив справу розглянути без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог, долучив до матеріалів диск з фіксацією правопорушення.

Позивач у судове засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги позову підтримав, просив справу розглянути у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,серії ЕАН №4123776 від 26.04.2021 року, винесеної поліцейським 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції Гайнатулліном Д.А.– водій ОСОБА_1 , 26.04.2021 року о 10 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом ГАЗ 330210, номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідно до напрямку при повороті, чим порушив п.9.2 «б» ПДР України та не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова, та начеплений замок, чим порушив п. 31.4.7 «г» Правил дорожнього руху України.

Дії відповідачем кваліфіковані за ч.2 ст.122 КУпАП та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів (Така позиція зокрема висловлена в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14"Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті").

Відповідно до п. 31.4 Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме: п. 31.4.7 «г» Правил дорожнього руху України, інші елементи конструкції: не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла.

Вбачається, що наявність на автомобілі начепленого замка не є такою технічною несправністю, у зв`язку з якою Правилами дорожнього руху заборонена експлуатація транспортного засобу.

Відповідно до п.9.2 «б» ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Позивач стверджує, що не порушував правил дорожнього руху та вимоги п.9.2 «б» ПДР України, керуючи автомобілем за вищевказаних обставин, він увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку руху.

З відтвореного диску, який було наданого відповідачем до відзиву на позовну заяву, об`єктивно неможливо встановити факт, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Аналізуючи наданий відповідачем відеозапис по справі з точки зору його допустимості, об`єктивності та достатності, суд враховує, що на ньому даних, які би спростовували твердження позивача щодо відсутності у його діях порушень п.9.2 «б», п. 31.4.7 «г» ПДР України не міститься, в матеріалах справи також відсутні вказані доказі, не здобуто таких даних і під час розгляду справи в суді.

Окрім того, суд враховує, що посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які у відповідності до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Всупереч даних вимог, посилання на належні та конкретні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не міститься.

Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, виходить з того, що показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі не спростовані відповідачем, сама постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить відомостей про докази на підставі яких встановлена винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, отже підтвердження зазначених фактів матеріали справи не містять.

Тому позов є обґрунтованим, доведеним та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Гайнатулліна Дениса Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Гайнатулліна Дениса Андрійовича, серії ЕАН №4123776 від 26.04.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, Солом`янський район, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривні 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: Н.І. Рибалко