Рішення № 97671318, 19.05.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3046/20 2/335/173/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря Барсукової В.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат» про зміну дати та формулювання звільнення, стягнення заборгованості при звільненні, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ЗАлК» про зміну дати та формулювання звільнення, стягнення заборгованості при звільненні, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до заявлених позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку при звільненні (а.с.117), позивач просить:

1. Визнати незаконним звільнення позивача з 11.02.2020 р. з посади заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора АТ «ЗАлК» за прогул; змінити формулювання звільнення позивача з посади заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора АТ «ЗАлК» з «п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України» на «ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового і колективного договору», та змінити дату звільнення з «11.02.2020 р.» на «17.03.2020 р.», а також зобов`язати АТ «ЗАлК» подати відповідні зміни до відомостей щодо дати та формулювання звільнення позивача до органів ДПС України.

2. Стягнути з АТ «ЗАЛК», (в тому числі, але не виключно, з рахунків відокремленого підрозділу АТ «ЗАлК» Придніпровського виробничого управління ПАТ «ЗАлК») на користь позивача:

- 7207,22 грн. за вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів - заборгованість по заробітній платі за січень 2020 р.

- 4558,51 грн., за вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів - оплата відпустки за січень 2020 р.

- 14 018,79 грн. за вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів – оплата лікарняних за лютий 2020 р.

- 15 195,02 грн. за вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів – оплата щорічної відпустки за лютий 2020 р. березень 2020 р.

- 22 479,60 грн. за вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів - середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (за період з 18.03.2020 р. по 07.04.2020 р. включно),

- 67278,68 грн. за вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів - вихідна допомога

3. Зобов`язати АТ «ЗАлК» при виплаті позивачу (в тому числі при примусовому стягненні на користь позивача) стягнутих рішенням суду у даній справі сум заборгованості, нарахувати та сплатити до бюджету суму єдиного внеску згідно вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

4. Стягнути з АТ «ЗАлК», (в тому числі, але не виключно, з рахунків відокремленого підрозділу АТ «ЗАлК» Придніпровського виробничого управління ПАТ «ЗАлК») на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає наступне.

Згідно наказу № 02-16/к від 05.03.2019 він з 06.03.2019 р. прийнятий на роботу до АТ «ЗАлК» на посаду заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора з окладом 30000,00 грн.

05.04.2019 р. між ним та АТ «ЗАлК» укладено Контракт з членом Дирекції – Директором АТ «ЗАлК» (надалі - Контракт).

Він є членом профспілкової організації АТ «ЗАлК».

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0027/04 від 23.01.2020 р. у період з 24.01.2020 р. по 24.01.2020 р. включно (1 календарний день) йому надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0030/04 від 23.01.2020 р. у період з 27.01.2020 р. по 31.01.2020 р. включно (5 календарних днів) йому надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0031/04 від 23.01.2020 р. у період з 03.02.2020 р. по 07.02.2020 р. включно (5 календарних днів) йому надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0032/04 від 23.01.2020 р. у період з 10.02.2020 р. по 14.02.2020 р. включно (5 календарних днів) йому надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0033/04 від 23.01.2020 р. у період з 17.02.2020 р. по 21.02.2020 р. включно (5 календарних днів) йому надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0034/04 від 23.01.2020 р. у період з 24.02.2020 р. по 28.02.2020 р. включно (5 календарних днів) йому надано щорічну оплачувану відпустку.

11.02.2020 р. він направив на АТ «ЗАлК» лист, яким повідомив, що перебуваючи у відпустці, отримав невиробничу травму, у зв`язку з чим перебуває на лікуванні з 03.02.2020 р., до якого додано копію листка непрацездатності серія АДУ №600942.

Листом від 25.02.2020 р. він повідомив роботодавця, для подовження відпустки, про те, що перебуваючи у відпустці, отримав невиробничу травму, у зв`язку з чим у період з 03.02.2020 р. по 21.02.2020 р. включно перебував на лікарняному, до якого додав оригінал листка непрацездатності серія АДУ №600942 та оригінал листка непрацездатності серія АДУ №600694).

Про отримання невиробничої травми та перебування на лікарняному він одразу по телефону повідомив начальника служби управління персоналом ОСОБА_2 .

З урахуванням вимог ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону України «Про відпустки» термін його відпустки мав бути подовжений та на роботу він повинен був вийти 17.03.2020 р.

Під час перебування у відпустці йому стало відомо від працівників АТ «ЗАлК», що 28.01.2020 р. членом дирекції – в.о. генерального директора АТ «ЗАлК» Кізіловим С.А. (який вступив на посаду 28.01.2020 р.) було видано наказ №ЗАЛК-20-71008/02а «Про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання обов`язків», яким на період службового розслідування відсторонено від виконання функціональних обов`язків певних працівників, в тому числі і позивача та дозволено з 29.01.2020 р. доступ на територію підприємства тільки з дозволу ОСОБА_3 (з 28.01.2020 р. по 27.02.2020 р.).

11.03.2020 р. на адресу АТ «ЗАлК» позивач направив заяву про звільнення за п. 3 ст. 38 КЗпП України з 17.03.2020 р. у зв`язку з невиконанням роботодавцем – АТ «ЗАлК» законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, а саме: невиплата заробітної плати у встановлені законодавством та колективним договором строки, несплата ЄСВ, інші порушень трудового законодавства.

Крім того, цією ж заявою позивач повідомив про дострокове розірвання Контракту б/н від 05.04.2019 р. на підставі п. 7.3.3., п. 7.5. Контракту з 17.03.2020 р. у зв`язку з порушенням роботодавцем п. 4.4. Контракту, що призвело до неможливості виконання обов`язків члена дирекції АТ «ЗАлК» (не допуск до робочого місця – блокування перепустки, взлом службового кабінету та займання його сторонніми особами та інше).

В заяві позивач також вимагав на підставі ст. 116 КЗпП України в день звільнення, а саме 17.03.2020 р., провести зі мною повний розрахунок по всіх сумах, належних йому від підприємства, в тому числі виплатити вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України та здійснити сплату єдиного соціального внеску за відповідний період.

У зв`язку з тим, що доступу на підприємство для нарочного подання заяви про звільнення у нього не було через блокування перепустки, на телефонні дзвінки секретар відмовилася надати будь-яку інформацію та нарочно отримати від позивача заяву про звільнення, інші уповноважені особи АТ «ЗАлК» ухиляються від отримання поштової кореспонденції, дана заява була мною надіслана поштою в дві адреси: безпосередньо на адресу АТ «ЗАлК» та на адресу Наглядової ради АТ «ЗАлК».

До теперішнього часу позивач не отримав ані копії наказу про звільнення, ані розрахунку при звільненні.

З інформації, розміщеної на сайті уповноваженої особи з розкриття інформації емітентами цінних паперів у Загальнодоступній базі даних Комісії про ринок цінних паперів SMIDA (https://smida.gov.ua/db/feed/showform/person_o/28310) позивачу стало відомо, що згідно рішення Наглядової ради АТ «ЗАлК» від 19.03.2020 р. Наглядовою радою Товариства було припинено мої повноваження як члена Дирекції товариства (дата розміщення інформації – 19.03.2020 р.).

З Єдиного реєстру страхувальників позивачу стало відомо, що мене було звільнено в порядку п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. При цьому, дата звільнення зазначена не 17.03.2020 р., а 11.02.2020 р., тобто в той період, коли він згідно наказів АТ «ЗАлК» перебував у відпустці, а фактично – на лікарняному.

Жодних документів з приводу звільнення мене за прогул він не отримував, для надання будь-яких пояснень до нього ніхто не звертався та, відповідно, такі пояснення ніхто не відбирав. Наскільки позивачу відомо, профспілковий комітет АТ «ЗАлК» своєї згоди на моє звільнення не надавав.

15.05.2020 року представником АТ «ЗАлК» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю. Зазначає, що Наказ №ЗАлК-20-Н008/02а «Про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання обов`язків» прийнято з метою встановлення обставин зникнення і розукомплектування частини майна, бухгалтерських документів АТ «ЗАлК». Цим Наказом, тимчасово, на період проведення службового розслідування з 28.01.2020 р. по 27.02.2020 р. встановлено спеціальний порядок доступу на територію підприємства і жодним чином не відбулось відсторонення від виконання обов`язків представника виконавчого органу Товариства – Деревянка В.В., який здійснює свої повноваження відповідно до Статуту та Контракту. Відповідач наполягає на тому, що відсторонення працівників за Наказом №ЗАлК-20-Н008/02а від 28.01.2020 року від виконання функціональних обов`язків, які пов`язані із виконанням керівних та господарсько-розпорядчих функцій на підприємстві, не є тотожним і встановленим ст. 46 КЗпП України поняттю відсторонення працівників від роботи, оскільки вимоги наведеного Наказу не містять ні посилання на вказану норму КЗпП, ні безпосередньої заборони зазначеним працівникам прибувати на своє робоче місце чи застосування до них конкретних заходів, вжиття яких відсторонює працівника саме від роботи, а навпаки - конкретизують правила внутрішнього трудового розпорядку АТ «ЗАлК» для певного кола працівників щодо їх доступу на підприємство з відома та дозволу керівника виключно на час встановлення обставин зникнення значної кількості майна АТ «ЗАлК». У зв`язку з чим, відповідач наполягає на законності звільнення позивача із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, застосування якої не обмежено трудовим законодавством України, у зв`язку із тим, що позивач грубо порушив трудову дисципліну допустила прогули.

Не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам посилання позивача щодо перебування у щорічних оплачуваних відпустках згідно наказів зазначених у позові. За результатами проведення службового розслідування було встановлено, що згідно затвердженого в.о. Генерального директора підприємства графіку відпусток на 2020 рік на АТ «ЗАлК», щорічна відпустка в 2020 році повинна бути надана позивачу у березні 2020 року у розмірі 0,2 частини відпустки, у червні місяці 2020 року у розмірі 0,1 відпустки, у серпні місяці 2020 року у розмірі 0,2 частини відпустки та у грудні місяці 2020 року у розмірі 0,5 частини відпустки. Крім того, зазначені накази щодо надання щорічної відпустки позивачу, у зв`язку з їх незаконністю, були скасовані з наступним викликом позивача у зв`язку з необхідністю на робоче місце, тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості з оплати днів щорічної відпустки не підлягає задоволенню. Вимога позивача щодо компенсації внаслідок порушення законодавства про працю у розмірі тримісячного середнього заробітку – 67 278,68 грн., не може бути предметом розгляду у даній справі з огляду на її необґрунтованість да безпідставність. Вимога про стягнення заборгованості з заробітної плати за січень 2020 року і середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, не може бути задоволена у зв`язку з прогулом. Щодо посилань позивача на незаконність застосування п.4 ст.40 КЗпП України при звільненні (прогул). Оригіналі листів непрацездатності від 03.02.2020 р. та 07.02.2020 року до АТ «ЗАлК» надано не було. Завчасно позивач безпосереднього керівника про причину відсутності на робочому місті не повідомив, що також виключає можливість позивача вимагати оплату лікарняних.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача позов не визнав. В задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю з підстав зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно наказу № 02-16/к від 05.03.2019 року з 06.03.2019 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до АТ «ЗАлК» на посаду заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора з окладом 30000,00 грн. (а.с.14)

05.04.2019 р. між АТ «ЗАлК» та ОСОБА_1 , обраними членом Дирекції – Директором Товариства Наглядової ради (протокол №4 від 05.04.2019 року) укладено Контракт. (а.с.19).

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0027/04 від 23.01.2020 р. у період з 24.01.2020 р. по 24.01.2020 р. включно (1 календарний день) позивачу надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0030/04 від 23.01.2020 р. у період з 27.01.2020 р. по 31.01.2020 р. включно (5 календарних днів) позивачу надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0031/04 від 23.01.2020 р. у період з 03.02.2020 р. по 07.02.2020 р. включно (5 календарних днів) позивачу надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0032/04 від 23.01.2020 р. у період з 10.02.2020 р. по 14.02.2020 р. включно (5 календарних днів) позивачу надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0033/04 від 23.01.2020 р. у період з 17.02.2020 р. по 21.02.2020 р. включно (5 календарних днів) позивачу надано щорічну оплачувану відпустку.

Згідно наказу № ЗАЛК-20-П0034/04 від 23.01.2020 р. у період з 24.02.2020 р. по 28.02.2020 р. включно (5 календарних днів) позивачу надано щорічну оплачувану відпустку (а.с. 20 – 21).

11.02.2020 р. позивач направив на АТ «ЗАлК» лист, яким повідомив, що перебуваючи у відпустці, отримав невиробничу травму, у зв`язку з чим перебуває на лікуванні з 03.02.2020 р., до якого додано копію листка непрацездатності серія АДУ №600942 (а.с.25, 27)

Листом від 25.02.2020 р. позивач повідомив роботодавця, для подовження відпустки, про те, що перебуваючи у відпустці, отримав невиробничу травму, у зв`язку з чим у період з 03.02.2020 р. по 21.02.2020 р. включно перебував на лікарняному, до якого додав оригінал листка непрацездатності серія АДУ №600942 та оригінал листка непрацездатності серія АДУ №600694) (а.с.26, 28).

Про отримання невиробничої травми та перебування на лікарняному він одразу по телефону повідомив начальника служби управління персоналом ОСОБА_2 .

Відповідно до п.1 ч.2 ст.80 КЗпП України та ст.11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі: тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, тому термін відпустки мав бути подовжений та позивач повинен був вийти на роботу 17.03.2020 р.

28.01.2020 р. членом дирекції – в.о. генерального директора АТ «ЗАлК» Кізіловим С.А. видано наказ №ЗАЛК-20-71008/02а «Про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання обов`язків», яким на період службового розслідування відсторонено від виконання функціональних обов`язків певних працівників, в тому числі і позивача та дозволено з 29.01.2020 р. доступ на територію підприємства тільки з дозволу ОСОБА_3 (з 28.01.2020 р. по 27.02.2020 р.) (а.с.23).

Наказом в.о генерального директора АТ «ЗАлК» Кізіловим С.А. №ЗАЛК-20-Н025/02а, у зв`язку зі встановленими службовими перевірками фактами надання щорічної основної відпустки заступнику генерального директора з правових питань АТ «ЗАлК» - ОСОБА_1 з порушенням ст.79 КЗпП України, скасовано накази № ЗАЛК-20-П0027/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0030/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0031/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0032/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0033/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0034/04 від 23.01.2020 р. про надання щорічної основної і додаткової відпусток ОСОБА_1 ; повідомити ОСОБА_1 про скасування зазначених наказів та необхідності з`явлення на робоче місце 10.02.2020 року – засобами поштового зв`язку (а.с.84). Доказів вручення вказаного наказу позивачу, суду не надано.

Наказом в.о. генерального директора АТ «ЗАлК» Кізіловим С.В. №02-226/к від 11.02.2020 року позивача було звільнено в порядку п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул – відсутність на робочому місці на протязі січня 2020 року та протягом цілого дня 10.02.2020 року (а.с.83).

11.03.2020 р. на адресу АТ «ЗАлК» позивач направив заяву про звільнення за п. 3 ст. 38 КЗпП України з 17.03.2020 р. у зв`язку з невиконанням роботодавцем – АТ «ЗАлК» законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, а саме: невиплата заробітної плати у встановлені законодавством та колективним договором строки, несплата ЄСВ, інші порушень трудового законодавства (а.с.29-31)

Крім того, цією ж заявою позивач повідомив про дострокове розірвання Контракту б/н від 05.04.2019 р. на підставі п. 7.3.3., п. 7.5. Контракту з 17.03.2020 р. у зв`язку з порушенням роботодавцем п. 4.4. Контракту, що призвело до неможливості виконання обов`язків члена дирекції АТ «ЗАлК» (недопуск до робочого місця – блокування перепустки, взлом службового кабінету та займання його сторонніми особами та інше).

В заяві позивач також вимагав на підставі ст. 116 КЗпП України в день звільнення, а саме 17.03.2020 р., провести повний розрахунок по всіх сумах, належних йому від підприємства, в тому числі виплатити вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України та здійснити сплату єдиного соціального внеску за відповідний період.

Вищезазначені обставини також підтвердили допитані за клопотанням представника позивача свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини у п. 23 рішення у справі „Проніна проти України від 18 липня 2006 року наголошує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Вирішуючи позовні вимоги в частині незаконного звільнення позивач, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 п. 4 ст. 40 КЗпП України, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Позивач, стверджуючи, що її звільнення було незаконним, посилався на перебування 11.02.2020 року у відпустці, а фактично на лікарняному.

З доданої відповідачем копії наказу №02-226/к від 11.02.2020 року „Про звільнення ОСОБА_1 , вбачається, що підставами для його винесення були встановлені обставини відсутності ОСОБА_1 на роботі без поважних причин на протязі січня 2020 року і протягом 10.02.2020 року, проте, доказів на підтвердження відсутності позивача без поважних причин на роботі, відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про неспроможність доводів відповідача в обгрунтування заперечень проти позову в цій частині.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 визначено, що прогулом під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

До поважних причин можна віднести, зокрема, такі: недопущення роботодавцем працівника до роботи, якщо для цього відсутні достатні підстави; невихід працівника на роботу, переведення на яку було здійснено з порушенням трудового законодавства; наявність медичних документів, що підтверджують неможливість виконання працівником своїх обов`язків; виклик до органів, явка до яких є обов`язковою; наявність працівника на території підприємства, хоча й не на робочому місці; відмова від роботи, не передбаченої трудовим договором, або у зв`язку із станом здоров`я чи небезпечністю такої роботи для життя працівника; незаконна відмова роботодавця в наданні працівнику належних йому пільг, тощо.

Щодо наказу від 05.02.2020 р. № ЗАлК-20-Н025/02а «Про скасування наказів № ЗАЛК-20-П0027/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0030/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0031/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0032/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0033/04 від 23.01.2020 р., № ЗАЛК-20-П0034/04 від 23.01.2020 р.», суд зазначає наступне.

Діючим законодавством не передбачено можливості скасування наказів про надання працівнику відпустки вже після її початку, тобто після того, як працівник вже пішов у відпустку.

Посилання відповідача на ст. 79 КЗпП України як на підставу для скасування наказів про відпустки є помилковим, оскільки відпустки ОСОБА_1 були надані за його заявами. Передбачений діючим законодавством 14-денний термін безперервної відпустки є державно встановленою гарантією для працівника на відпочинок, тобто способом захисту працівника від зловживань з боку роботодавця.

Згідно частини третьої ст.80 КЗпП України та частини третьої ст.11 ЗУ «Про відпустки» щорічна відпустка за ініціативою роботодавця може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника. Перенести відпустку з ініціативи роботодавця можна лише до її початку. Якщо працівник вже перебуває у відпустці, то мова вже йде про відкликання з відпустки (ч.3 ст.12 ЗУ «Про відпустки»).

Щодо зобов`язання ОСОБА_1 з`явитися на робоче місце 10.02.2020 р. о 08:00 (як зазначено в наказі від 05.02.2020 р. № ЗАлК-20-Н025/02а):

Статтею 79 КЗпП України передбачено, що відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналогічні положення передбачені і ст. 12 Закону України «Про відпустки».

Тобто, з відпустки працівника можливо лише відкликати, лише за його згодою і лише у чітко передбачених законодавством випадках.

Доказів такої згоди позивача на відкликання, або доказів таких випадків відповідачем не надано. Такими чином вимога АТ «ЗАлК» про зобов`язання з`явитися на підприємство 10.02.2020 р. є необґрунтованою та прямо суперечить вимогам вказаних нормативних актів.

Крім того, як зазначено у позовній заяві, станом на 11.02.2020 р. (день звільнення за прогул) позивач перебував на лікарняному, про що роботодавця було повідомлено. Отже, позивач жодним чином прогул не вчиняв.

Відповідач також зазначає, що керівництвом було виявлено факт неодноразових прогулів позивача протягом січня 2020 р. і що це підтверджується даними системи контролю доступу «Фортеця».

Дані твердження відповідача нічим не підтверджено. Вказана система « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ніяким чином не є засобом фіксації відпрацьованого часу працівником.

Крім того, наказ виконуючого обов`язки генерального директора АТ «ЗАлК» «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» № 02-226/н від 11.02.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » не містить відомостей про дату, з якої позивача звільнено із займаної посади.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України „Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи, у зв`язку з прогулом відбулось з порушенням чинного законодавства, наказ про звільнення є безпідставним та незаконним, а отже право позивача в цьому випадку підлягає захисту шляхом визнання незаконним і скасування наказу від 11.02.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » яким за порушення трудової дисципліни звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора АТ «ЗАлК» за прогул згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлення позивача на роботі.

Вимоги позивача про зміну формулювання звільнення позивача та зміни дати звільнення не ґрунтуються на законі оскільки не випливають із порушення прав позивача, які встановлено даним рішенням, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 ЦПК України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Проте, предметом розгляду у даній справі є законність прийнятого відповідачем рішення про звільнення відповідача, а оскільки обставини правильності формулювання причини звільнення позивача, викладені у оскаржуваному наказі, не є предметом розгляду у даній справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про зміну формулювання звільнення позивача з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, внаслідок невиконання роботодавцем законодавства про працю і зміну дати звільнення з 11.02.2020 року на 17.03.2020 року. На переконання суду, така вимога породжує інші правові наслідки, а внесення заявлених змін до змісту визнаного судом незаконним наказу суперечить висновку про чинність самого документу, який судом визнано таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Проте, враховуючи, що судом встановлено, що заява позивача про звільнення за власним бажанням відповідачем не отримана, та не встановлено наявності підстав для звільнення позивача у зв`язку із невиконанням відповідачем законодавства про працю, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, суд вважає позовну вимогу про стягнення компенсації при звільненні за порушення законодавства про працю у розмірі 67278,68 гривень необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд погоджується із нарахованою і заявленою до стягнення позивачем заборгованості з розрахунку при звільненні: 7207,22 грн. заборгованість по заробітній платі за січень 2020 р; 4558,51 грн. - оплата відпустки за січень 2020 р.; 14 018,79 грн. – оплата лікарняних за лютий 2020 р.; 15 195,02 грн. – оплата щорічної відпустки за лютий 2020 р. березень 2020 р., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, визначено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки звільнення позивача відбулось у лютому 2020 року, у січні 2020 року позивач перебував у відпустці, тож базовими місяцями для розрахунку середньої заробітної плати листопад та грудень 2019 року. Тож розмір середньоденного заробітку становить 1329,76 грн. (28170,16 гривень (з/п за листопад) + 27679,64 грн. (з/п за грудень) /42 дні (кількість робочих днів у листопаді та грудні) = 1329,76 грн.), що підтверджується розрахунковими листами за листопад та грудень 2019 року (а.с. 36, 37).

За наявності встановлених судом обставин, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Загальна сума середнього заробітку за період з 18 березня 2020 року (наступний день після закінчення відпустки) по 19 травня 2021 року (день ухвалення даного рішення суду), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 388 289,92 гривень із розрахунку 1329,76 гривень (середньоденний дохід) х 292 робочих днів за вказаний період.

Враховуючи вищевикладене, з АТ «ЗАлК» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню: 7207,22 грн. - заборгованість по заробітній платі за січень 2020 р; 4558,51 грн. - оплата відпустки за січень 2020 р.; 14 018,79 грн. – оплата лікарняних за лютий 2020 р.; 15 195,02 грн. – оплата щорічної відпустки за лютий 2020 р. березень 2020 р., 388 289,92 грн. – середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення заборгованості з розрахунків відокремленого підрозділу АТ «ЗАлК Придніпровського виробничого управління ПАТ «ЗАлК» задоволенню не підлягають, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю цієї вимоги.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, визначені судом суми, що підлягають стягненню з відповідача у у вищезазначених розмірах, обчислених з нарахованих сум доходу з урахуванням податків та обов`язкових платежів, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позивних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, за які позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 840, 80 грн..

В частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з позивача у розмірі 3882,89 грн. в дохід держави, з підстав не сплати судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі, відповідно до ухвали суду від 10.04.2020 року, якою позивачу було відстрочено сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89 ,263-265 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат» про зміну дати та формулювання звільнення, стягнення заборгованості при звільненні, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ виконуючого обов`язки генерального директора Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» № 02-226/к від 11.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень 2020 року в сумі 7207 (сім тисяч двісті сім) гривень 22 (двадцять дві) копійки.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат на користь ОСОБА_1 заборгованість за відпустку за січень 2020 року 4558,51 грн;

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат на користь ОСОБА_1 14 018,79 грн. – оплата лікарняних за лютий 2020 р.;

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат на користь ОСОБА_1 15 195,02 грн. – оплата щорічної відпустки за лютий 2020 р. березень 2020 р.,

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат на користь ОСОБА_1 388 289,92 грн. – середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.03.2020 року по 19.05.2021 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3882,89 грн. в дохід держави.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат судовий збір в розмірі 840, 80 грн. в дохід держави.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач – Акціонерне товариство «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат», код ЄДРПОУ 00194122, юридична адреса 69032, місто Запоріжжя, вулиця Південне шосе,15.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Воробйов