Рішення № 97671193, 14.06.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/7154/20

Провадження №2/333/1158/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Христової Н.К.,

представника позивача ОСОБА_1 , Рекотової О.П.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся Концерн «МТМ» з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води у сумі 74260 грн. 21 коп. Посилається на таке. Концерн «МТМ» являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивач у період з 01.02.2016 року по 30.11.2020 року надав відповідачам послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідачі свої зобов`язання по оплаті наданих послуг не виконують, у зв`язку з чим унеможливлює своєчасні розрахунки Концерном «МТМ» за спожитий природний газ, що в свою чергу ставить під загрозу безперервність надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

21.12.2021 р. ухвалою суду провадження по справі відкрито та постановлено справу розглядати в спрощеному порядку з викликом сторін.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов в повному обсязі, просили його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов визнали частково, пояснили, що в квартирі відсутній лічильник гарячого водопостачання, тому нарахування за гарячу воду проводиться позивачем виходячи з кількості зареєстрованих осіб. Квартира неприватизована, в ній значаться зареєстрованими особи, які не мають відношення до їх сім`ї, але вони змушені сплачувати комунальні послуги за них. Відповідач ОСОБА_4 з 2009 року не проживає в цій квартирі, 16.04.2021 року було ухвалено рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 . Крім того, в одній кімнаті їх квартири холодні батареї. Просять застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджені докази та відповідні ним обставини.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 з 1988 року (а.с. 15-18).

П.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає індивідуального споживача як фізичну або юридичну особу, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач комунальних послуг – це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За змістом частини другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Отже, споживачем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що постачається концерном «Міські теплові мережі» за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) є зареєстровані в ній особи – відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відомостей щодо інших зареєстрованих в цій квартирі осіб, суду не надано.

Також суд не приймає доводи відповідачів щодо неправильного нарахування оплати за спожиту гарячу воду за відповідача ОСОБА_4 , оскільки він в цій квартирі не проживає з 2009 р., хоча і зареєстрований в ній, виходячи з такого.

Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

При цьому, п.29 вищевказаних Правил встановлює певні обов`язки споживача, так, за приписами п.п.1, 8 для зменшення вартості оплати за надані послуги споживач зобов`язаний звернутися із письмовою заявою та офіційним документом, які підтверджують тимчасову відсутність споживача або членів його сім`ї та вносити в договір зміни, які впливають на розмір оплати за послуги.

Суду не надано доказів того, що відповідачі повідомляли позивача про відсутність ОСОБА_4 та надавали офіційні документи, які підтверджують його відсутність. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, яким ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_2 , ухвалено 16.04.2021 року. Виходячи з приписів п. 29 Правил на відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 покладається обов`язок як на споживачів повідомити позивача про не проживання ОСОБА_4 в квартирі та надати рішення суду, як офіційний документ, що це підтверджує. Оскільки позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла за період до 30.11.2020 року, а рішення суду ухвалене пізніше, то підстав для перерахунку заборгованості за постачання гарячої води виходячи із меншої кількості зареєстрованих осіб – не має.

Стосовно доводів відповідача про холодні батареї, суд зазначає, що діючим законодавством передбачений порядок врегулювання відносин між споживачем та виконавцем житлово-комунальних послуг. Так, у разі неналежного надання або ненадання послуг, споживач повідомляє про це виконавця усно за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. (Згідно із Правилами надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630).

Споживач має право звернутися до виконавця та вимагати проведення перевірки якісних та/або кількісних показників послуг, що надаються. Виконавець зобов`язаний направити свого представника для такої перевірки та за її результатами скласти відповідний акт-претензію. У разі неявки представника виконавця, а також у разі необґрунтованої відмови від підписання акта, акт можуть підписати двоє інших споживачів. Виконавець протягом 3-х днів зобов`язаний повідомити споживачу про те, чи визнає він викладені в акті-претензії факти. У разі незгоди спір між виконавцем і споживачем вирішується у судовому порядку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець/виробник зобов`язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ). Окрім того, у статті 21 даного закону зазначено, що виконавці послуг зобов`язані розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості". Проведення такого перерахунку передбачено у Постанові Кабінетом міністрів України № 151 від 17.02.2010 "Про порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості" (далі Порядок №151).

Суду не надано доказів того, що відповідачі звертались із відповідними заявами до позивача з приводу неналежного надання послуг, тому їх доводи судом не можуть бути прийняті.

Суд вважає за необхідне зазначити, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України). Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Концерн «Міські теплові мережі» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою.

Відповідно до п.2.1 Статуту концерну «Міські теплові мережі», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови №99р від 08.04.2013 року, основною метою діяльності концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Згідно п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг(виконавець) і фізичною та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.

Договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте Концерн «МТМ» надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялись.

Фактичне надання цих послуг слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 18 вище вказаних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.

На підтвердження вартості надання послуг та отримання таких споживачем, Концерн «МТМ» надало довідку про нарахування наданої послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім`я квартиронаймачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 згідно якої відповідачам нараховано заборгованість з оплати за послуги теплопостачання та постачання гарячої води в сумі 74260 грн. 21 коп. ( з 01.02.2016 року по 30.11.2020 року) (а. с. 5).

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Заперечень чи спростувань відповідного розрахунку заборгованості відповідач не подав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в своїй заяві просять застосувати строк позовної давності.

Позивач звернувся із позовом 14.12.2020 р., заборгованість виникла з 01.02.2016 року.

Отже, загальний строк позовної давності для стягнення заборгованості за вказаний період повинний розраховуватись з листопада 2017 року (оскільки за листопад 2017 року оплата повинна бути проведена до 20.12.2017 р.)

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданої позивачем (а.с.6) нарахування за спожиту гарячу воду та опалення здійснюється окремо, також окремо враховується і проведена за ці дві послуги оплата, отже розраховувати строк позовної давності для цих платежів також слід окремо. Так, за централізоване опалення за період з 01.02.2016 року відповідачами вперше сплачено в листопаді 2017 року 100 грн. (а.с.7 зворот), а за надану гарячу воду вперше сплачено в березні 2018 року - 2535,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Квитанцій на підтвердження періоду та призначення платежів суду не надано. Суд вважає, що проведена оплата в листопаді 2017 року за централізоване опалення в сумі 100 грн. перервала строк позовної давності для пред`явлення вимог про стягнення заборгованості за централізоване опалення. Тому заборгованість за централізоване опалення, яка виникла в період з 01.02.2016 року по 30.11.2020 року підлягає стягненню в повному обсязі.

А строк позовної давності за надану гарячі воду не перервався, оскільки за період з 01.02.2016 року по 13.01.2018 рік оплат за надану гарячу воду не було.

У суду не має підстав вважати, що з березня 2018 року відповідачами проводилась оплата за гарячу воду та централізоване водопостачання для погашення боргу, що виник за період з 01.02.2016 року по 14.01.2018 р., що може свідчити про визнання ними свого боргу. Навпаки, розмір коштів, які вносились відповідачами свідчить про те, що вони проводили сплату саме періодичних поточних платежів за отримані комунальні послуги, на що відповідачі і посилались в судовому засіданні.

Отже, з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню заборгованість за гаряче водопостачання за період з листопада 2017 року по 30.11.2020 р., за централізоване опалення за період з 01.02.2016 р. по 30.11.2020 р. в сумі 59781,11 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають пропорційному стягненню з відповідачів.

Позивачем за первісним позовом Концерном «МТМ» при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2102 грн., оскільки позов задоволений частково, стягненню підлягає судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 1692 грн. 11 коп.

Ккеруючись ст.ст. 67, 68 ЖК України, п.п. 1, 18, 19 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, ст.ст. 4,12,13,76,81,141,280,289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.02.2016 року по 30.11.2020 р. в сумі 59781 грн. 11 коп., в решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 1692 грн. 11 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Л.О. Варнавська