Рішення № 97670654, 15.06.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа №156/312/21

Номер провадження 2-а/156/9/21

рядок статзвіту 140

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М.О.

за участю: секретаря Салатюк Г.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поліцейського СРПП відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського районного відділення поліції, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 поліцейського СРПП відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського районного відділення поліції, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 30 березня 2021 року відповідачем відносно нього винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч.6 ст.121, ст.. 125, ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. згідно якої він, 30 березня 2021 року о 22 год. 20 хв. на автодорозі між селами Біличі – Благодатне керував автомобілем «ВАЗ-2106» у якому не справна підсвітка заднього номерного знаку, чим порушив п. 30.2 г ПДР України, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 30.2 г ПДР, автомобіль не обладнаний аптечкою, чим порушив п. 31.40.6 ПДР, не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 в ПДР. Правопорушення об`єднані згідно ст. 36 КУпАП.

Вказану постанову вважає незаконною, складену з грубим порушенням норм законодавства, порядку розгляду справи, а тому просить поновити строк оскарження постанови, визнати незаконною та скасувати вказану постанову про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що дійсно керував вказаним транспортним засобом на зазначеній ділянці автодороги та був зупинений працівниками поліції. Підставою для зупинки був не освітлюваний задній номерний знак. При зупинці він повідомив, що оглядав транспортний засіб перед виїздом, його технічний стан був справним в тому числі зовнішні освітлювані прилади. Через неналежний стан дорожнього покриття вийшла з ладу підсвітка номера. Він міг усунути вказану несправність, однак працівники поліції йому не дозволили цього зробити, посадили у службовий автомобіль, винесли постанову, роз`яснивши, що він має сплатити штраф в розмірі 850 грн. за не освітлюваний номерний знак. Ознайомившись із постановою він підписав її, однак копію йому не вручили. 07 квітня 2021 року він сплатив суму штрафу в розмірі 850 грн. Через деякий час перевірив чи дана сума зарахована за зазначеним в реквізитах рахунком, при цьому, виявив той факт, що до зазначеного порушення йому дописали ще три порушення ПДР.

19 квітня 2021 року він звернувся до Володимир-Волинського відділу поліції, де йому надали копію оскаржуваної постанови. З її змісту він зрозумів, що після того як він з нею ознайомився та поставив свій підпис було внесено зміни шляхом дописання фабули правопорушень, в якій зазначено порушення, які він не вчиняв та які при ньому не озвучувалися та не фіксувалися.

В даній постанові міститься ряд неточностей та протиріч, а саме, в оскаржуваній постанові зазначено час її винесення 30.03.2021 року о 22 год. 20 хв. в той час як в описовій частині даної постанови вказано час скоєння правопорушення 30.03.2021 року також о 22 год. 20 хв. З вищевикладеного слідує, що відповідачем ОСОБА_2 виносилася постанова в момент його керування транспортним засобом.

Разом з тим, зазначені в оскаржуваній постанови пункти ПДР України не лише невірно зазначені, але й не відповідають самому регламенту ПДР. В оскаржуваній постанові зазначено, що копію постанови йому надіслано рекомендованим листом без зазначення номеру вихідного та дати. Проте ніяких рекомендованих листів від поліції йому не надходило.

Ухвалою судді від 22 квітня 2021 року матеріали адміністративного позову залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

26.04.2021 року позивач на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків та копію письмових пояснень свідка (а.с.10-12).

Ухвалою від 27 квітня 2021 року справу прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративні справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позові та просить позов задоволити.

Відповідач, поліцейський СРПП №3 відділу поліцейської діяльності №1 ( сел.Іваничі) Володимир-Волинського районного відділення поліції Мартинюк Н.І. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Головне Управління національної поліції у Волинській області –представник, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відповідачу був наданий строк для надання відзиву. Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, заслухавши вступне слово позивача, суд приходить до наступного висновку.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 982945 від 30 березня 2021 року, ОСОБА_1 30 березня 2021 року о 22 год. 20 хв. на автодорозі між селами Біличі - Благодатне керував автомобілем «ВАЗ-2106» у якому несправна підсвітка заднього номерного знаку, чим порушив п. 30.2 г ПДР, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 23 п ПДР, автомобіль не обладнаний аптечкою, чим порушив п. 31.40.6 ПДР, не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 в ПДР та скоїв адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст.121, ст. 125, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП.

В судовому засіданні позивач в частині несправної підсвітки заднього номерного знаку свою вину у вчиненні правопорушення визнав про що і повідомив працівникам поліції. Що стосується інших порушень - відсутність в автомобілі аптечки; не був пристебнутий ременем безпеки; в автомобілі не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, то їх не вчиняв. Ствердив, що працівниками поліції були дописані статті закону без його присутності та при зупинці його транспортного засобу працівниками поліції не повідомлено про вчинення вказаних правопорушень.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також, відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно із частинами першою, другою статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 « Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Як ствердив в судовому засіданні позивач, працівником поліції оголошено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. Свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення визнав повністю та 07 квітня 2021 року сплатив суму штрафу. При здійсненні оплати виявив, що працівником поліції у постанові дописано ще три правопорушення, які він не вчиняв.

У постанові, яку оскаржує позивач, окрім вказаного вище адміністративного правопорушення зазначені ще три правопорушення, зокрема ч. 5 ст. 121, ст.. 125, ч. 1 ст. 121 КУпАП з посиланням на ст. 36 КУпАП.

Як ствердив позивач вказаних правопорушень він не вчиняв. Відповідачем суду не надано жодних доказів вчинення ОСОБА_1 вище вказаних адміністративних правопорушень.

Згідно з п.2,3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч.6 ст.121, ч. 5 ст. 121, ст. 125, ч. 1 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що до оскаржуваної постанови від 30 березня 2021 року не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 121, ст.. 125, ч. 1 ст. 121 КУпАП, за які він притягнутий до відповідальності.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

В будь-якому випадку, сам факт того, що спірна постанова не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, вказує на недотримання інспектором вимог ч.3 ст.283 КУпАП до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для її скасування (ВС/КАС, справа №524/1113/17, 30.04.2020). Як ствердив в судовому засіданні позивач під час зупинки його автомобіля здійснювалося фіксування працівником поліції за допомогою відеореєстратора.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ураховуючи те, що відповідачами не було надано до суду жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ст. 125, ч. 1 ст. 121 КУпАП, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 30 березня 2021 року підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з постанови від 30 березня 2021 року у такій не вказано, що до постанови додаються пояснення свідків, відеозапис з місця події. Однак, як слідує з оскаржуваної постанови, в такій поліцейський обмежився лише описом скоєного, на його думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч.1 ст.121, ст. 125 КУпАП є недоведеним.

Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову незаконною.

Більше того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.

З вищевказаного, суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування постанови є правомірними, а тому слід постанову від 30 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - скасувати, однак направити справу на новий розгляд, оскільки позивач в судовому засіданні не заперечив факт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП за вчинення якого ним оплачено штраф в сумі 850 грн.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено 454,00 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України йому слід повернути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Адміністративний позов задоволити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 982945 від 30.03.2021 року поліцейського СРПП відділу поліцейської діяльності № 1 (сел.. Іваничі) Володимир-Волинського РВП старшого сержанта поліції Мартинюка Назара Ігоровича, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121, ст. 125 КУпАП - скасувати, а справу направити на новий розгляд у Відділ поліцейської діяльності № 1 (с. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУ НП у Волинській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 454 грн 00 коп. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Іваничівський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко