Ухвала суду № 97665437, 14.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

14 червня 2021 року м. Київ№ 640/10329/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови провести позивачу перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку на день роботи у зоні ЧАЕС - з 27.04.1986 по 27.05.1986, з урахуванням довідки про заробітну плату № 2307 від 19.10.1992 та інших документів, що знаходяться в пенсійній справі;

2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку одержаного за роботу в зоні відчуження за день роботи у зоні ЧАЕС - з 27.04.1986 по 27.05.1986, з урахуванням довідки про заробітну плату № 2307 від 19.10.1992 та інших документів, що знаходяться в пенсійній справі, починаючи з 19.09,2017.

Позиція позивача.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначає, що перебував на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні ПФУ в м. Києві з 2004 року, як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач зазначає, що 26.06.2017 він отримав другу групу інвалідності (довічно), яка пов`язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як зазначає позивач, даний факт підтверджується довідкою МСЕК: серія АВ № 0661270 від 12.07.2017 року.

Надалі, як зазначено у позові, 19.09.2017 року, позивач звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків з урахування заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження.

Позивач зазначає, що з 01.10.2017 був здійснений перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду 2 групи з урахуванням його документів:

посвідчення категорії А, учасника ліквідації на ЧАЕС, витягу списку № 36 від 17.02.1998 засідання комісії для перевірки правильності видачі посвідчень «учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», довідку про заробітну плату № 2307 від 19.10.1992 за період з 27.04.1986 року по 27.04.1986 року за роботу в зоні відчуження, довідки МСЕК комісії МОЗ № АВ № 0661270, експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної МОЗ та МНС України без урахування заробітку, одержаного в зоні відчуження.

Позивач зазначає, що 11.12.2017 року за № 14448 він подав ще одну заяву, відповідно до якої додав додаткові документи:

довідку ф. 122, яка затверджена постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальним питанням від 09.03.1988 року, видана ТОН «Архівне бюро»;

список працівників Київського АТП - 13055, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та просив залучити вказані документи до матеріалів пенсійної справи та здійснити перерахунок пенсії.

На дану заяву, як зазначає позивач, відповідач надав відповідь, датовану 12.01.2018 року № 891/09, у якій зазначив, що нарахування заробітку за виконання роботи в зоні відчуження провадиться лише на підставі первинних документів, завірених організацією в складі якої особа виконувала роботи в зоні відчуження, які підтверджують період роботи в зоні відчуження із зазначенням населених пунктів та кількості робочих годин щоденно в зоні відчуження (наприклад, табель обліку робочого часу) або на підставі рішення суду про встановлення факту, що мають юридичне значення.

У позові зазначається, що УПФУ зазначає, що у матеріалах його пенсійної справи є довідка про заробітну № 2307 від 19.10.1992 за період роботи з 27.041986 по 27.04.1986 за роботу у зоні відчуження, проте вона не відповідає вимогам, затвердженим листом Мінсоцполітики від 27.02.1996 № 01-03/244-013-2.

Позивач звертає увагу, що довідка про заробітну плату видана у 1992, а відповідач вимагає у мене довідку по формі, яка була затверджена у 1996.

Позивач, відносно відповіді ГУ ПФУ, зазначає, що як вказує відповідач, після надання до управління довідки про заробітну плату встановленого зразка та завірених копій первинних документів на підставі яких видано довідку, управління повернеться до питання перерахунку пенсії.

Позивач зазначає, що 22.02.2018 він направив до УПФУ додаткові архівні документи:

постанову Господарського суду м. Києва від 04.11.2015 по справі № 910/15443/14 про визнання ПАТ АТП-2240 банкрутом,

довідку про перейменування ПАТ «Автотранспортне підприємство-2240», видану 16.04.2017 року ТОВ «Архівне бюро»,

довідки про заробітну плату у 3-х формах за 1986 рік,

розрахунковий лист за травень 1986

та просив відповідача переглянути пенсійну справу та здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, у зв`язку з тим, що підприємство ліквідовано, а тому інші довідки, які вимагає відповідач, надати не має можливості.

Позивач зазначає, що відповідь він отримав від УПФУ, датована 14.03.2018 року за № 4483/09.

У ній зазначено, що. Управлінням було проаналізовано надані документи з урахуванням довідок про заробітну плату від 12.02.2018 з табелем по виплаті заробітної плати за травень 1986, а саме - у довідці про заробітну плату від 12.02.2018 не зазначено шифр роботи у м. Прип`ять за травень 1986, що унеможливлює підтвердження сум заробітної плати з табелем по виплаті.

Позивач зазначає, що відповідач вважає, що для вірного визначення розміру його пенсії потрібно надати довідку про заробітну плату із значенням шифру оплати за роботу в зоні відчуження, яка, б відповідала табелю по виплаті заробітної плати, або пояснення, що входить у заробітну плату за травень 1986.

На цій підставі, позивачу знову було відмовлено у перерахунку пенсії по

Позивач зазначає, що не досягши порозуміння з відповідачем, 23.04.2018 року звернувся до суду з позовом до УПФУ - зобов`язати здійснити перерахунок та виплачувати пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за день роботи у зоні ЧАЕС - з 27.04.1986 по 27.04.1986 з урахуванням довідки про заробітну плату № 2307 від 19.10.1992 та інших наявних документів, що знаходяться у пенсійній справі, починаючи з 19.09.2017.

Відповідно до рішення суду від 25.03.2019 у справі № 826/6524/18:

визнано протиправними дії УПФУ щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку за день роботи у зоні ЧАЕС - з 27 квітня 1986 року по 27 квітня 1986 року, з урахуванням довідки про заробітну плату №2307 від 19.10.1992 та інших наявних документах, що знаходяться в пенсійній справі;

зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2017 про перерахунок пенсії, з урахуванням обставин, що слугували підставою для визнання судом протиправних дій Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Враховуючи рішення суду, як вбачається з позову, ГУ ПФУ надало позивачу відповідь, яку датовано 02.01.2020 року № 10477/03, в якій зазначено, що суд вирішив повторно розглянути заяву позивача від 11.12.2017, дослідивши оригінали первинних документів, що слугували підставою для видачі довідки № 2307 від 19.10.1992.

Далі, як зазначає позивач, відповідач зазначає, що в матеріалах пенсійної справи довідка № 2307 від 19.10.1992 лише в копії, оригінал управлінню не надавався.

Управлінням було направлено акт на зустрічну перевірку заробітної плати в ВАТ «Київське АТП 1305» (нині ПАТ «АТП 2440).

В ході зустрічної перевірки підприємством було надано: оригінал Списку працівників АТП 13055, які приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до якого зазначене прізвище позивача та те, що позивач знаходився у відрядженні по ліквідації наслідків на ЧАЕС з 27.04.1986 по 27.04.1986 у м. Прип`ять.

Інших первинних документів для проведення перевірки не надано.

Вказаним листам ГУ ПФУ відмовило у перерахунку пенсії.

Не погоджуюсь з висновком відповідача, позивач зазначає, що довідка про заробітну плату №2307 за період з 27.04.1986 року по 27.04.1986 року за роботу в зоні відчуження видана 19.10.1992 і підтверджує роботу позивача у м. Прип`ять та виплату заробітної плати.

Позивач звертає увагу, що форма довідок за роботу в зоні відчуження була затвердженим Листом Мінсоцполітики №61-3/244-013-2 лише 27.02.1996 року.

Крім того, позивач зазначає, що другу групу інвалідності, пов`язану з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС позивач отримав 26.06.2017.

Позивач додає, що відповідно до постанови Господарського суду м. Києва від 04.11.2015 року по справі №930/15443/14 ПАТ «АТП-2240» було визнано банкрутом, а документи передані на зберігання до ТОВ «Архівне бюро».

Відповідна до довідки про перейменування ПАТ «Автотранспортне підприємство-2240», виданої 16.04.2017 ТОВ «Архівне бюро», вказане підприємство носило назву «Київське автотранспортне підприємство - 13055».

Довідка, затверджена Постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальним питанням від 09.03.1988 № 122, підтверджує, що 27.04.1986 позивач працював в зоні відчуження в м. Прип`ять.

У Списку працівників Київського АТП 13055, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС також значиться робота позивача 27.04.1986, а довідку яку витребовує відповідач надати неможливо, оскільки підприємство ліквідовано.

Разом з тим, до УПФХ листом від 20.02.2018 року були надані архівні документи.

Як зазначає позивач, підприємство ліквідовано відповідно до постанови суду, документи передані на зберігання ТОВ «Архівне бюро».

Оригінали документів, які, як зазначає позивач, він надав, знаходяться, саме у ТОВ «Архівне бюро».

Оригінали Витягу списку №36 від 17.021998 року засідання Комісії для перевірки правильності видачі посвідчень «учасник ліквідації….» та довідки про заробітну плату №2307 від 19.10.1992 року за період з 27.94.1986 року по 27.04.1986 року за роботу в зоні відчуження знаходяться в Комісії для перевірки правильності видачі посвідчень «учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» Київської міської державної адміністрації.

Вказані документи є первинними, на підставі яких необхідно здійснити перерахунок пенсії.

У позові також зазначається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків без урахування заробітку, отриманого за роботу в зоні відчуження з 26.06.2017.

Отже, як зазначає позивач, предметом спору є неврахування відповідачем заробітку одержаного за роботу в зоні відчуження за день роботи у зоні Ч АЕС з 27 квітня 1986 року по 27 квітня 1986 року на підставі довідки про заробітну плату №2307 від 19.10.1992.

Позивач додає, що в оригіналі довідка знаходиться в Комісії для перевірки правильності видачі посвідчень «учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». До пенсійного фонду вона надана належно завіреною.

В разі необхідності відповідач сам може звернутися за довідкою до Комісії.

Вважає, що відповідач недобросовісно виконав вищезгадане рішення суду. Вводить в оману щодо звернення до АТП, оскільки не міг звернутися до АТП, оскільки зверталося до ТОВ «Архівне бюро».

При цьому, позивач зазначає, що надав лист Управління соцзахисту від 18.09.2017, в якій зазначено, що оригінали довідки про підвищену заробітну плату за роботу в зоні відчуження № 2307 від 19.02.1992, довідку видану АТП 1305, витяг із списку № 36 від 17.02.1998 знаходяться в особовій справі позивача.

Відтак, враховуючи викладене у позові та правову позицію позивача, він просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечує проти позовних вимог.

Перш за все звертає увагу на те, що в мотивувальній частині рішення суду посилається на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 по справі №826/6524/18.

Зазначає також, що позивач звернувся до управління із заявою від 11.12.2017 про здійснення перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Листом від 12.01.2018 №891/09 Лівобережне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого є ГУ ПФУ в м. Києві) повідомило позивачу про те, що у матеріалах пенсійної справи позивача міститься довідка про заробітну плату від 19.10.1992 №2307 за період з 27.04.1986 по 27.04.1986 за роботу в зоні відчуження, проте дана довідка не відповідає вимогам затвердженим листом Міністерства соціального захисту населення від 27.02.1996 №01-3/244-013-2, яка, крім того, не підтверджена первинними документами. Не згодний з рішенням Управління позивач звернувся до суду.

Відповідач також звертає увагу на те, що відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 просив суд зобов`язати здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків з 27.04.1986 по 27.04.1986.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 25.03.2019 по справі №826/6524/18 було зобов`язано повторно розглянути заяву від 11.12.2017 про перерахунок пенсії, з урахуванням обставин, що слугували підставою для визнання протиправних дій Управління.

Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (надалі - Закон № 796-ХІІ), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Згідно з пп. 4 п. З Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 (надалі - Порядок), в разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Порядок №1210).

Пунктом 1 Порядку №1210 передбачено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до п. 6 Порядку №1210, в усіх випадках премія, передбачена підпунктом З пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Перелік документів, які додаються до заяви про перерахунок пенсії, визначаються відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1), тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 2.7 розділу II Порядку №22-1, до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Приписами пп. 3 п. 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.12.2015 у справі 21-4722а-15, обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

На виконання Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 року Управлінням повторно розглянуто заяву позивача. Згідно зазначеного рішення суд звертає увагу, що докази нарахування заробітної плати, зазначені у довідці від 19.10.1992 р. № 2307, а також оригінали первинних документів, що слугували підставою для видачі зазначеної довідки в даному випадку мають бути досліджені органами пенсійного фонду під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії.

Пенсійним фондом було здійснений повторний розгляд заяви згідно рішення суду про перерахунок пенсії. В матеріалах пенсійної справи довідка №2307 від 19.10.1992 є лише в копії, до управління оригінал не надавався.

Відповідач зазначає, що Управлінням було направлено запит на зустрічну перевірку заробітної плати в ВАТ «Київське АТП 1305» (нині ПАТ «АТП 2240»). В ході зустрічної перевірки підприємством було надано: оригінал Списку працівників Київського автотранспортного підприємства 13055, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно списку працівників Київського автотранспортного підприємства 13055, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначено, що ОСОБА_1 знаходився у відрядженні по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 27.04.1986 по 27.04.1986 року в м. Прип`ять. Інших первинних документів для проведення перевірки не надано.

Виходячи з вищезазначеного, на думку відповідача, підприємством не надано первинних документів для підтвердження заробітної плати, здійснити рішення суду згідно копії довідки немає законних підстав, тому в перерахунку пенсії було відмовлено

Оскільки позивачем не надано первинних документів та результатами перевірки теж, то ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку.

Тобто, як зазначає відповідач, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 було виконане Управлінням в межах повноважень.

По-друге: у своїх позовних вимогах ОСОБА_1 знову просить суд зобов`язати Управління здійснити перерахунок та виплачувати пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку одержаного за роботу в зоні відчуження за день роботи з 27.03.1986 по 27.03.1986 р. з урахуванням довідки про заробітну плату №2307 від 19.10.1992 р.

Відповідач зазначає, що постановою державного виконавця від 18.10.2019 ВП № 60336323 було відкрито виконавче провадження, та Управлінням надсилались відповіді щодо виконання рішення суду.

Не згодний з таким виконанням рішення суду позивач мав право оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження в порядку та строки передбачені чинним законодавством.

У зв`язку з зазначеним, як зазначає відповідач, оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення по справі №826/6524/18, то відповідно, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

З вказаною позицією, як зазначає відповідач, погодився і Верховний Суд, який у своїх постановах від 27.03.2018 року (справа № 520/5980/17) та від 27.11. 2018 року (справа №520/11829/17) дійшов висновків, що позови подані з приводу невиконання судових рішень та направлені на досягнення результатів, передбачених спеціальними нормами КАС України, що спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, не підлягають розгляду в порядку позовного провадження як новий позов.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 13.05.2020 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У відповідача витребувані матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , а також копії всіх документів, на підставі яких відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку на день роботи у зоні ЧАЕС - з 27.04.1986 по 27.05.1986, з урахуванням довідки про заробітну плату № 2307 від 19.10.1992.

Розглядаючи справу, суд приходить до висновку, що у даному випадку в рамках даної справи позивач по суті оскаржує неналежне, на його думку, виконання рішення суду в іншій справі та неврахування при її виконанні обставин, які мали б бути враховані у зв`язку з виконання рішення суду в іншій справі, заміщуючи контроль за виконанням рішення суду в іншій справі поданням нового окремого позові відносно обставин, що, однак, знаходиться поза межами компетенції суду у даній справі (640/10329/20).

Як зазначає сам позивач (а.с. 7), відповідач недобросовісно виконав рішення Окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 по справі № 826/6524/18. Із змісту рішення суду у вказаній справі вбачається, що зміст позову також містив посилання на заяву від 20.02.2018 щодо повторного звернення із заявою про врахування вищезгаданої довідки.

У взаємозв`язку з наведеним, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тобто, аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Більш того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Верховний Суд також зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, що, на думку суду, стосується і похідних від цього вимог.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України, зокрема, зазначених вище.

Невиконання судового рішення або виконання такого рішення не у повному обсязі не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Вказаний правовий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (№К/9901/5159/18), від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 (№ К/9901/1062/19).

По-друге, ч. 1 ст. 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого (нового) судового рішення в іншій справі, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом, зокрема на підставі виконавчого листа суду, який ухвалив відповідне рішення.

Тобто, позивач не позбавлений можливості в межах адміністративної справи № 826/6524/18 звертатися до суду в порядку ст. ст. 382, 383 КАС України з метою забезпечення виконання рішення суду, яке на його думку виконано неналежним чином.

При цьому, в рамках виконавчого провадження за виконавчим листом у справі № 826/6524/18 позивач не був позбавлений можливості оскарження дій/рішень державного виконавця у ВП № 60336323.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Вказана правова позиція узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а (провадження № 11-1193апп18).

Відтак, оскільки з поданням даного позову позивач бажає розв`язати питання пов`язані із виконанням рішення суду в іншій справі, провадження у справі слід закрити відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, відповідно до якого провадження в справі закривається, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому, слід зазначити, що такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись статтями ст.ст. 238 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 640/10329/20.

Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 295-297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя О.А. Кармазін