Ухвала суду № 97665269, 14.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 червня 2021 року м. Київ № 640/12318/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Дісконт»до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової служби України,про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Дісконт» (02002, м. Київ, вулиця Золота, 31-А, код ЄДР: 21594156) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР: 43005393), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби у місті Києві № 1572735/21594156 від 20.05.2020 та рішення за № 1572736/21594156 від 20.05.2020;

2) зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 586 від 04.05.2020 та податкову накладну № 587 від 04.05.2020 ТОВ фірми «Дісконт».

До суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся 30.04.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Залишаючи позовну заяву без руху судом була звернута увага позивача те, що в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем у позовній заяві не зазначено ідентифікаційного коду ГУ ДФС у м. Києві в ЄДР. Також, було зазначено про те, що відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. На виконання вимог даної норми позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. Разом з тим, позивачем заявлено 2 (дві) вимоги немайнового характеру, відтак, було зазначено про те, що зважаючи на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., тобто за одну вимогу немайнового характеру, позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн. за іншу (другу) вимогу немайнового характеру.

Крім того, суддею в ухвалі від 11.05.2021 про залишення позовної заяви без руху була звернута увага позивача на на недотримання позивачем строків звернення до суду, оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності таких причин суду не надано.

Відтак, ухвалою судді від 11.05.2021 позивача зобов`язано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

1) заяви із зазначенням ідентифікаційного коду ГУ ДФС у м. Києві в ЄДР;

2) оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду у розмірі 2270,00 грн.

3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

11.05.2021 позивачем на усунення недоліків позовної заяви надано позовну заяву, в якій позивачем зазначено ідентифікаційний код ГУ ДФС у м. Києві в ЄДР. Також надано докази сплати судового збору у розмірі 2270 грн. за іншу (другу) вимогу немайнового характеру.

Крім того, позивачем надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій заявник просить суд поновити строк на право оскарження рішення контролюючих органів у судовому порядку та розглянуту справу в межах викладених обставин справи у позовній заяві позивача.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що правовою нормою, що регулює порядок оскарження рішень контролюючих органів є ст.56 ПК України. Згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.23 ст. 56 ПК України передбачено, що оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей: скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої впади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим; якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Додає, що відповідно до абз. 1-3 п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Позивач зауважує, що ст. 102 ПК України передбачає строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Отже, на думку позивача, вказані вище положення Податкового кодексу України передбачають, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.

За словами позивача, з системного аналізу п.56.18 та 56.19 ст.56 ПК України можна дійти висновку про те, що ці норми по різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу, тобто існує колізія норм.

Додає, що згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зауважує, що аналогічна правова позиція щодо строків звернення до суду з позовом у подібних правовідносинах висловлена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 640/46/19 (провадження №К/9901/15928/19).

Пояснює, що Верховний Суд у постановах від 17.07.2019 (справа №640/46/19), від 14.02.2019 (справа № 813/4921/17) сформулював правовий висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.

Підсумовуючи викладене позивач зазначив, що враховуючи те, що оскільки позивач про порушення своїх прав дізнався 20.05.2020 процедурою адміністративного оскарження не скористався, тому відповідно до вказаних вище положень Податкового кодексу України строк у 1095 днів для звернення позивача до суду із позовом про скасування рішення контролюючого органу закінчиться 20.05.2023, однак наголошує, що позивач звернувся до суду 29.04.2021, тобто, на його думку, в межах строків звернення до суду з цим позовом.

Ознайомлюючись із заявою про усунення недоліків позовної заяви суддя зазначає, що недоліки позовної заяви позивачем виконані в частині зазначення ідентифікаційного коду ГУ ДФС у м. Києві в ЄДР та сплати судового збору у розмірі 2270 грн. за іншу (другу) вимогу немайнового характеру.

При цьому, зважаючи на те, що позивач наголошує на дотримання ним строку звернення до суду, який складає 1095 днів та закінчується 20.05.2023, все одно просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом .

Разом з тим, щодо строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає, що причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними, з огляду на наступне.

Так, строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 КАС.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

При цьому, слід звернути увагу на те, що у постанові від 02.07.2020 у справі № 1.380.2019.006119 Верховний Суд зазначив, що у справах цієї категорії, як у даному випадку, застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Вказана правова позиція також викладена і у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 1.380.2019.006517 (провадження № К/9901/12325/20).

Таким чином, Верховний Суд у постановах у справах № 1.380.2019.006119 та № 1.380.2019.006517 сформулював правовий висновок, відповідно до якого, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається ч. 2 ст. 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом підлягають врахуванню саме ті висновки Верховного Суду, які прийняті ним більш пізніше.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що судова практика не стоять на місці. У багатьох сферах вона еволюціонує і постійно розвивається.

Як свідчить і практика ЄСПЛ Конвенція - це живий організм, і її необхідно тлумачити з урахуванням реалій сьогоднішнього дня.

Як зазначив Суд у рішенні "Тайрер проти Сполученого Королівства" від 25 квітня 1978 р., вперше тлумачити Конвенцію як "живий організм" ("живий інструмент") почала Європейська комісія з прав людини, а Суд з таким тлумаченням погодився: "Суд повинен також нагадати, що, як слушно наголосила Комісія, Конвенція є живим інструментом і повинна тлумачитися у світлі умов сьогодення (п. 31)", чим і керується суд у даній справі.

Відтак, застосовуючи висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 02.07.2020 та від 20.11.2020 у справах № 1.380.2019.006119 та № 1.380.2019.006517, суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не Податковим кодексом України.

Як вже було зазначено вище, позивач у даній позовній заяві просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби у місті Києві № 1572735/21594156 від 20.05.2020 та рішення за № 1572736/21594156 від 20.05.2020;

2) зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 586 від 04.05.2020 та податкову накладну № 587 від 04.05.2020 ТОВ фірми «Дісконт».

Як зазначив позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, про порушення своїх прав товариство дізналося 20.05.2020.

При цьому, досліджуючи матеріали позовної заяви судом не встановлено обставин звернення позивача зі скаргами на № 1572735/21594156 від 20.05.2020 та рішення за № 1572736/21594156 від 20.05.2020 до комісії ДФС України з питань розгляду скарг. Про що зазначав і сам позивач, зокрема, у позовній заяві.

Відтак до суду з даним позовом позивач звернувся лише 30.04.2021, тобто із значним пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду позивача, є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно з п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду визнати неповажними.

2. Відмовити позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду.

3. Позовну заяву повернути позивачу.

4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін