Рішення № 97665163, 15.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м.Чернігів Справа № 620/4040/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Клопота С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:

1) Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

2) Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог ст.9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 272460,76 грн.

3) Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20.01.2021 по день ухвалення судового рішення у даній справі або по день фактичної виплати одноразову грошову допомогу при звільненні.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що не нарахування та не виплата ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог ст.9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 272460,76 грн., є протиправною та порушує його права і соціальні гарантії.

Від так у відповідача виник обов`язок на виплату позивачу середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20.01.2021 по день ухвалення судового рішення у даній справі або по день фактичної виплати одноразову грошову допомогу при звільненні.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 , майора поліції, звільнено за пунктом 2 частиини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області №13 о/с від 18 січня 2021 року з посади заступника начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП - начальника відділу озброєння та пожежної безпеки з 20 січня 2021 року.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 08 вересня 2021 року.

Адвокатом Кравченком В.В. було підготовано та надіслано до відповідача адвокатський запит №0302-М від 10 лютого 2021 року.

У відповідь на вказаний запит Головне управління Національної поліції в Чернігівській області надало відповідь №21/к-6аз від 17.02.2021, в якій зазначило, що ОСОБА_3 був зроблений розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 272460,76 грн., з наступних виплат:

- посадовий оклад - 3400 грн.;

- оклад за спеціальне звання - 2000,00 грн.;

- надбавка за стаж роботи (50%) - 2700,00 гри.;

- премія щомісячна (158,747%) - 12858,51 грн.

1 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , звернувся до відповідача з листом про досудове врегулювання спору, в якому просив:

- нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , одноразову (вихідну) грошову допомогу в розмірі 272460,76 грн.

Проте, листом ГУНП в Чернігівській області №21/М-30 від 09 квітня 2021 року, який стороною позивача було отримано лише 15 квітня 2021 року, позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, з посиланням на те, що ГУНП в Чернігівській області є державною установою, які фінансується по видаткам на оплату праці лише з Державного бюджету, та відповідно до пункту 8 розділу IV «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють заготовку поліцейських» затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 зі змінами, одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, а в разі надходження коштів пізніше двох з дня звільнення із служби, а в разі їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій до яких відрядженні прикомандировані поліцейські. Виходячи з наведеного одноразова грошова допомога при звільненні буде виплачена після надходження коштів в зазначений термін.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби, зокрема: особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально- виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. (далі - Закон №2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. “б” ч .І ст.1-2 Закону, особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, окрім інших, - особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські.

Аналогічні норми містяться і в постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393).

Позивач як поліцейський відповідає критерію “б” ч.І ст.1-2 Закону і є особою, яка має право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.

При цьому, необхідно розуміти, що словосполучення “які мають право на пенсію за цим Законом” це не ті хто набув право на призначення пенсії, а ті особи, які взагалі мають право при дотриманні умов визначених ст. 2 Закону.

Одноразова грошова допомога при звільненні це інша соціальна гарантія для осіб, на яких розповсюджується Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який безпосередньо з фактом призначення пенсії не пов`язаний.

У ч.2 ст.9 Закону прямо зазначено, що право на цю допомогу мають особи при звільненні за власним бажанням та при умові вислуги років 10 років і більше.

Зазначеної вислуги років недостатньо для призначення пенсії відповідно до вимог ст.12 Закону, але є достатньо для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Словосполучення “які мають право на пенсію за цим Законом”, яке використано у ч.2 ст.9 Закону, не пов`язує виплату одноразової грошової допомоги з призначенням пенсії, а лише обмежує розповсюдженні цієї соціальної гарантії тими особами, які зазначені у ст.1-2 Закону та взагалі мають права на набуття права на призначення пенсії.

Також, з аналізу ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слідує, що вказаною нормою встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам:

- які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

- які мають вислугу 10 років і більше.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 17.03.2015 у справі 21-80а15 та Верховним Судом в постанові від 10.04.2019 у справі №823/1919/16.

Таким чином, наявність у позивача на день звільнення вислуги років більше ніж 10 років та не набуття позивачем права на пенсію не може нівелювати його право на отримання зазначеної грошової допомоги, згідно Постанови №393.

Що до посилань відповідача на відсутність коштів на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України” зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення’ спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Слід зауважити, що обмежене фінансування або відсутність фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та обов`язок відповідача провести таку виплату, що є предметом спору у даній справі.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та допустив протиправну бездіяльність щодо здійснення такої виплати.

За таких підстав відповідача необхідно зобов`язати виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог ст.9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 272460,76 грн.

Що стосується вимог позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог ст.9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 272460,76 грн. суд зазначає наступне.

Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог ст.9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 272460,76 грн., на день подання позовної заяви, відповідачем було проведене.

Відтак, в задоволенні позову, в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20.01.2021 по день ухвалення судового рішення у даній справі або по день фактичної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Обов`язок відповідача виплати середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні, виникає саме в день здійснення такого розрахунку після звільнення особи.

Оскільки остаточний розрахунок при звільненні відповідачем, на день розгляду справи судом, не проведено, то ця позовна вимога є передчасною і задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем частково не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову ( з 4 позовних вимог, задоволено 2), вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати (правнича допомога ) в розмірі ? частини в сумі 3200 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп.Перемоги, буд.74, м.Чернігів,14000) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог ст.9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 272460,76 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3200,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2021 року.

Суддя С.Л. Клопот