Рішення № 97665004, 14.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/3742/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, але не більше шести місяців; зобов`язання нарахувати та стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячну заробітну плату, яку позивач отримувала, перебуваючи на посаді секретаря сільської ради за період працевлаштування на момент прийняття рішення судом, але не більше шести місяців; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не нарахування та не виплата відповідачем середньої заробітної плати з моменту її звільнення з посади секретаря сільської ради, на період її працевлаштування, суперечить приписам ст. 33 Закону України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» та порушує її права і соціальні гарантії. Також вказує, що в зв`язку з вжиттям відповідачем щодо позивача ряду неправомірних дій зазнала моральних страждань на суму 5000,00 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

В межах встановленого судом строку відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначає, що попереднє місце роботи позивача визначається як Богданівська сільська рада Варвинського району Чернігівської області про що свідчить запис №19 від 09.11.2010 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 . З огляду не те, що статус позивача як виборної посадової особи (секретаря ради) не змінювався з жовтня 1989 року по грудень 2020 року можливо допустити, що попереднє місце роботи позивача - колгосп ім. Свердлова с. Богдани Варвинського району, посада – агроном по захисту рослин. В трудовій книжці серії НОМЕР_1 починаючи з запису №4 по запис №20 відсутні записи щодо звільнення з займаної посади які повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт Закону. В свою чергу, листом від 26.01.2021 за вих. 02-25/305 позивачу надано відповідь на інформаційний запит в якому відмовлено у виплаті ч.2 ст. 33 «Про статус депутатів місцевих рад» з огляду на те, що в записі №6 трудової книжки серії НОМЕР_1 , що належить позивачеві у відповідності до вимог п.п. 2.3, 2.4. 2.6 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», що затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та ч.5 ст.48 КЗпП України, відсутнє точне формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Законе згідно зяким позивача було звільнено з займаної посади агронома. В зв`язку з відсутністю підстав для виплати середньої заробітної плати не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення суми середньомісячної заробітної плати. Також позивачем не зазначено в чому саме полягали душевні страждання останньої, що призвело до завдання моральної шкоди.

Позивачем надана відповідь на відзив, в якій вказані аналогічні обставини викладені в позові.

Відповідачем подані заперечення, в яких останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з записів в трудовій книжці позивача ( НОМЕР_1 від 31.03.1983) 30.10.1989 відповідно до протоколу № 1 першої сесії двадцятого скликання від 30.10.1989 остання вперше обрана секретарем Богданівської Ради народних депутатів (запис № 7). В подальшому, позивач була звільнена 01.11.1989 з колгоспу імені Свердлова в с. Богдани Варвинського району з посади агронома по захисту рослин на підставі наказу № 10 від 31.10.1989, у зв`язку з обранням секретарем Богданівської Ради народних депутатів, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за № 6 (а.с.17-24).

В подальшому, позивач переобиралась та працювала на вказаній виборній посаді секретаря ради до 07.12.2020 та була звільнена у зв`язку із припиненням повноважень на підставі п.п. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», що підтверджується відповідними записами вказаної трудової книжки (а.с.17-24).

Згідно довідки Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області колгосп імені Свердлова в с. Богдани Варвинського району Чернігівської області був перереєстрований в колективне сільськогосподарське підприємство «Богдани», в подальшому КСП «Богдани» перереєстрована в колективне сільськогосподарське підприємство «Богданівське», в свою чергу КСП «Богданівське» перереєстровано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Богданівське». Однак, згідно ухвали Господарського суду Чернігівської області (справа № 4/382б/118/21 від 06.05.2008) було проведено державну реєстраційну дію – припинення юридичної особи СТОВ «Богданівське», як банкрут, правонаступників не має (а.с.11).

Як слідує з матеріалів справи позивач, у зв`язку з відсутністю можливості працевлаштування, 11.12.2020 звернулась із заявою до відповідача про виплату середнього заробітку у порядку ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.8).

Відповідач листом № 02-25/42 від 06.01.2021 повідомив позивача про відсутність рівнозначної як до обрання на виборну посаду роботи, а також запропоновано посаду діловода Богданівського старостинського округу (а.с.10).

Разом з тим, зважаючи, що запропонована відповідачем посада не є рівнозначною роботою посаді агронома по захисту рослин, тому позивач відмовилась, повторно звернувшись до відповідача з вимогою здійснити виплату середнього заробітку в порядку ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.27).

Відповідач листом № 02-25/305 від 26.01.2021 повідомив позивача про відмову у виплаті середнього заробітку у порядку ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у зв`язку із неналежним оформленням трудової книжки останньої.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Роботодавець створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

З урахуванням Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відтак, аналізуючи вказані вище норми законодавства, суд зазначає, що позивач, обіймаючи посаду секретаря Богданівської сільської ради у період з 31.10.1989 по 07.12.2020, була службовцем органу місцевого самоврядування.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада), в тому числі і секретаря, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV), який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 93-IV, депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у поза робочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

В силу частини першої, другої статті 33 Закону Закон України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV № 93-IV у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Вказані гарантії для депутата ради, який працює на постійній основі, зокрема і секретаря місцевої ради, передбачено законом якщо його посаду скорочено, або підприємство, де він працював, перебуває в стадії ліквідації чи вже ліквідовано.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, приведеними вище нормами права встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади).

Тобто, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Отже, законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради, вжити заходи до його працевлаштування.

Закон № 93-IV покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що в трудовій книжці позивача відсутні записи щодо звільнення з займаної посади, які повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт Закону та позивачем не надано відомостей щодо наявності чи відсутності права на пенсійне забезпечення в розумінні чинного законодавства України, що є наслідком відсутності підстав для збереження за позивачем середньої заробітної плати на період працевлаштування.

Однак, суд не погоджується з даним твердженням відповідача, які спростовуються наступним.

Як встановлено судом та підтверджено записами в трудовій книжці позивача остання була звільнена 01.11.1989 з колгоспу імені Свердлова в с. Богдани Варвинського району з посади агронома по захисту рослин саме у зв`язку з обранням секретарем Богданівської Ради народних депутатів, що свідчить про неперервність трудових відносин на виборній посаді до 07.12.2020.

Також матеріалами справи підтверджено відсутність права позивача на пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника або за вислугу років (а.с.9, 25-26).

В зв`язку з зазначеним, оскільки позивач була депутатом місцевої ради в розумінні Закону № 93-IV, яка працювала у раді на постійній основі, працевлаштування на попередній посаді є неможливим, остання не перебуваю на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, та не отримує ніяких видів пенсій, тому, за сукупності вказаних обставин, ОСОБА_1 має право на отримання середньої заробітної плати, яку вона одержувала раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, але не більше шести місяців та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату, яку позивач отримувала, перебуваючи на посаді секретаря сільської ради за період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Водночас, положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Водночас, у позові ОСОБА_1 не зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена.

Також позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту завдання йому відповідачем моральної шкоди.

При цьому сам лише факт неприйняття позитивного рішення за заявою позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Зобов`язати Варвинську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату, яку ОСОБА_1 отримувала, перебуваючи на посаді секретаря сільської ради за період працевлаштування, але не більше шести місяців.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу“Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області (вул. Пилипенка, 3, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600, код ЄДРПОУ 41510040).

Повний текст рішення суду складено 14.06.2021.

Суддя О.М. Тихоненко