Рішення № 97664902, 15.06.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 824/384/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною та заповзання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі – позивач) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Міністерства енергетики та захисту довкілля України (юридична адреса: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, інд. 03035, код ЄДРПОУ: 37552996), яка полягає у невиконанні вимог пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року № 123, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2018 року за № 797/32249 - не укладенні з ним, переможцем Конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки, трудового договору (контракту) строком на п`ять років та не видачі наказу про призначення його на посаду директора національного природного парку “Вижницький”;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Міністерство енергетики та захисту довкілля України (юридична адреса: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, інд. 03035, код ЄДРПОУ: 37552996) виконати вимоги пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року №123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2018 року за № 797/32249 - укласти з ним, переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видати наказ про призначення його на посаду директора національного природного парку “Вижницький”.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року залучено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського, 35, код ЄДРПОУ 43672853) до участі у справі, як другого відповідача у справі.

12.02.2021 року ухвалою суду, за клопотання позивача, зупинено провадження у справі з метою примирення. Оскільки сторони виявили бажання врегулювати спір шляхом примирення.

02.04.2021 року ухвалою суду поновлено провадження у справі, оскільки відповідач не вирішив спір у добровільному порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.08.2019 року конкурсною комісією Мінприроди, відповідно до порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого наказом міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року № 123 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2018 року за № 797/32249 проведено заключний етап конкурсного відбору претендентів на посаду керівників установ ПЗФ, оголошеного наказом Мінприроди від 18.07.2019 року № 261. За результатами співбесіди конкурсна комісія Мінприроди вирішила визначити переможцем конкурсу на посаду директора національного природного парку «Вижницький» ОСОБА_1 (п. 4).

16.09.2019 року листом № 01.34-1062 Вижницька районна державна адміністрація Чернівецької області погодила призначення ОСОБА_1 на посаду директора національного природного парку «Вижницький».

Однак, трудовий договір (контракт) з позивачем, як переможцем конкурсу досі не укладений, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

01.07.2020 року до суду надійшов відзив Міністерства енергетики та захисту довкілля України на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до пункту 13 Положення № 847 державний секретар Мінекоенерго відповідно до покладених на нього завдань призначає на посаду і звільняє з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінекоенерго. Проте, Законом України від 02.09.2019 №117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесені, зокрема, зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та суттєво змінено порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідача. Відповідно до пункту 12-1 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністр призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. З вищезазначеного вбачається, що має місце неузгодженість окремих нормативно-правових актів Мінекоенерго, зокрема Положення, Порядку з вимогами законодавства. Наразі розробляються зміни до Порядку та інших нормативно-правових документів Міністерства з метою їх актуалізації. (т.1 а.с.125).

21.07.2020 року до суду надійшов відзив Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечують та просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Оскільки що відповідно до пункту 13 Положення Державний секретар Мінекоенерго відповідно до покладених на нього завдань призначає на посаду і звільняє з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінекоенерго. Проте, Законом України від 02.09.2019 №117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесені, зокрема, зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та суттєво змінено порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Відповідачів. Так, відповідно до пункту 12-1 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністр призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. З вищезазначеного вбачається, що мала місце неузгодженість окремих нормативно-правових актів Мінекоенерго, зокрема Положення, Порядку з вимогами законодавства. Разом з цим зазначають, що Міндовкілля було створено як окрему юридичну особу, а не шляхом реорганізації Міністерства енергетики України (до перейменування Міністерство енергетики та захисту довкілля України), що в свою чергу свідчить про відсутність правовідносин між Міндовкілля та позивачем. Окрім того, Міндовкілля жодним чином не порушило прав позивача.

З урахуванням заявлених вимог, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи було зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог, заперечень.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог, заперечень, у зв`язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судовому засіданні позивач, позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наданих письмових пояснень, просили суд задовольнити позовні вимоги, розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

20, 22 серпня 2019 року відповідно до протоколу № 11 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерство екології та природних ресурсів України вирішили визначити переможцем конкурсу на посаду директора національного природного парку «Вижницький» ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 50-53).

28.08.2019 року Міністерство екології та природних ресурсів України листом № 351/18 «Про результати конкурсу» повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 3 розділу 5 Порядку № 123 його визначено переможцем конкурсу на посаду директора національного природного парку «Вижницький» та зазначило, що йому необхідно подати до Управління роботи з персоналом документи передбачені ч.2 ст. 57 Закону України «Про запобігання корупції», Порядком № 171, (т.1 а. с. 12).

02.09.2019 року Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 Міністерство екології та природних ресурсів України перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, та реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Мінекоенерго. (т. 1 а.с.149).

09.09.2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції направило до Міністерства екології та природних ресурсів України інформацію про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 .

За результатами перевірки встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості2 декларації кандидат не зазначив право користування об`єктом нерухомого майна відповідно до розділу 2.1. «Інформація про суб`єкта декларування», який вказаний як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання кандидата. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидат на посаду зазначив, зокрема, заробітну плату, отриману за основним місцем роботи у сумі 121240, 00 грн, де джерелом доходу зазначено суб`єкт декларування. Водночас, згідно відомостей, що надійшли з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб, впродовж звітного рок кандидат отримав дохід у сумі 121239,83 грн., (заробітна плата нарахована (виплачена) від Вижницького територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). (т.1 а. с. 13-16).

16.09.2019 року позивач надав Міністерству екології та природних ресурсів України пояснення щодо результатів спеціальної перевірки. (т. 1 а. с. 17).

27 грудня 2019 року наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 564, затверджено перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля станом на 15.11.2019.

У пункті 19 якого зазначено Національний природний парк «Вижницький» ( АДРЕСА_1 ) належить до Міністерства енергетики та захисту довкілля, (т.1 а.с. 151-153).

16.09.2019 року Вижницька районна державна адміністрація листом № 01.34-1062 повідомило в.о. державного секретаря Міністерства екології природних ресурсів України Гаврилюка О. про погодження ОСОБА_1 на посаду директора національного природного парку «Вижницький» згідно з вимогами чинного законодавства. Про що зазначено в картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, установи та організації, належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. (т. 1 а. с. 18-19).

20.09.2019 року Вижницька міська рада звернулась листом № 02-18/1408 до Міністра енергетики та захисту довкілля, в якому просила підтримати погодження Вижницької районної державної адміністрації щодо призначення ОСОБА_1 , переможця конкурсу, на посаду директора НПП «Вижницький» та заключити з ним контракт. (т. 1 а. с. 20)ж.

06.02.2020 року позивач звернувся до листом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, де просив повідомити його чи завершена спеціальна перевірка та складена довідка про проведення спеціальної перевірки Управлінням роботи з персоналом щодо його особи, також чи надійшло погодження про призначення його директором НПП «Вижницький» від Вижницької районої державної адміністрації. (т. 1 а. с. 21).

04.03.2020 року у відповідь Міністерство енергетики та захисту довкілля України повідомило позивача листом № 26/1.9-22.2-5709, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 Міністерство екології та природних ресурсів України перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, та реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Мінекоенерго. У зв`язку із цим нормативно-правовові акти Мінеконерго, зокрема і Порядок проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, мають бути приведенні у відповідність до законодавства. (т. 1 а. с. 35-36).

27.02.2020 року позивач звернувся до Міністра енергетики та захисту довкілля України та в.о. Державного секретаря Міністерства енергетики та захисту довкілля України, просив, у зв`язку з перемогою у конкурсі на посаду директора національного природного парку «Вижницький», укласти з ним трудовий договір/контракт строком на 5 років та видати наказ про призначення його на посаду директором НПП «Вижницький». (т. 1 а. с. 22-23).

У відповідь Міністерство енергетики та захисту довкілля України повідомило позивача, що по суті порушених питань у зверненні від 06.02.2020 року надано йому листом Мінекоенерго від 04.03.2020 року № 26/1.9-22.2-5709. (т. 1 а. с. 37).

27 травня 2020 року відповідно до пункту 1 Постанови КМ України № 425 перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля на Міністерство енергетики України. Пунктом 2 та підпунктом 3 пункту 3 постанови КМУ № 425 утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та установлено, що Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах, (т.1 а. с. 118, 150).

19 серпня 2020 року відповідно до пункту 1 розпорядження КМУ № 1031-р передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства енергетики до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 14.07.2020 року органом управління Національного природного парку «Вижницький», НПП`Вижницький» (код ЄДРПОУ 21438930) є Міністерство екології та природних ресурсів України. (т.1 а. с. 154-159).

27 січня 2021 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України оголосило конкурсний відбір керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в тому числі Національного природного парку «Вижницький», (т.2 а. с. 39-40).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд до спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

У своїй діяльності відповідач керується Конституцією України, законами України, постановами КМУ, указами Президента України, Порядком проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 17 квітня 2018 року № 123 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Конституції України визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно п.1-3 1 ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 Міністерство екології та природних ресурсів України перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, та реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Мінекоенерго.

27 травня 2020 року відповідно до пункту 1 Постанови КМ України № 425 перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля на Міністерство енергетики України. Пунктом 2 та підпунктом 3 пункту 3 постанови КМУ № 425 утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та установлено, що Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах. (т.1 а. с. 118, 150).

Особливим видом правонаступництва державних органів є публічне правонаступництво (до якого також можливо віднести періодичні реорганізації або ліквідації вказаних органів), за якими права та обов`язки одного суб`єкта права переходять до іншого у випадках та у порядку встановлених законом та підзаконними актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду (далі - Установи ПЗФ), що належать до сфери управління Мінприроди визначений Порядком проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 17 квітня 2018 року № 123 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 2 розділу ІІ Порядку №123 підставою для проведення конкурсу є: 1) утворення нової Установи ПЗФ; 2) наявність вакантної посади керівника Установи ПЗФ; 3) закінчення строку дії трудового договору (контракту) з керівником Установи ПЗФ; 4) дострокове припинення (розірвання) трудового договору (контракту) з керівником Установи ПЗФ. Рішення щодо оголошення конкурсу приймає Міністр екології та природних ресурсів України.

Відповідно до частин 1-5 розділу VІ Порядку №123 за результатами проведення конкурсу голова Конкурсної комісії надає інформацію про рішення Конкурсної комісії щодо переможця конкурсу державному секретарю Мінприроди з метою його призначення на посаду.

Переможець конкурсу призначається на посаду керівника Установи ПЗФ за результатами спеціальної перевірки. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на структурний підрозділ апарату Мінприроди з питань роботи з персоналом, якщо ці функції не покладені на інші підрозділи Мінприроди.

Після проведення конкурсу кандидатура переможця погоджується з відповідною місцевою державною адміністрацією відповідно до Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818.

Не пізніше ніж на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки державний секретар Мінприроди укладає із переможцем конкурсу трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видає наказ про призначення на посаду керівника відповідної Установи ПЗФ.

Після закінчення дії трудового договору (контракту) проводиться новий конкурс.

Таким чином, вказаним Порядком №123 чітко визначено порядок призначення на посаду переможця конкурсу, який передбачає, що після визначення переможця його кандидатура погоджується з місцевою державною адміністрацією та на 3-й робочий день після надходження погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки укладається з переможцем контракт строком на п`ять років.

20, 22 серпня 2019 року відповідно до протоколу № 11 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерство екології та природних ресурсів України вирішили визначити переможцем конкурсу на посаду директора національного природного парку «Вижницький» ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 50-53).

28.08.2019 року Міністерство екології та природних ресурсів України листом № 351/18 «Про результати конкурсу» повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 3 розділу 5 Порядку № 123 його визначено переможцем конкурсу на посаду директора національного природного парку «Вижницький» та зазначило, що йому необхідно подати до Управління роботи з персоналом документи передбачені ч.2 ст. 57 Закону України «Про запобігання корупції», Порядком № 171, (т.1 а. с. 12).

Судом встановлено, що 16.09.2019 року Вижницька районна державна адміністрація листом № 01.34-1062 повідомило в.о. державного секретаря Міністерства екології природних ресурсів України Гаврилюка О. про погодження ОСОБА_1 на посаду директора національного природного парку «Вижницький» згідно з вимогами чинного законодавства. Про що зазначено в картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, установи та організації, належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. (т. 1 а. с. 18-19).

Між тим, відносно позивача 09.09.2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції направило до Міністерства екології та природних ресурсів України інформацію про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 .

За результатами перевірки встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації кандидат не зазначив право користування об`єктом нерухомого майна відповідно до розділу 2.1. «Інформація про суб`єкта декларування», який вказаний як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання кандидата. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидат на посаду зазначив, зокрема, заробітну плату, отриману за основним місцем роботи у сумі 121240, 00 грн., де джерелом доходу зазначено суб`єкт декларування. Водночас, згідно відомостей, що надійшли з Державного реєстру фізичних осіб-платниів податків про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб, впродовж звітного рок кандидат отримав дохід у сумі 121239,83 грн., (заробітна плата нарахована (виплачена) від Вижницького територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).(т.1а.с.13).

16.09.2019 року позивач надав Міністерству екології та природних ресурсів України пояснення щодо результатів спеціальної перевірки. (т. 1 а. с. 17).

З урахуванням зазначеного, суд враховує, що законодавством не визначено обов`язку позивача контролювати процес призначення на посаду за результатами конкурсу, що дозволяє суду зробити висновок про те, що позивач мав законні сподівання на дотримання суб`єктом владних повноважень Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123.

Згідно з частиною першою ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив: «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

При тлумаченні згаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

У межах вказаної справи позивач оскаржує бездіяльність відповідача, внаслідок якої позивач був позбавлений права бути призначеним на посаду директора національного природного парку “Вижницький”, у зв`язку з визнанням його переможцем конкурсу, та відповідно суд вбачає наявність правових наслідків бездіяльності відповідача для ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Позивач заявив про вирішення публічно-правового спору у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідачів, який полягає у невиконанні вимог Порядку проведення конкурс, не укладенні з переможцем конкурсу трудового договору та не видачею наказу про призначення на посаду.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Здійснивши системний аналіз позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи в сукупності, суд встановив, що відповідач без додержання вимог частини 1 статті 43 Конституції України, а також без додержання державних гарантій у сфері зайнятості, визначених п.1-3 я. 1 ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення», допустив порушення конституційних прав позивача, яке відбулося внаслідок бездіяльності відповідача, по причині якої позивач позбавлений права бути призначеним на посаду директора національного природного парку “Вижницький”, як переможець конкурсу, та відповідно суд констатує наявність правових наслідків бездіяльності відповідача для ОСОБА_1 .

Таким чином, правильним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України виконати вимоги пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно - заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року № 123, укласти з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України – ОСОБА_1 , трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видати наказ про його призначення на посаду директора національного природного парку “Вижницький”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 стаття 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. що підтверджується квитанцією № 48356522 від 12.03.2020 року. (а. с. 1).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яка полягає у невиконанні вимог пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року № 123, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2018 року за № 797/32249 - не укладенні з ним, переможцем Конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки, трудового договору (контракту) строком на п`ять років та не видачі наказу про призначення його на посаду директора національного природного парку “Вижницький”;

3. Зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України виконати вимоги пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року №123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2018 року за № 797/32249 - укласти зі ним, переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видати наказ про призначення його на посаду директора національного природного парку “Вижницький”.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Міністерство енергетики та захисту довкілля України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, код ЄДРПОУ 37552996).

Відповідач 2: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського, 35, код ЄДРПОУ 43672853).

Суддя П.Д. Дембіцький