Рішення № 97664726, 08.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року справа № 580/995/21

17 годин 15 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/995/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача адвокат Федина О.В. – за ордером]

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, м. Львів, Львівська область, 79016, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13814885) [представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю – бере участь у режимі відеоконференції]

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова Львівської області (вул. Виговського, 34, м. Львів, Львівська область, 79022, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38007594) [представник третьої особи – не прибув]

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

01.03.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова Львівської області, просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови повернути помилково сплачений ОСОБА_1 збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості 20.07.2019 у сумі 6247,21 грн, викладеній у листі-відповіді від 10.02.2021 №1300-5604-8/12362;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати і подати до органів Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості у сумі 6 247,21 грн.

Ухвалою від 02.03.2021 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 19.03.2021. Ухвалою від 19.03.2021 відкладено розгляд справи до 06.04.2021, оголошено перерву до 23.04.2021. У зв`язку з хворобою судді Черкаського окружного адміністративного суду Л.В.Трофімової з 19.04.2021 по 14.05.2021 включно судове засідання 23.04.2021 не відбулось, розгляд справи призначено на 19.05.2021. Ухвалою від 19.05.2021 здійснено перехід у розгляді справи № 580/995/21 зі спрощеного у загальне позовне провадження, продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі № 580/995/21 на 30 днів з 05.05.2021, призначено підготовче засідання на 04.06.2021. Ухвалою від 04.06.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по сутні на 08.06.2021.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості майна у сумі 6247,21 грн, що підтверджується квитанцією. Оскільки житло придбавалось вперше, то позивач розраховує на добросовісність дій суб`єктів публічної адміністрації, має право на звільнення від сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому звернувся 05.02.2021 до відповідача із заявою про підготовку подання до органів казначейства для повернення помилково сплачених коштів. Листом від 10.02.2021 № 1300-5604-8/12362 відповідач відмовив у направленні подання та поверненні сплачених коштів, зазначивши про відсутність підстав у зв`язку із тим, що пунктом 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, із змінами, внесеними постановою від 23.09.2020 № 866 саме на нотаріусів покладено обов`язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі – продажу нерухомого майна. Питання придбання нерухомого майна вперше повинно з`ясовуватись нотаріусом. Позивач вважає відповідь відповідача протиправною у контексті визнання позивача платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування і невизнання підстав для звільнення від сплати 1% від вартості придбаного вперше нерухомого житлового майна, у зв`язку з чим звернувся за захистом до суду. Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив стягнути з відповідача витрати з оплати правничої допомоги у цій справі у сумі 5675 грн.

Відповідач позов не визнав, 18.03.2021 подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.54-57), де зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає позов таким, що не належить задоволенню з огляду на те, що відповідач має діяти у законний спосіб, питання не врегульовано, відсутній механізм перевірки інформації щодо того факту чи вперше особа придбавала нерухомість, позаяк не існує єдиної бази, за допомогою відомостей якої можливо було би однозначно визначити факт первинного придбання нерухомого житлового майна особою, а також не існує спеціального органу (інспектора) компетентного надавати довідки про підтвердження обставин придбання житла вперше. Позивачем не надано доказів, що майно придбавалося вперше. Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити. У відзиві зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та належить зменшенню. Представник відповідача у судовому засіданні 07.06.2021 пояснив, що подання подається платником (позивачем), а не відповідачем, разом з заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документу про переказ, що підтверджує перерахування коштів.

Третя особа у судове засідання свого представника не направила, 24.03.2021 звернулася до суду з поясненнями у справі, відповідно до яких підтверджує фактичне надходження 22.07.2019 коштів на рахунок державного бюджету № р/р НОМЕР_2 від платника ОСОБА_1 за кодом 24140500 «збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна» у сумі 6247,21 грн (а.с.86).

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши повідомлені учасниками справи аргументи, оцінивши надані позивачем, третьою особою та відповідачем докази щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою від 05.02.2021 про повернення сплачених коштів з операції купівлі квартири – збору на загальнообов`язкове пенсійне страхування у сумі 6247,21 грн (а.с.6), проте листом Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 10.02.2021 №1300-5604-8/12362 позивача повідомлено про відсутність підстав для повернення збору у зв`язку з тим, що пунктом 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, із змінами, внесеними постановою від 23.09.2020 № 866 саме на нотаріусів покладено обов`язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі – продажу нерухомого майна (а.с.10).

Судом встановлено, що згідно квитанції від 20.07.2019 №0003413 отримувач платежу є Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова Львівської області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38007594) щодо коштів від платника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у сумі 6247,21 грн за призначення платежу: сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.9). Третя особа на виконання вимог ухвали суду (а.с.27-28) підтвердила фактичне надходження коштів 22.07.2019 від платника ОСОБА_1 у сумі 6247,21 грн (а.с.44).

Судом встановлено, що 20.07.2019 на підставі договору купівлі-продажу квартири №1711, засвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Король Н.П. набула права власності на квартиру загальною площею 29,3 кв. м. за адресом АДРЕСА_2 (а.с.7-8). Позивачем згідно з квитанцією від 20.07.2019 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості майна за договором 6247,21 грн (а.с.9).

Надаючи оцінку доводам позивача, відповідача щодо підстав для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, зважаючи на інформацію третьої особи про сплату, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі – Закон № 400/97) платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Згідно пункту 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти житлової нерухомості – будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону № 400/97 передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена у договорі купівлі-продажу такого майна. Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97 врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998 № 1740 (далі – Порядок № 1740). Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується фізичними особами, що придбавають нерухоме майно у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Судом враховано, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, проте, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості майна.

Твердження відповідача, викладене у листі – відповіді від 10.02.2021, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є необґрунтованим, позаяк позивачем було сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості майна 20.07.2019 до внесення доповнень до пункту 15-3 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866.

Відповідачем не надано доказів на спростування того, що позивачем не уперше придбано житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 20.07.2019 у зв`язку з чим збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування належав сплаті.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів, що би спростовували твердження позивача про придбання житла вперше, чи підтверджували би реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна, придбаного вперше, та свідчили би про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не встановлено.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта від 11.02.2021 № 245530387 (а.с.12-14) за ОСОБА_1 зареєстровано: квартиру загальною площею 29,3 кв.м., житлова площа 18,1 кв.м., за адресом: АДРЕСА_2 ; підстава реєстрації – договір купівлі-продажу квартири від 20.07.2019 № 1711; форма власності – приватна; розмір частки – 1.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та не вжиття заходів з боку Пенсійного фонду України та його територіальних відділень з метою встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись у провину особі, позаяк неякісне правове регулювання правовідносин, не визначення порядку і процедур виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи безпідставного обмеження прав громадян та/або покладання незаконних обов`язків щодо власності.

У постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 (ЄДРСР 75082506) Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №372/1350/17 (ЄДРСР 83647637) та від 14.11.2019 у справі № 819/442/17 (ЄДРСР 85645767). Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 20.05.2010 у справі Lelas проти Хорватії, 55555/08 застосування принципу «належного урядування» передбачає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме органами влади не виконано обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло би юридичній визначеності у правовідносинах щодо майнового інтересу особи, то негативні наслідки бездіяльності та/або неякісного правового регулювання мають покладатися на державу. Твердження відповідача про неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу у поверненні сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими і непереконливими.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі – Порядок № 787). Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а під час повернення судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, що набрала законної сили. Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215 казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у НБУ, зокрема здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Суд зазначає, що Пунктом 5 Порядку № 787 на відповідача не покладено обов`язку направлення «подання про повернення коштів» до казначейства, а тому у задоволенні позовних вимог у частині «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до органів Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості у сумі 6 247,21 грн» належить відмовити.

Суд зазначає, що позивачем не конкретизовано, до яких саме до органів Державної казначейської служби України належить сформувати подання, тому у задоволенні даної вимоги у викладеній позивачем формі належить відмовити.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи дії відповідача щодо відмови сформувати подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 6247,21 грн з операції купівлі-продажу нерухомого майна вперше за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду заяви позивача діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 6 частини 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, у редакції постанови від 15.02.2018 № 2-1 (далі – Положення № 28-2), Головне управління Фонду здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за цільовим використанням коштів Фонду, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Згідно з частиною 7 Положення № 28-2 Головне управління Фонду під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Згідно з пунктом 2 частини 6 Положення № 28-2 Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб – підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у поверненні сплаченого збору з операцій придбання (купівлі – продажу) нерухомого майна, що не належав сплаті позивачем, діяв протиправно, не у межах повноважень, не у спосіб, не з метою, з якою ці повноваження надано, позаяк Законом №400/97 передбачено винятки у сплаті збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції нерухомого майна осіб, які придбавають житло вперше, у зв`язку з чим ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати для подання до Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова Львівської області висновок про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 6 247,21 грн.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а у матеріалах справи містяться квитанції від 23.02.2021 № 94806 та № 94749 про сплату позивачем судового збору у сумі 1816 грн, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат позивача, пов`язаних із сплатою судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 908 грн.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або належить сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що належить сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати належать компенсації стороні, що не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Великою Палатою Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі (ЄДРСР 75149541).

Суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір від 16.02.2021 № 16/02-2021 (а.с.16), додаткову угоду від 16.02.2021 (а.с.18), акт – розрахунок від 25.02.2021 № 16/02-2021 відповідно до якого адвокатом витрачено 5 годин вартістю 1135 грн/година, а всього у сумі 5675 грн (а.с.19), рахунок –фактура № 1-16/02-2021, квитанція від 25.02.2021 № 7 у сумі 5675 грн (а.с.21).

Інформація, що міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу (постанова КЦС ВС № 638/7748/18 ЄДРСР 93053487).

Під час визначення суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а розмір обґрунтований. ЄСПЛ зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір – обґрунтованим (рішення у справі Bottazzi проти Італії, № 34884/97). Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг адвокатом. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд враховує відповідність наданої допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/7375/18 (ЄДРСР 85645427).

Суд, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу враховує, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеній сумі з іншої сторони, адже має бути доведеною, документально обґрунтованою та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (Верховний Суд у справі № 201/14495/16-ц).

ВС КЦС у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020 зазначив: суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. У даній справі підготовка представником відповідача і третьої особи відзиву на касаційну скаргу від імені відповідача на семи сторінках та аналогічного за змістом відзиву на касаційну скаргу від імені третьої особи на чотирьох сторінках вочевидь не вимагала від адвоката витрат часу у вказаному обсязі (16 годин і 8 годин відповідно), як зазначено в актах виконаних робіт (наданих послуг).

Верховний Суд у справі №826/8107/16 наголосив, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.

Матеріали справи не містять надання доказів публічної звітності адвокатом та/або ведення Книги обліку доходів та витрат та/або витягу з цієї книги обліку щодо фіксації отриманих доходів від позивача у сумі 5675 грн за датою квитанції та акта від 25.02.2021, позов задоволено частково – вимоги не сформульовані відповідно до способу забезпечення виконання у контексті якості надання адвокатських послуг, у даній категорії справ є рішення Верховного Суду, тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати правничої допомоги у сумі 1135 грн.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови сформувати для подання до Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова Львівської області висновок про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 6 247,21 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати для подання до Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова Львівської області висновок про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 6 247,21 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, м. Львів, Львівська область, 79016, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, м. Львів, Львівська область, 79016, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати правничої допомоги у сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області [вул. Митрополита Андрея, м. Львів, Львівська область, 79016, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13814885];

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова Львівської області [вул. Виговського, 34, м. Львів, Львівська область, 79022, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38007594].

Повне судове рішення складено 14.06.2021.

Суддя Л.В. Трофімова