Рішення № 97664152, 15.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 червня 2021 р. № 520/2930/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Коломацького селищного голови Гуртового Володимира Григоровича (вул. Гетьмана І. Мазепи, буд. 2, смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, 63101), Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (вул. Гетьмана І. Мазепи, буд. 2, смт. Коломак, Богодухівський район, Харківська область, 63101, код ЄДРПОУ 04398117), третя особа: Фінансове управління Коломацької селищної ради (вул. Гетьмана І. Мазепи, буд. 2, смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, 63101, код ЄДРПОУ 41832468) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Коломацького селищного голови від 28 січня 2021 року №12-к "Про звільнення у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради";

- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника фінансового управління Коломацької селищної ради з 29 січня 2021 року;

- стягнути з Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (ЄДРПОУ 04398117) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати Коломацького селищного голову Гуртового Володимира Григоровича, Коломацьку селищну раду Богодухівського району Харківської області (ЄДРПОУ 04398117) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рівнозначну посаду у фінансовому відділі Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області;

- стягнути з Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (ЄДРПОУ 04398117) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, у розмірі 90000,00 грн. (дев`яносто тисяч гривень);

- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника фінансового управління Коломацької селищної ради та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 15 грудня 2017 року ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника фінансового управління Коломацької селищної ради. Проте, 28.01.2021 року Коломацький селищний голова ОСОБА_2 , порушивши процедуру реорганізації фінансового управління, належним чином не попередивши про зміну істотних умов праці, не запропонувавши у встановлений строк рівнозначну посаду, видав розпорядження від 28.01.2021 року №21-к, звільнив позивача з займаної посади. Позивач вважає, що дане розпорядження відповідача є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді та наданні їй рівнозначної посади з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У відзиві на позовну заяву представник другого відповідача наголосив на тому, що при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Звільнення ОСОБА_1 здійснено за наявності передбачених законом підстав (ліквідація юридичної особи), а позивача як своєчасно повідомлено про майбутнє звільнення на підставі ч. 1ст. 40 КЗпП України, так і запропоновано усі наявні вакантні посади, від переведення на які позивач відмовився. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив на тому, що з розпорядження №73-к взагалі не вбачається в чому саме будуть полягати істотні зміни умов праці, кого буде в подальшому звільнено та не конкретизовано відповідні обставини, що свідчить про те, що розпорядження № 73-к та Додаток № 1 до нього не відповідають необхідним критеріям, що встановлені законом, а тому не може вважатися належним повідомленням про зміну істотних умов праці та наступне вивільнення в розумінні ст. 32, 49-2 КЗпП України. Окрім того, відповідачем були порушені пункти Колективного договору. Також представник відповідача зазначив, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільненням у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

У запереченнях на адміністративний позов представником другого відповідача зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 49-2 КЗпП України попереджено працівників Коломацької селищної ради про можливі зміни істотних умов праці, а також можливі вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Перший відповідач та третя особа не скористалися правом, наданим адміністративним процесуальним законодавством, та не надали до суду жодних пояснень, заперечень, клопотань тощо.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 15 грудня 2017 року ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника фінансового управління Коломацької селищної ради, що підтверджується копією Розпорядження Коломацького селищного голови від 15.12.2007 року № 60 "Про призначення на посаду начальника фінансового управління Коломацької селищної ради Паймаш Г.М.".

Рішенням №9 ІІІ сесії VIII скликання від 21.12.2017 року було затверджено Положення про фінансове управління Коломацької селищної ради.

Починаючи з 11.11.2020 року ОСОБА_1 є депутатом Коломацької селищної ради ІХ скликання, що підтверджується копією Посвідчення №5.

Судом встановлено, що 11.11.2020 року була проведена І сесія ІХ скликання Коломацької селищної ради Богодухівського району. Рішенням І сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради № 21 від 11.11.2020 року було вирішено скоротити з 11.01.2021 року фінансове управління Коломацької селищної ради.

Так, 11.11.2020 року було видано Розпорядження Коломацького селищного голови № 73-к "Про можливі зміни істотних умов праці працівників Коломацької селищної ради", в якому було зазначено: "Попередити працівників Коломацької селищної ради про можливі зміни істотних умов праці, а також можливе вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (структури та штатної чисельності)".

Позивача 13.11.2020 року було повідомлено із вказаним розпорядженням, що підтверджується копією листа особистого ознайомлення.

Судом встановлено, що 27.11.2020 року була проведена ІІ сесія ІХ скликання Коломацької селищної ради Богодухівського району.

Рішенням ІІ сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради Богодухівського району № 5 від 27.11.2020 року було вирішено внести зміни до п.2 рішення 1 сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради від 11.11.2020 року № 21 "Про апарат селищної ради його підрозділи та відділи та умови оплати праці на 2020 рік", виклавши його в новій редакції: "Ліквідувати фінансове управління Коломацької селищної ради з 27.11.2020 року".

Суд зазначає, що 27.01.2021 року була проведена IV сесія ІХ скликання Коломацької селищної ради Богодухівського району.

Рішенням ІV сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради було створено фінансовий відділ Коломацької селищної ради.

Коломацьким селищним головою ОСОБА_2 було видано 28.01.2021 року Розпорядження № 12-к "Про звільнення у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради", яким вирішено звільнити ОСОБА_1 – начальника фінансового управління Коломацької селищної ради 28.01.2021 р. у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради та відмовою від переведення на іншу роботу згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Не погоджуючись із такими діями суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Надаючи оцінку правомірності звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року № 2493-III (далі Закон № 2493-III).

Згідно ч.1 ст.10 Закону № 2493-III сільські, селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Повноваження голів сільських, селищних, міських рад визначено ст.ст.25-26 Закону № 2493-III .

Відповідно до ст.12 Закону сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Пунктами 19 та 20 ч. 4, ч. 5 статті 42, ч. 8 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що селищний голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими Законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесенні радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень. Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України (ч. 1 ст. 20 Закону № 2493-III), зокрема, Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. Дія норм законодавства про працю (зокрема, Кодексу законів про працю України) поширюється на правовідносини між позивачем та відповідачем у частині відносин, не врегульованих Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про державну службу".

Позивача звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, в якому зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Щодо процедури звільнення, суд наголошує, що статтею 492 визначено порядок вивільнення працівників. Так, відповідно до цього порядку про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Судом встановлено, що 11.11.2020 року було видано розпорядження Коломацького селищного голови № 73-к "Про можливі зміни істотних умов праці працівників Коломацької селищної ради", в якому було зазначено: "Попередити працівників Коломацької селищної ради про можливі зміни істотних умов праці, а також можливе вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (структури та штатної чисельності)", а звільнено позивача було 28.01.2021 року (розпорядження № 12-к "Про звільнення у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради")

Суд наголошує, що нормативно-правовим актом чітко визначено обов`язок попередити позивача за 2 місяці до звільнення. Аналізуючи приписи законодавства, а також матеріали справи, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем приписів законодавства в частині строку попередження про подальше звільнення позивача.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40) (ч. 2 ст. 36 КЗпП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП).

За приписами статті 40 та статті 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника за його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Суд зазначає, що рішенням від 27.11.2020 року №5 "Про внесення змін до рішення І сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради від 11.11.2020 року №21"Про апарат селищної ради його підрозділи та відділи та умови оплати праці за 2020 рік" шляхом викладення його у наступній редакції : "2. Ліквідувати фінансове управління Коломацької селищної ради з 27.11.2020 року…".

Так, 30.11.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про те, що фінансове управління Коломацької селищної ради знаходиться у стані припинення в результаті його ліквідації.

Як вже зазначалося вище, працівників було попереджено 11.11.2020 року розпорядженням Коломацького селищного голови № 73-к "Про можливі зміни істотних умов праці працівників Коломацької селищної ради", в якому було зазначено: "Попередити працівників Коломацької селищної ради про можливі зміни істотних умов праці, а також можливе вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (структури та штатної чисельності)".

Судом встановлено, що додатком №1 до зазначеного розпорядження селищного голови є лист особистого ознайомлення про попередження про зміну істотних умов праці та можливе вивільнення працівників у порядку ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. Як вбачається зі змісту цього Додатку, ОСОБА_1 ознайомлено з розпорядженням №73-к, про що свідчить її підпис.

Слід зазначити, що положеннями ст. 49-2 КЗпП України регламентується порядок попередження працівників саме про наступне вивільнення, в тому числі у випадках змін в організації виробництва і праці.

В свою чергу, повідомлення працівників про наступну зміну істотних умов праці регламентується положеннями ст. 32 КЗпП України, посилання на які розпорядження №73-к не містить.

З огляду на це, виходячи зі змісту розпорядження від 11.11.2020 року №73-к та положень ст. 49-2 КЗпП України, цей документ слід розглядати саме як попередження працівників про наступне звільнення на виконання вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України.

Таким чином, твердження позивача на порушення порядку повідомлення про природу та характер наступних змін до істотних умов праці не відповідають дійсності, адже метою розпорядження від 11.11.2020 року №73-к є повідомлення працівників про наступне звільнення відповідно до вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України.

Суд наголошує, що відповідно до приписів ст. 58 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий апарат районної, обласної ради забезпечує здійснення радою повноважень, наданих їй Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчий апарат ради здійснює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії і зв`язків з територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Виконавчий апарат ради забезпечує виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів, прийнятих відповідною радою, якщо рішенням цієї ради повноваження щодо забезпечення виконання заходів з відстеження результативності цих регуляторних актів не делеговано відповідним місцевим державним адміністраціям.

При цьому пунктами 1, 13 положення про фінансове управління Коломацької селищної ради в редакції від 21.12.2017 року передбачено, що фінансове управління селищної ради є структурним підрозділом комунальної власності Коломацької селищної ради, що утворюється головою селищної ради та підпорядкований йому, а також підзвітний та підконтрольний Департаменту фінансів обласної державної адміністрації. Управління утворене як юридична особа публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Таким чином, фінансове управління Коломацької селищної ради на момент прийняття рішення про його ліквідацію мало правовий статус виконавчого органу селищної ради. Це також підтверджується додатком до рішення І сесії ІХ скликання селищної ради від 11.11.2020 року № 21, яким затверджено структуру та загальну чисельність апарату та виконавчих органів селищної ради. Як вбачається із зазначеного додатку, фінансове управління не входить до складу апарату Коломацької селищної ради, а є виконавчим органом Коломацької селищної ради.

Отже, виконавчий орган селищної ради та виконавчий апарат селищної ради не є тотожними поняттями та мають різний правовий статус.

З огляду на це позивач, без будь-якого правового обґрунтування посилається на порушення приписів Колективного договору, жодним чином не підтверджуючи ані факт внесення змін до структури виконавчого апарату, ані факт наявності у фінансового управління Коломацької селищної ради правового статусу складової частини виконавчого апарату селищної ради. За таких умов, посилання позивача на порушення положень Колективного договору не беруться судом до уваги.

Звільнення ОСОБА_1 здійснено за наявності передбачених законом підстав (ліквідація юридичної особи), а позивача як своєчасно повідомлено про майбутнє звільнення на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, так і запропоновано усі наявні вакантні посади, від переведення на які позивач відмовилась.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання розпорядження Коломацького селищного голови від 28.01.2021 року №12-к "Про звільнення у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради" та поновлення на посаді начальника фінансового управління Коломацької селищної ради є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачами обов`язку запропонувати ОСОБА_1 усі наявні вакантні посади на час звільнення, зокрема, посади у відділі фінансів Коломацької селищної ради, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 прийшов до правового висновку, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Таким чином, обов`язок запропонувати працівнику вакантні посади виникає у роботодавця лише у наявності вакантних посад, які відповідають освіті, кваліфікації та досвіду працівника. У разі ж якщо відповідні посади у роботодавця відсутні, останній не може вважатись таким, що порушив вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Рішенням від 27.01.2021 року №9 "Про внесення змін до рішення ІІІ сесії ІХ скликання №15 від 23.12.2020 року "Про апарат селищної ради його підрозділи та відділи та умови оплати праці на 2021 рік" Коломацькою селищною радою створено фінансовий орган у статусі юридичної особи публічного права – відділ фінансів Коломацької селищної ради з 01.03.2021 року, а також затверджено структуру та загальну чисельність апарату селищної ради, його підрозділів та відділів. Відповідно до структури та загальної чисельності апарату та виконавчих органів селищної ради станом на 01.03.2021 року у відділі фінансів селищної ради передбачено дві штатних одиниці за посадами: 1) начальник відділу 2) спеціаліст І категорії.

Тим не менш, суд наголошує, що на момент звільнення позивача відділ фінансів Коломацької селищної ради утворено ще було. Більш того, навіть рішення про створення такого відділу не приймалося.

Відповідно до п.1.3 Положення про відділ фінансів Коломацької селищної ради відділ фінансів є юридичною особою. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відділ фінансів Коломацької селищної ради зареєстровано 04.03.2021 року (номер запису – 1004621020000000249).

Отже, враховуючи, що відділ фінансів Коломацької селищної ради вважається створеним лише з 04.03.2021 року, а позивача звільнено від 28.01.2021 року, у відповідачів була відсутня можливість запропонувати ОСОБА_1 вакантну посаду у відділі фінансів, адже його на той час ще не було створено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання позивача на порушення відповідачами вимог ст. 49-2 КЗпП України в частині пропонування працівників іншої роботи не відповідають фактичним обставинам справи та не підлягають задоволенню.

Щодо твердження позивача про реорганізацію фінансового управління Коломацький селищної ради у відділ фінансів Коломацької селищної ради, суд зазначає наступне.

Рішення Коломацької селищної ради від 27.11.2020 року №5, за яким розпочато процедуру ліквідації фінансового управління селищного ради є чинним та у судовому порядку скасовано не було. Отже, суд не бере до увагу твердження позивача, що в даному випадку мала місце реорганізація.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення Коломацької селищної ради від 11.11.2020 р. №21 про ліквідацію фінансового управління було обумовлено як невідповідністю між кількістю населення відповідної територіальної громади, кількістю юридичних осіб органу місцевого самоврядування, сукупністю економічних чинників та об`єктивною необхідністю існування окремого місцевого фінансового органу.

Слід також зазначити, що Коломацькою селищною радою проводилась оптимізація усіх виконавчих органів та апарату селищної ради, а тому змін в організації праці зазнало не лише фінансове управління, а й земельний, юридичний та відділу культури Коломацької селищної ради.

А отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутнє суб`єктивне ставлення першого відповідача, до позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі мали на меті оптимізувати, підвищити ефективність та привести у відповідність структуру органу місцевого самоврядування об`єктивним потребам.

Разом з тим, Коломацькою селищною радою отримано лист Міністерства Фінансів України від 25.01.2021 року №05130-13-10/2022, у якому зазначено наступне:

"….З метою приведення правових засад функціонування бюджетної системи у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою України Верховна Рада України прийняла Закон України від 17.09.2020 №907-IX "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" (далі – Закон), який вводиться в дію з 1 січня 2021 року.

Законом, зокрема, внесено зміни до пункту 36 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (надалі – Кодекс) та виключено норму, якою надавалося право сільському, селищному, міському (міста районного значення) голові забезпечувати виконання функцій фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом.

Тобто, з 1 січня 2021 року функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів, а також інші функції, пов`язані з управлінням коштами місцевого бюджету, покладаються на місцеві фінансові органи, які з урахуванням норм Кодексу мають утворюватись місцевими радами як установи у статусі юридичної особи публічного права…".

Слід звернути увагу суду, що на момент прийняття рішення про ліквідацію фінансового управління, зазначені положення Бюджетного кодексу України ще не набрали чинності. Отже, у відповідачів була наявна правова підстава для передачі функцій фінансового управління селищному голові.

Однак, разом із набранням законної сили вищезазначених змін до Бюджетного кодексу України, Коломацька селищна рада була змушена утворити місцевий фінансовий орган для виконання функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів, а також інші функції, пов`язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Отже, створення такого місцевого фінансового органу було викликано змінами до положень чинного законодавства.

При цьому, посилання позивача про одночасність ліквідації фінансового управління та відділу фінансів Коломацької селищної ради є хибними, адже між прийняттям рішення про ліквідацію управління та створенням відділу минуло близько п`яти місяців.

Крім того, аналіз приписів Положення про відділ фінансів Коломацької селищної ради, затвердженого рішенням IV сесії IX скликання Коломацької селищної ради від 27.01.2021 року та Положення про фінансове управління Коломацької селищної ради, затвердженого рішенням ІІ сесії IX скликання Коломацької селищної ради від 27.11.2020 року №4 свідчить про суттєві відмінності у завданнях, функціях та правах зазначених органів.

Суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

В свою чергу, відділ фінансів Коломацької селищної ради в будь-якому випадку не може розглядатись як правонаступник фінансового управління Коломацької селищної ради, яке було припинено саме шляхом ліквідації, що, з огляду на ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, виключає можливість правонаступництва.

У абзаці 3 пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу. Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Абзацом 3 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 встановлено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Суд наголошує, що 29.01.2020 року Коломацькою селищної радою було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу фінансів Коломацької селищної ради з 1 лютого 2021 року (доступ за посиланням: http://kolomak-rada.gov.ua/2021/01/29/kolomatska-selyshhna-rada-ogoloshuye-konkurs-na-zamishhennya-vakantnoyi-posady-5/). Тим не менш, позивач не скористалась можливістю взяти участь у цьому конкурсі.

Посилання позивача на порушення положень ч. 3 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Отже, зазначене положення передбачає, що депутат може бути звільнений за умови його попередження в порядку, встановленому законом (у порядку, передбаченому ст. 49-2 КЗпП України). Однак, аналіз ч. 3 ст. 33 Закону України не дозволяє дійти висновку, що відсутність письмового повідомлення місцевої ради про звільнення депутата унеможливлює звільнення відповідного працівника чи робить таке звільнення протиправним.

Більш того, зазначені положення Закону покладають відповідний обов`язок щодо повідомлення місцевої влади на власника або на уповноважений ним орган. Однак, на момент прийняття рішення про ліквідацію фінансового управління його засновником виступає саме Коломацька селищна рада, депутатом якої виступає позивач. Отже, письмове повідомлення Коломацької селищної ради є недоречним, адже саме селищна рада є засновником управління, та саме селищною радою приймалось рішення про його ліквідацію.

До того ж, позивач, обіймаючи посаду начальника відділу фінансового управління до моменту її звільнення й мала правовий статус уповноваженої особи. З огляду на це, обов`язок, передбачений положеннями ч. 3 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" покладено саме на позивача. В свою чергу, невиконання позивачем такого обов`язку не може слугувати підставою для визнання дій Коломацької селищної ради протиправними та, відповідно, слугувати підставою для поновлення на посаді.

Отже, відділ фінансів Коломацької селищної ради був створений вже після звільнення позивача з відповідної посади, є самостійною юридичною особою, яка не несе жодної відповідальності за зобов`язаннями фінансового управління Коломацької селищної ради.

В свою чергу, звільнення позивача з посади начальника фінансового управління Коломацької селищної ради було здійснено у повній відповідності до положень чинного законодавства України, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що його моральні страждання безпосередньо пов`язані з протиправною поведінкою відповідача і знаходяться з нею в причинному зв`язку.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди.

Водночас суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №807/596/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Враховуючи вищенаведене, спірне рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що ґрунтуються на приписах закону, а тому не підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірності його дій щодо винесення спірного рішення.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги, судом зазначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є: відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати, в силу засад (принципів) адміністративного судочинства, відшкодовуються на користь особи, позов якої задоволено.

У даному випадку, у задоволенні позову відмовлено, що, відповідно, виключає відшкодування позивачу судових витрат та, відповідно, зумовлює висновок суду про відмову в задоволенні позовної вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючисьст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262,278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Коломацького селищного голови Гуртового Володимира Григоровича (вул. Гетьмана І. Мазепи, буд. 2, смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, 63101), Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (вул. Гетьмана І. Мазепи, буд. 2, смт. Коломак, Богодухівський район, Харківська область, 63101, код ЄДРПОУ 04398117), третя особа: Фінансове управління Коломацької селищної ради (вул. Гетьмана І. Мазепи, буд. 2, смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, 63101, код ЄДРПОУ 41832468) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 червня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях