Рішення № 97663579, 03.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року № 520/15124/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Муравської І.Ю.,

представника позивача Зудінова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРУТ-СЕРВІС” до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

03.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ФРУТ-СЕРВІС” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 29.04.2020 №UА100480/2020/610053/2, №UА100480/2020/610054/2, №UА100480/2020/610055/2, UА100480/2020/610056/2, №UА100000/2020/100070/2, №UА100000/2020/100071/2, №UА100000/2020/100072/2, №UА100000/2020/100073/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 29.04.2020 №UА100480/2020/610053/2, №UА100480/2020/610054/2, №UА100480/2020/610055/2, UА100480/2020/610056/2, №UА100000/2020/100070/2, №UА100000/2020/100071/2, №UА100000/2020/100072/2, №UА100000/2020/100073/2 на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач, Київська митниця Держмитслужби надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ “ФРУТ-СЕРВІС” (Покупець) та Kleinjan’s Aardappelhandel B.V. (Нідерланди) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 26/03/2020-UA від 26.03.2020 року.

Декларантом до митного оформлення було подано електронні митні декларації від 29.04.2020 року № UА100480/2020/804176, № UА100480/2020/804177, № UА100480/2020/804178, № UА 100480/2020/804179, № UА 100480/2020/804169, № UА 100480/2020/804170, № UА 100480/2020/804171, № UА 100480/2020/804172.

Згідно з вимогами ч.5 ст.54 та ч.3 ст.53 МК України посадовою особою митниці 29.04.2020 на адресу декларанта було направлене електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, яким позивачу було повідомлено, що подані з митними деклараціями документи містять розбіжності, зокрема, в платіжному документі від 23.04.2020 № 76 зазначений інвойс №00053682 від 21.04.2020 року, який відсутній в графі 44 митних декларацій та який не можливо ідентифікувати з партією ввезеного товару.

Листами від 29.04.2020 року декларантом позивача було повідомлено митний орган, що на даний момент надати весь перелік вищевказаних документів не має можливості. Згідно ст. 55 МКУ, надам документи у термін до 80 днів з дня випуску товарів. Просив прийняти рішення митної вартості для митних декларацій без урахування термінів ст. 53 МКУ.

29.04.2020 року відповідачем були прийняті рішення №UА100480/2020/610053/2, №UА100480/2020/610054/2, №UА100480/2020/610055/2, UА100480/2020/610056/2, №UА100000/2020/100070/2, №UА100000/2020/100071/2, №UА100000/2020/100072/2, №UА100000/2020/100073/2 про коригування митної вартості товарів.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (далі по тексту - МК України).

Відповідно до п.24 ч.1 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16 та від 28.02.2020 року у справі №804/3463/15 Верховний Суд висловив позицію, що положення статей 53-55, 57-58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У постанові від 27.04.2020 року у справі №140/804/19 Верховний Суд вказав, що зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 4 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Приписами ч.5 ст. 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, для розрахунку митної вартості товару застосовується ціна, що підлягає сплаті за контрактом.

Також, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною 10 ст.58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з п.п. 1, 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, за умовами зовнішньоекономічного контракту № 26/03/2020-UA від 26.03.2020 року укладеного між ТОВ “ФРУТ-СЕРВІС” (Покупець) та Kleinjan’s Aardappelhandel B.V. (Нідерланди) (Продавець) Продавець зобов`язується поставити Покупцеві картоплю продовольчу нідерландського походження врожаю 2019 року (далі Товар) в асортименті, розміром та в кількості, установлених Контрактом, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар за заплатити за нього визначену Контрактом грошову суму (ціну). Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, його розмір та загальна сума Контракту визначаються Інвойсами, що є невід`ємною частиною цього Контракту (пункти 1.1 та 1.2 Контракту). Ціни на Товар, вказані в Інвойсах, наведені в євро та включають в себе вартість Товару та його упаковки. Сумарна вартість Контракту складає суму всіх Інвойсів (пункти 2.1 та 2.2 Контракту). За 4 (чотири) робочих днів до відвантаження, Продавець направляє Покупцю інвойс та пакувальний аркуш для узгодження протягом 2 (двох) робочих днів по факсу або за допомогою електронної пошти. За 1 (один) робочий день до відвантаження Продавець зобов`язаний передати Покупцеві такі товаросупроводжувальні документи та інформацію по факсу або електронною поштою: інвойс; пакувальний лист; сертифікат якості; сертифікат походження EUR із зазначенням країни-виробника(пункт 3.3 Контракту).

Таким чином, інвойси є невід`ємною частиною контракту, в яких зазначається асортимент, кількість, ціна одиниці товару, його розмір та загальна сума контракту. Інвойси входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України.

За матеріалами справи, до митного оформлення декларантом надано платіжне доручення від 23.04.2020 № 76, яке містить посилання саме на інвойс №00053682 від 21.04.2020 року, який не було надано митному органу.

Суд вважає, що подані декларантом до митного оформлення документи не дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення, як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. При цьому, платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару.

Враховуючи наведене, неподання до митного органу інвойсу №00053682 від 21.04.2020 року, на який міститься посилання у графі №70 платіжного доручення від 23.04.2020 № 76, не дозволило митному органу ідентифікувати певну поставку товару (за її кількістю у певні строки, передоплату за певну кількість товару у певний строк тощо).

Таким чином, відповідачем доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Відповідно до ч. 1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Враховуючи вищезазначене, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.04.2020 №UА100480/2020/610053/2, №UА100480/2020/610054/2, №UА100480/2020/610055/2, UА100480/2020/610056/2, №UА100000/2020/100070/2, №UА100000/2020/100071/2, №UА100000/2020/100072/2, №UА100000/2020/100073/2.

З урахуванням вищевикладеного коригування митної вартості товару позивача здійснене митним органом у відповідності до ст.ст.52-64 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган під час винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 29.04.2020 №UА100480/2020/610053/2, №UА100480/2020/610054/2, №UА100480/2020/610055/2, UА100480/2020/610056/2, №UА100000/2020/100070/2, №UА100000/2020/100071/2, №UА100000/2020/100072/2, №UА100000/2020/100073/2 діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому такі рішення скасуванню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРУТ-СЕРВІС” (вул. Валентинівська, буд. 26, корпус А, кв. 97 м. Харків, 61170) до Київської митниці Держмитслужби (б-р. Гавела Вацлава, 8-А, м. Київ, 03124) про визнання протиправними та скасування рішень – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 14.06.2021 року.