Ухвала суду № 97663352, 15.06.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 546/852/16

Провадження № 2-др/645/12/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Синьогуб А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву від 26 березня 2021 року ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 546/852/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 26 березня 2021 року звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, в якій заявник просив ухвалити додаткове рішення в повний відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, стосовно певних позовних вимог відповідача, по яких не було ухвалено рішення, з приводу яких відповідач надавав численні докази і пояснення стосовно визнання недопустимими доказами: надання кредиту фізичною особою ОСОБА_3 від 25.05.2001 р., договору про відступлення права вимоги по цьому кредиту від ОСОБА_3 до фізичної особи ОСОБА_4 від 20.07.2016 р., договору про переуступлення права вимоги по цьому кредиту від ОСОБА_4 до фізичної особи ОСОБА_5 від 07.02.2018 р., договору про переуступлення права вимоги по цьому кредиту від ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , юридичної особи, власника і директора ТОВ "МАРГЕЙТ-17" від 06.05.2020 р., недопустимими доказами для цього суду.

На підставі ч. 1 ст. 78 ЦПК України, яким встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. В даному випадку, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до ст. 34 Ліцензування діяльності з надання небанківських фінансових послуг, частинами:

2. Національний банк України в межах компетенції у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, передбачених пунктами 3-9, 11 частини першої статті 4 цього Закону.

3. Провадження діяльності, зазначеної у частині другій цієї статті, дозволяється лише після отримання відповідної ліцензії. Особи, які здійснюють діяльність без відповідної ліцензії, несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 4. Фінансові послуги

2. Фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

Витяги з правових висновків Великої Палати Верховного суду по справі № 638/22396/14-ц:

46. У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14- 222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за. кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

47. Підстав для відступу від зазначених висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

48. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Заявник зазначив, що на засіданні суду 02.02.2021 року суддею Силантьевою Є.Е. було проголошено вступну та резолютивні частини ухвали від 02.02.2021 року, де було зазначено, що повний текст рішення буде складено 07.02.2021 року. Заявник наголосив, що 08.02.2021 року він направив заяву судді Силантьєвій Є.Е. в якій просив у мотивувальній частині повного тексту ухвали, окремим пунктом роз`яснити незгоду суду нижньої інстанції з правовими висновками ВП ВС, викладеними у справі № 638/22396/14-ц від 10.11.2020 року

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою заяву та просив її задовольнити.

Представник позивача, адвокат Лук`янчиков Ю. М. до судового засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Надав заяву про слухання справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи в обсязі вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, вважає необхідним зазначити наступне.

14 травня 2019 року Фрунзенським районним судом м. Харкова було ухвалене рішення про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 5000 доларів США, процентів за користування чужими грошима у розмірі 195,82 доларів США, три відсотка річних у розмірі 34,93 долара США та стягнутий судовий збір у розмірі 1362,42 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.02.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргейт-17» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим провадженням № 61940537 з виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року по цивільній справі № 546/852/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, а саме замінено стягувача ОСОБА_2 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маргейт-17».

Цивільним процесуальним законом визначено, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення. Така властивість рішення суду у теорії цивільного процесу отримала назву «незмінність рішення суду». Правило про неможливість скасування або зміни судового рішення судом, який його ухвалив, гарантує стабільність судового рішення та його незмінність.

Цивільний процесуальний закон передбачає випадки, коли суд, що ухвалив судове рішення, має право з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, самостійно виправити його недоліки, пов`язані з його неповнотою, неясністю і неточністю, шляхом ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14«Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, судом 02.02.2021 року постановлено ухвалу відповідно до вимог, викладених в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргейт-17» про заміну сторони у виконавчому провадженні, вирішено всі заявлені вимоги та судом дана оцінка всім доводам та доказам, які надавались учасниками справи. В заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 не зазначено жодної з підстав, зазначених у ст. 270 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення, та доводи, зазначені останнім у вказаній заяві, зводяться до незгоди з судовим рішенням, постановленим судом 02.02.2021 року.

З урахуванням наведеного, правові підстави для ухвалення додаткового рішення у справі у відповідності до пункту 1 частини першої статті 270ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.270 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву від 26 березня 2021 року ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 546/852/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Повна ухвала складена 15 червня 2021 року.

Суддя О.В. Федорова