Ухвала суду № 97662085, 14.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 червня 2021 року м. Рівне №460/2839/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., після одержання позовної заяви

ОСОБА_1 доВійськової частини А 0796 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 0796 про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2019 по 26.02.2021 та зобов`язання нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період в сумі 53820,13 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: документа про сплату судового збору та заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч.2 ст.122 КАС України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як свідчить зміст позову, позовні вимоги позивача стосуються виплати середнього заробітку за час затримки відповідачем розрахунку при звільненні, тобто позивач звернувся з позовом про захист трудових прав, які пов`язані зі звільненням з публічної служби.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою ч.5 ст.122 КАС України, у суду відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах положення ч.1 ст.233 КЗпП України.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 по справі №240/532/20, у якій судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).

Тобто, чинним законодавством встановлено місячний строк звернення до суду з позовом про вирішення публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Суд звертає увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, адміністративне провадження №К/9901/15971/20) зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Також при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Як свідчить зміст позовної заяви, що 08.05.2019 позивач звільнився з військової служби, а в серпні 2019 року йому стало відомо про те, що за час служби індексація його грошового забезпечення нараховувалася відповідачем в меншому розмірі, аніж визначено законом, у зв`язку з чим він звернувся з позовом до суду.

08.11.2019 Рівненським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії військової частини А0796 щодо не правильного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 01.06.2019, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року. Зобов`язано Військову частину А0796 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.06.2019 з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

Відтак, на думку позивача, при звільненні з військової служби відповідачем не здійснено виплату всіх належних йому виплат, а отже є підстави для стягнення з останнього середнього заробітку за час затримки такого розрахунку.

Суд враховує, що про порушення своїх прав в частині повного розрахунку при звільненні з військової служби позив був обізнаний ще в серпні 2019 року.

Рішення суду, яким підтверджено право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.06.2019 в належному розмірі, набрало законної сили 26.11.2020. Зарахування коштів на виконання вказаного рішення суду здійснено 26.02.2021, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача.

Отже, позивачу було достеменно відомо про отримання ним 26.02.2021 коштів на виконання судового рішення, відтак отримання ним листа у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 07.04.2021, що стверджується календарним відтиском штампу вхідної кореспонденції відділу документального забезпечення (канцелярії) суду, тобто поза межами місячного строку звернення до суду, встановленого ч.5 ст. 122 КАС України.

При цьому, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору, 01.03.2021 він звернувся до відповідача з відповідною заявою про нарахування йому середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні і лише після отримання відповіді на неї йому стало відомо про порушення його прав.

Такі твердження позивача судом оцінюються критично та до уваги не беруться, позаяк у вказаній категорії справ законом не передбачено ні можливості досудового порядку вирішення спору, ні обов`язковості такого досудового порядку вирішення спору, у зв`язку з чим підстави для застосування в даному випадку положень ч.4 ст. 122 КАС України, якою встановлено 3-місячний строк для звернення до суду після завершення процедури досудового врегулювання спору, у суду відсутні.

Натомість імперативною нормою ч.5 ст.122 КАС України встановлено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, в тому числі щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні. Відтак, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом у місячний строк та одночасно звернутися до відповідача з відповідною заявою про нарахування середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

Аргументи позивача щодо незастосування строків звернення до суду на період дії карантину суд також відхиляє як недоречні та безпідставні, оскільки на час запровадження карантинних заходів на території України Рівненський окружний адміністративний суд не припиняв ні своєї роботи, ні прийому документів від сторін. Позивач мав можливість звернутися до суду з даним позовом як безпосередньо до суду (що ним зроблено 07.04.2021), так і направивши позов поштою або через систему Електронного суду. Більше того, як свідчать долучені позивачем до позову матеріали, останній в період дії карантину звертався до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою, за наслідками розгляду якої судом прийнято рішення від 20.10.2020 у справі №460/7074/20 щодо нарахування і виплати індексації його грошового забезпечення.

Жодних доказів існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, позивачем у позовній заяві і заяві про поновлення строку звернення не зазначено та до матеріалів позову не долучено, а тому суд не визнає поважними підстави пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

В силу вимог ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, позовна заява підлягає поверненню позивачу з підстав, визначених п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись статтями 169, 241, 256 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Суддя Н.С. Гудима