Рішення № 97662046, 14.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2021 року м. Рівне № 460/3358/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним рішення відповідача від 05.04.2021 №34/03.15-24 про відмову позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи, у переході на інший вид пенсії, що призначається відповідно ст. 37 до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII; 2) зобов`язати відповідача призначити та виплатити із 18.03.2021 ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображеної у довідках Гощанської районної державної адміністрації від 24.03.2021 №03-28/5, від 24.03.2021 №03-28/4. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуваючи на обліку у відповідача він отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи. 17.03.2021 позивач звільнився із посади, робота на якій дає право на призначення пенсії державного службовця, і тому, маючи стаж роботи на посаді державного службовця понад 20 років, набув право на призначення пенсії по інвалідності у розмірах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 29.03.2021 подав заяву про призначення пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи, що обчислюється виходячи із положень статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII. Проте, 05.04.2021 відповідач прийняв рішення №34/03.15-24 «про відмову в переході на інший вид пенсії» з тих підстав, що позивач не досяг пенсійного віку, передбаченого пенсійним законодавством, а тому не набув права на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Позивач повідомляє, що Велика Палата Верховного Суду при ухваленні постанови від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) вказала, що Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган Пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України. Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки воно порушує його права та інтереси і прийнято всупереч положенням чинного законодавства.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ОСОБА_1 згідно з паспортними даними, які наявні в матеріалах справи, на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії досягнув 56 років 6 місяців. Проте, на його думку, право на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягнули віку 62 роки. Таким чином, оскільки позивач не досягнув пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстави для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні. Відтак, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

14 квітня 2021 року позовна заява надійшла до суду.

19 квітня 2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 травня 2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.10.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003. Позивачу в період з 13.10.2016 по 31.10.2018 виплачувалась пенсія як особі з інвалідністю ІІІ групи, а з 23.10.2018 по 01.11.2021 призначено і виплачується пенсія як особі з інвалідністю ІІ групи. Дата чергового переогляду медико-соціальною експертною комісією - жовтень 2021 року (а.с.7,8,9).

Позивач, в період з 06.03.1998 по 17.03.2021 працював в Гощанській районній державній адміністрації на різних посадах державної служби, що підтверджується копіями трудової книжки серія НОМЕР_1 та довідки Гощанської районної державної адміністрації від 24.03.2021 №03-28/3 (а.с.13-16,17-18).

29.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (а.с.24).

Відповідач рішенням від 05.04.2021 №34/03.15-24 відмовив ОСОБА_1 в переході на інший вид пенсії з тих підстав, що право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки. Проте, вік позивача на дату звернення за переходом на інший вид пенсії становив 56 років 6 місяців. Оскільки ОСОБА_1 на день звернення не досяг пенсійного віку, передбаченого пенсійним законодавством, тому права на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» не має (а.с.26-27).

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

За приписами п. 6 ч. 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 40 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII передбачено, що конкретні умови і порядок пенсійного забезпечення і надання допомоги та інших соціальних послуг визначаються законодавством про пенсійне забезпечення в Україні і актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктами 10,12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Суд встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 становив 20 років 1 місяць 26 днів (а.с.17-18).

При цьому, питання наявності у позивача передбаченого Законом №889-VІІІ стажу на посадах державних службовців не є спірним у даній справі, позаяк підтверджується відповідними документами та не слугувало підставою для відмови в переході на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Частиною першою ст. 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною дев`ятою статті 37 Закону №3723-XII регламентовано, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Як встановлено судом, стаж роботи позивача на державній службі станом на 01.05.2016 становив понад 20 років і він є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копіями довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААБ №516002 від 07.11.2019 та довідки Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області від 24.03.2021 №03-28/3.

Відтак, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, мав стаж на посаді державної служби понад 20 років станом на 01.05.2016 та перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із статтею 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Посилання відповідача на статтю 90 Закону №889-VIII, згідно з якою пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності на підставі ст. 37 Закону №3723-XII, суд вважає безпідставними, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку.

Також суд зазначає, що частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 прийнято рішення, яким задоволено позов фізичної особи про визнання протиправною відмову Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у здійсненні переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 31.01.2018 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31.01.2018.

Вирішуючи зазначену зразкову справу на користь позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів Пенсійного органу, згідно з якими законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, тобто підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж. При цьому судом касаційної інстанції зроблено висновок, що Закон №3723-XІІ не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку, а також наголошено на тому, що пенсійний орган, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми закону на свій розсуд і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства.

Аналогічних висновків було досягнуто Верховним Судом при ухваленні постанов: від 30.03.2020 у справі №706/1051/16-а; від 29.04.2020 у справі №265/3533/17; від 15.12.2020 у справі №560/2398/19; від 18.02.2021 у справі №757/63349/19-ц; від 25.02.2021 у справі №750/6459/17; від 18.03.2021 у справі №500/5183/17; від 25.03.2021 у справі №645/3044/17.

Отже, суд визнає цю справу типовою та приходить до переконання, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

А тому, з урахуванням статті 9 КАС України, суд вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.04.2021 №34/03.15-24 про відмову ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи у переході на інший вид пенсії, що призначається відповідно ст. 37 до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Визначаючи спосіб захисту порушених прав Велика Палата Верховного Суду вказала на необхідність зобов`язання відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про заробітну плату.

Суд також зазначає, що визначаючи дату, з якої необхідно поновити порушені права та інтереси позивача, слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV встановлено право особи вибору виду пенсії: по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV; або ж по інвалідності як державному службовцю відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.

Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово аналізувалось у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, Верховного Суду: від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами станом на дату виникнення спірних правовідносин 29.03.2021 позивачу виплачується пенсія по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №1058-IV. При цьому, в силу вимог закону у нього наявне право на призначення пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.

Як наслідок, перехід позивача на пенсію по Закону №3723-XII розцінюється відповідно до положень чинного законодавства та практики Верховного Суду як призначення нового виду пенсії, а не перехід із одного виду пенсії на інший.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

При цьому відповідно до ч. 9 статті 37 Закону №3723-XII регламентовано, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Право на звернення із заявою про призначення пенсії позивачу як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII виникло після припинення державної служби - 17.03.2021, а заява про призначення пенсії подана ОСОБА_1 29.03.2021, що вказує на те, що відновлення його порушених прав відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV, ч. 9 ст. 37 Закону №3723-XII слід здійснити з 18.03.2021 (наступного дня після припинення державної служби і набуття права на призначення такої пенсії).

Виходячи з вищевикладеного, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити і виплатити позивачу із 18.03.2021 як особі з інвалідністю ІІ групи пенсію по інвалідності відповідно ст. 37 до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображеної у довідках Гощанської районної державної адміністрації від 24.03.2021 №03-28/5, від 24.03.2021 №03-28/4.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли повне підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.04.2021 №34/03.15-24 про відмову ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, у переході на інший вид пенсії, що призначається відповідно ст. 37 до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити із 18.03.2021 ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображеної у довідках Гощанської районної державної адміністрації від 24.03.2021 №03-28/5, від 24.03.2021 №03-28/4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, буд. 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076).

Суддя Т.О. Комшелюк