Ухвала суду № 97661102, 14.06.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 554/11753/20

Провадження 2/216/1582/21

УХВАЛА

про повернення позовної заяви позивачу

14 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України, Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2021 року, Центрально-Міським райсудом м. Кривого Рогу на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.2020 року, про передачу справи за підсудністю, було отримано матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України, Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його ОСОБА_1 користь 30000,00 грн. моральної шкоди та 6000,00 грн. витрат понесених на правову допомогу.

У позові адресу позивача ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 , що дійсно відноситься до територіальної юрисдикції Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу, але зазначені дані вказані особисто позивачем, до матеріалів справи не додано жодного документу на підтвердження місця проживання та реєстраційного обліку позивача, та ці дані жодним чином не перевірялися Октябрьским райсудом м. Полтава.

Після отримання матеріалів цивільного позову, 03.02.2021 року, Центрально-Міським райсудом було зроблено запит до відділу реєстрації місця проживання громадян Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради щодо підтвердження місця реєстрації позивача по справі.

11.02.2021 року до суду надійшла відповідь, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , яку вказано позивачем в своєму позові.

15.02.2021 року судом повторно було зроблено запит до відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо підтвердження місця реєстрації позивача по справі.

23.03.2021 року, судом було отримано відповідь, що ОСОБА_1 взагалі не зареєстрований у Дніпропетровській області.

Згідно ч. 3 ст. 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Перевіривши матеріали заяви, суддею встановлено, що її подано без додержання вимог, викладених в ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

3. Позовна заява повинна містити:

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

До матеріалів позовної заяви позивачем не додано жодних даних про себе, доказів на підтвердження позовних вимог та при цьому відсутні клопотання про витребування доказів, якщо у позивача існують труднощі у поданні доказів, відсутні документи на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

В порушення вимог, передбачених п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, ОСОБА_1 в заяві не зазначено в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, не надано доказів співмірності характеру завданої моральної шкоди та розміру грошової компенсації за неї.

Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди.

Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Відповідно до ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 136 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору у позовах про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об`єкту посягань. Ця практика повністю узгоджується з рішенням об`єднаної палати від 23 січня 2019 року, винесеним у справі N 187/291/17, де зазначено, що главою 8КПК врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні, яке суд вирішує під час постановлення вироку.

Суд звертає увагу, що висновок, викладений в постанові Верховного Суду стосувався недопущення стягнення судового збору саме у межах кримінального провадження.

В даному ж випадку позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, саме в порядку цивільного судочинства, а не в межах кримінального провадження.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).

Ратифікація Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок неухильного додержання зобов`язань за цим міжнародно-правовим документом, що вимагає від держави необхідності організувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити реальне гарантування передбаченого Конвенцією права на судовий захист, створити рівні умови доступу до правосуддя.

В основу забезпечення справедливого доступу до правосуддя покладено принцип рівності, який розглядається у цьому контексті як гарантії однакового масштабу доступу до судового захисту незалежно від його диференціації, з огляду на недопущення різного ставлення за однакових чи подібних обставин, що посягає на сутність змісту права на судовий захист.

Разом з цим, згідно стандартів Європейського суду з прав людини вимога покрити такі судові витрати, як державне мито, в цивільних справах є сумісною з правом доступу до правосуддя лише якщо, вона не спотворює саму його сутність (Kreuz v.Poland).

Додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання позовної заяви є однією з обов`язкових вимог законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Згідно до ч. 1 ст. 4 "Розміри ставок судового збору" Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2021 року становить 2270, 00 грн.

Отже, позовна заява майнового характеру, подана фізичною особою, повинна бути оплачена судовим збором у розмірі одного відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначені позивачем позовні вимоги майнового характеру що до стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень) повинні бути оплачені судовим збором у розмірі 3000,00 грн.

Крім того, позивачу необхідно надати суду докази на підтвердження свого зареєстрованого місця проживання або перебування, задля уточнення підсудності справи Центрально-Міському райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 24.03.2021 року, позовну заяву, було залишено без руху, ухвалою суду позивачу було надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, роз`яснено, що в разі невиконання вказаних вимог, позовна заява буде вважатись не поданою та буде повернута позивачу. Ухвалу суду було направлено позивачу та його представнику адвокату Панченко М.І., супровідним листом від 25.03.2021 року. Судом було отримано поштове повідомлення про отримання позивачем копії ухвали суду, та повернуто як не отриманий лист на адресу представника позивача. До сьогоднішнього часу ухвалу суду не виконано, в зв`язку з чим недоліки, вказані в ухвалі суду про залишення заяви без руху, не виправлені. Сам позивач та/або його представник за весь час знаходження матеріалів позовної заяви в суді, жодного разу не поцікавилися станом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч.6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

З врахуванням наведеного, а також того, що описані в ухвалі недоліки позивачем не усунуті, відповідно до вимог ст. 185 ч.3 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 175-177,185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України, Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду з ним, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.

Копію ухвали направити заявнику для відома.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: М. В. Бутенко