Рішення № 97660754, 15.06.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8864/20

Провадження № 2-а/204/16/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Сокола Д.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до рядового 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Полякова Микити Миколайовича, третя особа – Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до рядового 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Полякова М.М., визначивши третьою особою Департамент патрульної поліції Національної поліції України, із вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення (а. с. 2-5).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 14 грудня 2020 року о 12 годині 40 хвилин він рухався транспортним засобом Renault Premium 450 DXI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по пр. С.Нігояна, 49-А у м. Дніпрі та, на світлофорі при повороті наліво (з лівої смуги руху) його було зупинено відповідачем. Відповідачем, йому було повідомлено причину зупинки – «не виконання вимог знаку 5.19 ПДР» та винесено постанову серії ЕАН № 3554340 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Зазначає, що він відповідачеві пояснив, що п. 10.4 ПДР дійсно встановлено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом, водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині дороги, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі виїзду на перехрестя, де організований круговий рух, напрямок руху визначеного дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух, можливий в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Але п. 10.6 ПДР передбачає можливість відступлення від вимог п. 10.4 ПДР, якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення та якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків. Вказує, що знак 5.19 ПДР не є забороняючим чи наказовим, а є інформуючим. Тому вважаючи, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення він попросив відповідача надати йому відеофіксацію правопорушення, на якій зображено, що він створив перешкоду іншим учасникам руху, на яке відповідач йому відмовив. Також він попросив відповідача надати йому фахівця з правової допомоги, на яке йому знову було відмовлено. Однак постанова серії ЕАН № 3554340 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень складена відносно нього за невиконання вимог п. 2.4 ПДР, тобто керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії. Зазначає, що дані обставини не відповідають дійсності. Вказує, що на вимогу даного пункту він пред`явив документи, але не побачивши відеозапис свого правопорушення, вимагав надати йому обґрунтовані докази такого правопорушення та чекав адвоката. Відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно позивача, відмовивши йому у розгляді його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю отримання юридичної допомоги – адвоката, та долучення письмових пояснень до постанови. Вважає, що відповідачем його притягнуто до адміністративної відповідальності необґрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоював, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності. Тому вважає, що вказана постанова складена протиправно і підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

18 січня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін (а. с. 17).

05 лютого 2021 року на адресу суду надійшла заява представника Департаменту патрульної поліції про залучення Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (а. с. 23-25).

05 лютого 2021 року на адресу суду надійшли пояснення представника Департаменту патрульної поліції (а. с. 34-41), в яких він

прохає у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування пояснень зазначено, що постанова серії ЕАН № 3554340 повністю відповідає вимогам п. 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване у не автоматичному режимі, тобто в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв. Зазначає, що вимогами ч. 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що адміністративний протокол не складається у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, а тому притягнення особи до відповідальності відбувається фактично у скороченому провадженні безпосередньо на місці вчинення правопорушення. Правопорушення позивачем було скоєно в присутності поліцейського й останній бачив їх вчинення на власні очі, тому ним було прийнято рішення про зупинку такого транспортного засобу та розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог ПДП, і які є незацікавленими особами в результатах розгляду справи. Зазначає, що в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржувальної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем правопорушення. Тому викладені в позовній заяві пояснення позивача є нічим іншим як спробою останнього уникнути відповідальності. Разом з цим, заявлені витрати на правничу допомогу не підтверджені будь-якими доказами, а тому підстав для задоволення вказаних вимог немає.

10 лютого 2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а. с. 44-46), текст якого є аналогічним тексту пояснень представника Департаменту патрульної поліції від 05 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 11 березня 2021 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України залучено до участі у розгляді справи, як третю особу, на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог (а. с. 49).

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 51), про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, прохав у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Обґрунтування надав аналогічні тексту відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, в поясненнях прохав розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приписами ч. 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Нормами ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов`язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.

Судом встановлено, що 14 грудня 2020 року о 12 годині 56 хвилин відповідачем винесено постанову серії ЕАН № 3683332 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (а. с. 10). У вказаній постанові зазначено, що позивач 14 грудня 2020 року о 12 годині 44 хвилин по пр. С. Нігояна, 4 у м. Дніпрі, керуючи транспортним засобом Renault Premium 450 DXI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив п. «а» п. п. 2.4 ПДР, тобто не пред`явив посвідчення водія, причина зупинки «водій не виконав вимоги знаку 5.19 ПДР та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 КпАП України, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із вимогами п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліції» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог надано копію відеозапису з відеореєстратора його транспортного засобу (а. с. 13). На підтвердження правомірності дій щодо винесення оскаржувальної постанови представником третьої особи надано копію відеозапису з нагрудної камери поліцейського. З вказаних записів вбачається, що позивач дійсно порушив вимоги дорожнього знаку п. 5.19 ПДР, що стало причиною його зупинки відповідачем. Вимогу відповідача пред`явити водійське посвідчення позивач ігнорує, при спілкуванні з працівниками поліції веде себе зухвало. Крім того, з вказаних відеозаписів вбачається, що відповідач не відмовляв позивачеві у залученні адвоката, а навпаки, чітко та зрозуміло роз`яснив йому його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі й щодо можливості користуватися юридичною допомогою адвоката.

Зазначені докази є належними, допустимими, чіткими та достатніми, узгоджуються між собою та доповнюють один одного, що відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», та можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», про що ЄСПЛ вказав у своєму рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України».

Таким чином позивачем не надано суду доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та порушення порядку винесення інспектором постанови про адміністративне правопорушення, а навпаки надано докази, якими вони підтверджується. Суд критично ставиться до доводів позивача, викладених у позові, оскільки його показання повністю спростовуються поясненнями та наданими доказами відповідача, а також матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що дії рядового УПП в Дніпропетровській області Полякова М.М. є законними, а постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3683332 від 14 грудня 2020 року, правомірною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

На виконання вимог ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до рядового 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Полякова Микити Миколайовича (49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, 2а; ЄДРПОУ 40108866), третя особа – Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; ЄДРПОУ 40108646), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України, протягом десяти днів зо дня його проголошення або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні.

Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його проголошення або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна