Рішення № 97659338, 10.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11610/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представника позивача Шегинського Р.А.,

представників відповідача Івасечко Н.Я., Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Візард-Лайт» до Галицької митниці Держмитслужби про скасування рішення та картки відмови, -

встановив:

в провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходилась позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Візард-Лайт» код ЄДРПОУ 4356716, місцезнаходження: 81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. М. Грушевського, 66 (далі – позивач; ТзОВ «Візард-Лайт») до Галицької митниці Держмитслужби код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Костюшка, 1 (далі – відповідач), в якій позивач просив суд скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209290/2020/00043 від 24.06.2020 та рішення №UA209290/2020/000023/2 про коригування митної вартості товарів 24.06.2020.

Ухвалою від 14.12.2020 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 28.12.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликм сторін.

Ухвалою від 22.03.2021 суд повернув без розгляду клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 15.04.2021 суд повернув без розгляду клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано. Позивач звертає увагу на те, що товари, які ввозилися позивачем, декларувалися ним за шостим «резервним методом», а не першим методом «ціною контракту», як помилково вказує відповідач в оскаржених документах. Крім цього, контракт передбачає відтермінування платежу покупцем за поставлений товар на 90 днів з моменту його митного оформлення покупцем, а тому на момент його ввезення на митну територію України та його митного декларування банківські платіжні документи не могли бути надані покупцем в силу їх відсутності, а від так і не могла бути виконана вимога відповідача про надання банківських платіжних документів. Надані позивачем документи відповідачу підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товарів, не мали розбіжностей та/або явних ознак підробки. Позивач вважає, що відповідач мав реальну можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість у продавця, оскільки пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс) містять відомості про продавця, його реквізити, в тому числі поштову адресу. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості. Відповідач не роз`яснив, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів жодних розрахунків, за якими митний орган визначив таку вартість товару, що свідчить про порушення вимог статті 55 Митного кодексу України.

14.01.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що у графі 8 декларації митної вартості повинні міститися відомості про документи, що використовувалися для визначення митної вартості за методом або методами, що використовувалися для визначення митної вартості за методом або методами, зазначеними у графі 6. Декларант не навів достатньо обґрунтувань для застосування резервного методу під час визначення митної вартості. До митного оформлення декларантом подано рахунок-фактуру від 17.06.2020 №GIB2020000000022, у якому відсутні відомості щодо умов поставки. У графі 3 не вказано конкретне місце доставки. У зв`язку із виявленими розбіжностями, декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів. З огляду на неподання декларантом додаткових документів, прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Представник відповідача також вказав на послідовне застосування методів митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення ціни товару покладено на декларанта.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечили. Просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.06.2020 позивач для митного оформлення товарів згідно з інвойсом №GIB2020000000022 від 17.06.2020, які він придбав за контрактом №06/20/2, через «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» та з використанням програмного забезпечення QD PRO подав відповідачу електронну митну Декларацію UA209290/2020/003583.

До вказаної декларації позивач долучив наступні документи:

- пакувальний лист (packing list) №GIB2020000000022 від 17.06.2020;

- рахунок-фактуру (інвойс) (invoice) №GIB2020000000022 від 17.06.2020;

- міжнародну товарно-транспортну накладну CMR 542030 від 20.06.2020;

- сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) D0156652 від 18.06.2020;

- довідку про транспортні витрати від 22.06.2020;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA408050/2020/003399 від 23.06.2020;

- контракт №06/20/2 від 15.06.2020;

- копію митної декларації країни відправлення 20341300ЕХ357518 від 17.06.2020.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за резервним методом.

24.06.2020 за результатами перевірки митної декларації та інших документів поданих позивачем відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209290/2020/00043 та повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частині другій статті 53 Митного кодексу України (банківських платіжних документів). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи про оплату товару. Відповідно до вимог частини шостої статті 54 Митного кодексу України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. 2-5 методи визначення митної вартості (статті 59 - 63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України).

24.06.2020 відповідач прийняв рішення №UA209290/2020/000023/2 про коригування митної вартості товару.

Вважаючи картку відмови та рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2020 №UA209290/2020/000023/2 видно, що підставою для його прийняття, слугувало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частині другій статті 53 МК України (банківських платіжних документів).

Як встановив суд, 24.06.2020 позивач для митного оформлення товарів згідно з інвойсом №GIB2020000000022 від 17.06.2020, які він придбав за контрактом №06/20/2, через «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» та з використанням програмного забезпечення QD PRO подав відповідачу електронну митну Декларацію UA209290/2020/003583.

До вказаної декларації позивач долучив наступні документи:

- пакувальний лист (packing list) №GIB2020000000022 від 17.06.2020;

- рахунок-фактуру (інвойс) (invoice) №GIB2020000000022 від 17.06.2020;

- міжнародну товарно-транспортну накладну CMR 542030 від 20.06.2020;

- сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) D0156652 від 18.06.2020;

- довідку про транспортні витрати від 22.06.2020;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA408050/2020/003399 від 23.06.2020;

- контракт №06/20/2 від 15.06.2020;

- копію митної декларації країни відправлення 20341300ЕХ357518 від 17.06.2020.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за резервним методом.

Позивач зазначив, що при визначенні митної вартості товарів за основу взята митна вартість того ж товару, за якою він ввозився раніше ТзОВ «Есрон» та приймався за вказаною митною вартістю відповідачем, що підтверджується наступними деклараціями, зареєстрованими в електронній базі Відповідача: UA209170/2020/034635; UA408020/2020/012195; UA408020/2020/012196; LA209170/2020/035964; UA209170/2020/035969.

У цьому контексті, суд вважає слушними зауваження позивача про те, що відповідач безпідставно в оскарженому рішенні вказав на неможливість визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору, оскільки позивач обрав другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів.

Суд встановив, що відповідач надіслав позивачу вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність у відповідача правових підстав надіслання вимоги про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на некоректне заповнення позивачем окремих розділів митної декларації, як на підставу для витребування доказів, оскільки відповідач не довів яким чином такі неточності вплинули на неможливість визначення складових митної вартості товарів. Більше того, у повідомленні про надання додаткових документів не вказано про такі розбіжності.

Суд зазначає, що відповідач не вказав яким чином відсутність банківських платіжних документів впливають на визначення митної вартості.

З огляду на викладені висновки, суд вважає, що відповідач не довів наявність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 53 МК України, для пред`явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Так само не довів обов`язкового обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості товарів.

У відповідності до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки встановлених статтею 53 МК України наявності підстав для цього митним органом не доведено, заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.

З оскарженого рішення вбачається, що фактично єдиною підставою для його прийняття слугувало неподання позивачем банківських платіжних документів. З приводу цього, суд зазначає таке.

Суд встановив, що 15.06.2020 між ТзОВ «Візард-Лайт» (Покупець) та фірмою «TETIKLER TEKSTIL SAN. VE TIC. LTD. STI.» (Продавець) укладено контракт №06/20/2 за умовами якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах такого Договору.

Відповідно до пункту 1.2 контракту кількість та перелік товарів вказується в інвойсах до даного договору при кожній поставці, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктами 2.1. - 2.3. контракту ціни на товар встановлюються в доларах США і вказані в інвойсах до даного Договору. Сума Договору складає 10000000,00 (десять мільйонів) доларів США. Вартість товарів вказується в інвойсах до вказаного контракту при кожній поставці.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. контракту товар постачається Продавцем зі свого складу на умовах СРТ м. Львів. Умови поставки можуть змінюватися по домовленості сторін на кожну поставку і повинні вказуватися в інвойсах на кожну поставку.

Суд звертає увагу на положення пунктів 4.1-4.2. Контракту, згідно з якими Покупець перераховує кошти на рахунок Продавця на протязі 90 днів з моменту розмитнення товару згідно інвойсів по кожній поставці. Розрахунок проводиться Покупцем в доларах США.

Таким чином, ТзОВ «Візард-Лайт» до подання митної декларації, керуючись договірними умовами, не здійснювало оплату, оскільки оплата повинна бути здійснена до закінчення 90-денного строку з моменту розмитнення товару, який є предметом контракту 15.06.2020 №06/20/2.

Відтак, суд вважає, що позивач з об`єктивних причин не міг подати митному органу банківських платіжних документів на підтвердження здійснення оплати товару, що відповідач не врахував при прийнятті оскаржених картки відмови та рішення.

Надаючи оцінку аргументам позивача в частині необґрунтованого визначення відповідачем в оскарженому рішенні митної вартості товару, суд зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за резервним методом – митна декларація від 14.06.2020 №UA408020/2020/12853.

Разом з тим, рішення про коригування митної вартості товарів не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за резервним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209290/2020/00043 від 24.06.2020 та рішення Галицької митниці Держмитслужби від 24.06.2020 №UA209290/2020/000023/2 про коригування митної вартості товарів не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2102,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 22.09.2020 № 53.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209290/2020/00043 від 24.06.2020.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби від 24.06.2020 №UA209290/2020/000023/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Візард-Лайт» (код ЄДРПОУ 4356716, місцезнаходження: 81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. М. Грушевського, 66) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 15 червня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.